про відмову у видачі судового наказу
"17" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/362/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О., розглянувши матеріали заяви вх. № 381/20 від 12.02.2020 Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код 14360570) про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кирилюк Олени Миколаївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 13798,95 грн,-
12.02.2020 до Господарського суду Одеської області надійшла заява Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кирилюк Олени Миколаївни заборгованості за договором банківського обслуговування № б/н від 29.05.2013 в загальному розмірі 13798,95 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 779,23 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 2391,89 грн, заборгованість по комісії за користування кредитом - 3446,19 грн та пеня - 7181,64 грн.
Підставою для видачі судового наказу заявник визначив обставину неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за договором банківського обслуговування № б/н від 29.05.2013.
Згідно з ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Відповідно до ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Згідно з ч. 3 ст. 180, ч. 1 ст. 189 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.
За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є виражене в грошових одиницях зобов'язання однієї сторони сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто це зобов'язання, яке передбачає передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, штраф та пеня за своєю правовою природою не є грошовою заборгованістю за договором, а є видом штрафних санкцій, які боржник має сплатити кредиторові у разі невиконання/неналежного виконання зобов'язання, якщо така відповідальність передбачена договором або Законом.
Враховуючи наведене, вимоги заявника про сплату боржником пені у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язання, який спрямований на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Тому вказані вимоги підлягають розгляду в порядку позовного провадження, з дослідженням та перевіркою судом нарахованих сум, підстав таких нарахувань, періодів, тощо.
Згідно з ч. 3 ст. 152 ГПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.
Приймаючи до уваги, що штраф та пеня за своєю правовою природою є санкціями за невиконання грошового зобов'язання, суд на підставі п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України вважає необхідним відмовити Акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" у задоволенні заяви про видачу судового наказу в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Кирилюк Олени Миколаївни 7181,64 грн пені.
Керуючись ст.ст. 147, 148, 152, 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити Акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кирилюк Олени Миколаївни 7181,64 грн пені.
2. Повідомити заявника, що відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала набирає законної сили 17.02.2020 та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення ухвали.
Суддя Д.О. Бездоля