вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" лютого 2020 р. Справа№ 910/13323/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Дідиченко М.А.
за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,
за участю представника згідно з протоколом судового засідання від 10.02.2020
за апеляційними скаргами Національного банку України
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 (повне рішення складено 11.03.2019) та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 (повне рішення складено 28.03.2019)
у справі № 910/13323/18 (суддя Гулевець О.В.)
за позовом Національного банку України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М»
Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1
про визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності,
Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,
1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи
У жовтні 2018 року Національний банк України (далі - НБУ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» (далі - ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» (далі - ТОВ «Колекторська компанія «Гарант») про визнання недійсним договору № 016 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між відповідачами, за кредитним договором №27/10-1010І від 26.09.2008 та зобов'язання ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» повернути ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» документи, отримані згідно з договором № 016 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії).
Позовні вимоги про визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності обґрунтовані тим, що відповідач 1, укладаючи оспорюваний договір № 016 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги, допустив порушення Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою правління Національного банку України № 369 від 28.08.2001 та умов договору про управління.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 залучено до участі у справі ОСОБА_1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі задоволено частково. Закрито провадження у справі № 910/13323/18 за позовом НБУ до ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М», ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» в частині позовних вимог про визнання недійсним договору № 016 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» за кредитним договором №27/10-1010І від 26.09.2008. Подальший розгляд справи вирішено здійснювати в частині вимог про застосування наслідків недійсності правочину (договору № 016 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії)).
У березні 2019 року до суду першої інстанції від відповідачів надійшли заяви про розподіл судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги.
2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у задоволенні позовних вимог НБУ про застосування наслідків недійсності правочину (договору № 016 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії)) відмовлено повністю.
Рішення обґрунтовано тим, що, з урахуванням встановлених обставин та умов 7.2, 7.3 договору управління, враховуючи встановлені межі відповідальності відповідача 1 перед НБУ, заявлена позивачем вимога про застосування наслідків недійсності правочину (договору № 016 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) не є ефективним способом захисту прав позивача.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 поновлено ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» строк на подання доказів про понесені судові витрати. Стягнуто з НБУ на користь ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» 5 000, 00 грн витрат на правничу допомогу. Стягнуто з НБУ на користь ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» 5 000, 00 грн витрат на правничу допомогу.
Додаткове рішення обґрунтовано наявністю підтверджуючих документів щодо понесених судових витрат та відмовою в задоволенні позову. Однак, проаналізувавши акти про обсяг наданої правової допомоги, наявність 50-ти аналогічних справ, участь представників у судових засідання, враховуючи критерії співмірності та пропорційності, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяв відповідачів про відшкодування витрат на правничу допомогу.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду
У квітні 2019 року НБУ звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 повністю та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в частині зобов'язання ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» повернути ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» усі документи, отримані згідно договору № 016 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» та ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М».
Також, не погодившись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва, НБУ звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяв ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» про вирішення питання розподілу судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги відмовити повністю.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 було відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019. Розгляд апеляційних скарг призначено на 15.05.2019.
Справа розглядалася різними складами суду.
У судовому засіданні оголошувалися перерви.
Крім того, під час розгляду вказаних апеляційних скарг Національним банком України було подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 про закриття провадження в частині позовних вимог про визнання недійсним договору № 016 від 30.09.2015.
За поданою апеляційною скаргою ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 було відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 апеляційне провадження за апеляційними скаргами Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 було зупинено до набрання законної сили рішення по перегляду в апеляційному порядку апеляційної скарги Національного банку України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі № 910/13323/18.
Постановою Верховного Суду від 26.11.2019 касаційну скаргу ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» задоволено, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 скасовано. Справу направлено до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 справу було призначено до розгляду на 10.02.2020.
Суд розглянув справу у відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в «розумні строки», з урахуванням поведінки учасників апеляційного провадження.
10.02.2020 у судове засідання з'явився представник скаржника. Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином в порядку, передбаченому ст. 120, 242 ГПК України, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, наявними в матеріалах справи. Поштова кореспонденція, надіслана на адресу ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» повернулася до суду з відміткою: «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення». При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що поштова кореспонденція надсилалася на адресу, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка в силу ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вважається достовірною та може бути використана у спорі з третьою особою. Також поштова кореспонденція була надіслана на адресу представника сторони - Голуба М.В. (повноваження підтверджено ордером КВ № 426768 від 01.03.2019 (т. 3 а. с. 154), яка отримана останнім 28.01.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Про знаходження справи в провадженні суду апеляційної інстанції учасники обізнані (справа розглядається в Північному апеляційному господарському суді з квітня 2019 року). Заяв про зміну адреси до суду не надходило. А тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про належне повідомлення учасників справи та можливість розгляду апеляційної скарги.
Представник скаржника в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 та додаткове рішення від 28.03.2019 скасувати.
4. Вимоги апеляційних скарг та короткий зміст наведених у них доводів
НБУ в апеляційній скарзі в частині рішення по суті позовних вимог не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові в частині застосування наслідків недійсності договору та, відповідно, з висновками про покладення на позивача витрат на правничу допомогу.
Скаржник зазначив, що у даному випадку звернення з позовом до суду обумовлюється порушенням права позивача як вигодонабувача.
При цьому, умови договору, як і ст. 1043 Цивільного кодексу України щодо можливості відшкодування збитків, не є вичерпним переліком способів захистити порушене право вигодонабувача. На переконання скаржника, відшкодування збитків є лише одним із способів захисту, передбачених законом, а тому такий вид правового захисту не може бути правовою підставою для обмеження НБУ у виборі інших способів захисту порушених прав, адже таке обмеження є нікчемним. Відповідно, обраний спосіб захисту, на переконання сторони, є належним та підлягає задоволенню.
Щодо додаткового рішення, скаржник зазначає, що заявлені витрати, на думку скаржника, є об'єктивно завищені та не відповідають критерію співмірності. Зокрема, заявник звертає увагу на кількість аналогічних справ між цими ж сторонами у провадженні суду першої інстанції та однотипність підготовлених документів представників, що, на його думку, свідчить про затрату меншого часу на їх підготовку, ніж про це вказали відповідачі.
Також скаржник наводить недоліки доданих до заяв документів, зокрема, ордерів, актів про обсяг наданої правової допомоги, тощо.
5. Узагальнені доводи відзивів на апеляційні скарги
06.05.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Відповідач 1 зазначає про правомірність договору № 016 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії). При цьому сторона зазначає про безпідставність посилань на рішення Макарівського районного суду Київської області від 27.11.2018 у справі №370/2024/16-ц, оскільки останнє оскаржуєтсья ТОВ «Колекторська компанія «Гарант», з приводу чого порушено апеляційне провадження. На підтвердження вказаних обставин стороною надано копію ухали Київського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження від 22.03.2019 та зупинення дії рішення Макарівського районного суду Київської області від 27.11.2018 у справі №370/2024/16-ц. А тому, на переконання сторони, договір № 016 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) є чинним.
Щодо другої позовної вимоги, то відповідач зазначає, що обраний скаржником спосіб захисту є неналежним та неефективним. Так, відповідач 1 вказує, що умовами договору, зокрема, п. 7.2 та 7.3 договору управління та ст. 1043 Цивільного кодексу України передбачена можливість захисту порушеного права шляхом відшкодування збитків. А тому обраний спосіб захисту шляхом повернення документів, на переконання сторони, є не належним.
Також у відзиві на другу апеляційну скаргу НБУ (щодо судових витрат) відповідач 1 вказує, що надані ним документи належним чином підтверджують факт понесених ним витрат на правничу допомогу. При цьому обов'язок з доведення не співмірності заявлених витрат покладається на НБУ, яких останнім надано не було.
06.05.2019 до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Відповідач 2 зазначає, що скаржником не доведено факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу при укладенні договору № 016 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги, оскільки банк не є стороною такого договору.
Також відповідач 2 вважає, що належним та ефективним способом захисту прав скаржника є стягнення штрафу та / або збитків у відповідності з п. 7.2 та 7.3 договору управління, однак НБУ обрано невірний спосіб захисту своїх прав.
Відзиву від третьої особи до суду апеляційної інстанції не надходило, клопотання про продовження строку для його подачі не заявлено.
6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2009 постановою правління НБУ №713 «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» прийнято рішення з 07.12.2009 відкликати банківську ліцензію у АБ «Банк регіонального розвитку» та ініційовано процедуру ліквідації банку.
20.11.2013 між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» (установник управління, сторона 1), ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» (управитель сторона 2) та НБУ (сторона 2) було укладено договір про передавання в управління непроданих активів (надалі - договір управління), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрований за №3960.
Відповідно до п. 1.1 договору управління установник управління передає в управління управителеві активи, наявні на балансі установника управління на дату укладення цього договору (активи), а управитель приймає в управління активи і зобов'язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів установника управління (вигодонабувачі) відповідно до переліку (реєстру) вимог кредиторів за рахунок активів, перелік яких наведено в додатку 1 до цього договору. Вигодонабувачами за договором є кредитори установника управління, які на дату підписання договору внесені до переліку (реєстру) вимог кредиторів установника управління (перелік вигоднабувачів) та розрахунки з якими не проведені.
Згідно із п.1.2 договору управління, управитель є довірчим власником отриманих в управління активів. До управителя не переходить право власності на активи. Обмеження права довірчої власності управителя встановлюється цим договором і законодавством України.
За змістом пп. б п. 2.2 договору управління управитель зобов'язується здійснювати належне та ефективне управління активами особисто та виключно в інтересах вигодонабувачів.
Управитель має право: володіти, користуватися і розпоряджатися активами відповідно до законодавства України та цього договору; бути процесуальним правонаступником установника управління в справах, однією із сторін (учасників) яких є установник управління, а також правонаступником у виконавчих провадженнях, однією із сторін (учасників) яких є установник управління; на отримання винагороди та відшкодування витрат, які виникли в процесі управління активами, за рахунок одержаних від управління цими активами коштів у порядку та розмірах, визначених цим договором (п. 2.4 договору управління).
У відповідності до п 2.5 договору управління НБУ зобов'язується: відкрити управителеві накопичувальний рахунок для зарахування коштів, що надходять у результаті управління активами, проведення розрахунків з вигодонабувачами, а також перерахування на поточний рахунок управителя винагороди і відшкодування суми витрат відповідно до цього договору; приймати рішення щодо погодження продажу управителем активів у двотижневий термін з дня надходження до НБУ відповідного звернення управителя.
НБУ має право: вимагати від управителя будь-яку інформацію, потрібну для здійснення контролю за виконанням умов цього договору; здійснювати контроль за діяльністю управителя щодо проведення процедури управління активами і задоволення вимог вигодо набувачів та з цією метою проводити перевірки його діяльності відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України (п. 2.6 договору управління).
Згідно із п. 3.1 договору управління передавання активів від установника управління управителю здійснюється за актом про приймання-передавання, у якому зазначається назва боржника, вид активу, його балансова вартість, вартість відповідно до виконавчих документів та за результатами незалежної оцінки, якщо така визначалася, перелік документів, які підтверджують право власності на активи, є підставою для стягнення коштів (договори, векселі тощо), свідчать про проведену установником управління претензійно-позовну роботу.
Відповідно до п. 4.1 договору управління продаж, відступлення права вимоги, переведення боргу щодо активів, переданих в управління за цим договором, здійснюються лише за попереднім погодженням із Національним банком України.
Цей договір вважається укладеним з моменту підписання і діє протягом 3 (трьох) років. У разі якщо на дату закінчення дії договору інший управитель Національним банком України не визначений, термін дії договору продовжується до моменту передачі активів новому управителю ( п. 9.1, 9.5 договору управління).
В додатку №1 до договору управління сторонами погоджено перелік непроданих активів, що передаються в управління іншій юридичній особі, відповідно до якого визначено передачу управителю прав кредитора за кредитними договорами фізичних та юридичних осіб - боржників банку у кількості 88 договорів загальною сумою вимог у розмірі 87 731 589,17 грн, в тому числі за кредитним договором №27/10-10101 від 26.09.2008, укладеними між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» та ОСОБА_1 .
Як вбачається зі матеріалів справи, ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» звернулось до начальника Управління припинення діяльності банків Генерального департаменту банківського нагляду з листом-погодженням №06/06-2014 від 06.06.2014 щодо одержання попереднього погодження на продаж активів, в якому ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» просило надати попереднє погодження на відчуження активів, переданих в управління за договором управління шляхом їх самостійного продажу третім особам, за ціною не нижчою ніж визначена у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитним договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», складеним ТОВ «Приват-Консалтинг» станом на 14.05.2014.
Листом вих. №55-013/34115 від 01.07.2014 позивач повідомив ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» про те, що продаж активів банку, зокрема майнових прав за кредитними договорами фізичних та юридичних осіб, здійснюється у порядку, визначеному главою 10 розділу VI Положення №369, у зв'язку з чим повернув на доопрацювання пакет документів щодо погодження порядку продажу активів банку, наданий листом вих. №06/06-2014 від 06.06.2014.
Листом №18/07-2014 від 18.07.2014 відповідач 1 звернувся до начальника Управління припинення діяльності банків Генерального департаменту банківського нагляду з листом-погодження щодо одержання попереднього погодження на продаж активів, відповідно до якого звертав увагу на те, що визначений приписами главою 10 розділу VI Положення №369 порядок продажу активів встановлює відповідні вимоги до їх продажу ліквідатором, а не управителем, та просив надати попереднє погодження на відчуження активів, переданих в управління за договором управління шляхом їх самостійного продажу третім особам, за ціною не нижчою ніж визначена у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитним договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», складеним ТОВ «Приват-Консалтинг» станом на 14.05.2014.
Листом №55-012/46775 від 22.08.2014 НБУ повідомив ТОВ «Дельта М» про те, що для погодження комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем відчуження майна активів Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» управителю необхідно подати до Національного банку України документи відповідно до вимог глави 10 розділу VI Положення №369, у зв'язку з чим вдруге повернув на доопрацювання пакет документів щодо погодження відчуження майна.
ТОВ «Дельта М» керуючись пунктом 2.5, 4.1 договору управління, у відповідності до п. 10.7 глави 10 та п. 13.11 глави 13 розділу VI Положення№369, звернулось до начальника Управління припинення діяльності банків Генерального департаменту банківського нагляду із відповідною заявою вих. № 10/825-Д від 13.11.2014 про надання погодження на продаж переданих в управління ТОВ «Дельта М» майнових прав, боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами (переданого в управління кредитного портфелю АБ «Банк регіонального розвитку») у кількості 88 одиниць, до якої було додано: висновок управителя про порядок, склад, умови та строки продажу; інформацію про майно (активи), яке пропонується для продажу; звіт про оцінку майнових прав - боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами; рецензію на звіт про оцінку майнових прав - боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами.
27.01.2015 ТОВ «Дельта М» звернулося до скаржника із заявою щодо уточнення кількості активів та погодження способу продажу активів, у відповідності до якої враховуючи погашення за час погодження заборгованості за кредитним договором №27/10-10101 від 26.09.2008 на підставі п. 4.1 договору управління просив надати погодження на продаж активів (продаж майнових прав через відступлення права вимоги по кредитним договорам) у наступному порядку:
- здійснити продаж боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 2 802 119,00 грн. (враховуючи сумарну вартість кожного кредитного договору визначену TOB «Приват-Консалтинг» у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» від 10.11.2014);
- у випадку, якщо зазначені вище торги не відбудуться провести повторний продаж боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 1 961 483,30 грн. (враховуючи зменшення вартості кожного кредитного договору на 30 відсотків від вартості визначеної TOB «Приват-Консалтинг» у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» від 10.11.2014);
- у випадку, якщо і повторні торги не відбудуться надати Управителю можливість (без додаткового погодження) здійснити продаж боргових зобов'язань через відступлення прав окремо по кожному з 86 кредитних договорів юридичним та/або фізичним особам шляхом укладання окремих договорів відступлення права вимоги за кредитним договором за ціною активу визначеною на останніх публічних торгах (за ціною, що на 30% менша від ринкової ціни визначеної TOB «Приват-Консалтинг» у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» від 10.11.2014).
Згідно із звітом про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», складеного оцінювачем ТОВ «Приват-Консалтинг» станом на 31.03.2015, було визначено, що ринкова вартість об'єкта оцінки - майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» у кількості 86 одиниць, без урахування ПДВ, становить 1 961 476,00 грн.
Надалі, термін дії звіту про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» здійснений TOB «Приват-Консалтинг» 10.11.2014 сплив, у зв'язку з чим TOB «Приват-Консалтинг» було проведено повторну оцінку вартості майнових прав - боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць станом на 31.03.2015, вартість яких склала 1 961 476,00 грн.
29.04.2015 у зв'язку з виготовленням нового звіту про оцінку активів, відповідач 2 звернувся до скаржника із заявою від 28.04.2015 щодо внесення змін до погодження способу продажу активів у зв'язку з проведенням нової оцінки, яким, зокрема, просило надати погодження на продаж активів (продаж майнових прав через відступлення права вимоги по кредитним договорам) у наступному порядку:
- здійснити продаж боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 1 961 476,00 грн. (враховуючи сумарну вартість кожного кредитного договору визначену TOB «Приват-Консалтинг» у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» від 31.03.2015);
- у випадку, якщо зазначені вище торги не відбудуться провести повторний продаж боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 1 373 033,20 грн. (враховуючи зменшення вартості коленого кредитного договору на 30 відсотків від вартості визначеної TOB «Приват-Консалтинг» у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» від 31.03.2015);
- у випадку, якщо і повторні торги не відбудуться надати Управителю можливість (без додаткового погодження) здійснити продаж боргових зобов'язань через відступлення прав окремо по кожному з 86 кредитних договорів юридичним та/або фізичним особам шляхом укладання окремих договорів відступлення права вимоги за кредитним договором за ціною активу визначеною на останніх публічних торгах (за ціною, що на 30 % менша від ринкової ціни визначеної ТОВ «Приват-Консалтинг» у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» від 31.03.2015).
Рішенням Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем НБУ від 25.05.2015 №255 «Про відчуження ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» майна (активів) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» вирішено:
- погодити управителю відчуження майна (активів) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», за ціною не нижчою, ніж оціночна ринкова вартість, визначена суб'єктом оціночної діяльності за станом на 31.03.2015 на загальну суму 1 639 013,00 грн. (без урахування ПДВ), а саме майнові права за кредитними договорами у кількості 76 одиниць згідно з переліком майна (активів), який зазначений в інформації про майно (активи) та наданий листом управителя від 27.01.2015, шляхом, проведення аукціону. У разі відсутності заяв щодо придбання майна (активів) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» на аукціоні, управителю здійснити безпосередній продаж майна (активу) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону;
- відмовити у погоджені відчуження майнових прав за кредитними договорами: ОСОБА_2 договір від 05.12.2006 №27/10-7211, ОСОБА_3 договір від 15.12.2003 №27/10-7101, ОСОБА_4 договір від 01.11.2007 №27/10-912П та договір від 25.12.2007 №27/10-930А, ОСОБА_5 договір від 29.12.2006 №27/10-746А, ОСОБА_6 договір від 31.07.2008 №27/10-997П, ОСОБА_7 договір від 20.12.2005 №11/02-814-КІ, ОСОБА_8 договір від 22.06.2007 №11/03-28, ОСОБА_9 договір від 12.03.2007 №20/Б.в., ОСОБА_10 договір від 14.12.2006 №14/10-191.
10.06.2015 між ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» (замовник) та Українською універсальною товарною біржею (виконавець) було укладено договір-доручення №100 на проведення аукціону, відповідно до якого сторони зобов'язалися здійснити ділове співробітництво з використанням організаційно-правових механізмів аукціонних торгів з метою створення умов для забезпечення ефективності аукціонних торгів по продажу майна, що належить Акціонерному банку «Банк регіонального розвитку», а саме: лот №1 - майнові права на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» у кількості 76 одиниць, з початковою ціною продажу у розмірі 1 639 013,00 грн. (без урахування ПДВ).
В газеті «Голос України», випуск за 13.06.2015 №104 (6108), та в газеті «Експрес об'ява», випуск за 12.06.2015 №22 (5079), було опубліковано оголошення щодо проведення 30.06.2015 аукціону з реалізації активів АБ «Банк регіонального розвитку» за стартовою ціною лоту 1639 013, 00 грн.
30.06.2015 Українською універсальною товарною біржею було складено протокол №1 про хід аукціонних торгів які не відбулися, відповідно до якого визначено, що торги по лоту №1 не відбулись в зв'язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.
В газеті «Голос України», випуск за 03.07.2015 №117 (6121), та в газеті «Експрес об'ява», випуск за 03.07.2015 №25 (5082), було опубліковано оголошення щодо проведення 20.07.2015 повторного аукціону з реалізації активів АБ «Банк регіонального розвитку» за стартовою ціною лоту 1 147 309, 10 грн.
20.07.2015 року Українською універсальною товарною біржею складено протокол №1 про хід аукціону торгів які не відбулися (копія додається), згідно якого вказано, що торги по лоту № 1 не відбулись в зв'язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.
15.06.2015 ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» звернулось до скаржника з відповідною заявою від 12.06.2015, якою просило надати погодження, щодо продажу майна (активів) АБ «Банк регіонального розвитку» у кількості 10 одиниць, у продажу яких було відмовлено рішенням НБУ № 255 від 25.05.2015.
05.08.2015 НБУ прийнято рішення № 414 «Про відчуження ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» майна (активів) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», яким зокрема вирішено: « 1. Погодити Управителю відчуження майна (активів) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», за ціною не нижчою, ніж оціночна ринкова вартість, визначена суб'єктом оціночної діяльності за станом на 31.03.2015 на загальну суму 322 463, 00 грн (без урахування ПДВ), а саме майнові права за кредитними договорами у кількості 10 одиниць згідно з переліком майна (активів), який зазначений в інформації про майно (активи) та наданий листом. Управителя від 12.05.2015, шляхом, проведення аукціону.
У разі відсутності заяв щодо придбання майна (активів) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» на аукціоні, Управителю здійснити безпосередній продаж майна (активу) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону».
12.08.2015 між ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та Українською універсальною товарною біржею був укладений договір-доручення № 14/1 на проведення аукціону, предметом якого є продаж майна, що належить АБ «Банк регіонального розвитку», порядок продажу якого погоджений рішенням НБУ № 414 від 05.08.2015, а саме: «лот № 1 - Майнові права на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» у кількості 10 одиниць, без урахування ПДВ».
14.08.2015 в газеті «Експрес об'ява» № 31 (5088) та 15.08.2015 в газеті «Голос України» № 150 (6154) були опубліковані оголошення, щодо проведення 01.09.2015 аукціону з реалізації активів АБ «Банк регіонального розвитку» за стартовою ціною лоту 322 463,00 грн.
01.09.2015 Українською універсальною товарною біржею був складений протокол № 1 про хід аукціону торгів які не відбулися, згідно з яким торги по лоту № 1 не відбулись в зв'язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.
04.09.2015 в газеті «Експрес об'ява» № 34 (5091) 05.09.2015 в газеті «Голос України» №164 (6168) були опубліковані оголошення, щодо проведення 21.09.2015 повторного аукціону з реалізації активів АБ «Банк регіонального розвитку» за стартовою ціною лоту 225 724,10 грн.
Українською універсальною товарною біржею 21.09.2015 був складений протокол № 1 про хід аукціону торгів, які не відбулися, згідно з яким торги по лоту № 1 не відбулись в зв'язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки, активи Банку - права вимоги за кредитним договором №27/10-10101 від 26.09.2008, не були реалізовані на першому та повторному (з уцінкою на 30%) аукціонах, 30.09.2015 між ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» було укладено договір №016 про відступлення права вимоги (цесії) (далі - договір відступлення) за кредитним договором №27/10-10101 від 26.09.2008, відповідно до умов якого управитель передає права кредитора шляхом відступлення права вимоги, а новий кредитор приймає всі права вимоги і стає новим кредитором за кредитним договором №27/10-10101 від 26.09.2008, укладеним між АА «Банк регіонального розвитку» та ОСОБА_1 (позичальник). Згідно із кредитним договором банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 55 730, 00 доларів США.
Відповідно до пп. 1.1.1 п. 1.1 договору відступлення одночасно з відступленням права вимоги за кредитним договором управитель (банк) відступає, а новий кредитор набуває усі права сторони договору та стає кредитором (заставодержателем, іпотекодержателем) за всіма договорами, що забезпечують виконання зобов'язань позичальника, включаючи іпотечний договір №027/ДЗ14191 від 26.09.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П., зареєстрований в реєстрі за №4941.
Згідно із пп. 1.2.1 договору відступлення на день укладення даного договору розмір зобов'язань позичальника за кредитним договором №27/10-10101 від 26.09.2008 складає 38 653, 00 доларів США, що еквівалентно 832 111, 26 грн.
За цим договором відступлення права вимоги за кредитним договором розповсюджується в повному обсязі та на умовах, які існуватимуть на момент відступлення права вимоги: право вимоги на суму основного зобов'язання по кредиту на момент відступлення права вимоги, суму нарахованих процентів за користування кредитом, пені та штрафів у разі їх нарахування та відсотків за користування кредитом у розмір та у терміни, передбачені кредитними договорами, а також на право вимоги виконання позичальником будь-яких інших обов'язків, передбачених кредитними договорами (п. 1.2. договору відступлення).
Пунктом п. 1.6 договору відступлення передбачено, що відступлення права вимоги за кредитним договором №27/10-10101 від 26.09.2008 (отриманого управителем на підставі договору про передавання в управління непроданих активів, укладеного 20.11.2013 між банком, управителем та НБУ) здійснюється на платній основі за ціною 18 000, 00 грн.
Право вимоги до позичальника за кредитним договором виникає у нового кредитора одразу після укладення даного договору (пп.1.6.2. п. 1.6.).
Згідно із актом приймання-передачі до договору відступлення від 30.09.2015 на виконання договору відступлення 30.09.2015, ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» було передано, а ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» прийнято документи за кредитним договором №27/10-10101 від 26.09.2008, а саме: оригінал кредитного договору №27/10-10101 від 26.09.2008 з усіма додатковими договорами, змінами та доповненнями; договори забезпечення, а також додаткові угоди до вказаних договорів; усі інші документи, які складають кредитну справу позичальника, отримані банком від позичальника (управителем від банку на підставі договору про передання в управління непроданих активів від 20.11.2013) відповідно до умов вказаних договорів, включаючи документи, на підставі яких банк здійснював оцінку платоспроможності позичальника; документи, що пов'язані із виконанням кредитного договору.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом розгляду даної справи є правовідносини, що склалися з договору управління та укладений на його підставі договір цесії. Спір у справі (з урахуванням ухвали суду першої інстанції від 07.02.2019 про закриття провадження у справі) стосується підстав для застосування наслідків недійсності договору відступлення права вимоги.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує позицію Верховного Суду, викладену в поставі від 26.11.2019 у даній справі з касаційного перегляду ухвали про зупинення провадження у справі. Указана позиція в силу приписів ст. 236 ГПК України є обов'язковою для врахування. Так, Верховний Суд констатував, що апеляційний суд відповідно до ст. 269 ГПК України, наділений власними повноваженнями щодо оцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, які існували на момент прийняття оскаржуваного в апеляційному порядку рішення місцевого суду, в даному випадку рішення місцевого суду від 28.02.2019 в частині позовних вимог щодо застосування наслідків недійсності правочину. Отже, нові обставини, які можуть виникнути за наслідком розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження в межах цієї ж справи, не входять до предмета апеляційного перегляду рішення та додаткового рішення місцевого суду, як такі, що не існували на час їх прийняття.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не враховує обставини, які можуть виникнути за наслідком розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження в межах цієї ж справи та оцінює докази та встановлює фактичні обставин справи, які існували на момент прийняття оскаржуваного в апеляційному порядку рішення місцевого суду (рішення суду першої інстанції від 28.02.2019) в частині позовних вимог щодо застосування наслідків недійсності правочину. При цьому посилання учасників справи на оскарження рішення Макарівського районного суду Київської області від 27.11.2018 у справі №370/2024/16-ц та зупинення дії вказаного рішення не приймаються до уваги, оскільки обставини скасування такого рішення можуть бути підставою для перегляду ухвали суду першої інстанції від 07.02.2019 (про закриття провадження) за нововиявленою обставиною. А тому апеляційний перегляд здійснюється в межах обставин, які існували на момент ухвалення оскаржуваного в апеляційному порядку рішення.
Підстави та наслідки недійсності правочинів передбачені, зокрема, ст. 215, 216 Цивільного кодексу України. Так, встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є також правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 27.11.2018 у справі №370/2024/16-ц, зокрема, було задоволено зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» та визнано недійсним договір №016 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за кредитним договором №27/10-10101 від 26.09.2008.
Тобто на момент розгляду справи в суді першої інстанції факт недійсності договору №016 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) було встановлено в судовому порядку та не підлягало доведенню. А тому предметом розгляду була друга позовна вимога про застосування наслідків недійсності договору відступлення права вимоги.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, тобто, дії осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Отже, враховуючи встановлену судом недійсність договору відступлення, в силу приписів зазначеної норми чинного законодавства України, це свідчить про відсутність правових підстав володіння ТОВ «Гарант» переданими йому ТОВ «Дельта М» документами на підтвердження спірних майнових прав, а тому вимога НБУ щодо зобов'язання ТОВ «Гарант» повернути такі документи ТОВ «Дельта М» є обґрунтованою та правомірною.
Крім того, посилання відповідачів щодо відсутності правових підстав у НБУ на звернення з даним позовом про визнання недійсним договору відступлення (первісно заявлені вимоги) та застосування наслідків недійсності (друга вимога, що розглядається) з огляду на принцип здійснення судочинства, який презюмує необхідність наявності порушених прав та інтересів суб'єкта звернення, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
За змістом ст. 4, 5 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У Рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально-правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Так, право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, закріплено ст. 15 Цивільного кодексу України.
Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів вказаної статті кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або Законом.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Суд апеляційної інстанції відзначає, що в даному випадку звернення з позовом до суду обумовлюється позивачем як порушенням його права вигодонабувача, метою задоволення вимог в т.ч. якого і було вчинення договору управління, так і порушенням прав особи, уповноваженої на здійснення контролю за діяльністю управителя, до повноваження якої приписами глави 14 Положення №369 та розділу 7 договору управління віднесено право застосування заходів відповідальності до управителя за неналежне виконання покладених на нього таким договором обов'язків.
З огляду на викладене вбачається, що існування незаконного правочину відчуження спірного активу, що позбавляє можливості задоволення вимог вигодонабувачів за його рахунок, безумовно свідчить про існування порушених прав і інтересів НБУ, які підлягають судовому захисту в обраний згідно приписів чинного законодавства України спосіб - шляхом застосування наслідків недійсності правочину (з урахуванням встановлення недійсності договору відступлення права вимоги в іншій справі).
До того ж, суд враховує, що в даному випадку позивач також виступає особою, наділеною правом контролю за належним виконанням відповідачем 1 взятих на себе зобов'язань за договором управління, а відтак, і правом на застосування визначених законодавством способів відновлення законності у випадку порушення управителем відповідних обов'язків.
При цьому, мотиви суду першої інстанції та посилання відповідачів на встановлення в положеннях договору управління порядку застосування відповідальності до управителя за збитки, завдані вигодонабувачам унаслідок неефективного управління активами, шляхом пред'явлення НБУ вимоги до управителя про відшкодування завданих ним збитків, як на правову підставу відсутності у нього права на звернення з даним позовом до суду судом відхиляється з огляду на таке.
Так, за змістом п. 7.2 договору управління управитель несе відповідальність за збитки, завдані вигодонабувачам унаслідок неефективного управління активами, а також вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень. У цьому разі Національний банк України вимагає від управителя відшкодування завданих ним вигодонабувачам збитків.
В той же час, положеннями ст. 1043 Цивільного кодексу України встановлено, що управитель, який не виявив при управлінні майном належної турботливості про інтереси установника управління або вигодонабувача, зобов'язаний відшкодувати установникові управління завдані збитки, а вигодонабувачеві - упущену вигоду. Управитель несе субсидіарну відповідальність за боргами, що виникли у зв'язку із здійсненням ним управління, якщо вартості майна, переданого в управління, недостатньо для задоволення вимог кредиторів. Субсидіарна відповідальність управителя, встановлена частиною другою цієї статті, настає також у разі вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень, за умови, що треті особи, які беруть участь у правочині, доведуть, що вони не знали і не могли знати про перевищення управителем повноважень або встановлених обмежень. У цьому разі установник управління може вимагати від управителя відшкодування завданих ним збитків.
Тобто, врегульовуючи в положеннях ст. 1043 Цивільного кодексу України порядок застосування відповідальності до управителя у вигляді стягнення збитків у разі вчинення ним правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень законодавцем вставним словом «може» були вказано на альтернативність відповідного способу захисту, що не може свідчити про обмеження права особи на захист своїх прав внаслідок наведених порушень у інший спосіб ніж стягнення збитків.
Отже, в силу принципу нікчемності угод про відмову від права на звернення до суду, складовою частиною якого є самостійний вибір способу захисту порушених прав, визначення сторонами в положеннях п. 7.2 договору управління іншого ніж встановлено Законом порядку застосування до управителя відповідальності за вчинення відповідного порушення не може бути правовою підставою для обмеження НБУ у виборі інших способів захисту порушених прав, адже таке обмеження є нікчемним.
Крім того, Північний апеляційний господарський суд відхиляє доводи ТОВ «Гарант» щодо відсутності порушених прав НБУ внаслідок укладення правочину про відступлення права вимоги як необґрунтований з огляду на таке.
Позивач не є стороною оспорюваного ним правочину, але виходячи зі змісту приписів ст. 15, 16, 215, 216 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист, в тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та може виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав в інших осіб.
Суд апеляційної інстанції відзначає, що НБУ в розумінні ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України є іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, оскільки має обґрунтовану юридичну заінтересованість. В даному випадку, звернення позивача з позовом до суду обумовлено порушенням ТОВ «Дельта М» умов договору управління, укладеного між НБУ, ТОВ «Дельта М» та АБ «Банк регіонального розвитку», яке виразилось у порушенні прав особи, уповноваженої на здійснення контролю за діяльністю управителя, до повноваження якої, приписами глави 14 Положення № 369 та розділу 7 договору управління, віднесено право застосування заходів відповідальності до управителя за неналежне виконання покладених на нього таким договором обов'язків так і правом як вигодонабувача з метою задоволення кредиторських вимог.
Посилання суду першої інстанції та аргументи відповідачів щодо невірного обрання позивачем способу захисту відхиляються також з огляду на таке.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи висновок, судам слід виходити зі змісту відповідності суб'єктивного права, за захистом якого звернувся позивач, характеру порушення і чи може обраний спосіб забезпечити поновлення порушеного права. При цьому необхідно мати на увазі, що захист суб'єктивних цивільних прав здійснюється в межах правовідносин, які виникли між сторонами.
Тобто, попри обов'язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.
Суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду, які він послідовно надає стосовно принципу диспозитивності у господарському судочинстві (постанови Верхового Суду від 08.05.2018 у справі 922/1249/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17).
Ефективність способу захисту не викликає обґрунтований сумнів з огляду на об'єктивну можливість сприяти відновленню порушеного права, а вказаний спосіб захисту за своєю суттю не є суперечливим у співвідношенні до правовідносин, які склались між сторонами.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд за таких же обставин у постановах від 08.08.2019 у справі № 910/13317/18 та від 05.09.2019 у справі № 910/13412/18.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та, відповідно, позову НБУ, у зв'язку з чим рішення суду першої підлягає скасуванню.
Підставою для скасування є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що призвело до незастосування закону, який підлягав застосуванню (ст. 216 Цивільного кодексу України).
Щодо додаткового рішення
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції частково задовольнив вимоги відповідачів про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат.
Порядок розподілу судових витрат унормовано ст. 129 ГПК України, згідно з п. 1 ч. 4 якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За таких обставин, враховуючи те, що після перегляду даної справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 та задоволення позову, то, відповідно, в задоволення заяв відповідачів про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити. У зв'язку з чим додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 підлягає скасуванню.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Зважаючи на викладене, Північний апеляційний господарський суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 3, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 277 ГПК України із застосуванням положень ст. 216 Цивільного кодексу України та ст. 126, 129 ГПК України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову скаржника про зобов'язання ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» повернути ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» документи, отримані згідно з договором № 016 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» за кредитним договором №27/10-1010І від 26.09.2008.
Отже, керуючись ст. 2, 126, 129, ч. 4 ст. 236, ст. 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги у даній справі та скасування рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволені позову, з ухваленням нового - про задоволення позову; та додаткового рішення про часткове задоволення заяв відповідачів про покладення витрат на професійну правничу допомогу на позивача, з ухваленням нового - про відмову в задоволенні зазначених заяв.
9. Судові витрати
З урахуванням задоволення апеляційної скарги та, відповідно, позову, понесені судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на відповідачів в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/13323/18 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі №910/13323/18 скасувати, з ухваленням нового - про задоволення позову про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» документи, отримані згідно з договором № 016 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» за кредитним договором №27/10-1010І від 26.09.2008.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» документи, отримані згідно з договором № 016 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» за кредитним договором №27/10-1010І від 26.09.2008.
3. Апеляційну скаргу Національного банку України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 у справі №910/13323/18 - задовольнити.
4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 у справі №910/13323/18 - скасувати. У задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
5. Здійснити новий розподіл судових витрат. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 11, корпус Б; ідентифікаційний код 35199148) на користь Національного банку України (м. Київ, вул. Інститутська, 9; ідентифікаційний код 00032106) 2 202, 50 (дві тисячі двісті дві) грн 50 коп. судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Гарант» (м. Київ, вул. Підлісна, 3; ідентифікаційний код 39971452) на користь Національного банку України (м. Київ, вул. Інститутська, 9; ідентифікаційний код 00032106) 2 202, 50 (дві тисячі двісті дві) грн 50 коп. судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції.
Видачу відповідних наказів доручити суду першої інстанції.
6. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 18.02.2020
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді А.Г. Майданевич
М.А. Дідиченко