11 лютого 2020 року м. Рівне №460/2367/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Омельченко Андрій Володимирович,
відповідача: представники Гоч Наталія Миколаївна, Матєш Ольга Вікторівна, Старостюк Федор Іванович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУС ОЙЛ"
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТУС ОЙЛ» (далі - ТОВ «СТАТУС ОЙЛ», позивач) до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі іменується відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 03.07.2019 року № 0011301401, № 0011311401, № 0011321401, № 0011331401, № 0011341401, № 0011351401, № 0011361401, № 0011371401, № 0011381401, № 0011391401, № 0011401401, № 0011411401, № 0011421401, № 0011431401, № 0011441401, № 0011451401, № 0011461401, № 0011471401.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято оспорювані рішення, не ґрунтуються на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству. Відтак, оспорювані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Крім того, позовні вимоги позивачем обґрунтовуються положенням пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) яким встановлено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. На думку позивача оскільки, податковий орган вищого рівня рішенням про продовження строку розгляду скарги позивача самостійно встановив строк розгляду скарги по 15.09.2019р. (включно), а рішення №2025/6/99-00-08-05-01 про результати розгляду скарги платника податків виніс та направив лише 16.09.2019р. чим порушив самостійно визначені ним строки розгляду скарги.
Таким чином, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 26.09.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У вказаний судом строк позивач допущені недоліки усунув.
Ухвалою суду від 08.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
Відповідачем - Головним управлінням ДФС у Рівненській області подано відзив на позовну заяву з додатками. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що у ході проведення перевірки встановлено порушення пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розд. ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2018 рік в сумі 9 379 638 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2018 рік у сумі 6 685 416 грн., п.44.1 ст.44 розділу І, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2018р. на суму 3 056 780 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 6 160 469 грн. у т.ч. за жовтень 2018р. в сумі 2286900 грн., за листопад 2018р. в сумі 1946149 грн., за грудень 2018р. в сумі 1927420 грн., п.243.5 ст.243 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено екологічний податок за 4 квартал 2018р. на 33294,81грн. У зв'язку із такими обставинами, просить суд в позові відмовити повністю.
Ухвалою суду від 06.11.2019, за обґрунтованим клопотанням представника позивача, відкладено підготовче засідання у справі до 02.12.2019.
Ухвалою суду від 02.12.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 15.01.2020.
Усною ухвалою суду від 15.01.2020 було допущено заміну Головного управління ДФС у Рівненській області його правонаступником Головним управлінням ДПС у Рівненській області та оголошено перерву у судовому засіданні до 10.02.2020.
Усною ухвалою суду від 10.02.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 11.02.2020.
У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.
У судовому засіданні представники відповідача надали пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов. Просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У судовому засіданні 11.02.2020 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши вступні слова представника позивача та представників відповідача, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що у період з 01.04.2019 р. по 26.04.2019 р. ГУ ДФС у Рівненській області на підставі наказу ГУ ДФС у Рівненській області від 20.03.2019 р. № 832, була проведена планова документальна виїзна перевірка ТОВ «СТАТУС ОЙЛ» код за ЄДРПОУ 42331466, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.07.2018 р. по 31.12.2018 р.
За результатами такої перевірки було складено акт № 1075/17-00-14-01/42331466 від 22.05.2019 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТУС ОЙЛ» код ЄДРПОУ 42331466 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.07.2018р. по 31.12.2018 р.» (далі акт перевірки), згідно висновків якого, перевіркою встановлені, в т.ч., порушення:
1) пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розд. ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2018 рік в сумі 9 379 638 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2018 рік у сумі 6 685 416 грн.
2) п.44.1 ст.44 розділу І, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2018р. на суму 3 056 780 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 6 160 469 грн. у т.ч. за жовтень 2018р. в сумі 2286900 грн., за листопад 2018р. в сумі 1946149 грн., за грудень 2018р. в сумі 1927420 грн.
3) п.243.5 ст.243 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено екологічний податок за 4 квартал 2018р. на 33294,81 грн.
На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Рівненській області прийнято:
- податкове повідомлення-рішення Форми «Р» №0011301401 від 03.07.2019 року за платежем податок на прибуток на загальну суму 8 356 770,00 грн. в тому числі 6 685 416,00 грн. податкового зобов'язання та 1 671 354,00 грн. штрафної (фінансової санкції);
- податкове повідомлення-рішення Форми «П» №0011311401 від 03.07.2019 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 9 379 638,00 грн.
- податкове повідомлення - рішення Форми «Р» №0011321401 від 03.07.2019 року за платежем податок на додану вартість на загальну суму 7 700 586,00 грн., в тому числі 6 160 469,00 грн. податкового зобов'язання та 1 540 117,00 грн. штрафної фінансової санкції.
- податкове повідомлення - рішення Форми «В4» №0011331401 від 03.07.2019 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3 056 780,00 грн.
- податкові повідомлення - рішення Форми «Р» №0011341401, №0011351401, №0011361401, №0011371401, №0011381401, №0011391401, №0011401401, №0011411401, №0011421401, №0011431401, №0011441401, №0011451401, №0011461401, №0011471401 від 03.07.2019 року за платежем екологічний податок який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючими речовинами стаціонарними джерелами забруднення на загальну суму 41 618,53 грн.
Позивач скористався правом адміністративного оскарження та подав скаргу за Вих. № 53 від 15.07.2019 року на податкові повідомлення-рішення до ДФС України.
Рішенням ДФС України №36816/6/99-99-11.04.01.25 від 01.08.2019 року про продовження строку розгляду скарги було продовжено розгляд скарги вхід. № 29980/6 від 18.07.2019 року до 15.09.2019 року включно.
Рішенням ДПС України від 16.09.2019 року за № 2025/6/99-00-08-05-01 від 16.09.2019 року, скаргу ТОВ «СТАТУС ОЙЛ» залишено без задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суду слід зазначити наступне.
Так, судом встановлено, що згідно акту перевірки, (3.1.1.1 Дохід та фінансовий результат до оподаткування, визначені за правилами бухгалтерського обліку) відповідачем зроблено висновок про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання нафтопродуктів ТОВ «СТАТУС ОЙЛ» у ТОВ "МОТОР КВ ГРУП" (41965804), ТОВ "ГРІН АПЕР ЛТД" (42051982), ТОВ "ОКІС ЛАЙТ" (42061558), ТОВ "ВІСТТА" (42098389), ТОВ "ДИЗЕЛЬ ГРАНТ ЛТД" (41965563), ТОВ"МАРОН ПЛЮС" (41315815), ТОВ "УКР ГАЗ ЕНЕРДЖІ" (41975862) в зв'язку з чим в показниках надходження активів (ПММ) загальною вартістю 46 081 244 грн. без ПДВ призвело до зростання власного капіталу ТОВ «Статус Ойл», тому безоплатно отримані активи загальною вартістю 46 081 244 грн. є доходом у розумінні п. 5 П(С)БО 15 «Доходи». А тому відповідачем зроблено висновок про заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 02 Декларацій на суму 46 081 244 грн.
Відповідно до ч. 1 статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон № 996) цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.
Частиною 2 ст. 3 Закону № 996 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст. 4 Закону № 996 бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на принципах, в тому числі на принципі, превалювання сутності над формою, а саме - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Отже, беручи до уваги викладені правові норми, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток необхідно з'ясовувати, зокрема, наступні обставини: фактичне вчинення операцій з придбання товарів, що пов'язані з рухом та зміною зобов'язань чи власного капіталу; належне оформлення платником податків відповідних первинних бухгалтерських документів; фактична можливість виконання умов правочинів їх сторонами; оцінка наданих позивачем до перевірки та суду первинних документів, зокрема, щодо належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів) (постанова Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 819/426/16).
Так, як встановлено судом з акту перевірки, та підтверджується матеріалами справи в перевіряємий період основним видом діяльності ТОВ «СТАТУС ОЙЛ» є роздрібна торгівля нафтопродуктами.
Весь дохід від реалізації нафтопродуктів через мережу АЗС знайшов своє відображення в РРО в тому числі за 2018 рік та відповідно збільшив дохід на суму реалізованих нафтопродуктів що знайшов своє відображення в бухгалтерському обліку та в декларації з податку на прибуток за 2018 рік. Дані обставини знайшли своє відображення також в розділі 3.1.1.1 (Дохід та фінансовий результат до оподаткування, визначені за правилами бухгалтерського обліку) в акту перевірки, з якого вбачається що за період з 26.07.2018р. по 31.12.2018р. ТОВ «Статус Ойл» задекларовано в рядку 01 декларацій „Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку” у сумі 117 626 360 грн.
З матеріалів справи вбачається, укладання позивачем договорів поставки нафтопродуктів з суб'єктами господарювання.
Так між ТОВ “ГРІН АПЕР ЛТД”(42051982) та ТОВ «Статус Ойл» укладено договір поставки №ГА-0022 від 01.10.2018р відповідно до якого ТОВ ТОВ “ГРІН АПЕР ЛТД” зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому Товар, згідно умов договорів.
Дослідженні акти приймання-передачі нафтопродуктів підтверджують приймання-передачу бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5 в кількості 62.478 т. протягом перевіряємого періоду згідно договору №ГА-0022 від 01.10.2018р на загальну суму 2 609 081,28 грн.
Між ТОВ «Статус Ойл» та ТОВ “Окіс Лайт” (42061558) були укладені договори поставки нафтопродуктів №ОЛ-0051 від 01.11.2018р. та №ОЛ-0052 від 01.11.2018 р., відповідно до якого ТОВ “Окіс Лайт”(42061558) зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому Товар, згідно умов договорів.
Дослідженні акти приймання-передачі нафтопродуктів підтверджують приймання - передачу бензину автомобільного А-92-Євро5-Е5 в кількості 142,084 тонн згідно договору №ОЛ-0051 від 01.11.2018 р. на загальну суму 5 745 876,96 грн. та бензину автомобільного А-92-Євро5-Е5 в кількості 83,054 тонн згідно договору №ОЛ-0052 від 01.11.2018 р. на загальну суму 3 762 076,32 грн.
Між ТОВ «Статус Ойл» та ТОВ “Укр Газ Енерджі” (41975862) був укладений договір поставки №УГ-0059 від 01.10.2018 року, відповідно до якого ТОВ «Укр Газ Енерджі» зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому Товар, згідно умов договорів.
Дослідженні акти приймання-передачі нафтопродуктів підтверджують приймання-передачу бензину автомобільного А-92-Євро5-Е5 в кількості 69.222 т. та палива дизельного ДП-Л-Євро5-ВО в кількості 243,886 т. протягом перевіряємого періоду згідно договору №УГ-0059 від 01.10.2018 року на загальну суму 11687606,16 грн..
Між ТОВ «Статус Ойл» та ТОВ “Мотор КВ Груп” (41965804) був укладений договір поставки №МР-0053 від 01.09.2018р, відповідно до якого ТОВ “Мотор КВ Груп” зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому Товар, згідно умов договорів.
Дослідженні акти приймання-передачі нафтопродуктів підтверджують приймання-передачу бензину автомобільного А-92-Євро5-Е5 в кількості 126,840 т. та бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5 в кількості 67.915 т. протягом перевіряємого періоду згідно договору №МР-0053 від 01.09.2018 р. на загальну суму 7605752,40 грн.
Між ТОВ «Статус Ойл» та ТОВ “Дизель Грант ЛТД” був укладений договір поставки № ДЛ-0015 від 01.11.2018р., № ДЛ-0016 від 01.11.2018р., відповідно до якого ТОВ “Дизель Грант ЛТД” зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому Товар, згідно умов договорів.
Дослідженні в ході перевірки акти приймання-передачі нафтопродуктів підтверджують приймання-передачу бензину автомобільного А-95-Євро-Е5 в кількості 70.045 т. згідно договору № ДЛ-0015 від 01.11.2018р. на загальну суму 2 874 646,80 грн., та паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО в кількості 99.583 т. згідно договору № ДЛ-0016 від 01.11.2018р на загальну суму 3 680 587,68 грн.
Між ТОВ «Статус Ойл» та ТОВ “ВІСТТА”(42098389) був укладений договір поставки №ВІ-0054 від 01.12.2018р., №ВІ-0055 від 01.12.2018р., відповідно до якого ТОВ “ВІСТТА” зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому Товар, згідно умов договорів.
Дослідженні акти приймання-передачі нафтопродуктів підтверджують приймання-передачу бензину автомобільного А-92-Євро5-Е5 в кількості 106,757 т. протягом перевіряємого періоду згідно договорів №ВІ-0054 від 01.12.2018р., на загальну суму 3996982,08 грн. та бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5 в кількості 127.547 т. згідно договору №ВІ-0055 від 01.12.2018р на загальну суму 4867193,52 грн.
Між ТОВ «Статус Ойл» та ТОВ “МАРОН ПЛЮС” (41315815) був укладений договір поставки №МП18-0007 від 01.09.2018р., №МП-0012 від 01.09.2018 р., відповідно до якого ТОВ “МАРОН ПЛЮС” зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому Товар, згідно умов договорів.
Дослідженні Акти приймання-передачі нафтопродуктів підтверджують приймання-передачу палива дизельного ДП-Л-Євро5-ВО в кількості 142.104 т. протягом перевіряємого періоду згідно договорів №МР18-0007 від 01.09.2018р., на суму 4706484,48 грн. та бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5 в кількості 44.313 т. бензину автомобільного А-92-Євро5-Е5 в кількості 51.765 т згідно договору №МП-0012 від 01.09.2018 р. на загальну суму 3 761 206,20 грн.
З досліджених в судовому засіданні акту перевірки, повідомлень про відступлень права вимоги ТОВ «ВІСТТА» від 06.02.2019 року від 04.02.2019 р., ТОВ «ГРІН АПЕР ЛТД» від 16.11.2018 р., ТОВ «ОКІС ЛАЙТ» від 21.12.2018 р., ТОВ «УКР ГАЗ ЕНЕРДЖІ» від 07.11.2018 р., ТОВ «МОТО КВ ГРУП» від 30.10.2018 р. та платіжних доручень №1 від 30.10.2018 р. на суму 7605752,40 грн., №2 від 06.11.2018 р. на суму 3392864,96 грн., №3 від 06.11.2018 р. на суму 2506741,20 грн., № 4 від 07.11.2018 р. на суму 2788000,00 грн., №5 від 16.11.2018 р. на суму 2609081,28 грн., №6 від 22.12.2018 р. на суму 4507953,28 грн., № 7 від 22.12.2018 р. на суму 5000000,00 грн. позивачем було проведено за поставлений товар новому кредитору в зв'язку з відступленням прав Первісним кредитором що повністю кореспондується з положеннями статтей 512-519 Цивільного Кодексу України. Також платіжні доручення № 445 від 07.02.2019 року на суму 2874 646,80 грн. та № 444 від 07.02.2019 року на суму 3 680 587, 68 грн. підтверджують розрахунок за поставлений товар ТОВ “Дизель Грант ЛТД” згідно договорів №ДЛ-0015 від 01.11.2018р. та №ДП-0016 від 01.11.2018 р.
За умовами досліджених договорів поставки, сторони укладають акти приймання - передачі товару, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару. Сторони можуть укладати акти приймання - передачі товару, що переданий протягом визначеного в такому акті періоду часу. (підпункт 4.5).
Як вбачається з п. 4.2 вищезазначених Договорів поставки сторони визначили, що Товар поставляється Покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній Додатковій угоді до Договору, на умовах: EXW- резервуари нафтобаз ТОВ "НАФТАСІТІ” інших нафтобаз, що належать ТОВ “НАФТАСІТІ” на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.
Відповідно до п. 6.1 вищезазначених договорів покупець здійснює приймання Товару за кількістю та за якістю згідно умов дійсного договору та додаткових умом до нього.
Відповідно до Договору зберігання № 644 від 03.09.2018 року придбані нафтопродукти в ТОВ "МОТОР КВ ГРУП" (41965804), ТОВ "ГРІН АПЕР ЛТД" (42051982), ТОВ "ОКІС ЛАЙТ" (42061558), ТОВ "ВІСТТА" (42098389), ТОВ "ДИЗЕЛЬ ГРАНТ ЛТД"( 41965563), ТОВ"МАРОН ПЛЮС" (41315815), ТОВ "УКР ГАЗ ЕНЕРДЖІ" (41975862) в подальшому були передані на зберігання Публічному акціонерному товариству «НАФТАСІТІ», що підтверджується актами приймання передачі нафтопродуктів на зберігання та актами приймання - передачі наданих послуг, протоколами узгодження ціни.
Зберігання нафтопродуктів підтверджується: листами ТОВ "УКР ГАЗ ЕНЕРДЖІ" від 01.10.2018 року №43, від 01.10.2018 року №42, листами №53-НС від 01.09.2018 р., №53-СО від 01.09.2018 р., листами ТОВ «ОКІС ЛАЙТ» №51/11/Н від 01.11.2018 р., № 51/1/С від 01.11.2018 р., листами ТОВ «ГРІН АПЕР ЛТД» № 01/10/22 від 01.10.2018 р., №01/10С від 01.10.2018 р., листами ТОВ «ВІСТТА» №54/55/12 від 01.12.2018 р., №54/53/СО від 01.12.2018 р., листами ТОВ «ДИЗЕЛЬ ГРАНТ ЛТД» №115 від 01.11.2018 р., №114 від 01.11.2018 р., листами ТОВ «МАРОН ПЛЮС» №1812-СО від 01.09.2018 р., №1812-НС від 01.09.2018 р., №1807-СО від 01.09.2018 р., №1807-НС від 01.09.2018 р., якими позивача повідомлено про знаходження нафтопродуктів на зберіганні у ТОВ «НАФТАСІТІ» та можливість їх отримання у будь-який час; договором зберіганням від 03.09.2018 року №644, укладеним між ПАТ "НАФТАСІТІ" (Збергіач) та ТОВ "СТАТУС ОЙЛ" (Поклажодавець); актами приймання-передачі наданих послуг зберігання № 09256 від 30.09.2018 року за вересень 2019 року на суму 62916,67 грн., №10235 від 31.10.2018 р. за жовтень 2018 року на суму 126 458,33 грн., №11233 від 30.11.2018 р. за листопад 2018 р. на суму 107 750,00 грн., №12229 від 31.12.2018 р. за грудень 2018 року на суму 103750,00 грн., підписаними між ТОВ "НАФТАСІТІ" та ТОВ "СТАТУС ОЙЛ"; платіжним дорученням на оплату послуг зберігання від 10.01.2019р. на суму 18707,50 грн., №170 від 10.01.2019 р. на суму 44923,00 грн., №184 від 11.01.2019 р. на суму 800,00 грн., №241 від 17.01.2019 р. на суму 41110,66 грн., №630 від 07.11.2018 р. на суму 75 500,00 грн., №884 від 07.12.2018 р. на суму 151750,00 грн., №367 від 31.01.2019 р. на суму 7 088,00 грн., №388 від 31.01.2019 р. на суму 5753,98 грн., №447 від 07.02.2019 р. на суму 135416,86 грн., протоколами погодження ціни.
Транспортування нафтопродуктів від місця їх зберігання до АЗС підтверджується: договором перевезення вантажів автомобільним транспортом від 04.09.2019 року №29, укладеним між ТОВ "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс" (Перевізник) та ТОВ "СТАТУС ОЙЛ" (Замовник) та актами здачі-приймання виконаних робіт до даного договору від 30.09.2018 року №АР-0000724 на суму 400091,40 грн., №АР-0000812 від 31.10.2018 р. на суму 772697,74 грн., №АР-0000881 на суму 816320,90 грн., №АР-0000963 від 31.12.2018 р. на суму 626538,43 грн.; товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів форми №1-ТТН (нафтопродукт); платіжним дорученням на оплату послуг перевезення від 06.12.2018 року №865 на суму 35283,06 грн., від 07.12.2018 року №868 на суму 89036,75 грн., від 23.10.2018 р. №362 на суму 323547,65 грн., від 21.12.2018 р.№980 на суму 3953,36 грн., від 21.12.2018 р. №979 на суму 604554,36 грн., від 31.01.2019 р. №386 на суму 489674,13 грн., від 04.01.2019 р. №32 на суму 207 485,22 грн., від 06.12.2018 р. №866 на суму 38 978,00 грн., від 06.12.2018 р. №862 на суму 100367,24 грн., від 31.10.2018 р. №396 на суму 176 452,35 грн., від 06.12.2018 р. №864 на суму 22 764,47 грн., від 06.12.2018 р. №863 на суму 386 359,62 грн., від 28.12.2018 р. №864 на суму 327,96 грн.
Судом досліджено, що відпуск та навантаження нафтопродуктів здійснювалось з нафтобаз, розміщених у смт. Клевань, вул. Мелещука, 8, Рівненського району, Рівненської області та у м. Кременчук, проїзд Галузевий, 80, Кременчуцького району, Полтавської області, здійснювались ТОВ "Гед-Вілс" та ТОВ "СВІППІТ", з якими ТОВ "НАФТАСІТІ" було укладено відповідні договори за №110 від 31.08.2017 р. та №160 від 01.09.2017 р., що не суперечить умовам пункту 4.2 договорів та вимогам Цивільного кодексу України.
Як вбачається з досліджених судом товарно-транспортних накладних, нафтопродукти, придбані ТОВ "СТАТУС ОЙЛ" у ТОВ "МОТОР КВ ГРУП", ТОВ "ГРІН АПЕР ЛТД", ТОВ "ОКІС ЛАЙТ", ТОВ "ВІСТТА", ТОВ "ДИЗЕЛЬ ГРАНТ ЛТД", ТОВ"МАРОН ПЛЮС", ТОВ "УКР ГАЗ ЕНЕРДЖІ", були передані на зберігання Публічному акціонерному товариству «НАФТАСІТІ» та в подальшому транспортувались від місця зберігання безпосередньо до АЗС позивача автоцистернами для їх подальшої реалізації.
Твердження органу доходів і зборів щодо необхідності застосування до спірних правовідносин вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, що затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року №П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, що затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року №П-7 (надалі - Інструкція N П-6, Інструкція N П-7), є безпідставними.
Згідно п. 1 даних Інструкцій (Інструкція N П-6, Інструкція N П-7), вони застосовуються у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними або Особливими умовами постачання чи іншими обов'язковими правилами не встановлений інший порядок приймання товарів народного споживання за кількістю і якістю.
Враховуючи що Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, що затверджена спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за №805/15496 встановлений єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів, застосування Інструкція N П-6, Інструкція N П-7 у межах досліджених правовідносин не є обов'язковим.
Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, що затверджена спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за №805/15496 (надалі - Інструкція), визначено, що з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град.С відповідно до ГОСТ 3900.
Підпунктом 10.2.1 пункту 10.2 Інструкції встановлено, що приймання нафтопродуктів, які надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності.
Нормами цього наказу також встановлено, що облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами за готівку.
Відпуск нафтопродуктів за готівку, талони, платіжними картками відображається у змінному звіті АЗС за формою N 17-НП.
Для вимірювань об'єму нафтопродуктів на АЗС використовуються паливно-роздавальні колонки, що мають відлікові пристрої для індикації ціни, об'єму та вартості виданої дози.
Об'єм нафтопродукту під час його відпуску власникам автомобільного транспорту вимірюється у режимах дистанційного і місцевого керування паливно-роздавальними колонками.
Отже, прийняття позивачем нафтопродуктів на підставі товарно-транспортних накладних за формою №1-ТТН (нафтопродукт) здійснено з дотримання вимог Інструкції.
В акті перевірки від 22.05.2019 року №1075/17-00-14-01/42331466 відповідач зазначає про ненадання платником податків для перевірки акту приймання нафтопродуктів за формою №5-НП і журналу обліку нафтопродуктів, як передбачено пп. 5.2.6 Інструкції
Водночас, суд зазначає, що положення підпункту 5.2.6 пункту 5.2 Інструкції регулюють порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час їх надходження залізничним транспортом та не повинні застосовуватись щодо спірних операцій.
Крім того, позивачем до заперечень на акт перевірки та в судове засідання надано сертифікати відповідності на нафтопродукти, що підтверджують їх якість.
З огляду на наведене, надані платником податків документи є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV і Податкового кодексу України, відповідають всім необхідним вимогам законодавства, та поряд з іншими дослідженими документами слугують належним підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ "МОТОР КВ ГРУП", ТОВ "ГРІН АПЕР ЛТД", ТОВ "ОКІС ЛАЙТ", ТОВ "ВІСТТА", ТОВ "ДИЗЕЛЬ ГРАНТ ЛТД", ТОВ"МАРОН ПЛЮС", ТОВ "УКР ГАЗ ЕНЕРДЖІ",
Кількісний облік нафтопродуктів за марками і видами на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС N 17-НП, який складається у двох примірниках.
На підставі товарно-транспортних накладних оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами, тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП.
Записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП та змінні звіти АЗС за формою № 17-НП підтверджують повне дотримання позивачем вимог Інструкції.
Безпідставним є також висновок контролюючого органу про необхідність надання до перевірки документів що підтверджували б здійснення страхування небезпечних вантажів з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів" від 6 квітня 2000 року N 1644-III, перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту. Ст. 8 цього Закону передбачено обов'язок перевізника небезпечних вантажів здійснювати в установленому порядку обов'язкове страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення таких вантажів. Також стаття 7 Закону передбачає - обов'язок відправника небезпечних вантажів здійснити в установленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів, надавати перевізнику необхідні документи з достовірною інформацією про небезпечний вантаж.
Таким чином, з огляду на зміст ст. 1 «Визначення термінів» Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» яким передбачено, що відправник небезпечного вантажу - зазначена в перевізних документах юридична, яка підготовлює та подає цей вантаж для перевезення; перевізник небезпечного вантажу - юридична, яка здійснює перевезення небезпечного вантажу.
Враховуючи, що позивачем не здійснювалося самостійно ні подачу ні перевезення небезпечного вантажу, оскільки перевезення вантажу здійснювалося перевізником на підставі укладеного договору перевезення вантажів автомобільним транспортом від 04.09.2019 року №29 між ТОВ "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс" (Перевізник) та ТОВ "СТАТУС ОЙЛ" (Замовник), посилання контролюючого органу на відсутність таких документів у позивача, як підставу для донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість є безпідставним.
Судом досліджено, що ТОВ "ГРІН АПЕР ЛТД" виписано для ТОВ "СТАТУС ОЙЛ" податкову накладну від 31.10.2018 року №8 на суму 2174234,40 грн., в тому числі ПДВ 434846,88 грн., ТОВ «ОКІС ЛАЙТ» від 30.11.2018 р. №24 на суму 4788230,80 грн. в тому числі ПДВ 957 646,16 грн. та від 30.11.2018 р. №25 на суму 3 135 063,60 грн. в тому числі ПДВ 627 012,72 грн., ТОВ «УКР ГАЗ ЕНЕРДЖІ» від 31.10.2018 р. № 13 на суму 9 739 671,80 грн. в тому числі ПДВ 1 947 934,36 грн., ТОВ «МОТОР КВ ГРУП» від 30.09.2018 р. № 21 на суму 6 338 127,00 грн. в тому числі ПДВ 1 267 625,40 грн., ТОВ «ДИЗЕЛЬ ГРАНТ ЛТД» від 30.11.2018 р. №19 на суму 3 067 156,40 грн. в тому числі ПДВ 613 431,28 грн. та від 30.11.2018 р. №18 на суму 2 395 539,00 грн. втому числі ПДВ 479 107,80 грн., ТОВ «ВІСТТА» від 31.12.2018 р. № 23 на суму 3 330 818, 40 грн. в тому числі ПДВ 666 163,68 грн., ТОВ «ВІСТТА» від 31.12.2018 р. №24 на суму 4 055 994,60 в тому числі 811 198,92 грн., ТОВ «МАРОН ПЛЮС» від 30.09.2018 р. №18 на суму 3 922 070,40 грн. в тому числі ПДВ 784 414,08 грн. та від 30.09.2018 р. №17 на суму 3 134 338,50 грн. в тому числі ПДВ 626 867,70 грн.
Відповідно, до п. 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Варто наголосити що всі податкові накладні належним чином зареєстровані ЄРПН, що є належною підставою для включення сплачених сум до податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "МОТОР КВ ГРУП", ТОВ "ГРІН АПЕР ЛТД", ТОВ "ОКІС ЛАЙТ", ТОВ "ВІСТТА", ТОВ "ДИЗЕЛЬ ГРАНТ ЛТД", ТОВ"МАРОН ПЛЮС", ТОВ "УКР ГАЗ ЕНЕРДЖІ".
Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним включені позивачем до складу податкового кредиту у відповідні періоди.
Суд приходить до висновку, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість здійснено на підставі даних про господарські операції, які підтверджені усіма необхідними первинними і обліковими документами, та є правомірним.
Відтак, у відповідача були відсутні визначені законодавством підстави для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень про збільшення позивачеві грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 6160469,00 грн. та 1 540 117 грн. штрафних (фінансових санкцій) а також про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3 056 780,00 грн.
Крім того в акті перевірки зазначено, що підприємством завищено інші операційні витрати (рядок 2180 Звіту про фінансові результати) на 400875 грн. за рахунок включення їх до витрат на збереження, що формують первісну вартість запасів.
Проте, відповідачем не надано оцінки наступному.
Відповідач роблячи висновок що дані витрати належать до первісної вартості запасів, та необхідності поступового в залежності від вибуття запасів зменшувати фінансовий результат до оподаткування пропорційною вибутим запасам, знято з витрат на зберігання всі витрати в розмірі 400875,00 грн. та без врахування вибутих запасів.
Окрім того, відповідно до пункту 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси», затвердженого наказом МФ України від 20.10.99 року №246 (зі змінами і доповненнями: 9. Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць. Приклади розподілу транспортно-заготівельних витрат наведені в додатку до Положення (стандарту) 9; інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.
Враховуючи аналіз змісту п.9 стандарту №9 «Запаси» вбачається, що ним не передбачено що витрати на зберігання (винагорода яка оплачується зберігачеві за договором зберігання) повинна включатися до первісної вартості запасів, а тому контролюючим органом безпідставно виключено з витрат на збут понесенні витрати на зберігання нафтопродуктів у відповідності до договору №644 від 03.09.2018 року укладеного між позивачем та ТОВ «НАФТАСІТІ». Витрати на оплату послуг зберігання підтверджуються актами приймання-передачі наданих послуг зберігання № 09256 від 30.09.2018 року за вересень 2019 року на суму 62916,67 грн., №10235 від 31.10.2018 р. за жовтень 2018 року на суму 126 458,33 грн., №11233 від 30.11.2018 р. за листопад 2018 р. на суму 107 750,00 грн., №12229 від 31.12.2018 р. за грудень 2018 року на суму 103750,00 грн.
Також судом встановлено що позивачем віднесено витрати на придбання основних засобів на суму 38716,6 грн. А саме, станом на 31.12.2018р. відповідно до даних бухгалтерського обліку підприємства по Дт112 рахунку «Малоцінні необоротні матеріальні активи» обліковувались товарно-матеріальні цінності вартістю 122845,43грн. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів нарахована в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100% їх вартості та віднесена до складу адміністративних витрат / витрат на збут.
Серед об'єктів, що обліковуються на рах.112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи», встановлено об'єкти, що відповідають визначенню основних фондів на загальну суму 38716,6грн. А саме : Апарат високого тиску KARCHER, кількість 1 шт., вартістю 6708,3 грн.; Вікно гнуте із алюмінію «МІНІ», кількість 1 шт., вартістю 14766,67 грн.; Склопакет гнутий 2010*1056, кількість 1 шт., вартістю 10533,33 грн.; Апарат високого тиску KARCHER, кількість 1 шт., вартістю 6708,3 грн.
Відповідно до п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Відповідно до абз.3 п.8 П(С)БО № 7 «Основні засоби», затвердженого наказом МФ України від 27.04.2000 року №92 (зі змінами і доповненнями), витрати на сплату реєстраційних зборів, державного мита та інших аналогічних платежів, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів включаються до первісної вартості такого об'єкта. Відповідно до п.22-30 П(С)БО № 7 «Основні засоби» та п.8 П(С)БО №16 «Витрати» вищезгадані витрати визнаються шляхом систематичного розподілу між відповідними звітними періодами (підлягають амортизації). В 2018 році підприємством на порушення п.22-30 П(С)БО № 7 «Основні засоби» та п.8 П(С)БО №16 «Витрати» витрати, пов'язані з придбанням основних засобів відносились до складу адміністративних витрат / витрат на збут та зменшували на фінансовий результат до оподаткування (Дт 92, 93 Кт 132, Дт791 Кт 92, 93).
Отже, внаслідок порушення вимог п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу, пунктів 8, 22-30 П(С)БО № 7 «Основні засоби» та п.8 П(С)БО №16 «Витрати», підприємством завищено адміністративні витрати / витрати на збут (рядки 2130, 2150 Звіту про фінансові результати) за 2018рік на 38716,6 грн. за рахунок включення до їх складу вартості придбаних основних засобів.
У зв'язку із таким обставинами, суд лишає чинними податкове повідомлення-рішення №0011301401 від 03.07.2019 року в частині 38716,6 грн. основного платежу та штрафної санкції в розмірі 9679,15 грн.
Щодо встановленого в акті перевірки порушення п.243.5 ПК України в частині застосування невірної ставки за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, то суд зазначає, що пунктом 243.2. ст. 243 ПК України окремо визначені ставки податку за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення забруднюючих речовин (сполук), які не увійшли до пункту 243.1 та на які встановлено клас небезпечності. Пунктом 243.3 ст. 243 ПК України окремо встановлені ставки для забруднюючих речовин (сполук), які не увійшли до пункту 243.1 цієї статті та на які не встановлено клас небезпечності (крім двоокису вуглецю) - залежно від установлених орієнтовнобезпечних рівнів впливу таких речовин (сполук) у атмосферному повітрі населених пунктів. Для забруднюючих речовин (сполук), на які не встановлено клас небезпечності та орієнтовнобезпечний рівень впливу (крім двоокису вуглецю), ставки податку встановлюються як за викиди забруднюючих речовин I класу небезпечності згідно з пунктом 243.2 цієї статті (п. 243.5 ст. 243 ПК України).
Враховуючи комплексний аналіз норм ст. 243 Податкового Кодексу України, вбачається що об'єктом та базою оподаткування екологічного податку є саме обсяги та види забруднюючих речовин, тому його розмір залежить саме від даних показників (обсягу та виду викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення) а не від встановлення для суб'єкта господарювання класу небезпечності та отримання дозволу на викиди.
Судом встановлено, що відповідачем в ході донарахування екологічного податку не заперечується ні обсяг, ні види сполук та речовин що викидаються стаціонарними джерелами забруднення що задекларовані позивачем, а навпаки задекларований обсяг викидів взятий за основу в розрахунку донарахування екологічного податку.
Про те доводи відповідача про заниження екологічного податку за 4 квартал на 33294,81 грн. є безпідставним оскільки, з досліджених судом дозволів на викиди що видані на власника об'єктів нерухомості (АЗС) що фактично є стаціонарними об'єктами забруднення, вбачається що в них не встановлюється клас небезпечності на речовини та сполуки які задекларовані позивачем.
В свою чергу клас небезпечності на забруднюючі речовини та сполуки відображається в звітах про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин що були дослідженні в судовому засіданні, на підставі списку Гранично допустимих концентрацій хімічних та біологічних в атмосферному повітрі населених місць (затвердженому ТВО Головного державного санітарного лікаря України від 03.03.2015 р). Саме з даних санітарних та норм, зокрема вбачається що бензолу встановлено 2 клас небезпечності, ксилолу та толуолу 3 третій клас небезпечності, бензину та вуглеводні граничні - 4 клас небезпечності.
Крім того, вимоги що стосуються здійснення перевірки з цього податку, знайшло своє відображення в п.250.12 ПК України, яким встановлено, що органи державної податкової служби залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та спеціальних підрозділів центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.
Таким чином, законодавець передбачив, що податковий орган є контролюючим органом в сфері справляння екологічного податку, але ж законодавством чітко визначено, що для правильності визначення, повноти сплати збору, останній повинен залучати для цього відповідні органи влади.
Зазначені вимоги законодавства є абсолютними та обов'язковими для податкового органу в межах спірних правовідносин.
Як вбачається з акту перевірки, відповідачем - податковим органом визначення розміру податкових зобов'язань, екологічного податку, здійснене самостійно, в супереч п.250.12 ст.250 ПК України, без залучення до перевірки відповідних органів влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
Що стосується обґрунтувань позивача про наявність підстав для скасування спірних податкових повідомлень - рішень на підставі пункту 56.9 статті 56 Податкового Кодексу України яким встановлено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків, суд зазначає, що відповідно до пункту 56.13. статті 56 Податкового кодексу України у разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
Оскільки Рішенням ДФС України №36816/6/99-99-11.04.01.25 від 01.08.2019 року було продовжено розгляд скарги позивача до 15.09.2019 року включно, що є вихідним днем, то прийняття вмотивованого рішення та надсилання його на наступний робочий день є правомірним, а тому таку скаргу не можна вважати задоволеною на користь позивача.
Крім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Всі основні аргументи, на яких ґрунтувалися доводи та заперечення сторін, судом розглянуто та оцінено в розрізі норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень частково обґрунтував обставини щодо правомірності прийнятих ним рішень, а позивач частково довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
При зазначених обставинах, вимоги позивача частково правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення частково.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє часткове підтвердження у ході розгляду справи, то адміністративний позов слід задовольнити частково.
Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати у розмірі 19177 грн. 34 коп. сплачених згідно платіжного доручення № 2425 від 23.09.2019, оригінал якого наявний в матеріалах справи.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 03.07.2019 року № 0011311401, № 0011321401, № 0011331401, № 0011341401, № 0011351401, № 0011361401, № 0011371401, № 0011381401, № 0011391401, № 0011401401, № 0011411401, № 0011421401, № 0011431401, № 0011441401, № 0011451401, № 0011461401, № 0011471401.
Визнати протиправним та скасувати подадкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 03.07.2019 року № 0011301401 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 7308374,25 грн., з яких за основним платежем 6646699,40 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1661674,85 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУС ОЙЛ" (код ЄДРПОУ 42331466, вул. Соборна, 442-Д, офіс 204, м. Рівне, Рівненської області, 33024) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 43142449, вул. Відінська, 12, м. Рівне, Рівненської області, 33023) судові витрати на суму 19177 (дев'ятнадцять тисяч сто сімдесят сім) грн. 34 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 20 лютого 2020 року.
Суддя Зозуля Д.П.