Справа № 454/2048/19
судового засідання
20.02.2020 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м.Сокалі кримінальне провадження із направленим з Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні даного злочину
Прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.
Обвинувачений та захисник не заперечили щодо даного клоопотання..
Вислухавши сторони, суд дійшов наступного висновку.
Ухвалою слідчого судді Сокальського районного суду ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожен наступний строк тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність такого тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Враховуючи позицію Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Також, в рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними Кримінальним процесуальним кодексом України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, також судом не отримано відомостей, щодо міцних соціальних зв'язків чи іншого комплексу обставин, які би переважили ризики передбачені ст.177 КПК України.
Згідно правової позиції Європейського суду у справі "Марченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.
Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів щодо обвинуваченого, суд бере до уваги п.2 ч.4 ст.183 КПК України та враховує те, що згідно обвинувального акту, йому інкриміновано вчинення тяжкого умисного злочину, йому загрожує безальтернативне покарання, в разі визнання його винним у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.
Також, вагомим аргументом у підтвердження посилань прокурора є те, що обвинувачений не має на утриманні непрацездатних осіб, відсутні сталі матеріальні доходи та соціальні зв'язки, а також усвідомлення можливого покарання за вчинене, що може спонукати його переховуватись від суду, перешкоджати судовому провадженню та вчиняти інші злочини.
Суд дійшов до переконання, що жоден із інших - альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, невзмозі забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних рішень суду.
Наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Суд дійшов висновку, що утримання під вартою обвинуваченого не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Таким чином, є достатні підстави для продовження обвинуваченому строку тримання під вартою з визначенням застави в розмірі, встановленому ухвалою слідчого судді.
Разом з цим, згідно висновку судово-психіатричної експерта №33 від 24.01.2020р. встановлено, що для уточнення діагнозу та глибини психічних розладів ОСОБА_4 потребує стаціонарного обстеження та проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи.
Відповідно до ч.2 ст.332 КПК України, суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо:
1) суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності;
2) під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу;
3) існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про необхідність призначення стаціонарної судово-психіатричної експертизи.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.181, 183, 199, 331, 332, 335 КПК України, суд
І. Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 57630 (п'ятдесят сім тисяч шістсот тридцять) грн., згідно ухвали від 07.06.2019 року, терміном на 60 днів
Строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначити до 19.04.2020р.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в даній ухвалі, протягом строку дії ухвали.
Реквізити для внесення застави: код отримувача (код за ЄДРПОУ):26306742, Банк отримувача: ДКСУ, м.Київ; Банк отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача:37315022000757.
У випадку внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки:
1. не відлучатися з смт.Чинадієво Мукачівського району Закарпатської області без дозволу прокурора та суду;
2. повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
3. прибувати на першу вимогу до суду.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ГУ ДКСУ коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити прокурора і Сокальський районний суд Львівської області.
У разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, щодо якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Контроль за виконанням ухвали покладається на прокурора ОСОБА_3 .
ІІ.
Призначити у справі про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України стаціонарну судову-психіатричну експертизу, проведення якої доручити КЗ Львівська обласна психіатрична лікарня.
Перед експертами поставити питання:
1) Чи страждав ОСОБА_4 перед вчиненням інкримінованого йому діяння яким-небудь психічним захворюванням, якщо так то яким саме? Чи не позбавило це захворювання ОСОБА_4 можливості усвідомлювати свої дії в період інкримінованих подій та керувати ними?
2) Чи являється ОСОБА_4 психічно хворим в даний час? Якщо так, то яким захворюванням страждає і чи може в зв'язку з цим віддавати собі звіт в своїх діях?
3) Чи потребує ОСОБА_4 застосування до нього примусових заходів медичного характеру?
4) Чи знаходився ОСОБА_4 на час вчинення ним злочину в тимчасовому хворобливому стані, і чи міг він усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними?
5) Чи можна приймати достовірно до уваги показання ОСОБА_4 .?
6) Чи страждає ОСОБА_4 на хронічні психіатричні захворювання?
7) Чи перебував ОСОБА_4 в момент вчинення ним злочину та в період, який передував вчиненню злочину в емоційному стані, який міг істотно впливати на здатність правильно сприймати явища дійсності, зміст конкретної ситуації і чи мав він здатність правильно регулювати свою поведінку?
В розпорядження експертів направити матеріали кримінального провадження №454/2048/19 та медичну документацію.
Експертів попередити про кримінальну відповідальність по ст.ст.384, 385 КК України
Ухвала, в частині обрання запобіжного заходу, може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.
Головуючий: ОСОБА_1