м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
30.07.2007 року Справа № 13/267
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :
головуючого судді Якушенко Р.Є.
суддів Лазненко Л.Л.
Медуниці О.Є.
Склад судової колегії призначено розпорядженням заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 04.07.2007.
при секретарі
судового засідання Черніковій Я.В.
за участю представників сторін
від позивача Кандиба Т.П., дов. №15/103-94 від 27.03.2007
від відповідача Бабак А.М., дов. №152 від 30.07.2007
Розглянувши
апеляційну скаргу Комунального підприємства «Жилсервіс №5»,
м. Стаханов
на рішення
господарського суду Луганської області
від 12.06.07
у справі № 13/267 (суддя -Яресько Б.В.)
за позовом Комунального підприємства «Екотранс»,
м. Стаханов
до відповідача Комунального підприємства «Жилсервіс №5»,
м. Стаханов
про стягнення 11355 грн. 60 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 12.06.2007 у справі №13/267 задоволено повністю позов Комунального підприємства «Екотранс», м. Стаханов (далі КП «Екотранс») до Комунального підприємства «Жилсервіс №5», м. Стаханов (далі КП «Жилсервіс №5»), стягнуто з відповідача заборгованість за договором №4 від 16.12.2002 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів за період січень -грудень 2003 року в розмірі 11335 грн. 60 коп. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
02.07.2007 господарським судом Луганської області прийнято у даній справі додаткове рішення щодо розподілу державного мита, стягнуто з відповідача на користь КП «Екотранс» державне мито в сумі 113 грн. 56 коп.
Рішення господарського суду з посиланням на норми статей 526, 530 Цивільного кодексу України та статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України мотивоване обгрунтованістю заявлених вимог щодо стягнення заборгованості за договором №4 від 16.12.2002. Наявність заборгованості за договором в заявленій позивачем сумі підтверджується матеріалами справи, зокрема актами звірення підписаними сторонами у справі.
Відповідач у справі, КП «Жилсервіс №5», не погодилось з прийнятим судом першої інстанції рішенням та звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду у справі №13/267 від 12.06.2007 скасувати через порушення судом норм процесуального та матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у зв»язку зі спливом строку позовної давності.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з доводами апеляційної скарги не погодився та просить апеляційний господарський суд залишити без змін рішення господарського суду від 12.06.2007 у даній справі.
За клопотанням відповідача, відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась технічна фіксація судового процесу.
Заслухавши доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи судова колегія апеляційної інстанції.
Між сторонами у справі 16.12.2002 було укладено договір №4, відповідно до умов якого КП «Жилсервіс», відповідач у справі, доручає, а КП «Екотранс», позивач у справі, надає послуги з вивезення твердих побутових відходів, накопичених відповідачем (а.с. 7-8).
Пунктом 2.2 договору сторони визначили, що щомісячна вартість послуг визначається виходячи з фактичного об»єму вивезених відходів.
Плата за послуги з вивезення побутових відходів вноситься щомісячно, протягом 5 днів після отримання рахунку. Якщо розрахунок здійснюється згідно фактично вивезеного об»єму -розрахунковий період складає 3 дні після пред»явлення рахунку (пункт 3.5 договору).
За період з січня по грудень 2003 року позивачем було надано відповідачу послуги з вивезення побутових відходів та виставлено 12 рахунків на загальну суму 25245 грн. 10 коп. Дані послуги оплачені відповідачем частково, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 11355 грн. 60 коп., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Луганської області.
Під час розгляду справи місцевим господарським судом, відповідач не скористався правом участі в судовому процесі, не подав відзиву на позов та витребуваних судом матеріалів.
Заборгованість в сумі 11355 грн. підтверджена актами звірення, підписаними сторонами без зауважень та поданому позивачем у судове засідання 12.06.2007. Звірення розрахунків здійснено на вимогу місцевого господарського суду.
Рішенням господарського суду Луганської області від 12.06.2007 позов задоволено повністю.
Судовою колегією під час апеляційного провадження відповідно до вимог статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України повторно розглянута справа у повному обсязі.
З метою повного з'ясування фактичних обставин, що мають значення для справи від сторін були витребувані докази на підтвердження виконання робіт за договором № 4 від 16.12.02 у період з січня по грудень 2003 року та проведених відповідачем розрахунків, та зобов»язано сторони здійснити звірення розрахунків за договором №4 від 16.12.02
У судовому засіданні судовою колегією були досліджені подані сторонами матеріали:
- акт звірення розрахунків підписаний сторонами без зауважень станом на 01.07.07 поданий позивачем, відповідно до якого заборгованість відповідача за подані послуги складає 16453 грн. 22 коп.;
- копія акта звірення розрахунків станом на 01.01.07 наданого відповідачем, яким підтверджена заборгованість за надані позивачем послуги в сумі 15764 грн. 32 коп.
Також досліджені, надані відповідачем, рахунки позивача за 2003 рік та розшифровка рахунків, які пред'являлися позивачем відповідачу на оплату наданих послуг, яка також міститься в матеріалах справи (а.с. 10-11).
Перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку місцевим господарським судом обставин справи та повноту їх встановлення, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Матеріали справи свідчать, що правовідносини у сторін виниклим із договору № 4 на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 16.12.2002 року (а.с. 7).
Цивільний кодекс УРСР 1963р., що був чинним у період виникнення правовідносин у сторін за справою за зазначеним договором, не містив правової регламентації цього виду договору.
З 01.01.2004 набули чинності новий Цивільний кодексу України та Господарський кодекс України.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки відповідач не розрахувався за надані послуги, зобов»язання щодо їх оплати продовжують існувати, а тому застосовуються норми Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Матеріали справи свідчать, що сторони вільно виявили своє волевиявлення, уклали договір про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів № 4 від 16.12.02 у письмовій формі, узгодили його умови.
Умовами договору, а саме пунктами 2, 3 визначені обсяги, режими, строки, вартість послуг, що надаються та порядок розрахунків, пунктами 4, 5, 6 визначені права та обов'язки сторін, їх відповідальність.
Вартість послуг згідно п. 2.1 договору визначається виходячи із фактично вивезеного обсягу.
Згідно п. 3.5 договору, якщо розрахунок ведеться виходячи із фактично вивезених обсягів, то розрахунковим періодом для оплати послуг є строк 3 дні після пред'явлення рахунку.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Підписавши зазначений договір сторони приступили до його виконання.
Відповідач не заперечує щодо виконання позивачем своїх зобов'язань у 2003 році за договором № 4 від 16.12.02 та не надав заперечень щодо обсягів наданих позивачем у справі послуг.
Спір між сторонами виник у результаті невиконання відповідачем у справі зобов'язань по оплаті наданих йому послуг.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріали справи свідчать, що позивачем відповідно до умов договору № 4 від 16.12.02 щомісячно протягом 2003 року, періоду за який пред'явлено позов, направлено 12 рахунків (а.с. 25-36), в яких зазначені обсяги наданих послуг та їх вартість, всього на суму 25245 грн. 10 коп.
Відповідач під час розгляду апеляційної скарги підтвердив їх отримання та надав копії отриманих рахунків апеляційному господарському суду, проти обсягів наданих послуг та їх вартості, вказаних в рахунках позивача, заперечень не подав.
Відповідач не виконав зобов'язань по розрахунках за надані послуги у повному обсязі. Станом на дату звернення позивача з позовом до господарського суду заборгованість склала 11355 грн. 60 коп., що підтверджується актом звірення, наданим у судове засіданні суду першої інстанції 12.06.2007, відповідач не надав своїх заперечень на цей розрахунок.
Актом звірення розрахунків на вимогу апеляційної інстанції сторони підтвердили наявність заборгованості відповідача в більшому розмірі станом на 01.07.07.
Відповідач проти заявленої суми боргу не заперечує.
Відповідач вважає, що суд першої інстанції порушив його права відповідача, розглянув справу без його участі та безпідставно стягнув заборгованість за 2003 рік, коли вже сплив строк, встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України.
Судова колегія відхиляє доводи відповідача з наступних підстав.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 267 ЦК України встановлені наслідки позовної давності.
Пунктом 3 цієї статті передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно пункту 4 зазначеної статті, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Доводи відповідача, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права і належним чином не повідомив його про час і місце судових засідань не знайшли підтвердження за матеріалами справи.
Ухвала господарського суду від 23.04.07 про порушення провадження у справі за даним позовом та призначення її до розгляду на 17.05.07 о 10 год. 40 хв. направлена відповідачу 28.04.07 заказною кореспонденцією за його адресою, що підтверджено реєстром заказної кореспонденції та квитанцією поштового відділення від 28.04.07, зазначена кореспонденція до господарського суду не поверталась.
Зазначеною ухвалою про порушення провадження у справі зобов'язано відповідача: подати відзив на позовну заяву, документальне і нормативне підтвердження викладених у відзиві доводів; докази направлення копії відзиву позивачу; прийняти участь у звіренні розрахунків, при незгоді з су мою боргу надати контррозрахунок; надати докази статусу юридичної особи.
Відповідач не вчинив дій покладених на нього господарським судом, не подав будь-яких клопотань суду. Суд першої інстанції розглядаючи справу 17.05.07, керуючись ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 17.05.07 відклав розгляд справи на 12.06.07 на 10-00, оскільки відповідач не забезпечив участі компетентного представника у судовому засіданні, не надав суду витребувані матеріали необхідні для вирішення спору по суті.
Ухвала суду від 17.05.07 направлена відповідачу також належним чином 22.05.07, що підтверджується реєстром відправлення заказної кореспонденції від 22.05.07.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідач не скористався правом сторони у судовому процесу, не вчинив дій, покладених на нього господарським судом, не подав суду будь-яких клопотань, заяв, в тому числі і про застосування судом позовної давності.
Позивач на вимогу суду першої інстанції надав акт звірення розрахунків підписаний відповідачем без зауважень за договором № 4 від 16.12.2002, яким підтверджено наявність боргу відповідача в заявленій сумі 11355 грн. 60 коп.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З огляду на викладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення не порушив норм Господарського процесуального кодексу України, дотримався норм матеріального права та обґрунтовано стягнув з відповідача заявлену суму боргу.
За відсутності заяви сторони у даному спорі про застосування позовної давності у суду першої інстанції не було підстав для відмови у позові.
За таких обставин, судова колегія суду дійшла висновку, що апеляційна скарга комунального підприємства «Жилсервіс № 5», відповідача у справі , задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Луганської області від 12.06.07 у справі №13/267 відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.
Державне мито за апеляційною скаргою відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на заявника апеляційної скарги, відповідача у справі.
У судовому засіданні оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись статтями 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Жилсервіс №5» на рішення господарського суду Луганської області від 12.06.2007 у справі №13/267 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 12.06.2007 у справі №13/267 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Р.Є. Якушенко
Суддя Л.Л. Лазненко
Суддя О.Є. Медуниця