Ухвала
Іменем України
місто севастополь
09 серпня 2007 року
Справа № 2-23/15399-2006А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Волкова К.В.,
Дугаренко О.В.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача: Томілко Г.В., довіреність №3 від 12 січня 2005 року,
відповідача: Патраш В.І., довіреність №3232\10 від 31 травня 2007 року,
розглянувши апеляційну скаргу Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 22 травня 2007 року у справі № 2-23/15399-2006А за позовом Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки (вул. Самокіша, 30,Сімферополь,95011) до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна 22-а,Алушта,98500)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся з позовом і уточненнями (а.с. 93, 135, 140-141 т.1, 21-22 т.2) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відповідача про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток і штрафних санкцій на загальну суму 6.750грн.
Позов обґрунтований тим, що поворотна фінансова допомога Алуштінської філії позивача була надана на підставі договору на певний строк та за рахунок коштів інших філій позивача.
При розгляді спору судом першої інстанції встановлено, що Алуштінська філія позивача отримала фінансову допомогу від інших філій позивача, ці філії є самостійними платниками податку на прибуток, вказана допомога на кінець звітного періоду не повернута, у зв'язку з чим податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток і застосування штрафних санкцій, за результатами розгляду скарг платника рішеннями податкових органів вказане нарахування залишено без змін та позивачу направлені податкові повідомлення-рішення.
Постановою місцевого господарського суду у позові відмовлено з тих підстав, що допомога надавалася філіями, а не юридичною особою своїй філії.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права, що привело до прийняття неправильного рішення, позов задовольнити.
Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
З письмових пояснень відповідача вбачається, що він не згодний з апеляційною скаргою.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача підтримав доводи, викладені у письмових поясненнях.
Апеляційний господарський суд відповідно до статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України встановив наступне.
19 січня 2006 року керівником Державної податкової інспекції в місті Алушта Мусієвою Л.С. на підставі акту перевірки №3\23\05486852 від 10 січня 2006 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032301\0, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання - податок на прибуток у сумі 4.500грн. і застосовані штрафні санкції -2.250грн., усього 6.750грн. (а.с.20, 32т.2).
В ході позасудового оскарження платником податку нарахування вказаного податкового зобов'язання залишено без змін, що сторонами не оспорюється та це підтверджується письмовими доказами (а.с. 47-60, 62-71 т.1, 18-19, 29-31 т.2)
З метою доведення строку сплати податкового зобов'язання відповідачем 3 березня, 15 червня і 29 серпня 2006 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0000032301\0, №0000032301\2 і №0000032301\3 про визначення такого ж податкового зобов'язання (а.с. 46, 61 т.1, 35 т.2).
Усі три податкових повідомлення-рішення є предметом спору.
З вказаного акту перевірки вбачається, що Алуштінський міський та ринковий торг є філією позивача і зареєстрований як платник податку на прибуток, ця філія у 2-4 кварталах 2004 року і 1-2 кварталах 2005 року отримала від Сімферопольської, Ялтинської і Керченської філій позивача фінансову допомогу, яка станом на 30 червня 2005 року не повернута, однак до валового доходу Алуштінська філія ці суми допомоги не включила, що привело до заниження податку (а.с.8-39 т.1).
Заперечення на акт перевірки по вказаному епізоду залишені без задоволення (а.с. 40-45 т.1).
Позивач не оспорює цього факту, що Алуштінська філія отримала та не повернула фінансову допомогу, але наполягає на тому, що така допомога була надана не іншими філіями, а юридичною особою.
З наказів позивача вбачається, що він зобов'язав Сімферопольську, Ялтинську та Керченську філії надати Алуштінської філії фінансову допомогу у певних сумах і до певного строку (а.с. 73, 77, 78 т.1).
На виконання цих наказів між філіями були складені договори про надання строкової фінансової допомоги на поворотній підставі (а.с. 74-76, 79-84 т.1).
Така допомога вказаними філіями була надана Алуштінській філії -з розрахункових рахунків вказаних філій на розрахунковий рахунок Алуштінської філії зараховані безготівкою кошти, про що свідчать документи бухгалтерського обліку та платіжні доручення (а.с. 85, 107-109, 143-144 т.1).
Відповідно до абзацу 2 підпункту 4.1.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України №283\97-ВР від 22 квітня 1997 року, зі змінами на час оподаткування, далі Закон України №283\97-ВР) до валового доходу відноситься сума поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі, коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.
Однак, як встановлено вище, Алуштінська філія позивача отримала суми поворотної фінансової допомоги не від юридичної особи, а від інших філій. А тому вказане виключення з правила на цей випадок не розповсюджується.
Посилання позивача на те, що фінансова допомога надана на підставі наказів юридичної особи, не впливає на вирішення спору, тому що договори про надання фінансової допомоги укладалися між філіями, кошти перераховувалися з рахунків філії, а не юридичної особи.
Доводи позивача про те, що усе майно і кошти філій є власністю юридичної особи також не спростовують висновків податкового органу про донарахування податку, тому що в контексті Закону України №283\97-ВР філії та юридична особа є відокремленими платниками податку.
На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає, підстав для скасування (зміни) судового рішення немає.
Керуючись статтями 24, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2007 року у справі № 2-23/15399-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді К.В. Волков
О.В. Дугаренко