Ухвала
Іменем України
06 серпня 2007 року
Справа № 2-16/2230-2007А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Волкова К.В.,
Градової О.Г.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача: Степаненко О.Б., дов.б/н від 26.10.06,
відповідача: Єльцов В.В., дов.№ 44/200 від 25.05.07,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 14 травня 2007 року по справі № 2-16/2230-2007А
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Завод "Сімферопольсільмаш" (вул. Вузлова, 8/5,Сімферополь,95047)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
про відміну рішення
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 14 травня 2007 року у справі № 2-16/2230-2007А позов Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування" до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим про відміну рішення задоволений повністю. Постановлено: відмінити податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м. Сімферополя № 0010382301/2 від 15 січня 2007 року про зменшення позивачу розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 172495 грн.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач 22 травня 2007 року подав заяву про апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу відповідач подав 07 червня 2007 року.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, з підстав, викладених в ній. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, наголошуючи на те, що постанова господарського суду прийнята з дотримання норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доводи представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 03 серпня 2006 року відповідач здійснив виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за квітень 2006 року. Результатом вказаної перевірки, став акт № 4547/23-4/05786117. На підставі вказаного акту перевірки, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0010382301/2 від 15 січня 2007 року. Прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 172495,00 грн., в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів.
Як встановлено перевіркою, позивач надав відповідачу декларацію з податку на додану вартість за квітень 2006 року із заявленою бюджетного відшкодування в розмірі 173333 грн., що була проведено по особовому рахунку платника (а.с. 31-34). Також, до вказаної декларації, був наданий розрахунок суми бюджетного відшкодування, що передбачене підпунктом 7.7.4 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (а.с.35).
Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2006 року позивачем відповідачу до початку перевірки надана уточнююча декларація від 13 липня 2005 року із заявленою сумою бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок в банку в розмірі 172 495 грн., який був проведений по особовому рахунку платника. До вказаної декларації не були прикладені розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування, як це передбачено нормами пунктами 4.4 статті 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166, та підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до підпункту 4.5 пункту 4 Порядку приймання та комп'ютерної обробки звітних документів платників податків у Державній податковій інспекції, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 691 від 02.12.2004 року, передбачено, що якщо податкова звітність, що надана органу Державної податкової служби платником податків, заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, або електронні підписи, що накладені на електронний варіант податкової звітності, втратили свою актуальність (автентичність) або взагалі відсутні в базі сертифікатів відкритих ключів податкового органу, то вона може бути не визнана органом Державної податкової служби як податкова звітність. Також, до таких порушень відноситься звітність, що надана з порушенням загальних вимог оформлення документів податкової звітності. Відповідно до підпункту 4.7 пункту 4 Порядку приймання та комп'ютерної обробки звітних документів платників податків у Державній податковій інспекції, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 691 від 02 грудня 2004 року, документи податкової звітності, які направляються на паперових носіях, повинні бути надані з усіма додатками, які повинні подавати з податковим звітом відповідно до порядків заповнення відповідних звітних документів.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація.
Таким чином, позивачем була подана уточнююча податкова декларація по податку на додану вартість з порушенням вимог діючого законодавства, а саме підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пункту 4.4. статті 4 Порядку заповнення та надання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 15 червня 2005 року № 217, тобто без необхідних додатків, яка не відповідає встановленої нормативними документами формі.
Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що податковий орган не мав підстав прийняти таку декларацію, як документ податкової звітності.
Судова колегія вважає, що податковий орган зобов'язаний був керуватися даними податкової декларації від 19 травня 2006 року, оскільки уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань по податку на додану вартість, наданий у зв'язку з виправленнями самостійно виявленими помилками за квітень 2006 року, не повинен бути врахований відповідачем.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення, а постанова суду першої інстанції повинна бути залишена без змін.
Керуючись статтями 24, 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 травня 2007 року у справі № 2-16/2230-2007А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя О.В. Дугаренко
Судді К.В. Волков
О.Г. Градова