19 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5050/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області /далі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області/ про:
- визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Полтавській області щодо відмови у видачі направлення для проведення медико-соціальної експертизи згідно з листом Головного управління ДФС у Полтавській області №6838/Г/16-31-04-44 від 09 жовтня 2019 року;
- зобов'язання Головного управління ДФС у Полтавській області видати направлення для проведення медико-соціальної експертизи для встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати професійної працездатності;
- визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Полтавській області щодо повернення заяви від 26 вересня 2019 року з додатками про виплату одноразової грошової допомоги згідно з листом Головного управління ДФС у Полтавській області № 6888/Г/16-31-04-44 від 19 листопада 2019 року;
- зобов'язання Головного управління ДФС у Полтавській області повторно прийняти документи та надіслати у 15-денний строк до Державної фіскальної служби України висновок щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності ОСОБА_1 відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року, у 200-кратному розмірі прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб /а.с. 5-12/.
Позов обґрунтований тим, що позивач проходив службу в податковій міліції Головного управління ДФС у Полтавській області та з 10 вересня 2019 року його звільнено зі служби у запас у зв'язку із хворобою згідно з наказом Головного управління ДФС у Полтавській області №204-о від 29 серпня 2019 року. 26 вересня 2019 року позивачем подано заяву про видачу направлення для проходження ним медико-соціальної експертизи з метою визначення ступеня втрати професійної працездатності. Листом Головного управління ДФС у Полтавській області № 6838/Г/16-31-04-44 від 09 жовтня 2019 року позивачу повідомлено про відсутність підстав для видачі направлення для проведення медико-соціальної експертизи, оскільки у Головного управління ДФС у Полтавській області відсутні документи, що підтверджують отримання професійного захворювання. 24 жовтня 2019 року позивачем подано заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності. Листом ГУ ДФС у Полтавській області №6888/Г/16-31-04-44 від 19 листопада 2019 року позивачу повідомлено про відсутність законодавчого врегулювання питання проведення розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції та повернуто його заяву від 24 жовтня 2019 року. Вказані дії відповідача щодо відмови у видачі направлення на проходження медико-соціальної експертизи та повернення його заяви від 24 жовтня 2019 року про виплату одноразової грошової допомоги позивач вважає такими, що порушують його права та вчинені всупереч положень статті 23 Закону України "Про міліцію" та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано докази.
11 січня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 38-45/, в якому представник відповідача просила у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, посилаючись на те, що у Головного управління ДФС у Полтавській області відсутні підстави для видачі позивачу направлення для проведення медико-соціальної експертизи та виплати одноразової грошової допомоги, оскільки в управлінні відсутні акт про нещасний випадок на виробництві, акт розслідування професійного захворювання та інші документи щодо отримання ОСОБА_1 травми чи професійного захворювання, а також довідка медико-соціальної експертизи про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Позовна вимога про зобов'язання відповідача повторно прийняти документи та надіслати у 15-денний строк до Державної фіскальної служби України висновок щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги заявлена позивачем передчасно, а тому не може бути задоволена судом. Крім того, на позивача не поширюються положення Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року, оскільки працівники податкової поліції проходять службу у складі Державної фіскальної служби України і не належать до органів внутрішніх справ.
17 січня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив /а.с. 62-72/, в якій позивач вказав, що пунктом 3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03 грудня 2009 року, визначено перелік суб'єктів, які складають направлення для проведення Медико-соціальної експертизи, та відповідач, як його роботодавець, мав відповідне повноваження щодо видачі такого направлення.
У запереченнях /а.с. 75-76/ відповідач додатково зазначив про судові рішення справі № 640/4997/19, що прийняті у подібних правовідносинах.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової міліції у складі Головного управління ДФС у Полтавській області та наказом Головного управління ДФС у Полтавській області №204-о від 29 серпня 2019 року звільнений зі служби в податковій міліції через хворобу у запас 10 вересня 2019 року відповідно до підпункту "б" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР №114 від 29 липня 1991 року /а.с. 50/.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0080691 від 04 жовтня 2019 року з 23 вересня 2019 року ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби /а.с.17-18/.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДФС у Полтавській області із заявою від 26 вересня 2019 року (вх.№8316/ДЗН від 26 вересня 2019 року) /а.с.47/, в якій просив надати направлення для проходження медико-соціальної експертизи відповідно до положень пункту 3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03 грудня 2009 року.
Листом Головного управління ДФС у Полтавській області №6838/Г/16-31-04-44 від 09 жовтня 2019 року /а.с.48-49/ повідомлено ОСОБА_1 про відсутність підстав та повноважень для видачі направлення для проведення медико-соціальної експертизи у зв'язку з відсутністю щодо нього акту про нещасний випадок на виробництві, акту розслідування професійного захворювання за встановленими формами, інших документів щодо одержання ним травми чи професійного захворювання.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДФС у Полтавській області із заявою від 24 жовтня 2019 року (вх. № 8321/ДЗН від 24 жовтня 2019 року) /а.с. 51/, в якій просив виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку зі встановленням йому ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, яке мало місце у період проходження служби в органах податкової міліції. До вказаної заяви додав копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0080691 від 04 жовтня 2019 року, свідоцтва про хворобу медичної військово-лікарської комісії ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" №70/В від 19 серпня 2019 року, паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера /а.с. 52-57/.
Листом Головного управління ДФС у Полтавській області №6838/Г/16-31-04-44 від 09 жовтня 2019 року /а.с.58/ повідомлено ОСОБА_1 про повернення без реалізації його документів щодо виплати одноразової грошової допомоги, оскільки на момент його звернення порядок проведення розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції не врегульований, а Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року, не поширюється на працівників податкової міліції, які проходять службу у складі Державної фіскальної служби України і не належать до органів внутрішніх справ.
Не погодившись із діями відповідача щодо відмови у видачі направлення для проведення медико-соціальної експертизи та щодо повернення заяви від 24 жовтня 2019 року з додатками про виплату одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та статті 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу /далі - Положення №1317/, яке визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Згідно з пунктом 3 Положення №1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1112 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 35, ст. 2337), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.
Механізм встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків врегульований Порядком встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 червня 2012 року № 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2012 року за № 1387/21699 /далі - порядок № 420/.
Пунктом 1.4 Порядку № 420 передбачено, що медико-соціальна експертиза потерпілого здійснюється МСЕК у складі комісії відповідно до пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, за наявності:
- акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1, наведеною в додатку 4 до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі - Порядок);
- акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4, наведеною в додатку 17 до Порядку; медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання за формою, наведеною в додатку 16 до Порядку;
- направлення роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд), суду чи прокуратури;
- направлення закладу охорони здоров'я, за формою № 088/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 088/о).
Отже, з аналізу наведених норм слідує, що направлення на медико-соціальну експертизу потерпілого надається підприємством (роботодавцем), на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання.
Як встановлено судом, до заяви про видачу направлення від 26 вересня 2019 року (вх.№8316/ДЗН від 26 вересня 2019 року) ОСОБА_1 не надавалися документи, які б підтверджували факт одержання ним травми чи професійного захворювання, пов'язаних із проходженням служби в органах внутрішніх справ (в податковій міліції Головного управління ДФС у Полтавській області), а у Головного управління ДФС у Полтавській області такі документи були відсутні.
З наданого ОСОБА_1 свідоцтва про хворобу №70/В від 19 серпня 2019 року вбачається, що його визнано непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби.
Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0080691 від 04 жовтня 2019 року також підтверджується, що позивачу встановлена ІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводом відповідача, що надані позивачем документи не підтверджували факт одержання ним професійного захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (податковій міліції), та за відсутності інших документів обов'язку щодо видачі направлення на проведення медико-соціальної експертизи потерпілого у відповідача не виникає.
За таких обставин суд доходить висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Полтавській області щодо відмови у видачі направлення для проведення медико-соціальної експертизи та зобов'язання Головного управління ДФС у Полтавській області видати направлення для проведення медико-соціальної експертизи.
Вирішуючи інші вимоги позивача, а саме: про визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Полтавській області щодо повернення заяви про виплату одноразової грошової допомоги та зобов'язання Головного управління ДФС у Полтавській області повторно прийняти документи та надіслати у 15-денний строк до Державної фіскальної служби України висновок щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 356.1 статті 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Частиною шостою статті 23 Закону України "Про міліцію" № 565-XII від 20 грудня 1990 року (в редакції Закону від 13 лютого 2015 року №208-VIII та чинного до 07 листопада 2015 року) було встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Отже, статтею 23 Закону України "Про міліцію" передбачалося, що одноразова грошова допомога виплачується в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання статті 23 Закону України "Про міліцію" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21 жовтня 2015 №850, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що особам, які до набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 року № 208-VIII "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707.
Закон України від 13 лютого 2015 року № 208-VIII "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" набрав чинності 12 березня 2015 року.
07 листопада 2015 року втратив чинність Закон України "Про міліцію" та набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію" №580-VIІI від 02 липня 2015 року.
Пунктом 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Наведеним суд відхиляє посилання відповідача на Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707, оскільки призначення одноразової грошової допомоги на умовах та в порядку, встановлених Порядком №707, можливе лише тоді, коли особа набула право на отримання такої допомоги до 12 березня 2015 року.
Позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 23 вересня 2019 року, тобто після набрання чинності Законом №208-VIII, а відтак на нього поширюється порядок та умови призначення одноразової грошової допомоги, що визначені постановою Кабінету Міністрів України №850.
Так, відповідно до пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року /далі - Порядок №850/, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності днем виникнення права на отримання грошової допомоги є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 7 Порядку № 850 встановлено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Відповідно до пунктів 8 та 9 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Отже, відповідач після отримання від позивача заяви про виплату одноразової грошової допомоги та доданих до неї документів зобов'язаний був діяти згідно з вимогами пунктів 8, 9 Порядку №850 та сформувати і надіслати до ДФС України висновок щодо виплати грошової допомоги. Прийняття рішення щодо виплати грошової допомоги належить до повноважень Державної фіскальної служби України. На Головне управління Державної фіскальної служби в Полтавській області покладено обов'язок з проведення відповідних процедурних дій з оформлення відповідних документів, зокрема складання висновку щодо виплати грошової допомоги (можливості призначення та виплати такої допомоги) та направлення його разом з поданими особою документами до ДФС України.
З матеріалів справи вбачається, що листом Головного управління ДФС у Полтавській області №6888/Г/16-31-04-44 від 19 листопада 2019 року подані позивачем документи для призначення одноразової грошової допомоги повернуто позивачу з підстави відсутності законодавчого регулювання порядку розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги працівникам податкової поліції /а.с. 58/.
Таким чином, відповідачем проігноровано власний обов'язок, покладений на нього законодавством, та не складено і не надіслано до Державної фіскальної служби України висновок щодо виплати позивачу грошової допомоги, чим допущено порушення права позивача на належний розгляд поданої ним заяви та документів.
При цьому суд зазначає, що повернення матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги як вид рішення за наслідками розгляду вищевказаних документів не передбачений законом, а тому суд доходить висновку, що відповідач діяв не у спосіб, встановлений законом.
За таких обставин дії Головного управління ДФС у Полтавській області щодо повернення поданої ОСОБА_1 заяви від 24 жовтня 2019 року з додатками (вх. №8321/ДНЗ від 24 жовтня 2019 року) про виплату одноразової грошової допомоги, які знайшли своє відображення у листі №6888/Г/16-31-04-44 від 19 листопада 2019 року, є протиправними, у зв'язку з чим відповідна позовна вимога задовольняється судом.
Перевіривши обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, суд, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, вважає за можливе задовольнити відповідну вимогу позивача та зобов'язати Головне управління ДФС у Полтавській області повторно прийняти заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи про виплату одноразової грошової допомоги та надіслати у 15-денний строк до Державної фіскальної служби України висновок щодо виплати грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності ОСОБА_1 відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року.
Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 39461639) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Полтавській області щодо повернення заяви ОСОБА_1 від 24 жовтня 2019 року з додатками (вх. №8321/ДНЗ від 24 жовтня 2019 року) про виплату одноразової грошової допомоги.
Зобов'язати Головне управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 39461639) повторно прийняти заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи про виплату одноразової грошової допомоги та надіслати у 15-денний строк до Державної фіскальної служби України висновок щодо виплати грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності ОСОБА_1 відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк