Справа № 454/3232/19
20 лютого 2020 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Струс Т. В. ,
за участю секретаря Коваль Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач АТ КБ "ПриватБанк" звернувся в суд із даним позовом до відповідача ОСОБА_1 , в позовній заяві вказавши, що відповідач звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву без номера від 08.04.2014р., згідно якої отримала кредит в розмірі 500грн. у вигляді встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок. Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Банком виконано зобов'язання по договору в повному обсязі, так як надано відповідачу кредит у визначеному розмірі. В порушення вищевказаних вимог, відповідач своєчасно не повернув банку грошові кошти для погашення заборгованості, чим не виконав належним чином свої зобов'язання за даним договором. У зв'язку із не виконанням відповідачем умов договору, станом на 31.10.2019р. у неї виникла заборгованість в сумі 117859,55грн., яка складається з: 405,53грн. - заборгованість за кредитом; 105565,47грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 5800грн. - пеня; 500грн. - штраф (фіксована частина); 5588,55грн. - штраф (процентна ставка). Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 117859,55грн. за кредитним договором № б/н від 08.04.2014року.
Представник позивача в судове засідання не прибув, подав суду заяву, в якій зазначив, що позов підтримує та просить розгляд справи проводити у його відсутності, щодо ухвалення заочного рішення в справі не заперечує
Відповідач, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи в судове засідання також не з'явилася, причини неявки не повідомила, заяви про розгляд справи у її відсутності та відзиву на позов суду не подала.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення у справі.
Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Із анкети-заяви, тарифів, умов та правил вбачається, що відповідачу надано кредит із сплатою 30% на місяць.
Відповідач зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також, комісії.
Згідно розрахунку, станом на 31.10.2019р. у відповідача виникла заборгованість в сумі 117859,55грн., яка складається з: 405,53грн. - заборгованість за кредитом; 105565,47грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 5800грн. - пеня; 500грн. - штраф (фіксована частина); 5588,55грн. - штраф (процентна ставка).
Суд не погоджується з вказаним розміром заборгованості з огляду на наступне.
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин першої, другої ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Частинами 1 і 2 ст.634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідач своїм підписом у заяві погодився, що заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг.
Також, відповідачем підтверджено зобов'язання дотримуватись вимог Умов та правил надання банківських послуг та також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті ПриватБанку.
Таким чином, відповідач зобов'язався здійснювати оплату послуг згідно тарифів позивача у строки, передбачені вказаними умовами.
Позивач виконав свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
В свою чергу, позивач стверджує, що відповідачем не належним чином виконано свої обов'язки, внаслідок чого виникла вищезазначена заборгованість.
Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
За таких підстав, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Разом з тим, банк, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив стягнути заборгованість, яка складається з тіла кредиту та заборгованості за кредитом.
Однак, в заяві позичальника процентна ставка не зазначена.
У постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Як вже зазначалось, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, позивач посилався на Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.
Разом з цим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Тобто, надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Більше того, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17 зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Враховуючи наведене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем, позивач дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» в частині повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові зауважила, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у виді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погодилась із тим, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Відповідно до вимог ч. 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких підстав, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за фактично отриману суму кредитних коштів, яка відповідає заборгованості за тілом кредиту.
Решта позовних вимог не знайшли свого підтвердження та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 08.04.2014р. в розмірі 405 (чотириста п'ять) грн. 53коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 1921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто за заявою відповідача, поданою до Сокальського районного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення десяти днів з дня отримання його копії.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ:14360570, місцезнаходження: вул.Грушевського,1Д, м.Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1.
Головуючий: Т. В. Струс