Справа № 157/308/19
Провадження №2/157/8/20
13 лютого 2020 рокумісто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк О.В.,
з участю секретаря судового засідання - Фесь Т.І.,
позивачки - ОСОБА_1 ,
представника позивачки - адвоката Сіжука Петра Олександровича,
відповідачки - ОСОБА_2 ,
представника відповідачки - адвоката Дмитрук Любов Іванівни,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення коштів,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом, в якому просить зобов'язати відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 повернути їй бувші у використанні: плуг 2-х корпусний вартістю 5000 гривень, картоплесаджалку вартістю 2130 гривень, картоплекопача (вертушку) вартістю 1700 гривень, причіп одноосний вартістю 16314 гривні та кормозапарник вартістю 1700 гривень, що належать їй на праві особистої власності. В обґрунтування вимог зазначає, що 14 травня 1983 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 . Від шлюбу народилося троє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Для вирощування сільськогосподарської продукції та ведення особистого селянського господарства на земельних ділянках, які знаходяться у її та чоловіка особистій власності, ними було придбано трактор марки «Т-40М», 1987 року випуску. 10 лютого 2009 року, за спільною згодою з чоловіком право власності на трактор було зареєстровано на їхнього сина ОСОБА_5 , який помер. В 2008 році на правах спільної сумісної власності подружжя нею та чоловіком було придбано у ОСОБА_8 привезену з Республіки Польща, бувшу у використанні, сільськогосподарську техніку, а саме: плуг 2-х корпусний, картоплесаджалку, картоплекопача. Крім того, в 2009 році нею з чоловіком був придбаний у ОСОБА_9 бувший у використанні одноосний причіп без відповідної реєстрації по ціні 600 доларів США, що еквівалентно 16341 грн. (за курсом НБУ станом на 19.02.2019 1 долар США=27,19 грн., 27,19х600=16314 грн.). Зазначена сільськогосподарська техніка постійно зберігалася у її в господарстві по АДРЕСА_1 . 4 травня 2012 року її син ОСОБА_5 зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_2 та після реєстрації шлюбу переїхав на постійне проживання до будинку, де проживають відповідачі, після чого почав з її дозволу використовувати вказану сільськогосподарську техніку для обробітку землі відповідачів, зокрема невістці та сватам. Враховуючи те, що обробіток землі з використанням цієї сільськогосподарської техніки син закінчував дуже пізно, вона дала дозвіл на зберігання її в господарстві відповідачів. В березні 2016 року нею та чоловіком було придбано у ОСОБА_10 бувшого у використанні кормозапарника, який деякий час протягом 2017 року не використовувався за призначенням, а тому на прохання сина ОСОБА_5 вона дала дозвіл перевезти його до господарства відповідачів та використовувати за призначенням. ІНФОРМАЦІЯ_4 її чоловік ОСОБА_4 помер у віці 56 років. Вона прийняла спадщину шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому все майно, яке було набуто під час шлюбу на правах спільної сумісної власності подружжя на даний час належить їй на праві особистої власності, що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом серії НВХ № 376225, виданим державним нотаріусом Кузьміною І.М. ЇЇ син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 помер. Як спадкоємець першої черги за законом вона протягом шести місяців подала заяву до державної нотаріальної контори про прийняття спадщини. Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла також відповідачка ОСОБА_2 та онучка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . До складу спадкового майна увійшло таке майно: трактор марки «Т-40М», 1987 року випуску, і земельна ділянка, що розташована по АДРЕСА_1 . Щодо зазначеного майна укладено мирову угоду, яка затверджена рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області, на таких умовах: трактор переходить у її власність при сплаті нею 2/3 його вартості відповідачці ОСОБА_2 , а земельна ділянка залишається у спільній частковій власності; придбане та належне їй майно: плуг 2-х корпусний, картоплесаджалка, картоплекопач (вертушка), причіп одноосний та кормозапарник вона передала своєму синові ОСОБА_5 у тимчасове користування та зберігання в господарстві відповідачів. Після раптової смерті сина вона намагалася повернути це майно, однак відповідачі в добровільному порядку повернути майно відмовляються.
Ухвалою судді від 22 лютого 2019 року у справі відкрито провадження, постановлено розглядати справу у порядку загального позовного провадження.
16 квітня 2019 року позивачка ОСОБА_1 через канцелярію суду подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кошти в розмірі 7000 гривень. Свої вимоги мотивує тим, що ще за життя сина ОСОБА_5 на придбання механічної косарки на прохання сина дала йому 7000 гривень, однак без погодження з нею відповідачі у справі продали механічну косарку, а виручені кошти залишили собі.
Ухвалою суду від 16 квітня 2019 року до спільного розгляду з первісними позовними вимогами ОСОБА_1 прийнято позовні вимоги останньої про стягнення з відповідачів вартості механічної косарки в розмірі 7000 гривень.
У відзиві на позов від 18 березня 2019 року відповідачка ОСОБА_2 просить у задоволені позовних вимог відмовити і зазначає, що перебувала у шлюбі з сином позивача ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спірне майно було придбано в період шлюбу нею з чоловіком ОСОБА_5 , який виїжджав на сезонні заробітки, а тому вони мали можливість це майно придбати. Двохкорпусний плуг був подарований її чоловіку його батьком ОСОБА_4 . Після одруження в травні 2012 року чоловік прийшов проживати у будинок її батьків та привіз з собою своє майно до їхнього господарства, зокрема зазначений двохкорпусний плуг. За спільні гроші, що були подаровані на весілля, вони з чоловіком придбали механічну косарку. В 2012-2013 роках вона з чоловіком придбали сільськогосподарський інвентар до наявного в чоловіка трактора, а саме картоплесаджалку, картоплекопача та одноосного причіпа без документів про його реєстрацію. Трактор, який був власністю її чоловіка і входив до спадкового майна, нею було добровільно передано у власність позивачки з метою мирного врегулювання спору у цивільній справі щодо поділу спадкового майна. Картоплесаджалка, картоплекопач та одноосний причіп, що перебувають в її господарстві є спільною сумісною власністю її та чоловіка ОСОБА_5 , який помер. Це майно було придбано за спільні сімейні кошти під час шлюбу, а двокорпусний плуг є спадковим майном після смерті чоловіка, щодо якого позивачка ОСОБА_1 не ставила питання про поділ під час розгляду справи про поділ спадкового майна, а тому немає жодних законних підстав для витребування його з її володіння, оскільки вона та її малолітня дочка ОСОБА_15 є спадкоємцями першої черги майна чоловіка (батька) та спірне майно відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України належить їм з часу відкриття спадщини, тобто з 22 листопада 2017 року. Ніякого кормозапарника вартістю 1700 грн. її чоловік додому не приносив, а тому позовні вимоги в цій частині також є безпідставними. Належних та достатніх доказів про належність спірного майна позивачці не надано, остання вводить суд в оману, оскільки з аналогічним позовом до суду вже звертався її син ОСОБА_6 , вказуючи що спірне майно належить йому. У зв'язку з пред'явленим позивачкою позовом, вона змушена була звернутися за правовою допомогою до адвоката, і очікує понести витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги, у розмірі 3500 грн.
У відповіді на відзив позивачка ОСОБА_1 просить її позов задовольнити та стягнути з відповідачки на її користь понесені нею витрати по сплаті судового збору та за надану їй правничу допомогу адвоката в сумі 2200 грн., і зазначає, що двохкорпусний плуг був наданий сину ОСОБА_5 у користування її чоловіком, а не у власність, оскільки син обробляв і їхні земельні ділянки, і земельні ділянки батьків відповідачки. Доводи відповідачки про те, що вона з чоловіком ОСОБА_5 протягом 2012-2013 років придбали картоплесаджалку, картоплекопача та одноосного причіпа до трактора, не відповідають дійсності, відповідачка не вказує ні вартості цього майна, ні того, де воно було придбано. Двохкорпусний плуг, картоплесаджалка, картоплекопач, одноосний причіп є її власністю, цей інвентар був придбаний нею і нині покійним її чоловіком ще в 2008 році у ОСОБА_8 за отриманні від держави в розмірі по 1000 грн. кожним знецінених заощаджень. Кормозапарник вона з чоловіком придбала для своїх власних потреб у березні 2016 року у жителя с. Раків Ліс ОСОБА_10 за 1700 грн., восени 2017 року вона позичила його сину ОСОБА_5 на деякий час, бувшого у використанні одноосного причіпа вона з чоловіком за 600 доларів США купила без відповідної реєстрації у жителя с. Ворокомле ОСОБА_9 . В той період вони з чоловіком утримували у своєму господарстві велику кількість худоби, були корови, кінь, свиноматки, і вона продавала маленькі поросята на ринку, а тому в їхній сім'ї були гроші і вони допомагали сину ОСОБА_5 , який був одружений. На прохання сина ОСОБА_5 вона дала йому 7000 грн. на придбання косарки механічної, оскільки подарованих на весілля грошей йому не вистачало. Твердження відповідачки про те, що спірний сільськогосподарський інвентар та причіп були придбані за час шлюбу за сімейні кошти і є її власністю, неправдиві.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник Сіжук П.О. позовні вимоги підтримали з наведених у позовній заяві та у відповіді на відзив підстав і просили вимоги задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник Дмитрук Л.І. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позов.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
Заслухавши пояснення позивачки та її представника, відповідачки та її представника, свідків, з'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що у задоволені позову належить відмовити, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що позивачка є матір'ю ОСОБА_5 , а відповідачка ОСОБА_2 - його дружиною.
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Раково-Ліської сільської ради 24 листопада 2017 року (а.с. 35).
Ухвалою Камінь-Каширського районного суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна, визнано мирову угоду, укладену між сторонами, за якою: визнано за позивачем ОСОБА_1 право власності на трактор марки «Т-40М», 1987 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , заводський номер НОМЕР_3 , вартістю 79140 гривень, який належав ОСОБА_5 ; ОСОБА_1 добровільно зобов'язалася у 15-ти денний термін з дня укладення цієї угоди та затвердження її судом сплатити на депозитний рахунок неповнолітньої онуки ОСОБА_12 2/3 частки вартості вказаного трактора, що складає 52760 гривень; відповідачка ОСОБА_2 зобов'язалася передати позивачці ОСОБА_1 технічний паспорт на трактор марки «Т-40М», 1987 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , заводський номер НОМЕР_3 ; позивачка ОСОБА_1 добровільно 28 вересня 2018 року сплатила на рахунок КБ «Приватбанк» 1/3 частку боргових зобов'язань спадкодавця ОСОБА_5 у розмірі 4595 гривень для погашення кредиту спадкодавця, надавши копію платіжного документа відповідачці ОСОБА_2 ; визнано за ОСОБА_1 та за неповнолітньою ОСОБА_12 право власності відповідно на 1/3 частину та 2/3 частини земельної ділянки розміром 0,15 га, що розташована по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 0721486601:01:001:1457, вартістю 73666 гривень 52 копійки, яка належала ОСОБА_5 .
Встановлено також, що у серпні 2018 року ОСОБА_6 (син позивачки) звертався в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , в якому просив визнати за ним право власності на спірну картоплесаджалку, плуг двохкорпусний та картоплекопач, і витребувати це майно з чужого незаконного володіння, а також стягнути з останніх на його користь 8453 грн. 55 коп. в рахунок відчуженої відповідачами косарки.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Статтею 396 ЦК України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У відповідності до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом ст. 387 ЦК України витребуваним може бути лише майно - індивідуально-визначені речі, які належать особі на праві власності. Відтак позивачка повинна довести своє право власності на всі речі, які вона просить витребувати у відповідачів.
На підтвердження свого права власності на двохкорпусний плуг, картоплесаджалку, картоплекопач, причіп одноосний та кормозапарник позивачка посилається на показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 .
Так, свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що картоплекопач, картоплесаджалка, двохкорпусний плуг, причіп був куплений її батьками: матір'ю ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_4 , зазначене майно мати дала її брату ОСОБА_5 в користуванні, але останній його не повернув.
З показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що картоплекопач, картоплесаджалка темно-сірого кольору, плуг двохкорпусний сірого кольору, був придбаний ним разом з ОСОБА_8 у Польщі за гроші, які давала йому мати ОСОБА_7 . У Польщі ця техніка розбиралася і через кордон перевозилися запчастини до неї, а по приїзду в Україну збирали цю техніку з запчастин. Причіп він купував у с. Ворокомле приблизно у 2010 році, спочатку їздив дивитися з товаришем, а потім сам їздив трактором цей причіп забирати, гроші на придбання причіпа в сумі 600 доларів США йому давала мати. Згодом він причіп переробляв, зробивши борти, оскільки відразу в причіпі була лише одна платформа. Щодо механічної косарки, то вона була придбана ОСОБА_5 , проте частину грошей на купівлю косарки дала останньому мати ОСОБА_1 , і була придбана косарка ОСОБА_5 для того, щоб користувалися дві сім'ї: його і матері.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що картоплесаджалка, картоплекопач та плуг купувалися до одруження відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , він ( ОСОБА_8 ) привозив у 2008-2009 році це майно з Польщі в розібраному стані для ОСОБА_6 і ОСОБА_5 .
З пояснень в судовому засіданні свідка ОСОБА_9 вбачається, що до нього у с. Видерта, коли саме не пам'ятає, приїжджали два хлопці щоб придбати причіп, одного з них звали ОСОБА_6 , а іншого не пам'ятає, але це були два брата.
Разом з тим, свідок ОСОБА_23 , яка була допитана в судовому засіданні за клопотанням відповідачки, пояснила, що її зять ОСОБА_5 проживав з її дочкою у будинку. Прийшовши проживати до неї він привіз трактора і приніс плуга, пояснював, що трактора придбав сам, оскільки їздив на сезонні роботи і заробляв кошти, а плуг йому подарував його батько. Після весілля її дочка з зятем за кошти, які їм подарували на весіллі, придбали бувшу у використанні косарку. Через місяць після одруження зять поїхав на сезонні роботи, і приїхавши та привізши гроші, вони придбали на ринку бувші у використанні картоплесаджалку, картоплекопач. В цей час її чоловік отримав гроші у зв'язку зі звільненням з роботи, і ці кошти також були витрачені на придбання цього майна. Картоплекопачка була не придатна для використання, а тому зять її переробив, картоплесаджалку зять також переробляв, оскільки вона до трактора не підходила. У 2014 році зять знову поїхав на сезонні заробітки, але перед тим домовився за купівлю причіп у с. Видерта, давши 200 доларів завдатку, заробивши на сезонних роботах гроші, ОСОБА_5 доплатив 600 доларів і забрав причіп.
З показань свідка ОСОБА_25 вбачається, що вона часто бувала у сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_23 , після одруження в сім'ї з'явився трактор та плуг, згодом ОСОБА_5 придбав причіп, останній розповідав їй, що дав завдаток за причіп і їде працювати на сезонні роботи, а коли приїде, то віддасть решту коштів і привезе причіп від продавця. Кормозапарник у сім'ї ОСОБА_2 був завжди як вона приходила до них.
У відповідності до ч. 3 ст. 208 ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Позивачка ОСОБА_1 не надала суду інших доказів, окрім пояснень свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , які не узгоджуються з поясненнями свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_25 , на підтвердження її права власності на зазначене у позовній заяві майно.
В матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази про придбання ОСОБА_1 спірних речей.
Позивачкою не надано жодного достовірного, належного та допустимого доказу, зокрема касових чеків, накладних, інших розрахункових документів на підтвердження придбання нею спірного майна. Не наданою нею також жодної технічної документації, інструкцій по експлуатації спірних речей.
З пояснень в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 вбачається, що на прохання позивачки ОСОБА_7 він виготовив саморобним способом кормозапарник, остання сплатила йому кошти в розмірі чи то 1650 грн., чи то 1850 грн., а згодом він бачив як цей кормозапарник син позивачки ОСОБА_5 перевозив на підводі. Останній пояснив, що позичив кормозапарник у матері, однак він ( ОСОБА_10 ) на подвір'ї відповідачів цей кормозапарник ніколи не бачив.
Позивачкою не доведено тієї обставини, що кормозапарник, який вона просить витребувати, перебуває у володінні відповідачів.
Не надано суду позивачкою жодних допустимих і достовірних доказів про передачу нею сину ОСОБА_5 та на яких саме умовах коштів в розмірі 7000 грн. на придбання механічної косарки.
З урахуванням вищезазначеного, відсутні законні підстави для витребування спірного майна у відповідачів та стягнення з них коштів в розмірі 7000 грн., у зв'язку з чим у задоволенні позову належить відмовити.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з розрахунку розміру витрат на оплату послуг адвоката від 20 січня 2020 року, квитанції до прибуткового ордера № 1 від 20 січня 2020 року, договору про правову допомогу, укладеного між адвокатом Дмитрук Л.І. та ОСОБА_2 , від 15 березня 2019 року, відповідачкою ОСОБА_2 понесені витрати, пов'язані з наданням їй правничої допомоги, у розмірі 7600 грн. Зазначена правнича допомога полягала у підготовці адвокатом Дмитрук Л.І. відзиву на позов, виготовленні клопотань та представництві інтересів відповідачки в судових засіданнях.
Частиною 4 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Як вбачається з відзиву на позов, поданого відповідачкою, останньою було заявлено вимоги про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, в розмірі 3500 грн., а по закінченню розгляду справи відповідачка ОСОБА_2 заявила про відшкодування їй витрат у розмірі 7600 грн., що більше ніж вдвічі перевищує попередню суму заявлених нею судових витрат.
Відповідачкою не доведено, що вона не могла передбачити такі витрати під час подання попереднього розрахунку, наведеного у відзиві на позов.
З урахуванням зазначених обставин, суд дійшов висновку, що з позивачки на користь відповідачки ОСОБА_2 необхідно стягнути витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, в розмірі 3500 грн.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, тому судові витрати з відповідачів на користь позивачки стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 4, 10-13, 76-81, 137, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_6 ) про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення коштів, - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень.
У відшкодуванні ОСОБА_2 решти судових витрат відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається через Камінь-Каширський районний суд Волинської області до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Дата виготовлення повного тексту рішення - 18 лютого 2020 року.
Головуючий: О. В. Антонюк