20 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа №440/4970/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
1. Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність щодо не вирішення питання про надання або відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Хорошківської сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населеного пункту;
зобов'язати відповідача розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Хорошківської сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населеного пункту з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправну бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що перешкоджає в реалізації позивачем права на отримання у власність земельної ділянки.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 29-33/. При цьому зазначив, що у спірних відносинах відповідач керувався приписами статті 118 Земельного кодексу України, а також постанови Кабінету Міністрів України від 7.06.17 №413. Вказав, що оскільки обрану позивачем земельну ділянку не включено до переліку земельних ділянок, оприлюднених на офіційному веб-сайті Головного управління, то у відповідача були відсутні підстави для надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки. Крім того, на переконання відповідача, оскільки за результатами розгляду звернення питання по суті не вирішувалось, то про його розгляд заявника правомірно повідомлено листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.19 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Цією ухвалою позивачу поновлено строк звернення до суду з цим позовом та відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Хорошківської сільської ради Лубенського району Полтавської області.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
А відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
17.10.18 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Хорошківської сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населеного пункту /а.с. 19/.
У заяві позивач повідомив, що право на одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності не використав.
До заяви додав графічний матеріал із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, а також копію рішення Хорошківської сільської ради Лубенського району Полтавської області від 15.06.18 про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та погодження надання дозволу на розробку проекту її відведення ОСОБА_1 /а.с. 20-21/.
Листом від 19.10.18 вих. №8873/0/26-18 відповідач повідомив заявника про те, що Головним управлінням сформовано перелік земельних ділянок із зазначенням площ, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території області, відповідна інформація оприлюднена на офіційному веб-сайті Головного управління /а.с. 22/.
8.06.19 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою, у якій просив повторно розглянути його заяву від 17.10.18 та за результатами її розгляду видати наказ про надання або відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою /а.с. 23/.
Листом від 14.06.19 вих. №417/6-19 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що листом від 19.10.18 вих. №8873/0/26-18 питання по суті не вирішено, а позивач не позбавлений можливості повторно звернутись до Головного управління у порядку, визначеному законом.
Позивач, розцінюючи таку відповідь суб'єкта владних повноважень як протиправну бездіяльність, звернувся до суду за захистом порушеного права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Підстави набуття права на землю шляхом передачі земельних ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).
За змістом частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно з частинами шостою, сьомою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
За змістом частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
У поданій до суду позовній заяві позивач посилається на недотримання відповідачем порядку розгляду звернення про надання дозволу на розробку землевпорядної документації та форми рішення за результатами розгляду такого звернення.
Оцінюючи наведені доводи позивача, суд враховує, що частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки компетентного органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або відмову в наданні такого дозволу.
Так само, дана норма визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акта. Водночас, у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.
Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.16 №333 (надалі - Положення №333).
Пунктом 8 Положення №333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до підпункту 11 пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.
Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.05 №34/5, наказ, розпорядження, постанова, рішення - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
З урахуванням наведеного, рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки має бути оформлене розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області. Як наслідок, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.
Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у наданні такого дозволу після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на факт надіслання відповідачем заявнику листів від 19.10.18 вих.№8873/0/26-18 та від 14.06.19 вих.№417/6-19, свідчить про те, що компетентний орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.
Аналогічного висновку щодо застосування наведених вище норм права дійшов Верховний Суд у постановах від 11.04.18 у справі №806/2208/17, від 6.08.19 у справі №140/1992/18, від 29.08.19 у справі №420/5288/18, від 8.11.19 у справі №826/14746/16, що враховується судом в силу положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
У постановах Верховного Суду від 14.08.18 у справі №813/947/16 та від 2.10.18 у справі №806/3708/15 відсутні посилання на відступ від висновків щодо форми рішення, викладених у постанові від 11.04.18 у справі №806/2208/17, а тому суд визнає безпідставними твердження відповідача з цього приводу.
Суд, з огляду на вищезазначене, вважає, що лист відповідача від 19.10.18 вих.№8873/0/26-18 у відповідь на заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за змістом та формою не може вважатися "рішенням про відмову" у розумінні частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.
До того ж, суд зауважує, що лист Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 19.10.18 вих.№8873/0/26-18 взагалі не містить висновків по суті порушеного клопотання. Зокрема, у даному листі відсутній висновок про задоволення чи відмову у задоволенні клопотання позивача. Так само, відповідачем не вказано на наявність недоліків клопотання та не запропоновано ОСОБА_1 усунути їх, не повідомлено обставин, що в силу наведених вище положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України унеможливлювали б надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою (перебування земельної ділянки у власності чи користуванні інших осіб, інакше її цільове призначення, аніж визначене позивачем, тощо).
Суд акцентує увагу на тому, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою у порядку, визначеному частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України, а не у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян". А тому, відповідне звернення має бути розглянуто з дотриманням вимог саме земельного законодавства, а не законодавства про звернення громадян.
Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені ЗК України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача суд визнає зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Аналогічного висновку щодо правозастосування у спірних відносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 29.08.19 у справі №420/5288/18 та від 24.12.19 у справі №823/59/17.
Щодо посилань відповідача у відзиві на позов на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 7.06.17 №413, якою затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, суд звертає увагу на те, що наведена підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не передбачена статтею 118 ЗК України.
У зв'язку із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України від 7.06.17 №413 Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними зміни до Земельного кодексу України не вносились, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не змінювався.
На підставі зазначеної Стратегії Міністерство аграрної політики та продовольства разом з Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру мають розробити та внести на розгляд Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк проекти відповідних нормативно-правових актів, спрямованих на її реалізацію. Однак, на момент виникнення спірних відносин відповідні нормативно-правові акти не прийняті.
За таких обставин, відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з тієї підстави, що така ділянка не входить до переліку земель, який сформований відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, не відповідає вимогам статті 118 ЗК України.
Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 24.04.18 у справі №814/1961/17, від 30.05.19 у справі №817/1347/17, від 6.08.19 у справі №140/1992/18 та від 28.11.19 у справі №803/1067/17.
До того ж, Рішенням Конституційного Суду України від 25.06.19 №8-р/2019 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) вказану постанову №413 зі змінами та визначено, що така втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 повністю.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1536,80 грн, що зарахований до спеціального фонду державного бюджету /а.с. 5, 6/.
Інші судові витрати у справі - відсутні.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням наведеного, судові витрати позивача належить компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 257-262, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 17 жовтня 2018 року (вхідний №С-15003/2/25-18) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 жовтня 2018 року (вхідний №С-15003/2/25-18) та вирішити питання про надання або відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Хорошківської сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населеного пункту, з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1536,80 грн (одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Стягувач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; с. Хорошки, Лубенський район, Полтавська область, 37512).
Боржник: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930; вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.О. Кукоба