проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"10" лютого 2020 р. Справа № 913/447/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.
за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну Приватного підприємства "КІР" (вх.№3407 Л/1-7) на рішення Господарського суду Луганської області від 07.10.2019, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Вінніковим С.В., повний текст складено 15.10.2019, у справі
за позовом Приватного підприємства "КІР", м. Львів
до Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Сєвєродонецьк
про стягнення 110852 грн 21 коп.
Позивач, Приватне підприємство «КІР» (далі - позивач, ПП «КІР») звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до відповідача - Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - відповідач, ДП «Луганський облавтодор»), про стягнення інфляційних втрат у сумі 99 970 грн 19 коп. та 3% річних у сумі 10 882 грн 02 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що рішенням Господарського суду Луганської області від 13.03.2009 у справі №4/29 стягнуто з ДП «Луганський облавтодор» на користь ПП «КІР» заборгованість за поставлений товар у сумі 63 419 грн 27 коп., 3% річних у сумі 977 грн 28 коп., інфляційні втрати у сумі 4 058 грн 83 коп., державне мито в сумі 684 грн 55 коп. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 105 грн 87 коп., але вказане рішення боржником не виконане, незважаючи на те, що наказ пред?являвся до виконання органам державної виконавчої служби. На підставі викладеного позивачем нараховані відповідачеві відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та 3% річних.
Як зазначив позивач, зважаючи на те, що провадження у справі про банкрутство порушене ухвалою суду від 05.05.2014, а позивач звертається до суду про стягнення інфляційних втрат та 3% річних після порушення провадження у справі та заявлення кредиторських вимог, а тому така заборгованість є поточною.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, що заявлені позивачем вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань не є поточними вимогами в розуміння приписів статті 1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі за текстом - Закон про банкрутство) та їх нарахування прямо заборонено положеннями частини 3 статті 19 названого Закону.
Справа розглянута в межах справи №913/849/14 про банкрутство Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 01.11.2019 Приватне підприємство "КІР" звернулося до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою № б/н від 01.11.2019 в якій просило скасувати рішення господарського суду Луганської області від 07.10.2019 у справі №913/447/19 і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що місцевим господарським судом було залишено поза увагою обставини того, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів. Вимоги, викладені в позовній заяві, виникли після порушення провадження у справі про банкрутство і після строку на заявлення кредиторських вимог, на що чітко вказано в розрахунку, викладеному в позовній заяві.
Позивач вважає, що оскільки вказане рішення суду відповідач не виконав, а продовжує користуватися коштами позивача, то останній має право на нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.
Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Ухвалою від 05.05.2014 Господарським судом Луганської області порушено провадження у справі за заявою кредитора ПАТ «Мостобуд», про банкрутство боржника - ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Чабана Я.І., свідоцтво від 16.07.2013 №1039.
На офіційному вебсайті Вищого господарського суду України 05.05.2014 за №3297 здійснено оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство боржника.
Протягом місяця до суду звернулись кредитори з грошовими вимогами до боржника.
Розгляд заяв конкурсних кредиторів з грошовими вимогами до боржника не відбувся в зв'язку з зупиненням діяльності Господарського суду Луганської області в липні 2014 року внаслідок проведення АТО на території м.Луганська та Луганської області.
Згідно довідки від 15.04.2015 №4 справа №913/849/14 про банкрутство ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» вважається втраченою, що зафіксовано Актом експертної комісії Господарського суду Луганської області від 03.04.2015 №1 «Про нестачу архівних справ (документів)» внаслідок настання обставин непереборної сили - проведенням антитерористичної операції (Указ Президента України від 14.04.2014 №405/2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України»).
Ухвалою від 06.07.2015 Господарського суду Луганської області частково відновлено наявні матеріали справи про банкрутство ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
Ухвалою від 22.05.2017 Господарського суду Луганської області у справі №913/849/14 затверджено реєстр вимог кредиторів.
Ухвалою від 12.07.2017 Господарського суду Луганської області у справі №913/849/14, зокрема припинено процедуру розпорядження майном та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Чабана Я.І., свідоцтво від 16.07.2013 №1039; введено процедуру санації ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» строком на шість місяців до 12.01.2018; призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Мучінського І.Д., свідоцтво від 15.07.2013 №1097.
Ухвалою від 12.02.2018 Господарського суду Луганської області у справі №913/849/14 визнані грошові вимоги кредиторів - Приватного підприємства «ДОНБАС НАФТА» в розмірі 94 865 грн 92 коп. та Приватного підприємства «КІР» в розмірі 90 786 грн 80 коп. до боржника ДП «Луганський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», зобов'язано керуючого санацією боржника Мучінського І.Д. внести до шостої черги реєстру вимог кредиторів відповідні вимоги кредиторів, із погашенням їх в ліквідаційній процедурі.
В обґрунтування позовних вимог та вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Луганської області від 13.03.2009 у справі №4/29 за позовом Приватного підприємства «КІР» до Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості за договором від 16.03.2006 №109 у сумі 63 419 грн 27 коп., неустойки в сумі 7 839 грн 66 коп., інфляційних втрат у сумі 4 058 грн 830 коп. та 3% річних у сумі 979 грн 96 коп. позовні вимоги задоволені повністю (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 13.03.2009): стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений товар у сумі 63 419 грн 27 коп., 3% річних у сумі 977 грн 28 коп., інфляційні нарахування у сумі 4 058 грн 83 коп., державне мито в сумі 684 грн 55 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 105 грн 87 коп.
Позивач вважає, що оскільки вказане рішення суду відповідач не виконав, а продовжує користуватися коштами позивача останній має право на нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч.5 ст.11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Таким чином, з моменту набрання законної сили рішенням суду у боржника виникає нове зобов'язання на підставі судового рішення та вказаних ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України.
Судовими рішеннями фактично фіксується належна до стягнення сума боргу, однак, наявність таких рішень не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України сум.
Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 31.07.2019 (справа №910/3692/18), які в силу положень ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України враховуються при виборі і застосуванні норм права.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Згідно з ст.1 Закону про банкрутство конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.
Приватне підприємство «КІР», маючи грошові вимоги до боржника, які виникли з договору поставки товару від 16.03.2006 №109 та стягнуті за рішенням Господарського суду Луганської області від 13.03.2009 у справі №4/29, звернулось з ними як конкурсний кредитор у справі №913/849/14 про банкрутство ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
Як було зазначено вище, ухвалою від 12.02.2018 у справі №913/849/14 вказані конкурсні вимоги Приватного підприємства «КІР» визнані повністю.
Позивачем за позовом щодо грошового зобов'язанням, на яке здійснюється нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань визначена сума у розмірі 69 245 грн 80 коп., яка стягнута за рішенням суду у справі №4/29.
Нарахування 3% річних здійснено позивачем за період з 06.05.2014 до 31.07.2019 у сумі 10 882 грн 02 коп. (а.с.18), інфляційних втрат за період травень 2014 року - червень 2019 року в сумі 99 970 грн 19 коп. (а.с.15-17).
Таким чином, позивачем фактично здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на визнані судом конкурсні грошові вимоги до боржника.
При цьому, ухвалою суду від 05.05.2014 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до боржника - ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».
Відповідно до ч.3 ст.19 Закону про банкрутство протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань не є поточними вимогами в розумінні приписів ст.1 Закону про банкрутство та їх нарахування прямо заборонено ч.3 ст.19 Закону про банкрутство, у зв'язку з чим, у задоволенні позову слід відмовити.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Луганської області від 07.10.2019 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 13.02.2020
Головуючий суддя В.І. Сіверін
Суддя О.І. Терещенко
Суддя М.М. Слободін