Справа № 540/498/19
Номер провадження 2/948/32/20
13.02.2020 Машівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Косик С.М.
за участю: секретаря Ткач Н.М.
представника відповідача Бульбах ОСОБА_1 .М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
відповідно до ч. 1 ст. 268 ЦПК України в судовому засіданні 13.02.2020 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення, -
у травні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду зі вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що з метою отримання банківських послуг, відповідач підписав заяву без номера від 21.11.2011 року, згідно з якою отримав кредит у розмірі 20000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом. Оскільки відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконує, а тому утворилася заборгованість. Узв'язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 69680,80 грн та судовий збір.
Ухвалою суду від 19.06.2019 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 60).
11.10.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить у відповідності до ст. 267 ЦК України застосувати позовну давність до позовних вимог та в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі. Вважає, що позивачем не надано доказів того, що борг становить саме 69680,80 грн, копія анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку б/н від 21.11.2011 не може підтверджувати факт існування боргу, оскільки є лише пропозицією укласти договір (офертою), у ній відсутні будь-які умови, які є істотними для кредитного зобов'язання. З Умовами і Правилами надання банківських послуг у Приватбанку він не знайомився під підпис та не отримував, як і не ознайомлений та не отримував Тарифи банку, що додані позивачем. Розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування боргу, оскільки він складений самим позивачем в його ж інтересах та не є первинним обліковим бухгалтерським документом. Суми, зазначені в розрахунку, також вважає надуманими, оскільки в позовній заяві вказано, що він отримав кредит у розмірі 20000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, але не вказав на який саме рахунок чи номер картки його було надано. Нарахування пені та штрафів є також необґрунтованим. У свою чергу пояснює, що являється клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та має в ньому картковий рахунок. В 2011 році ним було отримано кредитний ліміт 20000 грн на платіжну картку. Термін дії якої скінчився в травні 2015 року. Він періодично вносив кошти на картку для погашення кредиту і за його підрахунками тіло сплатив у повному обсязі. Про нарахування пені, штрафів він не знав, про те, що банк збільшив відсоткову ставку, дізнався лише з позовної заяви. Вважає, що позивачем порушено строки позовної давності, яка за загальним правилом становить 3 роки. Також сплинув строк позовної давності і для стягнення штрафу, неустойки, пені. (а.с. 94-101 т.1).
22.11.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що ОСОБА_2 з метою отримання банківських послуг підписав заяву без номера від 21.11.2011 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 20000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Укладення Договору здійснюється за принципом укладення між банком та клієнтом договору приєднання. Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. Докази укладення кредитного договору надані до суду. ЗУ «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини. Про те, що відповідач ознайомлений з умовами кредитування свідчить підписана ним анкета-заява від 21.11.2011 та довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Підтвердженням існування заборгованості є виписки з карткового рахунку, де чітко прослідковується встановлення відповідачу кредитного ліміту, виписка є належним та допустимим доказом. Встановлення та зміна кредитного ліміту передбачена умовами та правилами. Підпис позичальника на кредитному договорі свідчить про те, що позичальнику добре були відомі і цілком зрозумілі всі умови цього Договору і він вважає їх справедливими по відношенню до себе. Клієнт на сьогоднішній день клієнт не звертався до банку з повідомленням про незгоду з внесеними змінами та не ініціював розірвання договору, більше того, активно користувався карткою. Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено обов'язок клієнта стежити за витрачанням коштів в рамках платіжного ліміту. Видана відповідачу картка від 21.11.2011, строк дії якої закінчився, неодноразово пере випускалася. Клієнт ОСОБА_2 згідно кредитного договору б/н від 21.11.2011 отримав картки №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 зі строком дії пер випущеної картки до останнього дня 08.2021 року. Таким чином кредитний договір чинний, а заперечення відповідача нічим не обґрунтовані. Строк позовної давності позивачем дотриманий(а.с. 112- 123 т.1).
У письмових поясненнях від 04.12.2019 представник відповідача ОСОБА_3 зазначила, що в 2011 році ОСОБА_2 дійсно отримав кредитний ліміт, але не в сумі 20 000 грн, як вказує позивач, а в сумі 500 грн на платіжну картку «Приватбанк», термін дії якої скінчився в травні 2015 року, проте кредитний договір він не укладав. У подальшому, сума кредитного ліміту була збільшена до 20 000 грн. В самій анкеті - заяві від 21.11.2011 не вказана, як сума бажаного, так і сума отриманого кредитного ліміту. Синельніков періодично поповнював рахунок і за його підрахунками, тіло кредиту сплатив у повному обсязі. На даний час відповідач має кредитну картку № НОМЕР_7 , терміном дії до серпня 2021 року, наявність інших вказаних у відповіді на відзив кредитних карток є нічим не обґрунтованим припущенням позивача. Таким чином наполягає, що позивачем пропущено строки позовної давності. Додані до відповіді на відзив виписки із різних карткових рахунків не є свідченням того, що зроблені вони саме з рахунків відповідача, в наданих виписках ідентифікаційні відомості про позичальника відсутні, номер і дата кредитного договору також не вказані (а.с. 163-165 т.1).
У судове засідання представник позивача не з'явився, направив заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення суду (а.с.14 т.1). Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи про що свідчать поштові повідомлення, які повернулися до суду з відмітками про отримання (а.с.64,69 т.1). Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, покликаючись на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, оскільки сума боргу позивачем завищена, ліміт збільшений до 20000,00 грн та про це відповідач не повідомлений. Також пояснила, що ОСОБА_2 не заперечує отримання 21.11.2011 року кредитної картки з лімітом 500,00 грн, проте строк дії картким закінчився в 2015 році, видано нову картку, яка досі перебуває в його користуванні. Відповідачем заперечується отримання карток, про які вказує банк, документів про пере випуск карток відповідач не підписував. Крім того, представник відповідача вказувала на те, що Умови та правила надання банківських послуг ОСОБА_2 не підписува, а тому відсотки, пеня та штрафи стягненню не підлягають та до вимог банку просила застосувати строку позовної давності, який минув у 2018, оскільки строк дії картки, виданої по спірному кредитному договору від 21.11.2011 року закінчився в 2015 році.
Суд, розглянувши доводи позивача, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані письмові докази, дійшов такого висновку.
Судом установлено, що 21.11.2011 р. відповідач підписав анкету - заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої своїм підписом погодився на те, що дана заява з Умовами і Правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифами, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Також зазначено, що він ознайомився та згоден з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с. 59 т.1).
За умовами договору банк видав Клієнту картку - Кредитка «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» з базовою відсотковою ставкою 2,5 % на місяць на залишок заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів у році (а.с. 28-29 т.1).
За умовами договору (п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов) після отримання від клієнта всіх документів, банк самостійно встановлює кредитний ліміт, який має право в будь-який час змінити, що є безумовною згодою клієнта про прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту (а.с.38 т.1).
Згідно з Тарифами банку щомісячний платіж становить 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості та вноситься до 25 числа місяця, наступного за звітним (а.с. 29 т.1).
Крім цього, позичальник сплачує комісію за зняття власних коштів: в банкоматах і касах Приватбанку - 1% від суми операції, в банкомата інших банків України - 1%+5 грн, в банкоматах іноземних банків 1%+30 грн., також комісію за зняття кредитних коштів готівкою: в банкоматах і пунктах видачі готівки Приватбанку 1-100 грн. - 5 грн, більше 500 грн. - 4%, в банкоматах інших банків України - 4%+5 грн., в іноземних банкоматах - 4%+30 грн (а.с.29 т.1).
За несвоєчасне погашення заборгованості передбачена пеня 1(базова процентна ставка по договору) нараховується за кожен день прострочення кредиту та пеня 2 - 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується 1 раз в місяць при наявності прострочення по кредиту або відсотках 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму більше 50 грн. Та при порушенні строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених договором більше чим на 30 днів - штраф у сумі 500 грн + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з розрахунком нарахованих і прострочених процентів і комісій (а.с. 29 т.1).
Пунктом 1.1.5.20 Умов передбачено, що при порушенні строків платежу по будь-якому грошовому зобов'язанню більш ніж на 30 днів клієнт зобов'язаний сплатити штраф у відповідності до встановлених тарифів з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій (а.с.35 т.1).
Згідно з п. 1.1.5.21 Умов якщо в інших розділах не визначено іншого, при непогашенні кредиту в строк, установлений графіком погашення кредиту, відсотків і винагороди заборгованість в частині своєчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою, на прострочену суму кредиту нараховується пеня, розрахунок якої проводиться у відповідності з розміром, установленим в заяві на приєднання до діючого Договору для відсотків з дня виникнення простроченої заборгованості. У випадку непогашення вказаного простроченого зобов'язання на протязі 30 календарних днів всі сплачені після вказаної дати платежі є пенею, крім платежів направлених з врахуванням установленої Договором черговості на погашення тіла кредиту. В період нарахування пені на всю суму заборгованості по кредитному договору відсотки не нараховуються. (а.с.35 т.1).
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 25.04.2019 заборгованість за даним кредитним договором перед банком становить 69680,80 грн, з яких: 31712,07 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15648,55 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 18525,86 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання, 3794,32 грн - заборгованість по судовим штрафам (а.с. 22-27 т.1).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 626, 628 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом - стаття 1054 ЦК України.
Кредитний договір укладається у письмовій формі - стаття 1055 ЦК України.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - частина першої, другої статті 207 ЦК України.
Досліджені судом письмові докази: анкета - заява, виписка про здійснення операцій та розрахунок заборгованості вказують на те, що між учасниками справи виникли договірні правовідносин, за умовами якого банк надав позичальнику ОСОБА_2 суму кредиту, останній отримав грошові кошти та користувався ними.
Отже, встановлені фактичні обставини справи свідчать про існування між сторонами кредитних правовідносин. Кредитний договір укладений та підписаний сторонами у вигляді анкети-заяви б/н від 21 листопада 2011 року (а.с. 28 т.1).
Із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач взяті на себе зобов'язання з повернення суми позики не виконав, станом на 25 квітня 2019 року за позичальником обліковується поточна заборгованість за тілом кредиту в сумі 31712,07 грн.
Розмір заборгованості з повернення суми позики відповідачем не спростовано, при цьому за умовами укладеного сторонами кредитного договору строк повернення кредиту (користування ним) не встановлено, а тому відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Враховуючи, що у порушення умов договору позичальник ОСОБА_2 фактично отримані та використанні кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернув, чим порушив права кредитора, тому позовні вимоги позивача АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з відповідача поточної заборгованості за тілом кредиту в сумі 31712,07 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Водночас розглядаючи доводи відповідача та його представника щодо застосування строку позовної давності, суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Натомість позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення пені. Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу, і відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого зобов'язання. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
З виписки по картковому рахунку (а.с.126-144 т.1) та копії кредитної картки на ім'я ОСОБА_2 (а.с.166 т.1) убачається, що ОСОБА_2 користується кредитними коштами та періодично, в тому числі протягом 2019 року, але не в повному обсязі, вносить грошові кошти на погашення кредитної заборгованості, кредитна картка «Універсальна» діє до 2021 року, а тому до суду позивач звернувся з позовом про стягнення тіла кредиту із дотриманням строків позовної давності.
Надаючи оцінку зібраним у справі доказам в частині вимог позивача про стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 15648,55 грн, суд виходить з такого.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Судом установлено, що за умовами укладеного сторонами кредитного договору строк повернення кредиту (користування ним) не встановлено.
Пункт 1.1.1. доданих до позовної заяви Умов та правил надання банківських послуг визначає терміни і поняття, при цьому поняття тіло кредиту та прострочене тіло кредиту в ньому відсутні.
Відповідно до п.п. 1.1.1.60 мінімальний обов'язковий платіж - це розмір боргових зобов'язань клієнта, які щомісячно має сплачувати клієнт протягом терміну дії карти. Цей платіж розраховується, як сума овердрафта і суми щомісячного платежу, що складається з нарахованих до сплати відсотків і частини заборгованості за кредитом.
Прострочений кредит - кредитні кошти, які були надані клієнту і не були повернуті Банку в термін, передбачений договором (п. п. 1.1.1.88).
Таким чином, прострочене тіло кредиту, крім іншого, включає в себе відсотки за користування кредитом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах «Олександр Волков проти України», «C.G. та інші проти Болгарії» та ін.).
При цьому суд зауважує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК) та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).
В даному випадку банком не наведено чітких, однозначних та зрозумілих норм закону, на підставі яких ним було пред'явлено вимогу про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, та які б слугували достатньою правовою підставою для її задоволення.
Перевіряючи вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та неустойки, штрафів за порушення виконання зобов'язання, суд виходить з такого.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що розмір і порядок одержання процентів за користування кредитними коштами та неустойки поділяються на такі, що встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В частині договірний зобов'язань правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - частина першою, другою статті 207 ЦК України.
Досліджений судом укладений сторонами кредитний договір у вигляді анкети-заяви б/н 21 листопада 2011 року вказує на те, що умови договору не містять домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту.
Отже, аналіз умов договору сторін та зміст зазначених правових норм не дає підстав для висновку про досягнення сторонами згоди щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки та штрафів за порушення позичальником строків повернення грошових коштів, а тому такий договір не може бути підставою для покладення на позичальника ОСОБА_2 цивільно-правової відповідальності за невиконання позичальником умов кредитного договору в частині сплати процентів за користування кредитними коштами та стягнення неустойки і штрафів за порушення боржником зобов'язання.
Посилання позивача про приєднання позичальника до викладених на банківському сайті тарифів, умов та правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», якими передбачено розмір та підстави стягнення процентів за користування кредитом та неустойки за порушення виконання зобов'язання, є безпідставним, з огляду на наступне.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Отже, сторона, яка розробляє та встановлює умови договору ( у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк») повинна підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, вони доведені до відома споживача послуг та йому зрозумілі, оскільки в силу статей 633, 634 ЦК України другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У справі, що переглядається, договірні відносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XIIспоживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, слід дійти висновку, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Позивач АТ КБ «ПриватБанк», обґрунтовуючи право вимоги стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за пенею в сумі 18525,86 грн та штрафів у сумі 3794,32 грн, посилається на витяг з Тарифів «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід'ємні частини спірного договору, де зафіксовано розмір базової процентної ставки в місяць, а також розмір та порядок сплати пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штрафів в залежності від виду отриманої кредитної картки.
Разом з тим, матеріали справи не містять та позивачем не підтверджено, що саме ці Тарифи та Умови і правила надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними при підписанні анкети-заяви про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому наданий банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов не може розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.
Правовий аналіз умов договору сторін та зміст зазначених правових норм не дає підстав для висновку про застосування до спірних правовідносин частини першої статті 634 ЦК України (договір приєднання), оскільки при укладенні договору з ОСОБА_2 банк АТ КБ «ПриватБанк» не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування, зокрема щодо розміру і порядку нарахування процентів та неустойки.
Саме так застосовано вказані норми матеріального права Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що заявлена вимога позивача в частині стягнення заборгованості за пенею в сумі 18525,86 грн та штрафів у сумі 3794,32 грн є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір пропорційно до задоволеної частини позову в розмірі 874,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 81, 141, 142, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
в и р і шив:
позов Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” заборгованість за договором про надання банківських послуг без номера від 21.11.2011р. у розмірі 31712,07 грн та сплачений позивачем судовий збір у розмірі 874,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд Полтавської області.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місце знаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, поштовий індекс 01001, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Ряське Машівського району Полтавської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_8 виданий 01.09.2012 р., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 .
Повний текст Рішення складено 19.02.2020 року.
Суддя С. М. Косик