ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.02.2020Справа № 910/18279/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу
За позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м.Київ, Русанівський бульвар,8, код ЄДРПОУ 21647131)
до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м.Київ, вул.Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712)
про відшкодування шкоди в порядку регресу 100 000,00 грн.
Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про стягнення 100 000,00 грн відшкодування, виплаченого у зв'язку з ДТП, яка сталась 14.03.2017 у м.Києві з вини страхувальника відповідача за полісом № АК/91910361.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 24.12.2019 відкрив провадження у справі № 910/18279/19 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно повідомлень про вручення поштових відправлень, ухвала суду від 20.12.2019 отримана позивачем - 28.12.2019, відповідачем -27.12.2019 відповідно.
11.01.2020 відповідач засобами поштового зв'язку (надіслано 10.01.2020) подав до суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується із заявленими вимогами у зв'язку із пропуском позивачем річного строку з моменту настання ДТП для звернення з відповідною заявою про виплату, що є підставою для відмови у виплаті відшкодування відповідно до п.4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки з відповідною претензією по ДТП 14.03.2017 позивач звернувся 16.10.2019. У задоволенні позову відповідач просив відмовити у повному обсязі.
14.01.2020 позивач подав до суду відповідь на відзив, відповідно до змісту якої пояснює, що відповідно до довідки про ДТП станом на час ДТП 14.03.2017 цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «УРАЛ 375», державний номер НОМЕР_1 була застрахована у відповідача, проте 15.08.2017 було здійснено запит до ЦББ даних МТСБУ відносно наявності полісу АК/91910361 та виявлено, що відомості відсутні, тобто позивачем встановлено, що цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи не була застрахована, і за заявою потерпілого в силу ст. 38, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач виплатив страхове відшкодування та набув право звернення в порядку регресу до відповідача, як страхувальника за полісом № АК/91910361. Щодо річного строку звернення зазначає, що не є потерпілою особою в розумінні закону, оскільки МТСБУ у даному випадку виконало зобов'язання з відшкодування шкоди, нанесеної в ДТП, яке повинен був виконати відповідач, до позивача не перейшло право вимоги потерпілої особи, а перейшло право подати регресний позов. Також позивач висловив клопотання про розгляд справи з викликом сторін, у задоволенні якого судом відмовлено.
Відповідач правом на подачу заперечень на відповідь на відзив не скористався.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
14.03.2017 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «УРАЛ 375», державний номер НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_2 внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Відповідно до Довідки про ДТП Тячківського Відділу поліції ГУНП в Закарпатській області №3017074452266305 від 01.08.2017, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «УРАЛ 375», державний номер НОМЕР_1 застрахована в ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» за полісом АК/1910361, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» за полісом АЕ/8152417.
Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 30.05.2017 у справі №307/765/17 встановлено у діях ОСОБА_1 склад адмінправопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП - порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, що стверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серія НОМЕР_3 від 13.06.2017, схемою ДТП та фото таблицями до нього, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП суд закрив на підставі ст..37 КУпАП.
04.08.2017 потерпіла особа ОСОБА_2 звернулась до Моторного (транспортного) бюро України в порядку ст. 35, п.41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» із заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі оціненої шкоди, заподіяної в результаті пошкодження транспортного засобу «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2 та отримання тілесних пошкоджень. У заяві заявник повідомила, що автомобіль «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2 за договором добровільного страхування КАСКО не застраховано, придбано не в кредит і винною особою в ДТП завдану шкоду не відшкодовано.
Відповідно до звіту №77/04 від 07.04.2017 про оцінку автомобіля, складеного суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Каримовим Вячеславом Васильовичем вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2 склала 240 770,67 грн, ринкова вартість автомобіля станом на 14.0.2017 складала 133 397,32 грн.
Як вказує позивач, шкода винуватцем ДТП не була відшкодована потерпілій особі. На дату скоєння цієї пригоди не було встановлено, що відповідальність ОСОБА_1 (винна особа) застрахована відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі -Закону). Зокрема відповідно до витягу з Центральної бази МТСБУ, відомості щодо наявності поліса обов'язкового страхування щодо автомобіля «УРАЛ 375», державний номер НОМЕР_1 відсутні.
27.11.2017 за заявою ОСОБА_2 - власника пошкодженого транспортного засобу «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2 позивач на підставі наказу № 10976 від 27.11.2017 відповідно до довідки № 1 від 06.11.2017, здійснив регламентну виплату потерпілій особі у розмірі 100 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1262182 від 27.11.2017.
Позивачем після виплати відшкодування було встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «УРАЛ 375», державний номер НОМЕР_1 страном на 14.03.2017 була застрахована у відповідача згідно з діючим Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1910361 (франшиза - 1 000,00 грн., ліміт відповідальності за шкоду - 100 000,00 грн.).
Звертаючись до суду з даним позовом про стягнення з відповідача у порядку регресу суми 100 000,00 грн відшкодування, позивач зазначає, що оскільки МТСБУ в силу покладених на нього повноважень законом було виплачено страхове відшкодування (регламентну виплату) потерпілому за страховика винної особи, про якого не було відомо МТСБУ, хоча фактично цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи застрахована відповідачем, він набув регресної вимоги до відповідача.
Таким чином, предметом позову у даній справі є вимога МТСБУ до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення 100 000,00 грн. страхового відшкодування оскільки МТСБУ відповідно до Закону здійснило регламентну виплату за водія транспортного засобу, який спричинив ДТП і, як було встановлено, мав на дату ДТП договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову у своєму відзиві зазначає про пропуск позивачем річного строку для звернення із заявою про виплату відшкодування, що є підставою для відмови у виплаті в силу положень п.37.1.4 Закону.
На доводи відповідача позивач зазначає, що вказаний строк звернення на нього у даному випадку не поширюється, оскільки він здійснив виплату потерпілій особі замість відповідача.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Пунктом 41.1 статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" унормовано, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:
а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;
б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу;
в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи;
г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону;
ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;
д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу працівникам міліції та медичним працівникам закладів охорони здоров'я згідно з чинним законодавством;
е) за інших обставин, визначених законодавством про цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема наказу позивача № 10976 від 17.11.2017 та обставин, зазначених позивачем у позовній заяві, виплата ОСОБА_2 суми страхового відшкодування відбулась на підставі п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Однак, як вбачається з матеріалів справи, станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «УРАЛ 375», державний номер НОМЕР_4 , а відповідно винної в ДТП особи ОСОБА_1 була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» згідно з Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту (поліс) №АК/1910361 зі строком дії договору з 29.10.2016 по 28.10.2017, що виключає правомірність застосування позивачем п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зокрема у пункті «а, що випливає із суті заявлених вимог.
При цьому, пунктами 55.1 та 55.2 статті 55 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що з метою організації обміну інформацією про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням створюється єдина централізована база даних, яка містить відомості про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників.
Оператором єдиної централізованої бази даних є МТСБУ. Користування інформаційними ресурсами єдиної централізованої бази даних є вільним і загальнодоступним, за винятком інформації, яка відповідно до законодавства є інформацією обмеженого доступу.
Відтак, оскільки МТСБУ є оператором централізованої бази даних, яка містить відомості про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, позивач зобов'язаний був перевірити наявність у будь-яких осіб чинного на дату ДПТ Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту (полісу) щодо автомобіля «УРАЛ 375», державний номер НОМЕР_1 .
До позовної заяви позивачем додано копію запиту до Центральної бази даних МТСБУ щодо відсутності відомостей про чинний поліс по відношенню до вказаного автомобіля станом на 15.08.2017, тобто до після ДТП 14.03.2017, проте доказів відсутності таких відомостей станом на час прийняття рішення про виплату, видачу наказу № 10976 від 17.11.2017, суду не надано.
Як зазначає позивач, на страховиків-членів МТСБУ покладено повноваження/зобов'язання надавати до МТСБУ відомості про укладені договори ОСЦПВВНТЗ, оформлені на бланках полісів у строк ніж 2 робочі дні з моменту укладення договорів.
При цьому, як вже зазначалось судом, у Довідці про ДТП Тячківського Відділу поліції ГУНП в Закарпатській області №3017074452266305 від 01.08.2017, яка додана до позовної заяви, станом на час ДТП зафіксовано, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «УРАЛ 375», державний номер НОМЕР_1 застрахована в ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» за полісом АК/1910361.
Тобто відомості Центральної бази даних МТСБУ та обставин наявності діючого станом на 14.03.2017 полісу АК/1910361 не співпадають.
Таким чином, до моменту виплати відшкодування позивач був не позбавлений права виявити обачність та реалізувати своє право звернення до відповідача із з'ясуванням обставин наявності чинного полісу АК/1910361, що ним здійснено не було.
Тож, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована відповідачем згідно з Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту (поліс) №АК/1910361, про що, позивач як тримач такої інформації, повинен бути обізнаний або з'ясувати дійсні обставини станом на дату звернення до нього ОСОБА_2 із заявою про виплату страхового відшкодування, у позивача були відсутні правові підстави самостійно виплачувати страхове відшкодування потерпілій особі.
Відповідно до пп. 38.2.3 п. 38.2 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на який посилається позивач, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.
Разом з тим, як сам позивач зазначає у позовній заяві, страховика винної в ДТП особи станом на час ДТП та виплати встановлено не було.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Виплата страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (порядок, умови, розмір, тощо) регулюється положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності - полісом.
В силу п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 зробила наступний висновок щодо застосування норм права: «Закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про його виплату не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою та підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.».
Як вбачається з положень п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
Судом з наданих документів встановлено та сторонами не спростовано, що спірна ДТП сталася 14.03.2017, в той час як позивач звернувся із заявою про регресні вимоги -претензією за вих.№ 44150 від 16.10.2019, яка надіслана відповідачу - 17.10.2019.
Виходячи з того, що доказів звернення потерпілого таабо МТСБУ до відповідача із заявою про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди та доказів відмови відповідача у здійсненні такої виплати матеріали справи не містять, зважаючи на те, що з позовом про стягнення витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування, позивач звернувся більш ніж через три роки після дорожньо-транспортної пригоди, суд вважає, що у Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" відповідно до пп. 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування у порядку регресу.
Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачем належними доказами не доведено підстав звернення з даним позовом до суду.
Заперечення позивача, викладені у відповіді на відзив щодо непоширення на спірні правовідносини, зокрема до МТСБУ після виплати відшкодування потерпілій особі положень п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ґрунтуються на невірному тлумаченні норм матеріального права.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про відшкодування шкоди в порядку регресу 100 000,00 грн. у зв'язку із безпідставністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-240, 250-252 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України відмовити повністю.
2. Судові витрати, пов'язані із розглядом даної справи, покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак