вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" лютого 2020 р. Справа№ 910/10281/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Гаврилюка О.М.
Смірнової Л.Г.
секретар судового засідання: Вайнер Є.І.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 19.02.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 (повний текст рішення складено 11.11.2019)
у справі № 910/10281/19 (суддя - Курдельчук І.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 101 880,00 грн.,-
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення збитків у розмірі 101 880,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач у порушення норм чинного законодавства України не забезпечив збереження вагонів позивача під час їх перебування на залізничній колії, у зв'язку з чим, вагони № 61451753, № 60831906, № 56615537 були відчеплені, що стало підставою проведення їх технічного огляду та ремонту, що завдало збитків позивачу на загальну суму 101 880,00 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" збитки у розмірі 101 880,00 грн., 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу та судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем доведено наявність прямого та безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача та сумою збитків у розмірі 101 880,00 грн., які поніс позивач, у зв'язку із необхідністю встановлення нових деталей на вагони.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/10281/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Скаржник стверджує, що позивач не є легітимною особою у спорі, оскільки не надав доказів володіння майном (вагонами).
Акціонерне товариство «Українська залізниця» зазначає, що позивач не надав документів щодо витрат, понесених у зв'язку з ремонтом вантажних вагонів.
Скаржник наголошує, що сума витрат на правничу допомогу не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, не співмірна з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, реальним часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Узагальнені доводи заперечення на апеляційну скаргу
У свою чергу, позивач у своїх запереченнях на апеляційну скаргу, поданих до суду 11.01.2020, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що для організації взаємовідносин з АТ "Українська залізниця" щодо курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування та наданням послуг, пов'язаних із цими перевезеннями було укладено договір про надання послуг власнику, орендатору, або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування ПР/М-15103/НЮ від 09.11.2015. Пошкодивши вагони позивача, скаржник завдав збитків позивачу, що і стало підставою для звернення до суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" зазначає, що під час звернення з позовом ним було доведено причинний зв'язок між бездіяльністю відповідача та настанням негативних наслідків для позивача у відповідності з положеннями ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 224, 225 Господарського кодексу України та ст. 126 Статуту залізниць України.
Позивач стверджує, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремвагонторг" склалися договірні правовідносини, за якими останній за передоплатою надає певні послуги. А тому надані документи на підтвердження понесених збитків є належними та допустимими доказами.
Стосовно послань сторони на копії доказів (договорів оренди, лізингу, піднайму), позивач зазначає, що такі не є предметом розгляду чи аналізу в рамках даної справи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2019 справу № 910/10281/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2019, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, для розгляду справи №910/10281/19 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді - Гаврилюк О.М., Смірнова Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 поновлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/10281/19, відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 12.02.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 оголошено перерву у розгляді справи до 19.02.2020.
18.02.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" подано заяву про долучення до матеріалів справи доказів.
Колегія суддів у судовому засіданні 19.02.2020 протокольною ухвалою ухвалила заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" про долучення до матеріалів справи доказів залишити без розгляду відповідно до стататті 207 Господарського процесуального кодексу України.
Позиції учасників справи
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 19.02.2020 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 19.02.2020 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у запереченні на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
09.11.2015 між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (замовник) укладено договір про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування № ПР/М-15103/НЮі (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору цей договір регулює взаємовідносини сторін, пов'язані з організацією курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування та наданням послуг, пов'язаних із цими перевезеннями.
Згідно з пунктом 1.2 договору сторони керуються цим договором, законами України, Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом України, Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, Соглашением о международном железнодорожном грузовом сообщении (СМГС) (Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС), "Правилами експлуатації власних вантажних вагонів", іншими нормативними документами.
У лютому 2019 ПАТ "Українська залізниця" здійснювало перевезення вантажних вагонів, а саме вагонів №61451753, №60831906, №56615537 орендарем яких є ТОВ "Металургтранс", що підтверджується договорами, копії яких долучені до позовної заяви.
У зв'язку із несправністю, вагон № 61451753 направлено на ремонт до Структурного підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Ужгород" регіональної філії "Львівська залізниця", про що складено дефектну відомість.
26.02.2019 між Структурним підрозділом "Експлуатаційне вагонне депо Ужгород" регіональної філії "Львівська залізниця" (виконавець) та ТОВ "Ремвагонторг" (замовник) укладено та підписано акт встановлення № 1, з якого вбачається, що при виконанні поточного ремонту вагона замовника в СП "Експлуатаційне вагонне депо Ужгород" регіональної філії "Львівська залізниця" були встановлені наступні нові запчастини замовника , а саме: головна частина 4381 УХЛ1 ТУ 3184-017-10785350-2013 у кількості 1 шт.; болт к. Б-53-19 у кількості 2 шт.; болт М 12х35 (7318) у кількості 2 шт. та гайка к. Г-22-18,5 у кількості 2 шт. на вагон № 61451753.
17.04.2019 між ТОВ "Металургтранс" та ТОВ "Ремвагонторг" складено та підписано акт виконаних робіт № 509, з якого вбачається, що відповідно до умов договору про надання послуг № 25у/14 від 19.02.2014 виконавець організував виконання робіт по поточному ремонту залізничних вагонів, зокрема, залізничного вагону № 61451753. У додатку до акта виконаних робіт № 509 зазначено найменування та загальна вартість робіт залізничного вагону № 61451753, яка складає 28 300 грн. (без ПДВ).
У зв'язку із несправністю, вагон № 60831906 направлено на ремонт до Виробничого підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Дарниця" регіональної філії "Південно-Західна залізниця", про що складено дефектну відомість.
18.02.2019 між Виробничим підрозділом "Експлуатаційне вагонне депо Дарниця" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (виконавець) та ТОВ "Ремвагонторг" (замовник) укладено та підписано акт встановлення № 1, з якого вбачається, що при виконанні поточного ремонту вагона замовника у ВП "Експлуатаційне вагонне депо Дарниця" ПТО станції Дарниця регіональної філії "Південно-Західна залізниця" були встановлені наступні нові запчастини замовника, а саме: головна частина 4381 УХЛ1 ТУ 3184-017-10785350-2013 у кількості 1 шт.
17.04.2019 між ТОВ "Металургтранс" та ТОВ "Ремвагонторг" складено та підписано акт виконаних робіт № 509, з якого вбачається, що відповідно до умов договору про надання послуг № 25у/14 від 19.02.2014 виконавець організував виконання робіт по поточному ремонту залізничних вагонів, зокрема, залізничного вагону № 60831906. У додатку до акта виконаних робіт №509 зазначено найменування та загальна вартість робіт залізничного вагону № 60831906, яка складає 28 300 грн. (без ПДВ).
У зв'язку із несправністю, вагон № 56615537 направлено на ремонт до Структурного підрозділу "Волноваське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця", про що складено дефектну відомість.
28.02.2019 між Структурним підрозділом "Волноваське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" (виконавець) та ТОВ "Ремвагонторг" (замовник) укладено та підписано акт встановлення № 1, з якого вбачається, що при виконанні поточного ремонту вагона замовника у СП "Волноваське вагонне депо" ПТО станції Покровської регіональної філії "Донецька залізниця" були встановлені наступні нові запчастини замовника, а саме: головна частина 4381 УХЛ1 ТУ 3184-017-10785350-2013 у кількості 1 шт.; болт к. Б-53-19 у кількості 2 шт.; болт М 12х35 (7318) у кількості 2 шт. та гайка к. Г-22-18,5 у кількості 2 шт. на вагон № 56615537.
17.04.2019 між ТОВ "Металургтранс" та ТОВ "Ремвагонторг" складено та підписано акт виконаних робіт № 509, з якого вбачається, що відповідно до умов договору про надання послуг № 25у/14 від 19.02.2014 виконавець організував виконання робіт по поточному ремонту залізничних вагонів, зокрема, залізничного вагону № 56615537. У додатку до акта виконаних робіт №509 зазначено найменування та загальна вартість робіт залізничного вагону № 56615537, яка складає 28 300 грн. (без ПДВ).
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметалургтранс" є власниками та орендарями вантажних вагонів №61451753, №60831906, №56615537, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів, а саме: договір фінансового лізингу № LC7058-08/12 від 21.08.2012, договір піднайму від 05.12.2016 № 32а/16.
Звертаючись з позовною заявою позивач вказав, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вагонів позивача під час їх перебування на залізничній колії, у зв'язку з чим, просив стягнути з відповідача понесені збитки у розмірі 101 880,00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Сторони у пункті 1.2 договору передбачили, що керуються цим договором, законами України, Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом України, Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, Соглашением о международном железнодорожном грузовом сообщении (СМГС), "Правилами експлуатації власних вантажних вагонів", іншими нормативними документами.
Пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, визначено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно зі статтею 5 Статуту залізниць України на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до пункту 5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17 перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.
Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2019 ПАТ "Українська залізниця" здійснювалось перевезення вантажних вагонів: №61451753, №60831906, №56615537 орендарем яких є ТОВ "Металургтранс", що підтверджується договорами, копії яких долучені до позовної заяви.
Положеннями ст. 8 Статуту залізниць України передбачено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України.
За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
У пункті 4.1 вказаних Правил визначено, що випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Як встановлено судом першої інстанції, прийняті відповідачем до перевезення спірні вагони перебували у технічно справному стані, що підтверджується, зокрема, таким прийняттям. Вказана обставина скаржником не заперечується.
У лютому 2019 року на станціях Чоп, Дарниця та Покровськ були виявлені пошкодження наступних вагонів: №61451753, №60831906, №56615537, про що були складені акти загальної форми ГУ-23.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами (ст. 129 Статуту залізниць України).
Відповідно до п. 4.6 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на підприємство. Якщо під'їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під'їзної колії організовує залізниця.
Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці. Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
У зв'язку з розукомплектуванням, вагон №61451753 відправлено до Структурного підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Ужгород" регіональної філії "Львівська залізниця", вагон №№60831906 - до Виробничого підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Дарниця" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" та вагон №56615537 - до Структурного підрозділу "Волноваське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" для проведення ремонтних робіт, про що складені повідомлення форми ВУ-23М на ремонт або технічне обслуговування ремонтних робіт. Вищезазначеними підрозділами було проведено ремонт вагонів №61451753, №60831906, №56615537 шляхом встановлення нових запчастин.
Надалі, між ТОВ "Металургтранс" та ТОВ "Ремвагонторг" складено та підписано акти виконаних робіт по ремонту вищевказаних вагонів на загальну суму 84 900 грн. (без ПДВ), що з урахуванням ПДВ дорівнює 101 880 грн.
Відповідно до пункту 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, сума збитків за пошкодження вагона складається з:
витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 № 551 (z0828-99), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за №828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було придбано деталі та роботи на загальну суму 101 880 грн. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується наявними в матеріалах справи актами встановлення та актами виконаних робіт.
При цьому скаржником було прийнято вказані вище вагони до курсування без зауважень до їх технічного стану (несправності, пошкодження, тощо). Під час перегону вагонів було виявлено технічні недоліків у деяких з них, про що складено акти загальної форми ГУ-23. Скаржником не спростовано факту наявності технічних недоліків деяких вагонів. Натомість приймалися такі вагони у справному стані. Вказані обставини не спростовувалися скаржником. А тому посилання скаржника на відсутність його вини відхиляються як необґрунтовані.
Згідно зі статтею 126 Статуту залізниць України за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт").
За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає (ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України).
У відповідності до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Частиною 1 ст. 114 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
За пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди (п. 2 ст. 126 Статуту залізниць України).
Згідно з частинами 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивачем доведено наявність прямого та безпосереднього причинного зв'язку між діями скаржника та сумою збитків у розмірі 101 880 грн. (вартість деталей та робіт з урахуванням ПДВ), які поніс позивач, у зв'язку із необхідністю встановлення нових деталей на вагони та виконання робіт. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 101 880 грн., заподіяних відповідачем, у зв'язку із незабезпеченням схоронності переданих йому вагонів підлягають задоволенню, є обґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 08.10.2018 у справі №904/8012/17.
Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта про те, що позивач не мав право на пред'явлення позову до залізниці про відшкодування збитків, заподіяних незбереженням прийнятих до перевезення вагонів з огляду на те, що позивач звертається до суду з позовом як користувач (орендар) спірних вантажних вагонів, який має право на відшкодування збитків, заподіяних скаржнику.
Щодо розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн. слід зазначити наступне.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесення витрат на професійну правову допомогу позивачем до суду першої інстанції надано: додаткову угоду №22072019/2 від 22.07.2019 до договору №09012018/МТ про надання правничої допомоги від 09.01.2018; акт приймання-передавання наданих послуг до додаткової угоди №22072019/2 від 22.07.2019 до договору №09012018/МТ про надання правничох допомоги від 09.01.2018; платіжне доручення №45365 від 18.09.2019 на суму 10 000 грн.
Вищенаведені докази колегія суддів вважає достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг у суді першої інстанції у справі №910/10281/19 на суму 10 000 грн.
Таким чином, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/10281/19 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/10281/19 слід залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/10281/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/10281/19 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".
4. Матеріали справи №910/10281/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 20.02.2020.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Гаврилюк
Л.Г. Смірнова