18 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 460/2254/19 пров. № 857/12906/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Кухтея Р.В., Сеника Р.П.
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, ухвалене суддею Зозуля Д.П., м. Рівне, дата складання повного тексту рішення 22 жовтня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,-
12.09.2019 позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку та зобов'язати відповідача нарахувати з 01.05.2019 збільшення пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 зі збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку, відповідно до положень частини другої ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2019, зі збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку, відповідно до положень частини другої ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначені пільгові умови та порядок обчислення стажу роботи, який надає право для отримання пенсії (ст.55, ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»). А тому, згідно ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на пенсію в повному розмірі як громадянин, віднесений до 2 категорії, з подальшим додатком до пенсії 1% за кожний рік роботи понад установлений стаж 20 років для чоловіків, але не вище за 75% заробітку. Отже, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав керуватися нормами ст. 28 Закону України №1058-ІV від 09.03.2003 без врахування пільг, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» при вирішенні питань правомірності обчислення розміру понаднормового стажу позивача.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його прийнятим з невірним застосуванням норм матеріального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області оскаржило його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що у випадку обчислення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, визначається відповідно до раніше діючого законодавства та не може перевищувати максимальний розмір пенсії, визначений законодавством для відповідних категорій пенсіонерів, встановлений на день набрання чинності цим Законом. Таким чином, на думку відповідача, Головне управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст.311 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією.
З 09.09.2017 позивачу було призначено пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, передбаченим Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Обставини справи свідчать про те, що позивач обрав умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній до 11 жовтня 2017 року), право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
11 жовтня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, згідно із пунктом 3 частини 2 розділу І якого частину 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доповнено словами і цифрами: «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.2 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому, частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Таким чином, особам надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з абз.2 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Отже, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.
Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 2, на нього розповсюджується дія ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а перерахунок пенсії позивача повинен здійснюватись за кожен повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10.10.2018 у справі № 679/952/17, від 30.10.2018 у справі №565/1141/17.
Щодо посилання відповідача на необхідність застосування до позивача ч.2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» разом з ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як того вимагає чинна редакція норми, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII свідчить про те, що обмеження у застосуванні пільгового обчислення стажу роботи стосуються саме «призначення пенсії», а не інших випадків. При цьому таке обмеження пов'язане з призначенням особі пенсії на умовах ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Проте, пенсію за віком позивачу було призначено згідно» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ще з 09.09.2017.
Аналізуючи зазначене вище, колегія суддів суду апеляційної інстапнції вважає, що відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин положення п.3 ч.2 розд.І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» №2148-VIII від 03.10.2017, згідно якого пункт 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII доповнено словами і цифрами: «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тим самим неправомірно звузивши існуюче право позивача на соціальний захист, встановлене законом.
Водночас, слід враховувати, що у Законі України №2148-VIII від 03.10.2017 відсутнє застереження про те, що зміни, які вносяться до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII, поширюються на обчислення розміру пенсії особам, яким така пенсія призначена до набрання чинності такими змінами.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що зазначені зміни стосуються тих пенсій, які були призначені вперше та після внесення цих змін.
Відтак, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 зі збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку, відповідно до положень частини другої ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2019, зі збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку, відповідно до положень частини другої ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем в порушення ч. 2 ст. 77 КАС не доведено правомірність своїх дій при вирішенні питання щодо перерахунку пенсії позивача, тому його позовні вимоги підлягали задоволенню.
Зідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі №460/2254/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я. С. Попко
судді Р. В. Кухтей
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 18.02.2020.