465/5114/16-а
2-а/465/227/20
Іменем України
12.02.2020 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова
у складі: судді - Ванівського Ю.М.
при секретарі - Школьнікової К.В.
розглянувши у відкритому судовому підготовчому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції 2-ї роти 1-го батальйону УПП у м.Львові ДПП лейтенанта поліції Биік С.С. про скасування постанови та визнання дій протиправними,-
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 11 серпня 2016 року інспектор УПП у Львівській області ДПП Биік С.С. виніс постанову серії ЕАА№029283 про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 126 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом в крайній лівій смузі за вільної правої (п.11.5 ПДР) та неприд'явлення документа, визначеного у п.2.1.ґ ПДР.
З вищевказаною постановою позивач не погоджується, вважає таку протиправною, оскільки жодного порушення правил дорожнього руху не здійснював, крім того, йому не було роз'яснено прав згідно ст. 268 КУпАП, а також посилається на рішення Конституційного суду №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року.
На підставі вищевикладеного просить заяву задоволити.
В судове засідання позивач не з'явився, однак подав на адресу суду заяву про слухання справи у його відсутності. Заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за правилами спрощеного провадження за наявних у справі доказів без участі сторін.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 11 серпня 2016 року інспектор УПП у Львівській області ДПП Биік С.С. виніс постанову серії ЕАА№029283 про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 126 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом в крайній лівій смузі за вільної правої (п.11.5 ПДР) та неприд'явлення документа, визначеного у п.2.1.ґ ПДР.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В ст.72 КАС України вказано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
В ч.1 ст.77 КАС України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідності до ч.2, 4 ст.258 КУпАП, та, керуючись Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі та Кодексом України про адміністративні правопорушення, не складають протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а виносять постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Суд не бере до уваги рішення Конституційного суду України від 26 травня 2015 року у справі №5/2015, з тих підстав, що згідно п.2.3 мотивувальної частини вищевказаного рішення Конституційного Суду України перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.2015 № 596-VIII, який набув чинності 07.11.2015р. було внесено зміни до згаданого переліку, а саме змінено ч. 2, 4, 5 статті 258 КУпАП, відповідно до яких порушення в сфері безпеки дорожнього руху віднесено до категорії справ розгляд яких відбувається на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Тобто, як вбачається з змін внесених до КУпАП від 14.07.2015 року та які набрали чинність 07.11.2015 року, та які не могли бути враховані в рішенні Конституційного суду України №5-рп/2015 від 26.05.2015, уповноваженими органами та посадовим особам прямо передбачена можливість складати постанови на місці вчинення правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 11.5 ПДР, на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).
Судом встановлено, що відповідачем не надано до суду належного та допустимого доказу порушення позивачем п.11.5 ПДР, однак, суд наголошує на тому, що ОСОБА_1 жодним чином не спростовує ненадання ним полісу обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на вимогу інспектора.
Відповідно до п.2 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у випадку коли існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Згідно п.11 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» до основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з п.2.4. ПДР, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотримання вимог ПДР, та згідно п.2.4.а, пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1, а саме: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (2.1.а. ПДР), реєстраційний документ на транспортний засіб (2.1.б. ПДР), поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (2.1.ґ. ПДР).
Відповідно дост.53 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до п.21.1 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країни з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Відповідно до 21.3 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Відповідно до п.21.2 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції.
Протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не складається, а згідно ч.4 ст. 258 КУпАП виноситься постанова про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення. Працівники поліції, як єдиний контролюючий орган щодо дотримання ПДР згідно Закону України «Про Національну поліцію», а також у відповідності до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Крім того, що експлуатація транспортного засобу без полісу забороняється згідно статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ч.1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»),-
тягне за собою накладення штрафу у розмірі двадцять п'ять неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06 квітня 2016 року у справі № К/800/9318/16 зазначається наступне:
Судові рішення мотивовані тим, що виходячи з приписів частини 1 статті 126 КУпАП, частини другої статті 16 Закону України "Про дорожній рух", пунктів 21.2, 21.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" контроль за наявністю полісів (договорів) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів може здійснюватись відповідними підрозділами Національної поліції. Наведеними положеннями чинного законодавства закріплений безумовний обов'язок при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особи, яка керує ним, мати при собі страховий поліс (сертифікат). У відповідача були наявні достатні підстави вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. Існування наведених обставин і зумовило виникнення в інспектора поліції на підставі статті 32 Закону України "Про Національну поліцію" права на реалізацію повноважень вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи.
У касаційній скарзі особа, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Зазначає, що вимога відповідача щодо пред'явлення для перевірки полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не відповідає вимогам Закону України "Про дорожній рух", оскільки не пов'язана із складанням протоколу щодо порушення правил дорожнього руху та оформленням матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02 листопада 2016 року у справі № К/800/29286/16 зазначається наступне:
Посилання позивача, що відповідачем не дотримано положення пункту 21.2 статті 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є безпідставними, оскільки у законі визначені лише два випадки, коли пред'являється поліс, зокрема, при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та при оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод, тоді як обов'язок водія мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки зазначений документ, передбачений абзацом 2 частини другої статті 16 Закону України "Про дорожній рух", пунктом 21.3 статті 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", підпунктом "ґ" пункту 2.1 ПДР України та частиною першою статті 126 КУпАП.
На основі вищевикладеного, суд приходить до переконання про те, що документом, що підтверджує відповідне право особи на експлуатацію транспортного засобу є поліс обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Крім того, суд наголошує на тому, що позивач на підтвердження наявності у нього полісу чи навіть пред'явлення такого інспекторам не надав до суду сам поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Щодо посилання позивача на ст. 33 КУпАП, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
На підставі вищевказаного, стаття 33 КУпАП не застосовується при накладені стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Щодо заявленої позовної вимоги про визнання дій протиправними суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 286 КАС України, За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, суд не вправі визнавати дії інспектора протиправними щодо розгляду справи про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Отже, в силу вимог ст. 286 КАС України, позивач не пропустив строк на оскарження постанови.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.
На основі вищевикладеного, керуючись, ст.9,72,77, 241, 286 КАС України, суд, -
В задоволенні ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції 2-ї роти 1-го батальйону УПП у м.Львові ДПП лейтенанта поліції Биік С.С. про скасування постанови та визнання дій протиправними,- відмовити.
Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до 8 Апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в 10 денний строк з дня отримання копії рішення.
Суддя Ванівський Ю.М.