36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
11.02.2020 Справа № 917/628/17
Суддя господарського суду Полтавської області Іванко Л.А. при секретарі судового засідання Ісенко М.В., розглянувши скаргу Спільного українсько - російського товариства з обмеженою відповідальністю "Светолюкс" на дії приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича у справі №917/628/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", вул. Лєскова, буд.9, м. Київ
до Спільного українсько - російського товариства з обмеженою відповідальністю "Светолюкс" в особі генерального директора Маруди Людмили Петрівни, АДРЕСА_1
про стягнення грошових коштів
за участі учасників справи:
від скаржника: Сліпченко Ю.А., посв.№ 308 від 05.10.1999 року, Маруда Л.П. (директор), наказ № 6 від 03.04.2000 року
приватний виконавець: Скрипник В.Л., посв.№ 0107 від 27.10.2017 року
Спільне українсько - російське товариство з обмеженою відповідальністю "Светолюкс" звернулось до суду зі скаргою (вх.№ 4 від 20.01.2020 року) на дії приватного виконавця Скрипника В.Л., в якій просить:
- зупинити реалізацію нерухомого майна - нежитлового приміщення, громадської будівлі (офісні приміщення), загальною площею 208,3 кв.м, реєстраційний номер 12400753101, місцезнаходження: Полтавська область, м.Полтава, провул.Хорольський, 9;
- визнати оцінку нерухомого майна - нежитлового приміщення, громадської будівлі (офісні приміщення), загальною площею 208,3 кв.м, реєстраційний номер 12400753101, місцезнаходження: Полтавська область, м.Полтава, провул.Хорольський, 9, який на праві власності належить Спільному українсько-російському товариству з обмеженою відповідальністю "Светолюкс", проведену суб"єктом оціночної діяльності -ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" станом на 23.12.2019 року в межах процедури виконавчого провадження, недійсною.
Ухвалою господарського суду від 21.01.2020 р. скаргу призначено до розгляду.
03.02.2020 року приватний виконавець Скрипник В.Л. подав до суду пояснення (вх.№ 1285), в яких скаргу боржника вважає необгрунтованою та безпідставною, в зв"язку з чим, просить відмовити в її задоволенні, оскільки на його думку виконавцем дотримано вимоги Закону України "Про виконавче провадження" щодо процедури залучення суб"єкта оціночної діяльності - суб"єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
Представник скаржника в судовому засіданні вимоги скарги підтримав та наполягав на її задоволенні.
В судовому засіданні 11.02.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення приватного виконавця, представників скаржника, суд, встановив:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.08.2017р. по справі №917/628/17 позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково. Стягнуто з Спільного українсько - російського товариства з обмеженою відповідальністю "Светолюкс" в особі генерального директора Маруди Людмили Петрівни на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 93677,01 грн. - заборгованість за кредитом, 62712,40 грн. - заборгованість за відсотками, 16731,63 грн. пені, 2596,82 грн. судового збору.
28.08.2017 року на виконання даного судового рішення господарським судом Полтавської області видано наказ у справі №917/628/17.
На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. перебуває виконавче провадження № 60877735 з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області № 917/628/17 від 28.08.2017 року про стягнення з Спільного українсько - російського товариства з обмеженою відповідальністю "Светолюкс" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості.
Як зазначає скаржник, 10 січня 2020 року Спільним українсько-російським товариством з обмеженою відповідальністю «Светолюкс» у відділенні поштового зв'язку отримано повідомлення приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича про визначення вартості майна боржника, в якому зазначалось, що 24.12.2019 р. на адресу приватного виконавця надійшов звіт №919 про незалежну оцінку майна, а саме нежитлового приміщення, громадська будівля (офісні приміщення), загальною площею 208,3 кв.м., реєстраційний номер 12400753101, місцезнаходження: Полтавська обл., м. Полтава, провулок Хорольський, будинок 9, ринкова вартість без ПДВ- 454300,00 грн.
При цьому, у попередньому звіті № 408 про незалежну оцінку майна від 11.07.2018 року вартість майна становила 1316900,00 грн., що на 65% вище за теперішню.
Крім цього, у звіті про оцінку нерухомого майна від 17.01.2020 р., зробленого на замовлення генерального директора СУРТОВ "Светолюкс" Маруди Л.П . , ринкова вартість об'єкту оцінки: громадська будівля (офісне приміщення) загальною площею 208,3 кв.м., розташованої за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, пров. Хорольский, буд.9 станом на 17.01.2020 р. склала: 1897000 гривень.
Вважаючи, що вартість майна у звіті про незалежну оцінку майна № 919 від 23.12.2019 р. була свідомо занижена суб'єктом оціночної діяльності, боржник звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця, в якій просить визнати оцінку нерухомого майна, проведену ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" станом на 23.12.2019 року в межах процедури виконавчого провадження недійсною, та зупинити реалізацію зазначеного нежитлового приміщення.
В обгрунтування скарги скаржник посилається на наступне:
- оціночна вартість майна згідно спірного звіту № 919 станом на 23.12.2019 року менша на 65% ніж вартість майна боржника, визначена у попередньому звіті № 408 про незалежну оцінку майна від 11.07.2018 року;
- оцінка майна боржника була здійснена суб"єктом оціночної діяльності з порушенням вимог, закріплених в п.50 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджених постановою КМУ від 10.09.2003 року № 1440 (зі змінами), де закріплено, що проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об"єктом оцінки.
За твердженням скаржника, оцінювач Коваль Т . С. при оцінці 23.12.2019 року нежитлового приміщення, громадська будівля (офісні приміщення), загальною площею 208,3 кв.м, реєстраційний номер 12400753101, місцезнаходження: м.Полтава, провул.Хорольський, 9 не входив до вищезазначеного приміщення, а тому не міг з ним ознайомитись.
- оцінка майна боржника була здійснена суб"єктом оціночної діяльності з порушенням вимог, закріплених в п.15 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджених постановою КМУ від 10.09.2003 року № 1440 (зі змінами), відповідно до якого, методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об"єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні грунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.
При цьому, на думку скаржника, оцінювачем Коваль Т.С. при оцінці 23.12.2019 року зазначеного нежитлового приміщення вибрано не аналогічні об"єкти для порівняння.
До того ж, як стверджує скаржник, об'єкти порівняння аналізувались оцінювачем після складення звіту № 919 про незалежну оцінку майна. Зазначає, що звіт № 919 про незалежну оцінку майна складено 23 грудня 2019 року, а додатки в т.ч. прайс-листи агентств нерухомості та приватні оголошення є невід'ємною частиною даного звіту. При цьому, в матеріалах з Інтернет ресурсів щодо об'єктів нерухомості вибраних для порівняння (додатки до звіту № 919 від 23.12.2019) зазначається дата розміщення оголошень про продаж - 24.12.2019 р.
Таким чином, оскільки на думку скаржника, при проведенні оцінки нерухомого майна було порушено ряд правових норм, зазначене тягне за собою нобхідність прийняття судового рішення про зупинення реалізації нерухомого майна.
На підставі вищевикладеного, з метою недопущення реалізації описаного та арештованого майна боржника за, на його думку заниженою ціною, останній звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця.
При розгляді скарги, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 115, 116 ГПК України, рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Згідно з частиною 1 статті 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Питання, що виникають на стадії виконання рішень, винесених господарським судом, вирішуються в порядку, передбаченому нормами ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження". Спеціальним нормативним актом з питань виконання судового рішення є Закон України "Про виконавче провадження", яким врегульовані питання щодо порядку, умов та підстав здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішень. Поряд з цим, Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон) визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
Відповідно до Конституції України, рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.
У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.
Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.
У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.
Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.
Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.
Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.
Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.
З вимог вищезазначених норм Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що визначення вартості майна боржника - це окрема процесуальна дія державного виконавця, яка в залежності від предмета оцінки або виходячи з складності такої оцінки, здійснюється державним виконавцем з урахуванням ним ринкових цін на майно або з урахуванням вартісних та інших показників відображених у звіті суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
Даючи оцінку діям державного виконавця, суд виходить з того, що згідно з вимогами Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна готується відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національних стандартів з оцінки, Методики оцінки та нормативних актів Фонду державного майна України.
Відповідно до п. п. 15, 16 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 10 вересня 2003 року (далі - Національний стандарт №1) методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.
Відповідно до п. 52 Національного стандарту №1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.
Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства (п.54 Національного стандарту №1).
13.12.2019 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до ст.56 Закону України "Про виконавче провадження", з метою забезпечення реального виконання судового рішення 13.12.2019 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику. Вказані постанови отримані боржником 23.12.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням Укрпошти про вручення поштового відправлення № 3960506949747.
Під час проведення виконавчих дій встановлено, що боржник має на праві приватної власності нерухоме майно - нежитлове приміщення, громадська будівля (офісні приміщення) загальною площею 208,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Полтава, провул.Хорольський, 9.
Вищевказане майно є предметом іпотеки згідно договору іпотеки № 12/0026/119990 від 22.02.2013 року, укладеного між СУР ТОВ "Светолюкс" та АТ "Райффайзен Банк Аваль", посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Башинською Т.В., реєстраційний № 364.
Згідно зі ст.12 Закону України "Про іпотеку" в разі порушення іпотекодавцем обов"язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Крім того, п.9.1.1 Іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель маж право звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити свої вимоги за рахунок Предмета іпотеки у випадку невиконання або порушення позичальником строків виконання будь-яких грошових зобов'язань, що забезпечені іпотекою.
Відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Примусове виконання будь-якого судового рішення розпочинається з подання стягувачем заяви про примусове виконання. Так, стягувач у заяві про відкриття виконавчого провадження просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: громадська будівля (офісні приміщення), загальною площею 208,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Полтава, провулок Хорольський, буд. 9, що належить на праві власності СУР ТОВ «Светолюкс».
18.12.2019 р. винесено постанову про опис та арешт майна боржника, якою описано та накладено арешт на: нежитлове приміщення, громадська будівля (офісні приміщення), загальною площею 208,3 кв.м., реєстраційний номер 12400753101, місцезнаходження: м. Полтава, провулок Хорольський, буд. 9.
Згідно ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.
У разі, якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.
У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.
Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
За поясненнями приватного виконавця, в зв'язку з тим, що протягом 10 днів сторони не дійшли згоди щодо вартості описаного майна боржника, 19.12.2019 р. винесено постанову (арк. спр.10, т.2) про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та залучено для проведення оцінки арештованого майна ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» в особі директора Скобкіна Д.С.
При цьому, суб"єкт оціночної діяльності був попереджений приватним виконавцем про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові.
Постанова приватного виконавця від 19.12.2019 року р. про призначення даного суб"єкта оціночної діяльності для оцінки майна боржника у виконавчому провадженні не оскаржувалася.
На виконання даної постанови суб'єктом оціночної діяльності підготовлено та надіслано до приватного виконавця звіт № 919 про незалежну оцінку майна (додається).
24.12.2019 р. надійшов звіт №919 про незалежну оцінку майна, а саме: нежитлове приміщення, громадська будівля (офісні приміщення), загальною площею 208,3 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Полтава, провулок Хорольський, 9, яким визначено ринкову вартість даного майна - 454 300,00 грн.
Згідно ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами значення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
Оскарження у судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.
24.12.2019 р. сторонам виконавчого провадження направлено повідомлення визначення вартості майна боржника, яке було отримано адресатом 10.01.2020 р.
Зі змісту Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об'єктивність проведеної оцінки, або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов'язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна.
Таким чином, виконавцем дотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження» щодо процедури залучення суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні та повідомлення про визначення вартості майна боржника.
Щодо доводів боржника стосовно необ'єктивності оцінки майна, суд зазначає наступне.
Особа, яка оцінювала майно - нежитлове приміщення, громадська будівля (офісні приміщення), загальною площею 208,3 кв.м, реєстраційний номер 12400753101, місцезнаходження: м.Полтава, провул.Хорольський, 9 - Коваль Т.С., є оцінювачем суб'єкта господарювання оціночної діяльності ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи", має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, яке дозволяє здійснювати таку оцінку.
Суб"єкт оціночної діяльності був попереджений приватним виконавцем про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові.
Постанова приватного виконавця від 19.12.2019 року р. про призначення даного суб"єкта оціночної діяльності для оцінки майна боржника у виконавчому провадженні не оскаржувалася.
Посилання скаржника на те, що недостовірність спірного звіту підтверджується висновком про ринкову вартість об"єкта оцінки, складеним ТОВ "Біном-Груп"(станом на 17.01.2020 року), судом відхиляється, оскільки зазначена оцінка здійснена на замовлення директора боржника оцінювачем ТОВ "Біном - Груп", який не попереджався про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого звіту.
Посилання скаржника на невідповідність спірної оцінки оцінці майна, визначеній у звіті № 408 від 11.07.2018 року, судом відхиляється, оскільки скаржником не враховано значний проміжок часу, зміни цін і курсових різниць.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (Національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методичних та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог, положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими для виконання суб'єктами оціночної діяльності під час; проведення ними оцінки майна усіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення (частина 6 статті 9 вищевказаного Закону).
Таким нормативно-правовим актом з оцінки майна, зокрема, є Національний стандарт №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440.
Відповідно до пункту 1 Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав Національний стандарт №1 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав (далі майно) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.
При цьому, неякісна (недостовірна) оцінка - це оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування (пункт 3).
Пункт 53 зазначеного стандарту передбачає, що залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки оцінювач повинен: зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об'єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно об'єкта оцінки та подібного майна, відомості про економічні характеристики об'єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об'єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання); проаналізувати існуючий стан використання об'єкта оцінки та визначити умови його найбільш ефективного використання; зібрати необхідну інформацію для обґрунтування ставки капіталізації та (або) ставки дисконту; визначити правові обмеження щодо об'єкта оцінки та врахувати їх вплив на вартість об'єкта оцінки; обґрунтувати застосування методичних підходів, методів та оціночних процедур, у разі потреби застосування спеціальних методів оцінки та оціночних процедур (комбінування кількох методичних підходів або методів).
Відповідно до пункту 56 Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен, серед іншого, містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.
Таким чином, доводи скаржника про обов'язкову необхідність огляду оцінювачем об'єктів оцінки є безпідставними, так як ознайомлення з об'єктом оцінки можливе не лише шляхом особистого огляду об'єкта оцінки, а й шляхом вивчення, аналізу оцінювачем матеріалів, які відображають об'єктивний стан майна.
Скаржником не спростовано належними та допустимими доказами, що інформація про майно, яка передана оцінювачу та використовувалась ним при здійсненні оцінки, є недостатньою для проведення оцінки, відображена не в повному обсязі, спотворює стан майна на момент проведення оцінки, чи іншим чином впливає на об'єктивне визначення вартості майна.
Таким чином, приватний виконавець діяв у повній відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", не визначав вартість майна та не може нести відповідальність за висновки зроблені суб'єктом оціночної діяльності, тобто не є суб'єктом оскарження. В свою чергу скаржник не навів жодної дії, яку б на його думку державний виконавець вчинив із порушенням вимог чинного законодавства.
Також, скаржник не довів належними доказами факту неправомірної завищення оцінки майна.
Отже, вимога скаржника щодо визнання недійсною проведеної оцінки майна - нежитлового приміщення, громадська будівля (офісні приміщення), загальною площею 208,3 кв.м, реєстраційний номер 12400753101, місцезнаходження: м.Полтава, провул.Хорольський, 9 задоволенню не підлягає.
Щодо призупинення реалізації майна суд зазначає наступне.
Стаття 19 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік прав і обов'язків сторін та інших учасників виконавчого провадження.
Сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Боржник зобов'язаний:
1)утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;
2)допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;
3)за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;
4)повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;
5)своєчасно з'являтися на вимогу виконавця;
6)надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Таким чином, сторони виконавчого провадження, у тому числі боржник, зобов'язані повідомляти державному виконавцю про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій та надавати документи, що підтверджують вищевказані обставини.
Вбачається, що боржник, будучи належним чином повідомленим про заходи, вчинені приватним виконавцем, спрямовані на примусове виконання рішення, у судовому порядку його дії не оскаржив.
Враховуючи вищевикладене, скаржником не надано належних та допустимих доказів протиправності дій приватного виконавця щодо реалізації майна СУРТОВ "Светолюкс" станом на момент вчинення виконавчих дій.
Виконання судового рішення є однією із стадій судового процесу, його невід'ємною частиною, тому безпідставне накладення заборони на виконання судових рішень є істотним порушенням процесуального законодавства.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" №. 15729/07, від 05.07.2012 Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З огляду на викладене, скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити в задоволенні скарги Спільного українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю "Светолюкс" (вх.№ 4 від 20.01.2020 року) на дії приватного виконавця Скринника В.Л. щодо зупинення реалізації нерухомого майна та визнання оцінки нерухомого майна недійсною.
2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення (у разі неявки всіх учасників справи - з моменту її підписання суддею (суддями) та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту оголошення (підписання) (ч.5 ст.231, ст..ст.235,255 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст ухвали складено 17.02.2020 року
Суддя Іванко Л.А.