Справа № 359/5760/18
Провадження № 1-кп/359/88/2020
23 січня 2019 м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
представників потерпілих ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглядаючи в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.2 ст.127, ч.3 ст.27, ст.340, ч.3 ст.27, п.п.3, 12 ч.2 ст.115 КК України,
встановив:
І. Суть процесуального питання, що вирішується ухвалою суду.
1. Прокурор ОСОБА_5 звернулася до суду з клопотанням та посилається на те, що судовий розгляд вказаного провадження на даний час не закінчено, а строк дії обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою закінчується, посилаючись на вагомість доказів вчинення обвинуваченим особливо тяжких та тяжких насильницьких злочинів, наявні ризики його ухилення від суду та впливу на свідків та потерпілих, вчинення перешкод до встановлення об'єктивної істини в інший спосіб, - просить продовжити тримання під вартою на строк 60 днів. Обставинами, що давали підстави підозрювати на досудовому розслідуванні та в подальшому обвинувачувати на судовому розгляді ОСОБА_12 у вчиненні вказаних злочинів, є наявність у матеріалах досудового розслідування та судового розгляду достатніх доказів на підтвердження винуватості останнього у вчиненні інкримінованих дій, що на даний час частково вже досліджена судом.
Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні №4р/2019 від 13.06.2019, у справі №3-208/2018(2402/18) зазначав, що обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 19.10.2009 № 26-рп/2009).
Вважає, що кожний сторонній спостерігач, не зважаючи на свої політичні уподобання, безсумнівно має бути переконаний у тому, що суд вжив всі можливі передбачені законом заходи для того, щоб завершення даного судового процесу не поставити під будь-яку загрозу, а наявність такої у випадку звільнення з під варти обвинуваченого ОСОБА_12 є надмірно високою.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 в справі № 1-28/2017, акцентовано увагу на тому, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.
Необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 пов'язана з тим, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою не зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
На даний час є достатньою підстав вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе ухилитися від суду та не виконати процесуальні рішення суду.
Також, необхідно враховувати, що обвинувачений вчив інкриміновані йому злочини за змовою з іншими співучасниками, які теперішній час ухиляються від органів досудового розслідування та суду зв'язку із чим оголошені у розшук. У цьому зв'язку ухилення від слідства та суду ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та інших, які також підозрюються у вчиненні згаданих групових дій, не є сторонньою подією. До того ж, таке ухилення з часом набуло тільки масового, системного та організованого характеру.
Відповідно, оцінюючи твердження захисту про неіснуючий конфлікт ОСОБА_8 та ОСОБА_22 , формує адекватну позицію обвинувачення, за якою факт ухилення від слідства ймовірних співучасників злочинів, які опинилися на волі, впливає на оцінку реальності настання ризику переховування, запобігання якому і є метою застосування запитуваного запобіжного заходу. При цьому, таку поведінку співучасників під час оцінки вказаного ризику з боку конкретних обвинуваченого суд і раніше не визнавав автоматично вирішальною, але вона має вагу і продовжує існувати в сукупності з іншими обставинами, які ґрунтуються на особистій ситуації обвинуваченого, дії якого тривалий час були поєднані з такими співучасниками за рахунок їх дружніх відносин. Ці особливості даного провадження залишаються актуальними в контексті обов'язку суду забезпечити оперативність судового розгляду.
Тому, в разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація загальних засад кримінального провадження, зокрема і принципу змагальності сторін, доступу до правосуддя під час судового розгляду,що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою щодо нього.
Наполягає на існуванні ризику перешкоджання кримінальному провадженню і будь-який інший спосіб, в разі зміни запобіжного заходу ОСОБА_8 на більш м'який.
В судовому засіданні прокурори ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримали вказане клопотання та просили його задовольнити.
2. Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_7 підтримала клопотання прокурора та наполягає на його задоволенні.
3. Захисники ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 подали спільне письмове заперечення щодо клопотання прокурора. Категорично заперечують проти задоволення клопотання та посилаються на те, що відповідно до практики ЄСПЛ, не можна вимагати від захисту доведення «поза розумним сумнівом» права залишатися на волі або права бути звільненим. У кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення. Із цього правила випливають два природні наслідки: тягар доведення обставин, що свідчать на користь тримання під вартою, завжди несе держава; будь-які обставини, щодо доведеності або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення.
Тягар доведення завжди лежить на обвинувачі, а сумніви мають тлумачитися на користь захисту. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.
Звертає на себе увагу, що в клопотаннях прокурора про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою на протязі півтора року містяться посилання, фактично, на ті самі обставини, які слугували підставами для застосування запобіжного заходу у липні 2018 року, тобто без належного доведення підстав продовження відносно нього виняткового запобіжного заходу та без урахування зменшення ризиків з часом.
Прокурор, звертаючись до суду із клопотанням про продовження строку тримання ОСОБА_12 під вартою, не дотримався жодної вимоги законодавця.
В обґрунтування клопотання прокурор без будь-яких підстав стверджує про «вагомість доказів вчинення обвинуваченим особливо тяжких та тяжких насильницьких злочинів, наявність ризиків його ухилення від суду, вчинення перешкод до встановлення об'єктивної істини в інший спосіб».
В обґрунтування клопотання прокурор без будь-яких підстав стверджує, що ОСОБА_23 , опинившись на волі, зможе ухилитися від суду, не виконати його процесуальні рішення та посилається в якості ризиків на вчинення ОСОБА_24 злочинів за змовою з іншими співучасниками, які на теперішній час ухиляються від органів досудового розслідування та суду, у зв'язку із чим оголошені у розшук. Прокурор вважає, що ОСОБА_23 у разі зміни міри запобіжного заходу на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, буде демонструвати неналежну процесуальну поведінку.
Заявляючи таке припущення, прокурор не дотримується вимог національного та міжнародного законодавства, яким встановлено, що вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд має впевнитися, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності. Окрім цього, ст. 5 Конвенції передбачено, що органи державної влади повинні надати реальні докази існування таких ризиків. Зазначена позиція також викладена в рішеннях ЄСПЛ: «Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії»,«Строган проти України».
Захист зазначає, що таке твердження прокурора не базується на будь-яких доказах, та виключає таку ймовірність з урахуванням даних про особу ОСОБА_12 , його поведінку як до арешту, так і в ході досудового слідства та судового засідання.
Прокурор не надав документальних доказів того, що ОСОБА_23 фактично переховувався від органів досудового розслідування, не послався на показання свідків про його намір переховуватись, зміну місця проживання, про відсутність постійного місця проживання, тощо; про намір обвинуваченого вчинити дії спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей документів, вчинити дії направлені на знищення доказів; не надав документи підтверджуючі, що ОСОБА_23 вчиняв подібні дії у минулому або про його im здійснювати протиправні дії.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, після спливу певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставі для обмеження свободи, а суди зобов'язані обґрунтувати рішення про продовження обмеження свободи підозрюваної особи іншими підставами, мають бути чітко вказані, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.
Зазначені прокурором ризики є удаваними та недоведеними, і мають характер припущень.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Невмержицький проти України» (справа №54825/00, пп. 54 та 60, ЄЄПЛ 2005 p.), суд звертає увагу на те, що підстави тримання особи під вартою можуть виправдовувати арешт лише на початковому етапі. Поступово, з просуванням слідства і збором більшої кількості доказів, ці підстави вважати, що особа буде ухилятися від слідства і суду, а також продовжуватиме злочинну діяльність втрачають своє значення.
На підставі викладеного просять відмовити у задоволенні клопотання прокурора, та обрати ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
4. ОСОБА_8 також заперечує проти задоволення клопотання та посилається на те, що в досліджених томах кримінального провадження відсутнє навіть згадування про нього. В інших томах також будуть відсутні докази на підтвердження його причетності до вчинення інкримінованих злочинів. Просить суд при прийнятті рішення враховувати його особистість та відсутність доказів його причетності до будь-якого злочину, який йому інкримінують.
ІІ. Положення процесуального закону, якими керується суд при розгляді клопотання.
5. Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
6. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
7. Згідно з ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
8. Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та (або) суду; а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
9. Згідно з п.2, п.4 ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному право-порушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.
ІІІ. Мотиви, якими керується суд при розгляді клопотання.
10. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 12 грудня 2019 року продовжено строк тримання ОСОБА_8 під вартою до 10 лютого 2020 року включно. Однак у розгляді кримінального провадження оголошена перерва до 21 лютого 2020 року. Ця обставина свідчить про необхідність невідкладного розгляду питання про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
11. ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні декількох тяжких злочинів, а також особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі. Ця обставина не виключає того, що під впливом тяжкості покарання обвинувачений може переховуватися від суду та у такий спосіб перешкоджати кримінальному провадженню. Наявність у нього міцних соціальних зв'язків не є беззаперечними обставинами, що унеможливлюють незаконне перетинання ОСОБА_8 державного кордону України поза пунктами пропуску. Ні сторона обвинувачення, ні сторона захисту не довела перед судом дійсну мету перетину Державного кордону України на виїзд та в'їзд ОСОБА_8 , про те їх кількість та системність, з великою ймовірністю вказує на можливість обвинуваченого залишити територію України.
12. Суд, при вирішенні вказаного клопотання, не бере за основу докази, як зі сторони обвинувачення, так і зі сторони захисту, про наявність чи відсутність вини ОСОБА_8 , проте приходить до переконання, що ступінь вказаних ризиків не зменшилася, менш суворий запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю, об'єктивно не спроможний запобігти наведеним ризикам.
13. Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.17 листа №511-550/0/4-13 від 4 квітня 2013, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011).
14. ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочинів проти учасників акцій протесту «Євромайдану», а також в участі у вчиненні вбивства одного з них. У зв'язку з тим, що судовий розгляд цього кримінального провадження викликає суспільний резонанс на території України, він постійно висвітлюється як засобами масової інформації різними телеканалами, так і шляхом його он-лайн транслювання.
15. Продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою сприятиме забезпеченню кримінального судочинства. Досягнення такої цілі становить суспільний інтерес, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого.
16. З огляду на це суд дійшов до переконання про доцільність продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою на 60 днів.
ІV. Недопустимість визначення розміру застави.
17. Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
18. ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства, що спричинили загибель людини. В такому випадку не допускається додаткове визначення застави обвинуваченому.
Керуючись ч.3 ст.331, ч.2 ст.376 КПК України, суд,
ухвалив:
Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою - задовольнити.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Києва, українцю, громадянину України, зареєстрованому та проживаючому в АДРЕСА_1 , продовжити строк тримання під вартою на 60 днів.
Ухвала суду діє до 24 години 00 хвилин 22 березня 2020 включно.
ОСОБА_8 утримувати в ізоляторі тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в м. Києві (м. Київ пров. Косогірний, 7).
Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів до Київського апеляційного суду.
Повний текст ухвали буде проголошено о 08:40 год. 24.01.2020.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_25
ОСОБА_3