вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
05.02.2020м. ДніпроСправа № 904/5740/19
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Барабанова Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", м. Дніпро
про стягнення суми інфляційної складової в розмірі 9868161грн.22коп.
Представники:
від позивача: Бутенко О. О., довіреність №14-493 від 20.12.2019, адвокат;
від відповідача: Кондратенко Д. А., довіреність №007.1Др-280-1219 від 31.12.2019, адвокат;
від відповідача: Чорноморченко М. Є., довіреність №007.1Др-278-1219 від 31.12.2019, адвокат.
ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" з позовом про стягнення суми інфляційної складової в розмірі 9868161грн.22коп. за період січень 2018 - грудень 2018.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем строків сплати грошового зобов'язання в розмірі 100931333грн.53коп. за договором купівлі-продажу природного газу №13-118-ВТВ від 04.01.2013, присудженого до стягнення постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019 у справі №904/1224/18.
На підтвердження викладених в позові обставин позивач долучив до позову витяги з веб-сторінок, на яких розміщені Статут позивача, відомості про включення позивача та відповідача до ЄДОРПОУ, роздруковані з ЄДРСР рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2018 у справі №904/1224/18, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019 у справі №904/1224/18, постанову Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №904/1224/18.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення суму інфляційної складової в розмірі 9868161грн.22коп. за період січень 2018 - грудень 2018.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2020 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.01.2019.
08.01.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач у відзиві зазначає, що на його думку АТ "Дніпрогаз" вжив всіх заходів зі свого боку, спрямованих на належне виконання та проведення повних та своєчасних розрахунків за договором №13-118-ВТВ від 04.01.2013 і тому відсутні підстави для стягення інфляційних втрат. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У підготовчому судовому засіданні від 09.01.2020 представники сторін підтримали викладені раніше позиції.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2020 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.01.2020.
21.01.2020 на адресу суду надійшла заява відповідача №491007.2-Ск-270-0120 від 20.01.2020 про закриття провадження у справі. Відповідач зазначає, що 17.01.2020 звернувся до позивача із заявою №491007.2-Сл-248-0120, у якій повідомив позивача про припинення зобов'язання шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
У своїй заяві відповідач зазначає, що має перед Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" непогашене грошове зобов'язання у розмірі 9868161грн.22коп., які є предметом розгляду у цій справі.
При цьому, за твердженням відповідача, станом на 17.01.2020 у Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є заборгованість перед АТ "Дніпрогаз" у розмірі 14338442грн.10коп. Вказана заборгованість виникла у позивача внаслідок невиконання вимоги ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" №497007-Сл-6770-0519 від 10.05.2019.
Відповідач стверджує, що відповідно до договору відступлення права вимоги №56А491-146-20 від 14.01.2020, укладеним між АТ "Дніпрогаз" та ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", відповідач набув право вимоги до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у сумі 14338442грн.10коп.
За наведених обставин, відповідач заявляє про припинення грошового зобов'язання у розмірі 9868161грн.22коп., яке є предметом спору у справі №904/5740/19.
Таким чином, відповідач просить закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.
У судовому засіданні від 21.01.2020 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 05.02.2020, про що судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, зміст якої внесено до протоколу судового засідання від 21.01.2020.
03.02.2020 на адресу суду надійшла заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" №39-1-104-20 від 29.01.2020 в порядку статті 237 Господарського процесуального кодексу України. У своїй заяві позивач просить визнати недійсним правочин - заяву АТ "Дніпрогаз" №491007.2-Сл-248-0120 від 17.01.2020 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Позивач просить поновити йому процесуальний строк на звернення до суду із заявою, поданою в порядку статті 237 Господарського процесуального кодексу України.
Також у вказаній заяві позивач просить залучити до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ТОВ "Дніпропетровськгаз збут".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2020 відмовлено у поновленні строків на подання заяви Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" №39/1-104-20 від 29.01.2020 в порядку статті 237 Господарського процесуального кодексу України про визнання недійсним правочину - заяви АТ "Дніпрогаз" про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 17.01.2020 №491007.2-Сл-248-0120
Залишено без розгляду заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" №39/1-104-20 від 29.01.2020 в порядку статті 237 Господарського процесуального кодексу України про визнання недійсним правочину -заяви АТ "Дніпрогаз" про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 17.01.2020 №491007.2-Сл-248-0120.
Відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ТОВ "Дніпропетровськгаз збут".
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
- розмір суми боргу, що залишився несплаченим.
- наявність підстав для нарахування суми інфляційної складової.
- визначення розміру інфляційної складової, яка підлягає стягненню.
- наявність підстав для задоволення заяви відповідача №491007.2-Ск-270-0120 від 20.01.2020 про закриття провадження у справі.
Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", назву якого змінено на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець), та Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз", назву якого змінено на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (далі - покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу №13-118-ВТВ від 04.01.2013 (далі - договір).
У березні 2018 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" на свою користь 100931333грн.53коп. заборгованості, 3437195грн.64коп. пені, 340124грн.85коп. 3% річних та 616700грн. понесених витрат по сплаті судового збору.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2018 у справі №904/1224/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019 скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2018 у справі №904/1224/18. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені.
Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 100931333грн.53коп. заборгованості, 3437195грн.64коп. пені, 340124грн.85коп. 3% річних, 616700грн. судового збору за подання позову до Господарського суду Дніпропетровської області та 925050грн. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2018 у справі №904/1224/18.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.05.2019 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019 у справі №904/1224/18 залишено без змін.
Вказані постанови набрали законної сили.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, у цій справі не підлягають доказуванню обставини, встановлені постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019 у справі №904/1224/18.
Як вбачається зі змісту постанови Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019 у справі №904/1224/18, присуджена до стягнення з відповідача сума основного боргу у 100931333грн.53коп., складається із заборгованості за природний газ, поставлений протягом червня, липня, серпня, вересня, листопада та грудня 2015.
Позивач зазначає, що у справі №904/1224/18 не ставилось питання щодо стягнення інфляційної складової за порушення відповідачем грошових зобов'язань з оплати суми боргу у розмірі 100931333грн.53коп. Таким чином, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення суму інфляційної складової в розмірі 9868161грн.22коп. за період січень 2018 - грудень 2018.
В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем суми 100931333грн.53коп., протягом періоду нарахування інфляційної складової (січень 2018 - грудень 2018).
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Дослідивши розрахунок інфляційної складової, наданий позивачем, судом встановлено, що розрахунок є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства України.
Суд відхиляє посилання відповідача на протокол №77 засідання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.12.2019, оскільки нарахування інфляційної складової відбувається саме на підставі порушення грошового зобов'язання. Наявність вини боржника у порушенні грошового зобов'язання положення статті 625 Цивільного кодексу України не потребують.
Щодо заяви відповідача №491007.2-Ск-270-0120 від 20.01.2020 про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Відповідач зазначає, що 17.01.2020 звернувся до позивача із заявою №491007.2-Сл-248-0120, у якій повідомив позивача про припинення зобов'язання шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
У своїй заяві відповідач зазначає, що має перед Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" непогашене грошове зобов'язання у розмірі 9868161грн.22коп., які є предметом розгляду у цій справі.
При цьому, за твердженням відповідача, станом на 17.01.2020 у Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є заборгованість перед АТ "Дніпрогаз" у розмірі 14338442грн.10коп. Вказана заборгованість виникла у позивача внаслідок невиконання вимоги ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" №497007-Сл-6770-0519 від 10.05.2019.
Відповідач стверджує, що відповідно до договору відступлення права вимоги №56А491-146-20 від 14.01.2020, укладеним між АТ "Дніпрогаз" та ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", відповідач набув право вимоги до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у сумі 14338442грн.10коп.
За наведених обставин, відповідач заявляє про припинення грошового зобов'язання у розмірі 9868161грн.22коп., яке є предметом спору у справі №904/5740/19.
Таким чином, відповідач просить закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Позивач заперечує проти заяви відповідача №491007.2-Ск-270-0120 від 20.01.2020 про закриття провадження у справі, просить відмовити у її задоволенні.
За змістом ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема, грошей); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Разом з тим, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань. За відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, позивач взагалі не визнає зобов'язань, які за твердженням відповідача, виникли у нього на підставі договору відступлення права вимоги №56А491-146-20 від 14.01.2020, укладеним між АТ "Дніпрогаз" та ТОВ "Дніпропетровськгаз збут". Наведене свідчить, що між сторонами існує неузгодженість щодо наявності зустрічного зобов'язання, відтак відсутня безспірність заявлених однорідних вимог.
Таким чином направлення заяви про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в даному випадку не припиняє обов'язку відповідача щодо оплати інфляційної складової в розмірі 9868161грн.22коп.
Питання про стягнення відповідачем з позивача заборгованості у розмірі 14338442грн.10коп. за вимогою ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" №497007-Сл-6770-0519 від 10.05.2019, не є предметом розгляду даної справи, відтак підлягає вирішенню в судовому порядку шляхом звернення з окремим позовом з дотриманням вимог підвідомчості та підсудності.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №908/3039/16, від 14.02.2018 у справі №910/8322/17, від 14.02.2018 у справі №910/6374/17, від 28.02.2018 у справі №910/4312/17, від 05.04.2018 у справі № 910/13205/17, від 11.04.2018 у справі №911/1382/17, від 25.04.2018 у справі №910/6781/17, від 10.07.2018 у справі №910/9038/17, від 25.07.2018 у справі № 916/4933/15, від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 08.10.2019 у справі №914/319/18, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 11.10.2018 у справі №910/23246/17 (в даній постанові застосовано термін "прозорість вимог"), від 28.10.2018 у справі № 910/18256/17, від 13.11.2018 у справі № 914/163/14, від 27.11.2018 у справі №914/162/14, від 02.04.2019 у справі №918/539/18, від 15.05.2019 у справі №910/7789/18, від 15.05.2019 у справі №910/7789/19, від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 24.06.2019 у справі №910/12026/18, від 23.07.2019 у справі №904/1299/18 та від 23.07.2019 №910/17874/17, від 30.07.2019 у справах №910/24141/16 та №918/556/18, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 27.08.2019 у справі №910/10379/18, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17 та від 25.09.2019 у справі №910/2645/17.
Відповідно до частини 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Згідно з частиною1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі комплексного аналізу вищевикладених норм, суд визнає, що зараховані, як зустрічні, в порядку статті 601 Цивільного кодексу України можуть бути лише саме основні зобов'язання.
В свою чергу, вимоги про сплату передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, а відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, суд вважає за необхідне відмітити наступне.
Відповідно до пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
З аналізу положень статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що метою даних норм є:
1. уникнення зайвого та непотрібного перерахування чи передачі сторонами одна одній та повернення в зворотному напрямку тієї частини однорідних зустрічних основних зобов'язань, які однакові за розміром для обох сторін, а отже можуть бути зараховані, що відповідатиме принципу розумності.
2. уникнення ситуації, коли одна сторона добросовісно повністю виконає своє зустрічне однорідне основне зобов'язання, а інша, внаслідок власної недобросовісної поведінки або з інших підстав, своє зобов'язання не виконає, що дозволить добросовісній стороні зменшити свої втрати (або взагалі їх уникнути) на ту частину основного зобов'язання, яку можна зарахувати, що відповідатиме принципам справедливості та добросовісності.
При цьому, суд враховує, що основне зобов'язання, як правило, носить ясний та безспірний характер, оскільки зазвичай підтверджується первинними документами, підписаними обома сторонами.
Крім того, строк виконання основного зобов'язання детально регламентований вищенаведеною статті 530 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, згідно з частиною 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
Аналіз даної норми свідчить, що її мета є по суті аналогічною меті статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України, оскільки в даному випадку судовим рішенням будуть чітко зафіксовані розміри грошових сум, які сторони винні одна одній, тобто, їх розмір носитиме ясний та безспірний характер, а з моменту набрання таким судовим рішенням законної сили відповідно до п.9 ч.3 статті 129 та ч.1 статті 129-1 Конституції України таке судове рішення підлягатиме обов'язковому виконанню, тобто, буде відсутній будь-який спір між сторонами з приводу настання чи ненастання строку виконання зобов'язання з такої сплати.
При цьому, зазначена норма Господарського процесуального кодексу України не проводить жодної диференціації, які за правовою природою чи підставами виникнення мають бути ці грошові суми.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що незважаючи на те, що формально зараховані, як зустрічні, можуть бути лише саме основні зобов'язання, проте, за аналогією вищевказаних ст. 203 Господарського кодексу України, ст. 601 Цивільного кодексу України та ч.11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, задля досягнення тієї ж мети, на яку направлені вищевказані статті, та з урахуванням наведених засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, може мати місце зарахування і вимог про передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України інших нарахувань у випадку, якщо у кожної із сторін наявне судове рішення, яке набрало законної сили, про стягнення таких вимог, оскільки в такому випадку будуть чітко зафіксовані розміри грошових сум, які сторони винні одна одній по таким вимогам, тобто, їх розмір носитиме ясний та безспірний характер, а з моменту набрання такими судовими рішеннями законної сили відповідно до п.9 ч.3 ст.129 та ч.1 ст.129-1 Конституції України такі судові рішення підлягатимуть обов'язковому виконанню.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в спірній заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог №491007.2-Ск-270-0120 від 20.01.2020 зазначено, що відповідно до вимоги №497007-Сл-6770-0519 від 10.05.2019 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" має заборгованість перед Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" у розмірі 14338442грн.10коп., а Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" має заборгованість з інфляційної складової перед Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у розмірі 9868161грн.22коп., яка є предметом розгляду у цій справі.
При цьому, відповідно до відзиву на позов та поясненнями представника відповідача, він не визнає заборгованість з інфляційної складової у розмірі 9868161грн.22коп., та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач в свою чергу, заперечує проти існування заборгованості перед відповідачем у розмірі 14338442грн.10коп., яка виникла на підставі вимоги відповідача №497007-Сл-6770-0519 від 10.05.2019.
Однією з важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань.
Матеріли справи свідчать про те, що між сторонами існує неузгодженість щодо заявленого відповідачем зустрічного зобов'язання, а відтак, відсутня безпірність заявлених відповідачем зустрічних вимог.
Таким чином, у суду відсутні підстави для закриття провадження у справі. Отже у задоволенні заяви відповідача №491007.2-Ск-270-0120 від 20.01.2020 про закриття провадження у справі слід відмовити.
Враховуючи наведені обставини, підлягають задоволенню позовні вимоги Акціонерног товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" про стягнення суми інфляційної складової в розмірі 9868161грн.22коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 118, 119, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" про стягнення суми інфляційної складової в розмірі 9868161грн.22коп.
Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (ідентифікаційний код: 20262860; місцезнаходження: 49029, м. Дніпро, вул. Олександра Кониського, буд. 5) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код: 20077720; місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6) суму інфляційної складової в розмірі 9868161грн.22коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 148022грн.42коп.
Видати наказ після набрання чинності рішенням.
В судовому засіданні 05.02.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 17.02.2020.
Суддя Р.Г. Новікова