18 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2057/19 пров. № 857/12225/19
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.
суддів Гінди О.М., Старунського Д.М.
за участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської митниці ДФС на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року (суддя - Хрущ В.Л., м. Тернопіль, повний текст судового рішення складено 15 жовтня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 у вересні 2019 року звернулася до суду з позовом до Тернопільської митниці ДФС, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 11.04.2019 №UA403000/2019/000607/2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що у відповідача були відсутні правові підстави визначати митну вартість товару за резервним методом, оскільки митну вартість товару автомобіля марки AUDI, модель Q5, модельний рік випуску 2015, календарний рік випуску 2014, номер кузова НОМЕР_1 було обґрунтовано зазначено за фактично сплаченою ціною, визначеною фактурою, тобто за основним методом. Наголошує, що декларантом надано усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартість товару, натомість відповідачем в ході здійснення контролю за митною вартістю імпортованого транспортного засобу, не здобуто жодного доказу недостовірності заявленої фактурної вартості товарів. Крім того, зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Як наслідок, застосування резервного методу для визначення митної вартості є протиправним, а збільшення такої вартості з 13700 євро до 24900 євро суттєво порушує права позивача.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року у справі №500/2057/19 заявлений позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що подані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за обраним методом, зокрема, декларантом не долучено банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару та здійсненої операції купівлі-продажу, чи інші платіжні або бухгалтерські документи, що містять інформацію про вартість товару та реквізити, необхідні для ідентифікації оцінюваного товару та які б свідчили про завершення фінансової операції під час купівлі транспортного засобу. Оскільки такі документи надані в повному обсязі не були, тому відповідачем прийнято спірне рішення про коригування митної вартості, при цьому митна вартість товару визначена за резервним методом в сумі 24900 євро. Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів від 11.04.2019 №UA403000/2019/000607/2 прийняте правомірно, що зумовлює безпідставність заявлених позовних вимог.
Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 01.04.2019 агентом з митного оформлення позивача, ОСОБА_2 , для здійснення митного оформлення транспортного засобу до Тернопільської митниці ДФС подано митну декларацію №UA403030/2019/006763, за якою задекларовано товар, який ввозиться на митну територію України, а саме вживаний легковий автомобіль марки AUDI, модель Q5, модельний рік випуску 2015, календарний рік випуску 2014, номер кузова НОМЕР_1 .
Встановлено, що у вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 13700 євро - графа 42 митної декларації.
З матеріалів справи також вбачається, що декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено: рахунок-фактуру (інвойс) від 26.03.2019 №007/03/2019; декларацію про походження товару від 17.12.2014 №ЕК531297; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 28.03.2019 №UA20903/2019/21644; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 17.12.2014 №ЕК531297; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 17.12.2014 №ZВІ148009763; банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 28.03.2019; платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 26.03.2019 №007/1; платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 28.03.2019 №007/2; договір про надання послуг митного брокера б/н від 14.03.2019; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_2 від 17.09.2010; інші некласифіковані документи - ідентифікаційний код від 11.10.2010 №3331708767; інші некласифіковані документи - сервісна книжка від 12.11.2014; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів від 27.03.2019 №0.0.1309810145.1;платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів від 01.04.2019 №0.0.1313216935.1; копія митної декларації країни відправлення від 28.03.2019 №19РL402010Е0356480; сертифікат відповідності колісного транспортного засобу від 29.03.2019 №UA.008.55366-19;паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України ЕТ126105 від 20.07.2011.
Під час автоматизованого контролю, автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» було згенеровано форми митного контролю: «103-1 Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених ЄАІС Держмитслужби»; «105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; «106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». Також, автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» проінформовано: «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації/, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість -24050,00».
Відповідно до профілів ризику, згенерованих АСАУР та Розпорядження Тернопільської митниці ДФС від 19.10.2018 №24-р посадовою особою підрозділу митного оформлення направлено до спеціалізованого підрозділу - відділу адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання запит від 01.04.2019 №383 щодо правильності визначення митної вартості товарів.
Також, Тернопільською митницею ДФС 01.04.2019 направлено декларанту електронне повідомлення наступного змісту: прошу надати оригінали товаросупровідних документів згідно вимог пункту 2 статті 264 МКУкраїни. Початок консультації з митним органом: У зв'язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме фактурну вартість та витрати на страхування (якщо здійснювалось). Прошу відповідно до частини другої статті 53 МК України надати документи:- якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вищезазначених документів, відповідно до частини третьої статті 53 МК України прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - копію митної декларації країни відправлення; - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.
Позивачем на вимогу відповідача надано інформацію з інтернет-ресурсу autoscout 24.dе від 02.04.2019, інформацію з інтернет-ресурсу mobilе.dе від 02.04.2019 та лист від продавця б/н від 28.03.2019.
За результатами розгляду поданої електронної митної декларації та доданих до неї документів, Тернопільською митницею ДФС винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 11.04.2019 №UA403000/2019/000607/2, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним (шостим) методом. У графі 33 вказаного рішення зазначено, щомитна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що в документах, поданих до митного оформлення, наявні розбіжності: у рахунку-фактурі від 26.03.2019 №007/03/2019 зазначено спосіб оплати - готівка, однак до митного оформлення подано банківський платіжний документ, що стосується товару від 28.03.2019, а також платіжні документи, що стосуються товару від 26.03.2019 та 28.03.2019; у графі 15 ЕМД країною відправлення вказано відправлення вказано Німеччина, хоча згідно інвойсу придбаний КТЗ у Польщі. Вартість колісних транспортних засобів та їх складових частин, що ввозяться на митну території України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах- експортерах. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв'язку з тим, що інформація, яка міститься на загальнодоступних інтернет ресурсах про вартість даного товару є значно вищою за заявлену декларантом. Відповідно митним органом розпочато процедуру консультації та направлено повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно частини другої статті 53 МКУкраїни, а саме: платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару та додаткових документів, відповідно до частини третьої статті 53 МКУкраїни, висновок про вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини четвертої статті 57 МКУкраїни, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУкраїни. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно статті 64 МКУкраїни. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості даного транспортного засобу згідно mobilе.de на рівні 24900 євро.
Також 11.04.2019 Тернопільською митницею ДФС винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА403000/2019/00404, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з підстав коригування митної вартості товару.
Таким чином, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 11.04.2019 №UA403000/2019/000607/2, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів у розмірі 24900євро відповідно до даних з інтернет-сайту mobile.de.
Вважаючи оскаржуване рішення відповідача протиправним, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність визначення позивачем митної вартості товару, який ввозився на територію України та недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, оскільки основні документи містили всі необхідні числові дані для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 МК України визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відповідно до положень пунктів 23 та 24 частини першої статті 4 МК України митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За приписами частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно частини першої статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 МК України).
Положеннями статті 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою - другою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У частині четвертій статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Згідно частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною другою статті 53 МК України а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог частини третьої статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу вимог частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).
Як встановлено частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
У відповідності до частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 54 МК орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною п'ятою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Частиною шостою статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; - надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 54 МК України).
На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень, потрібно зазначити, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у подібних спорах, що викладена у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №803/776/17.
Згідно частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
За змістом частини другої цієї статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Згідно частини п'ятої статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста статті 57 МК України).
За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
У частині другій статті 58 МК України вказано, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини четвертої-п'ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з частиною третьою статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
За приписами частин першої, другої, четвертої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Нормами статті 368 МК України встановлено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.
Як уже вище встановлено, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі наявні у позивача документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору. За наслідками аналізу змісту вищевказаних документів, апеляційним судом встановлено, що такі містять всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного позивачем транспортного засобу.
Серед вищезазначених документів є і рахунок-фактура від 26.03.2019 007/03/2019. Переклад наведеного документу з польської мови на українську виконаний агенцією іноземних мов «ІНТЕР», засвідчений підписом та печаткою, наявний в матеріалах справи.
Згідно вказаного рахунку-фактури від 26.03.2019 007/03/2019, виданого «WLADAUTO» вартість транспортного засобу - легкового автомобіля марки - AUDI, модель Q5, рік випуску 17.12.2014, номер кузова НОМЕР_1 , пробіг 220317 км, становить 13700 євро. В суду немає сумніву щодо належності відповідного перекладу рахунку-фактури, виконаного агенцією іноземних мов «ІНТЕР». Відповідач не вказав суду на будь-які застереження щодо такого перекладу.
Тернопільська митниця ДФС не надала суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури від 26.03.2019 007/03/2019, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Польщі інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем «WLAD AUTO» транспортного засобу - легкового автомобіля, марки - AUDI, модель Q5, рік випуску 17.12.2014, номер кузова НОМЕР_1 , та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 13700 євро або іншої суми за вказаний відчужений транспортний засіб.
При цьому, відомості щодо ціни вказаної у рахунку-фактурі підтверджуються платіжними документами, що підтверджують вартість товару від 26.03.2019 №007/1 та від 28.03.2019 №007/2.
У поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що надані позивачем платіжні документами від 26.03.2019 №007/1 та від 28.03.2019 №007/2 не містять посилання на рахунок-фактуру від 26.03.2019 007/03/2019, а тому не можуть бути належним документальним підтвердженням заявленої митної вартості імпортованого транспортного засобу. Проте такі доводи апелянта є надуманими та такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки вказані платіжні документи містять таке посилання (номер фактури зазначено під номером платіжного документа). Більше того, в платіжних документах міститься також наступна інформація: прізвище, ім'я та паспортні дані платника; марка, модель, рік випуску та VIN-код автомобіля, що в сукупності містить необхідні дані для доведення заявленої митної вартості імпортованого транспортного засобу.
Крім цього, митний орган зазначає про неналежне документальне підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки в платіжному документі від 28.03.2019 платником вказано не позивача, а іншу особу - І. ОСОБА_3 . Проте, із аналізу даного документа видно, що такий поділяється на три частини: дані платника (І.Хлібороб від ТОВ «WLAD AUTO»); дані бенефіціара; дані трансакції (оплата згідно виставленого рахунку: 007/03/2019 ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_3 ). Тобто, позивачем проведено готівкову оплату фірмі «WLAD AUTO» згідно рахунки-фактури, надалі дані кошти внесено на депозит за автомобіль, що підтверджується фінансовими документами (Доказ сплати від 26.03.2019 №007/1 та від 28.03.2019 №007/2), а І.Хліборобом - представником фірми «WLAD AUTO» ці кошти внесено на рахунок фірми «WLAD AUTO». Отже, дослідивши платіжні документи в сукупності можна простежити деталі трансакцій, а також підтвердження вартості товару.
Такого ж висновку дійшов суд першої інстанції, вказавши, що рахунок-фактура від 26.03.2019 №007/03/2019 свідчить про спосіб оплати за придбаний товар, що в даному випадку здійснювався - готівкою, та подані до митного контролю банківський платіжний документ, що стосується товару від 28.03.2019, а також платіжні документи, що стосуються товару від 26.03.2019 та 28.03.2019 свідчать, що згідно вказаної фактури, внесено готівкові кошти - документ містить назву «підтвердження готівкової оплати».
Щодо покликань митного органу на розбіжності у графі 15 ЕМД де країною відправлення вказано Німеччина, хоча згідно інвойсу придбаний КТЗ у Польщі, колегія суддів зазначає, що продавцем даного автомобіля є польська фірма «WLAD-AUTO Sp. Z o.o», яка придбала у аукціонної компанії «Аuktion&Маrkt АG» за 13175,04 євро, транспортний засіб марки AUDI, модель Q5, модельний рік випуску 2015, календарний рік випуску 2014, номер кузова НОМЕР_1 про, що свідчить рахунок - інвойс від 26.02.2019 №150348 та продала його позивачу за ціною 13700,00 євро. Дане свідчить, що митний орган не повністю вивчив подані позивачем для митного оформлення документи.
Вказані документи на думку апеляційного суду засвідчують дійсну вартість придбаного автомобіля в сумі 13700 євро. Інші документи, які б визначали числові значення митної вартості придбаного транспортного засобу у позивача відсутні.
В той же час, апеляційний суд звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі №809/872/17.
Водночас, встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані її складові, та які саме документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Проте, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст перелічених вище документів, а також не вказав, які саме числові значення митної вартості не підтверджені та чому із заявлених позивачем документів не можливо встановити необхідні складові митної вартості транспортного засобу.
Щодо покликань відповідача на спрацювання форм митного контролю автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР) «103-1», «105-2», «106-2», то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, АСАУР не є програмним продуктом, який містить інформацію про митну вартість імпортованих товарів, а спрямована виключно на те, що б застерегти посадових осіб митниці про ті митні формальності, які йому доцільно провести, за необхідності, для дотримання норм законодавства під час здійснення митного контролю.
Стаття 362 МК України дає визначення аналізу ризику як систематичне використання органами доходів і зборів наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Тобто, спрацювання системи АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі митниці більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою митною вартістю товару.
Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19 лютого 2019 року у справі №805/2713/16-а.
Водночас, в розглядуваному випадку митним органом не доведено наявності самих ризиків. Зокрема, відповідачем не надано доказів наявності у митного органу інформації про митне оформлення ідентичних та подібних (аналогічних) транспортних засобів, із зазначенням марки, моделі, інших даних і особливостей, а також ціни вже оформлених транспортних засобів.
При цьому, в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Окрім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що визначаючи згідно рішення про коригування митної вартості від 11.04.2019 №UA403000/2019/000607/2 митну вартість імпортованого транспортного засобу, відповідач послався лише на те, що вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації отриманої із зовнішніх джерел. Апеляційний суд критично ставиться до того, що відповідачем за основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу, визначену відповідно до витягу з інтернет-сайту «Mobile.de», оскільки у спірних відносинах інформація із вказаного інтернет-ресурсу з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар та в силу частини третьої статті 57 МК України не можуть використовуватися, як єдине достовірне джерело інформації для визначення митної вартості конкретного транспортного засобу.
Зокрема, за змістом пункту 5 «Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків» Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 №689, на який посилається відповідач, визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: - спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; - спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; - інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; - інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; - інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; - інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; - цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; - інформація отримана з мережі Інтернет.
У спірних відносинах інформація із інтернет-ресурсу Mobile.de не є висновком про якісні та вартісні характеристики конкретно визначеного товару.
Більше того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що покликання апелянта на вищевказані Методологічні рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689 є безпідставним, з огляду на те, що вони не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, оскільки не пройшли реєстрацію в Міністерстві юстиції України, а відтак не є джерелом права відповідно до частини другої статті 7 КАС України.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 16 квітня 2019 року у справі №815/6698/17.
Разом з тим апелянтом не вказано, яким чином митна вартість автомобіля визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що імпортований позивачем автомобіль має свої особливості в частині комплектації, пробігу, амортизації в ході експлуатації, поломок та пошкоджень. Тому, вказаний метод не враховує індивідуальні особливості придбаного позивачем транспортного засобу, що мають суттєвий вплив на його ринкову вартість.
Відтак, достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості у такий спосіб та за довільною методикою, без врахування та визначення у встановленому законом порядку технічного стану транспортного засобу не наведено.
Підсумовуючи, апеляційний суд наголошує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня вартості іншого товару за інформацію мережі Інтернет не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не може ставитись у вину покупцеві транспортного засобу, та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, так само як за відсутності у митного органу достовірних доказів про зворотне, - не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Поряд з цим, апеляційний суд зазначає, що відповідач не довів суду неможливість застосування ним попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару. Загальні посилання на норми МК України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, прийшов до правильного висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною митною декларацією документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом.
При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
В той же час відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості транспортного засобу марки AUDI, модель Q5, модельний рік випуску 2015, календарний рік випуску 2014, номер кузова НОМЕР_1 , а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
З урахуванням зазначених вище обставин, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що відповідачем належним чином не підтверджено правильність застосування при визначенні митної вартості транспортного засобу резервного методу згідно із статтею 64 МК України та встановлення митної вартості на рівні 24900 євро.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем подано до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись частиною третьою статті 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Тернопільської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
Д. М. Старунський
Повне судове рішення складено 20 лютого 2020 року.