10 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 924/237/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Кушнір І.В., Міщенко І.С., за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І., та представників: позивача: Кочіна Г.І., Мандика В.А. відповідача: не з'явились, третіх осіб: не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.06.2019 у справі № 924/237/18 за позовом Акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант плюс" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. ОСОБА_1 ; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус"; 3. ОСОБА_2 ; 4. ОСОБА_3 ; 5. ОСОБА_4 ; 6. ОСОБА_5 ; 7. ОСОБА_6 ; 8. ОСОБА_7 ; 9. ОСОБА_8 ; 10. ОСОБА_9 ; 11. Приватного підприємства "007" про звернення стягнення на предмет іпотеки, ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант плюс" про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення готельно-ресторанного та оздоровчо-розважального комплексу, загальною площею 3295,6 кв.м, шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" зі встановленням початкової ціни 21 589 619 грн.
Розглядаючи заявлені у даній справі вимоги, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 10.07.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" (банком) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (позичальником) укладено кредитний договір № 11181053000, за умовами якого банк зобов'язався надати, а позичальник - прийняти, належним чином використовувати і повернути банку - кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 210000 доларів США. Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути в повному обсязі, в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але не пізніше 09.07.2010, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну відповідно до умов договору. Позичальник зобов'язується повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов договору на рахунок в АКІБ "Укрсиббанк". Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на рахунок банку.
Розділом 2 договору сторони передбачили умови забезпечення кредиту. Пунктом 2.1 договору визначено, що у забезпечення виконання зобов'язань позичальника за даним договором банком приймається іпотека нерухомості, а саме, будівлі ресторанного готельного комплексу загальною площею 936,9 кв.м, що розташована у АДРЕСА_1 , який належить на праві власності позичальнику.
Також 10.07.2007 між акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" (банком) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (позичальником) укладено кредитний договір № 11181124000, на умовах якого банк зобов'язується надавати, а позичальник - прийняти, належним чином використовувати і повернути банку - кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 1400000 доларів США; позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі - в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але не пізніше 10.07.2014, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди Сторін, або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов Договору.
Згідно з п. 2.1 договору у забезпечення виконання зобов'язань позичальника за даним договором банком приймається іпотека нерухомості, а саме, будівлі ресторанно-готельного комплексу загальною площею 936,9 кв.м, що розташована у АДРЕСА_1 , та належить на праві власності позичальнику.
12.07.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" (іпотекодержателем) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (іпотекодавцем) укладено договір іпотеки, предметом якого є будівля готельно-ресторанного комплексу загальною площею 936,9 кв.м, що належить іпотекодавцю на праві власності (предмет іпотеки), зареєстрована в Хмельницькому БТІ в державному реєстрі прав на нерухоме майно за № 15417376.
За умовами Договору іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань іпотекодавця за кредитним договором № 11181053000 від 10.07.2007 та кредитним договором № 11181124000 від 10.07.2007 (надалі кредитні договори).
Згідно з п. 2.1.1 договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.
Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у випадках, зазначених в п.п. 2.1.1 - 2.1.2 цього договору, або у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності Іпотекодавця або визнання його банкрутом або; у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим Договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим Договором, або: в інших випадках відповідно до діючого законодавства.
Відповідно до п. 4.2 договору звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя або за договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно з п. 4.5 договору звернення стягнення за рішенням суду та виконавчим написом нотаріуса здійснюється відповідно до Закону України "Про іпотеку".
Договір підписаний сторонами, скріплений відбитком печатки іпотекодержателя, посвідчений державним нотаріусом першої Хмельницької державної нотаріальної контори Оксанюк А.А. та зареєстровано в реєстрі за № 1-4443.
Також протягом квітня - липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" та громадянами України укладено ряд договорів про надання споживчого кредиту, за умовами яких банк зобов'язався надати позичальникам кредитні кошти, а позичальники - їх прийняти, належним чином використовувати і повернути банку та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах зазначених у цих договорах.
У відповідності до п. 1.5 договорів банк надає позичальникам кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальників.
На виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬБРУС" (іпотекодавець) укладено 8 договорів іпотеки.
У відповідності до пунктів 1.1 цих договорів іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю оздоровчо - розважальний комплекс (кафе, бар, сауна, більярд) з добудованими допоміжними приміщеннями, загальною площею 2358,7 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та належать іпотекодавцю на праві власності.
Умовами цих договорів передбачено, що іпотека розповсюджується на всі приналежності предмету іпотеки та на всі невід'ємні від нього поліпшення, складові частини, внутрішні системи, зміни, що існують на момент укладення договору та виникнуть в майбутньому. Іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки: у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цими договорами або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цими договорами. Звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або позасудового врегулювання у відповідності до умов цих договорів та Закону України "Про іпотеку".
Договори іпотеки підписані сторонами та скріплені їх печатками, посвідчені приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А. та зареєстровані в реєстрі. Відомості про іпотеку були внесені до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
07.05.2013 на адресу реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції за підписом представника АТ "Укрсиббанк" Левицького В.В. направлений лист № 30-31-302, в якому повідомлено, що у зв'язку із погашенням кредитних договорів в частині вартості застави майна, а саме: оздоровчо-розважального комплексу загальною площею 2358,7 кв.м, за адресою АДРЕСА_1, належного на праві власності ТОВ "Ельбрус", необхідно зняти заборону на відчуження вищезазначеного майна та виключити запис з реєстру іпотек.
Також 07.05.2013 на адресу реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції за підписом представника АТ "Укрсиббанк" Левицького В.В. направлений лист № 30-31-301, в якому повідомлено, що у зв'язку із погашенням кредитного договору № 11181124000 від 10.07.2007 в частині вартості майна, а саме: готельно-ресторанного комплексу загальною площею 936,9 кв.м, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , належний па праві власності ОСОБА_1., необхідно зняти заборону на відчуження вищезазначеного майна та виключити запис з реєстру.
Судами з'ясовано, що 07.05.2013 на підставі вказаних листів обтяження нерухомого майна, переданого в іпотеку за договорами від 04.07.2008 та від 12.07.2007 - оздоровчо-розважального комплексу (кафе, бар, сауна, більярд) з добудованими допоміжними приміщеннями загальною площею 2358,7 кв. м за адресою АДРЕСА_1 та готельно-ресторанного комплексу загальною площею 936,9 кв.м за адресою АДРЕСА_1 припинено.
Звертаючись з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, Акціонерне товариство "УкрСиббанк" посилалось на неналежне виконання зобов'язань боржниками за кредитними договорами, а також на наявність правових підстав для звернення стягнення на переданий в забезпечення цих зобов'язань об'єкт нерухомості, при цьому стверджувало, що записи про обтяження майна іпотекою вилучено внаслідок використання недостовірних відомостей та в незаконний спосіб.
Господарські суди обох інстанцій визнали доводи позивача про незаконність вилучення обтяження вказаного майна безпідставними, посилаючись при цьому на судові рішення у справі № 822/5793/15, якими позивачу відмовлено у задоволенні адміністративного позову до реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Вказаними судовими рішеннями встановлено, що Левицький В.В. був наділений повноваженнями підписувати всі пов'язані з виконанням довіреності, документи, повідомлення про вилучення записів з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; для проведення державної реєстрації представником позивача були надані державному реєстратору документи відповідно до п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень для виключення запису про обтяження майна, що містились в Державному реєстрі іпотек та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, і державним реєстратором було перевірено надані документи, та встановлено їх відповідність вимогам чинного законодавства; факт виконання умов договору в частині погашення кредитних зобов'язань в частині вартості майна, що є предметом іпотеки, встановлено державним реєстратором з листа-повідомлення ПАТ "УкрСиббанк", а тому підстави вимагати подання інших документів у державного реєстратора були відсутні; державний реєстратор діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України у межах визначених повноважень, отже дії державного реєстратора з вилучення записів про обтяження та іпотеку АТ "УкрСиббанк" щодо майна були законними, та такими, що відповідали нормам діючого законодавства.
За висновками судів попередніх інстанцій, вказані обставини свідчать про припинення іпотеки у зв'язку з припиненням основного зобов'язання.
Також у даній справі судами встановлено, що 31.01.2015 між Приватним підприємством "007" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамант Плюс" (покупець) укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність нежитлове приміщення готельно-ресторанний та оздоровчо-розважальний комплекс загальною площею 3295,6 кв.м, та оплачує вартість такого нерухомого майна.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 22.03.2018 нежитлове приміщення готельно-ресторанний та оздоровчо-розважальний комплекс загальною площею 3295,6 кв.м, що розташований у АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Діамант Плюс". Відомості про обтяження відсутні.
Оскільки на час набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамант Плюс" права власності на нежитлове приміщення готельно-ресторанний та оздоровчо-розважальний комплекс загальною площею 3295,6 кв.м, що знаходиться у АДРЕСА_1, у Державному реєстрі прав на нерухоме майно не було зареєстровано прав інших осіб та обтяжень стосовно об'єкта договору купівлі-продажу внаслідок дій іпотекодержателя ПАТ "УкрСиббанк", суди обох інстанцій дійшли висновку, що відповідач є добросовісним набувачем нерухомого майна.
Враховуючи, що звернення стягнення на спірне майно означатиме втручання в право відповідача на мирне володіння майном, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.06.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019, в позові відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями позивач звернувся до Верховного суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати, та ухвалити нове - про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог АТ "УкрСиббанк", яке надано в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами на суму 3301104,06 дол. США та 3202088,34 грн шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки. В решті позовних вимог АТ "УкрСиббанк" справу направити на новий розгляд.
За доводами скаржника, помилковими є висновки судів про припинення договорів іпотеки, які обґрунтовані лише обставинами, встановленими в межах розгляду справи № 822/5793/15, оскільки там надавалась оцінка лише діям державного реєстратора, а не обставинам припинення іпотеки. Рішення судів у вказаній справі не містять в собі жодних посилань на припинення іпотеки і таких фактів не встановлено судами у даній справі.
Скаржник вважає, що судами безпідставно застосовано ст. 17 Закону України "Про іпотеку", яка не містить такої підстави припинення іпотеки як скасування реєстрації іпотеки, а сама по собі наявність повідомлення з проханням виключити записи не є доказом припинення іпотеки. Матеріали справи не містять жодного доказу погашення заборгованості за кредитними договорами, тому підстави для припинення іпотеки, передбачені ст. 17 Закону України "Про іпотеку", відсутні, і висновки судів про припинення іпотечних договорів не відповідають фактичним обставинам справи.
Також скаржник посилається на правові позиції Верховного Суду України у справі № 6-1685цс16, викладену в постанові від 21.09.2016, та Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/73/17, викладену у постанові від 28.05.2018, згідно з якими існування запису в реєстрі про припинення іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права доводити обставини дійсності такої іпотеки в суді.
Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
В силу ч. 5 ст. 3 вказаного Закону іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Статтею 17 Закону встановлено, що підставами припинення іпотеки є: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Як свідчать встановлені судами обставини, спірним у даній справі питання про припинення іпотеки, яке за висновками судів відбулось у зв'язку з припиненням основного зобов'язання.
Однак колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів, оскільки як обґрунтовано зазначає скаржник, вони не підтверджуються наявними у справі доказами.
Так, посилаючись на те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутній запис про чинне обтяження вказаного майна іпотекою, суди обох інстанцій залишили поза увагою те, що згідно зі ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей. Тому внесення реєстратором до реєстру запису про припинення іпотеки є офіційним підтвердженням існування юридичного факту припинення іпотеки відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства, але такий факт не створюється реєстраційною дією. Існування спірного запису в реєстрі про припинення іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права доводити обставини дійсності такої іпотеки в суді.
Між тим, правовий аналіз статей 3, 17 Закону України "Про іпотеку" дозволяє дійти висновку про те, що іпотека як забезпечувальне зобов'язання, має похідний характер від основного зобов'язання, припиняється, зокрема, у разі припинення забезпеченого іпотекою зобов'язання повним його виконанням.
При цьому з огляду на положення ст.ст. 509, 526, 598 ЦК України, ст.ст. 1, 7 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється лише у разі припинення у повному обсязі основного зобов'язання, забезпечення якого передбачено іпотечним договором.
Таким чином, виходячи з предмета та підстав позову, до предмета доказування у даній справі входить встановлення обставин щодо припинення основних зобов'язань за кредитними договорами у зв'язку з їх виконанням. При цьому обставина повного припинення зобов'язань за кредитними договорами має бути доведена в розрізі кожного зобов'язання позичальника, забезпеченого іпотекою.
Встановлені ж судами обставини свідчать, що іпотека, яка виникла щодо спірного майна, була зареєстрована належним чином, а належні та допустимі докази того, що ця іпотека була припинена за визначених законодавством підстав відсутні.
Крім того не свідчить про припинення іпотеки обставина зміни площі спірних приміщень, оскільки висновком експерта № 4724/18-26 від 27.02.2019 у даній справі підтверджено, що нежитлові приміщення готельно-ресторанного та оздоровчо-розважального комплексу загальною площею 3295,6 кв.м, що знаходиться у АДРЕСА_1, складаються з будівлі готельно-ресторанного комплексу загальною площею 936,9 кв.м, що розташована у АДРЕСА_1, та оздоровчо-розважального комплексу загальною площею 2358,7 кв.м., що розташований у АДРЕСА_1.
Щодо листів Банку, на підставі яких судами зроблено висновок про припинення іпотеки, то колегія суддів вважає обґрунтованими доводи скаржника, що вони не можуть бути достатніми доказами припинення зобов'язань позичальників, забезпечених іпотекою, враховуючи, що першочергове значення для вирішення питання про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки має належне дослідження доказів та встановлення обставин дійсності заборгованості за кредитними договорами.
Оскільки відповідно до положень ст. ст. 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, при зверненні з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі скасування відповідного запису у Державному реєстрі на позивача покладений тягар доведення обставин відсутності обставин, з якими закон пов'язує припинення іпотеки. В свою чергу в силу приписів Закону України "Про іпотеку" підставою для відмови в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки може бути вичерпний перелік обставин, і питання добросовісності набуття такого майна іншим власником для відповідного висновку значення не має.
Статтею 23 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Відтак, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.
Згідно із ч. 3 ст. 12 Закону правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України).
Частиною 1 ст. 23 Закону передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведено інформації про обтяження майна іпотекою.
Суди попередніх інстанцій вказаних норм не врахували, не з'ясували усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору у даній справі, зокрема, чи відбулося погашення заборгованості за кредитними договорами та наявності правових підстав припинення іпотеки, при цьому судами не наведено правової норми, на підставі якої відмовлено позивачу у захисті його права.
Між тим, відповідно до вимог ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи, що даний спір вирішено судами за наслідком неповного встановлення всіх необхідних обставин справи, що позбавляє суд касаційної інстанції можливості зробити висновок щодо правильності застосування судами норм матеріального права, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду даної справи суду належить врахувати викладену в даній постанові позицію, належним чином дослідити всі питання, пов'язані зі спірними правовідносинами, зробити вичерпний висновок щодо наявності або відсутності підстав для припинення іпотеки, та вирішити спір на підставі правильного застосування норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити частково.
Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.06.2019 у справі №924/237/18 скасувати.
Справу №924/237/18 передати на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяМогил С.К.
Судді:Кушнір І.В.
Міщенко І.С.