Іменем України
18 лютого 2020 року
м. Київ
справа №804/4081/16
касаційні провадження №К/9901/31640/18
№ К/9901/31636/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги Державної фіскальної служби України та Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 (головуючий суддя - Кононенко О.В.; судді: Барановський Р.А., Гончарова І.А.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 (головуючий суддя - Головко О.В.; судді: Ясенова Т.І., Суховаров А.В.) у справі № 804/4081/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Елара» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Елара» звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та Державної фіскальної служби України, в якому просило: визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у прийнятті податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень та травень 2016 року; визнати податкові декларації з податку на додану вартість за березень, квітень та травень 2016 року такими, що подані датою (операційним днем) та часом, коли вони були направлені до Державної фіскальної служби України засобами електронного зв'язку; визнати протиправними дії відповідача-2 щодо відмови у прийнятті для реєстрації податкових накладних від 28.03.2016 № 8, від 29.03.2016 № 11, від 29.03.2016 № 12, від 01.04.2016 № 1, від 01.04.2016 № 2, від 04.04.2016 № 3, від 12.04.2016 № 4; вважати прийнятими та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних датою (операційним днем) та часом, коли вони були направлені до Державної фіскальної служби України засобами електронного зв'язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну від 28.03.2016 № 8, податкову накладну від 29.03.2016 № 11, податкову накладну від 29.03.2016 № 12, податкову накладну від 01.04.2016 № 1, податкову накладну від 01.04.2016 № 2, податкову накладну від 04.04.2016 № 3, податкову накладну від 12.04.2016 № 4; зобов'язати відповідача-1 виконувати обов'язки щодо прийняття податкових документів позивача в електронному вигляді відповідно до договору від 10.02.2016 № 1 про визнання електронних документів.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 21.07.2016 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії відповідачів щодо відмови в прийнятті податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень та травень 2016 року. Визнав податкові декларації з податку на додану вартість за березень, квітень та травень 2016 року такими, що подані в день їх фактичного отримання Державною фіскальною службою України: за березень 2016 року - вважати поданою 20.04.2016, за квітень 2016 року - вважати поданою 20.05.2016, за травень 2016 року - вважати поданою 21.06.2016. Визнав протиправними дії відповідача-2 щодо відмови у прийнятті для реєстрації податкових накладних: від 28.03.2016 № 8, від 29.03.2016 № 11, від 29.03.2016 № 12, від 01.04.2016 № 1, від 01.04.2016 № 2, від 04.04.2016 № 3, від 12.04.2016 № 4. Дійшов висновку вважати податкові накладні такими, що подані в день їх фактичного отримання Державною фіскальною службою України, а саме: податкову накладну від 28.03.2016 № 8 - вважати поданою 12.04.2016, податкову накладну від 29.03.2016 № 11 - вважати поданою 13.04.2016, податкову накладну від 29.03.2016 № 12 - вважати поданою 13.04.2016, податкову накладну від 01.04.2016 № 1 - вважати поданою 18.05.2016, податкову накладну від 01.04.2016 № 2 - вважати поданою 18.05.2016, податкову накладну від 04.04.2016 № 3 - вважати поданою 18.05.2016, податкову накладну від 12.04.2016 № 4 - вважати поданою 18.05.2016. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.12.2016 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 залишив без змін.
Державна фіскальна служба України та Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулись до суду касаційної інстанції з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідачі посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 11, 69, 71, 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в попередніх судових інстанціях).
Зокрема, наголошують, що факт неперебування позивача за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням підтверджується службовою запискою відділу податкової міліції від 08.04.2016 № 10667/04-63-21-05-03.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області укладено договір від 10.02.2016 № 1 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів державної фіскальної служби засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.
Відповідно до пункту 3 розділу 3 вказаного договору орган державної фіскальної служби зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у термін, визначений законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп'ютерну обробку; забезпечити відправлення квитанцій на електронну адресу платника податків; забезпечувати зберігання і конфіденційність отриманих в електронному вигляді податкових документів.
Згідно з пунктом 3 розділу 6 договору від 10.02.2016 № 1 він діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів.
В той же час, пунктом 4 розділу 6 розглядуваного договору передбачено, що орган державної фіскальної служби має право розірвати договір в односторонньому порядку виключно у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.
20.04.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Елара» направлено до органу державної фіскальної служби засобами телекомунікаційного зв'язку податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року; 20.05.2016 - податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року; 21.06.2016 - податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року; 12.04.2016 - податкову накладну від 28.03.2016 № 8; 13.04.2016 - податкову накладну від 29.03.2016 № 11; 13.04.2016 - податкову накладну від 29.03.2016 № 12; 18.05.2016 - податкову накладну від 01.04.2016 № 1; 18.05.2016 - податкову накладну від 01.04.2016 № 2; 18.05.2016 - податкову накладну від 04.04.2016 № 3; 18.05.2016 - податкову накладну від 12.04.2016 № 4.
Зазначені документи прийнято не було, що підтверджується квитанціями № 1, в яких зазначено причину неприйняття - «можливо розірвано договір про визнання електронної звітності».
Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Згідно з пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
За правилами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Елара» у зв'язку зі зміною місцезнаходження 20.05.2016 звернулось до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області із заявою про укладення нового договору про визнання електронних документів, проте вказану заяву не прийнято у зв'язку з чинністю договору від 10.02.2016 № 1.
А відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність відповідачами існування в спірному випадку відповідних підстав для неприйняття поданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість та податкових накладних.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг Державної фіскальної служби України та Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційні скарги Державної фіскальної служби України та Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі № 804/4081/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк