Ухвала
Іменем України
місто севастополь
09 серпня 2007 року
Справа № 2-24/4142-2007А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Волкова К.В.,
Дугаренко О.В.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін :
позивача: Сельский Г.А., директор,
Мартьянов О.В., довіреність б\н від 5 грудня 2005 року,
відповідача: Казанцева З.Т., довіреність №2 від 9 січня 2007 року,
розглянувши апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 24 квітня 2007 року у справі № 2-24/4142-2007А за позовом приватного багатопрофільного малого підприємства "ДЮН" (вул. Промислова, 13а,Джанкой,96100) до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Дзержинського, 30,Джанкой,96100) про визнання неправомірними дій та спонукання до виконання певних дій,
Позивач звернувся з позовом про визнання неправомірними дій відповідача у частині зарахування поточної сплати позивачем податкових зобов'язань у погашення первинного податкового боргу, та про покладення на відповідача обов'язку внести до картки особового рахунку з податку на додану вартість сплату позивачем цього податку у сумі 26.870грн. за платіжним дорученням №2 від 18 червня 2001 року.
Позов обґрунтовано тим, що позивач сплатив вказаний податок через банк "Україна", відповідач цю сплату не врахував.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивач сплатив через банк "Україна" 26.870грн. податку на додану вартість, які до бюджету не зараховані. Відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань.
Постановою місцевого господарського суду позов задоволено, визнано неправомірними дії відповідача у частині зарахування платежів позивача за поточними податковими зобов'язаннями у рахунок первинного податкового боргу, на відповідача покладений обов'язок внести зміни у картку особового рахунку позивача з податку на додану вартість у сумі 26.870грн. З Державного бюджету України на користь позивача стягнуто 3,40грн. судового збору.
Судове рішення мотивовано тим, що позивач повністю виконав свої обов'язки по сплаті у червні 2001 року податку на додану вартість у сумі 26.870грн., сплатив кошти через банк "Україна", ненадходження цих коштів до бюджету не є виною позивача.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити, тому що вона прийнята з порушенням норм матеріального права.
З заперечень на апеляційну скаргу слідує, що позивач з скаргою не згодний. Строк подання заперечень за згодою відповідача апеляційним господарським судом продовжений.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представники позивача підтримали доводи заперечень.
На підставі статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд розглянув справу і встановив наступне.
18 червня 2001 року позивач платіжними дорученнями №2 ініціював через банк “Україна» сплату податку на додану вартість за травень 2001 року в сумі 26.870грн.(а.с. 7, 32, 30-31).
Це доручення банком частково виконано, кошти зняті з розрахункового рахунку позивача, але до бюджету не зараховані, що підтверджується поясненнями сторін та цим платіжним дорученням.
Відповідач вказаний платіж не зарахував у погашення податкового зобов'язання, що підтверджує витяг з картки особового рахунку позивача з податку на додану вартість (а.с. 22-24).
Згідно з пунктом 22.4 статті 22 Закону України “Про платіжні системи і переказ грошей в Україні» №2346 від 5 квітня 2001 року визначено, що ініціація переказу (доручення) вважається завершеною з моменту прийняття банком розрахункового документа і фіксації дати прийняття платіжного доручення банком до виконання.
При цьому, пункт 4 статті 24 Закону України “Про підприємства в Україні» №887-ХП від 27 березня 1991 року (який був чинний на момент здійснення сплати позивачем на час сплати) встановлював обов'язок для підприємств -проводити за своїми зобов'язаннями розрахунки через установи банків.
Відповідно до підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-Ш від 21 грудня 2000 року (із змінами, далі Закон № 2181-Ш) за порушення строків зарахування податків до бюджетів з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджету, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Таким чином, позивач належним чином виконав покладений на нього законом обов'язок сплатити податок, надав до банку платіжне доручення про перерахування коштів до бюджету, ніяких інших дій позивач виконати не міг, а тому у його діях немає порушення закону та вини. У зв'язку з чим на нього неможливо покласти відповідальність, у тому числі не можна вимагати повторної сплати податку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією і законами України.
Враховуючи викладене вважає, що відповідачем неправомірно відображені у картці особового рахунку позивача сума податку, сплачена позивачем у червні 2001 року через банк «Україна», як недоїмка. Місцевим господарським судом рішення прийняте без порушень норм матеріального права, повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, апеляційна скарга необґрунтована і задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2007 року у справі № 2-24/4142-2007А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді К.В. Волков
О.В. Дугаренко