Справа № 461/3999/19
Провадження № 1-кс/461/1159/20
17.02.2020 року м. Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Львові погоджене з прокурором клопотання cлідчого слідчого відділу Галицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42019141040000019 від 06.03.2019 р. про продовження строку тримання під вартою підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Львів, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1
17 лютого 2020 року до суду надійшло клопотання cлідчого слідчого відділу Галицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42019141040000019 від 06.03.2019 р. про продовження строку тримання під вартою підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України ОСОБА_7 .
В обгрунтування внесеного клопотання покликається на те, що 24.09.2019 р. ОСОБА_7 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України. Окрім цього, 31.01.2020 р. ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч.2 ст. 307 КК України та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад вісім років. Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 26.09.2019 до підозрюваного ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 21.11.2019 із визначення розміру застави у сумі 574379 гривень. На даний час повідомлення про сплату вищевказаного визначеного розміру застави за підозрюваного ОСОБА_7 у СВ Галицького ВП ГУНП у Львівській області не надходило. Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 12.02.2020 підозрюваному ОСОБА_7 було продовжено строк тримання під вартою до 23.02.2020 року включно, з утримуванням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)».
В клопотанні зазначено, що стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Беручи до уваги наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 8 років, враховуючи особу підозрюваного, який не працює та не навчається, законних джерел заробітку не має, в органу досудового розслідування є достатні підстави стверджувати про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати, зокрема, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, у тому числі покинути територію України, продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення у сфері незаконного збуту наркотичних засобів, незаконно впливати на свідків та інших співучасників злочину. Вищенаведене свідчить про те, що менш суворий запобіжний захід, не зможе забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України та вони не зменшились за час проведення досудового розслідування. З врахуванням вищенаведеного, просить клопотання задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні просив задовольнити подане клопотання. Надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні.
Захисник проти задоволення клопотання заперечив. Зазначив, що ОСОБА_7 проживає разом із матір'ю, має міцні соціальні зв'язки. Свідки залегендовані, тому він не може впливати на них. Підозрюваний не має можливості працевлаштуватися, так як перебуває в СІЗО. Підозра не обґрунтована, ризики наведені у клопотанні відсутні.
Підозрюваний підтримав позицію захисника. Просив зменшити розмір застави.
Заслухавши думку прокурора щодо поданого клопотання, пояснення підозрюваного, позицію захисника, дослідивши надані матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою відповідає вимогам ст.199 КПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований в т.ч. до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_7 , підозрюється органом досудового розслідування у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів та психотропних речовин, у складі організованої групи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України
При цьому, поняття "обґрунтована підозра" визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A).
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджуються отриманими у встановленому порядку доказами, які в тому числі перевірені слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова під час обрання 26 вересня 2019 р. та продовження 12 лютого 2020 року строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 .
Надані стороною обвинувачення факти та обставини є достатніми для висновку суду про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
Вказане узгоджується з положеннями ЄСПЛ, відповідно до яких повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення "Мамедов проти Азербайджану" і рішення "Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства"), що має місце в даному випадку.
Більш того, у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Суд встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_7 до вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, є вірогідною та достатньою для продовження щодо нього такого обмежувального заходу, як тримання під вартою.
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 26.09.2019 р. до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави в сумі 574379 грн.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 12.02.2020 р. підозрюваному ОСОБА_7 було продовжено строк тримання під вартою до 23.02.2020 року включно, з утримуванням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)».
Ризики, які зазначені у вищевказаній ухвалі слідчого судді щодо підозрюваного не зменшилися. Слідчим доведено, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. При цьому, слідчий суддя враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів.
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення «Бекчиєв проти Молдови»).
Керуючись наведеним, слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 , який не одружений, дітей на утриманні немає, не працює, не має законних джерел доходів, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків. У разі визнання винуватим ОСОБА_7 загрожує покарання у виді позбавлення волі на термін від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майнаі це може стимулювати підозрюваного до втечі. Все вищезазначене в сукупності підтверджує ризик переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду.
Позиція сторони захисту про необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозрисуперечить практиці ЄСПЛ, відповідно до якої на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, де перевіряється достатність доказів, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо неї обмежувального заходу.
Стороною захисту не доведено наявність вагомих характеризуючих особу підозрюваного доказів, які дають підстави вважати про виконання ним обов'язків в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення, та підозрюваному ОСОБА_7 слід продовжити строк тримання під вартою до 23 березня 2020 р.
При цьому, слідчий суддя відмовляє в задоволенні клопотання підозрюваного про зменшення визначеного ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 26.09.2019 р. розміру застави. Відповідно до вимог частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, та не може бути завідомо непомірним для нього.
Ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Визначаючи розмір застави суд враховував, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом наркотичних засобів. У разі визнання винуватим ОСОБА_7 загрожує покарання у виді позбавлення волі на термін від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_7 особисто або через інших затриманих незаконно безперервно збував наркотичні засоби тривалий час, що дає підстави вважати, про значні доходи від такої злочинної діяльності. Тому слідчому судді доведено виключність цього випадку. ОСОБА_7 обраний такий розмір застави, який зможе забезпечити виконання останнім покладених на нього обов'язків. З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність залишення підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою із альтернативою внесення застави в розмірі 299 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 574379 грн.
Таке рішення на думку суду узгоджується зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, оскільки небезпека ухилення від правосуддя не може вимірюватися тільки залежно від суворості можливого покарання; вона повинна визначатися з урахуванням ряду інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки ухилення від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що це не може служити виправданням утримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 28 січня 1993 року у справі W. проти Швейцарії).
Крім цього, із визначеним в ухвалі Галицького районного суду м.Львова від 26.09.2019 р. слідчим суддею розміром застави 574379 грн. погодилась колегія суддів апеляційної інстанції при перегляді ухвали слідчого судді.
Керуючись ст.ст. 369, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання cлідчого слідчого відділу Галицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42019141040000019 від 06.03.2019 р. про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 23.03.2020 року , з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)».
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на слідчого слідчого відділу Галицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, а підозрюваним, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1