Справа № 579/1600/19
2/579/81/20
14 лютого 2020 року Кролевецький районний суд Сумської області
в складі - головуючого судді Моргуна О.В.,
за участі секретаря Печенової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 22 червня 2001 року він зареєстрував шлюб з відповідачем. Від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
17 листопада 2004 року він прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , до складу якої входить житловий будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_1 . Невдовзі їх сім'я стала проживати у даному будинку.
Відповідач зловживала алкогольними напоями, у зв'язку з чим шлюб між ними було розірвано. Діти залишились проживати разом з ним по АДРЕСА_1 . На даний час за вказаною адресою зареєстроване місце проживання його, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх дітей. Фактично відповідач за місцем реєстрації не проживає з 2015 року, участі в утриманні будинку чи оплаті комунальних платежів вона не приймає. На його неодноразові звернення з пропозицією добровільно знятись з реєстрації місця проживання по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не реагує.
Реєстрація відповідача в будинку по АДРЕСА_1 позбавляє його можливості вільно розпоряджатись своїм майном та оформити субсидію на житлово-комунальні послуги.
Враховуючи викладене, посилаючись на ст.391, ч.2 ст.405 ЦК України, позивач просить усунути для нього перешкоди у користуванні житлом шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує (а.с. 23).
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
З урахуванням зазначеного положення ЦПК України та клопотання позивача суд вирішив можливим розглянути справу у його відсутність.
Відповідач, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання (а.с. 22), в судове засідання не з'явилась без повідомлення причин неявки, відзив на позовну заяву не подала.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.
Суд, вивчивши та дослідивши наявні в справі докази, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Кролевецької міської ради Сумської області від 16.08.2019 року №1103 в будинку АДРЕСА_1 зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , 1975 року народження, ОСОБА_2 , 1978 року народження, ОСОБА_3 , 2001 року народження, та ОСОБА_4 , 2006 року народження (а.с.13).
Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області 16 грудня 2015 року шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , розірваний (а.с.15).
За змістом позовної заяви відповідач ОСОБА_2 за зареєстрованим місцем проживання - у буд. АДРЕСА_1 не проживає з 2015 року, участі в утриманні будинку чи оплаті комунальних платежів не приймає.
Факт тривалого не проживання відповідача за вказаною адресою підтверджується довідкою, складеною та підписаною головою вуличного комітету Ракоїд О.В., за змістом якої у буд. АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1 з двома дітьми ОСОБА_3 , 2001 року народження, та ОСОБА_4 , 2006 року народження, дітей виховує сам. Колишня дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 участі у вихованні дітей не приймає, її місце проживання не відоме (а.с.14).
Статтею 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У відповідності до статті 1 Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У відповідності до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
В силу норм ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК УРСР члени сім'ї власника будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Частиною 4 ст. 156 ЖК УРСР передбачено, що припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовується правила, встановлені ст.162 ЖК УРСР
Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
За змістом вказаних правових норм лише власник житла має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Судом не встановлено що позивач є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
З наданих позивачем документів вбачається, що на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на право особистої власності з числом кімнат від однієї до п'яти включно від 22 червня 1964 року ОСОБА_1 відведено земельну ділянку по АДРЕСА_1 , на якій останній зобов'язався побудувати житловий будинок (а.с.11-12).
Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.7).
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Кролевець Сумської області, актовий запис № 342 (а.с. 8). Після його смерті Кролевецькою державною нотаріальною конторою 17.11.2004 року заведена спадкова справа №487/04 (а.с.9).
Судом не встановлено, що саме позивач подав заяву про прийняття спадщини чи прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_1 , оформив спадкові права на житловий будинок та отримав правовстановлючий документ на дане нерухоме майно.
За змістом ч.2 ст.331 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.
На позивача покладений обов'язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог. Тобто, відповідно до вимог ст.ст.12, 13 ЦПК України позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 78-80 ЦПК України, зазначені ним обставини.
Позивач не подав до суду належних доказів (відповідних правовстановлючих документів, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про те, що він є власником спірного житла.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що згідно цивільного законодавства виключно власнику житла належать повноваження встановлювати умови і порядок проживання у ньому інших осіб, звертатися до суду із позовом про визнання членів сім'ї такими, що втратили право користування житлом у визначеному законом порядку і житлові права позивача відповідачем не порушуются та не підлягають судовому захисту у порядку, визначеному ст.405 ЦК України, суд прийшов до висновку, що в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням необхідно відмовити в повному обсязі.
Згідно п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача, які фактично ним сплачені.
Відповідно до ст.41 Конституції України, ст.ст. 321, 391, 405 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 211, 223, 247, 259, 265, 268, 273, 279, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України, -
Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , до ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Кролевецький районний суд Сумської області.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 19 лютого 2020 року.
Суддя О. В. Моргун