12 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.001241 пров. № 857/12656/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,
з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Гавдик З. В.,
час ухвалення рішення - 02.10.2019 року, 14:40 год.,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 15.10.2019 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просив визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 557 від 14 лютого 2018 року в частині накладення на оперуповноваженого ВКП Личаківського ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді пониження у спеціальному званні на один ступінь та зобов'язати відповідача виплатити йому різницю у грошовому забезпеченні між посадовим окладом за спеціальним званням “капітан поліції” та “старший лейтенант поліції”, з 14 лютого 2019 року (з дня видачі наказу пониження у спеціальному званні) та до моменту видачі наказу про скасування вказаного вище дисциплінарного стягнення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що при розгляді справи мало місце неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків викладених у спірному рішенні. Зазначає, що 30 грудня 2018 року заступив на службу в складі добового наряду, проте мав медичні протипоказання за станом здоров'я. У стані алкогольного сп'яніння не перебував, ознаки такого у нього не були виявлені ані черговим по ВП, ані керівництвом відділку поліції, що проводили первинний та цільовий інструктаж перед заступленням позивача на службу. Приймаючи спірне рішення, судом не взято до уваги те, що позивач відразу ж на місці огляду пояснив, що має медичні застереження за станом здоров'я до несення служби, вживає за призначенням лікаря ліки «Карвеліс», що містять етанол та вжив такий препарат незадовго до огляду, про що також зазначив у своєму поясненні. На підтвердження вказаних обставин ним було надано медичний лист призначень медикаментів лікарем від 22 грудня 2018 року, де позивачеві рекомендовано вживати серед інших ліків препарат «Карваліс», що містить у своєму складі спиртову основу. Крім того, Акт огляду на стан/ознаки алкогольного сп'яніння не складався, натомість позивач по проходженню такого огляду з використанням алкотестеру, не погоджуючись з його результатами, виявив бажання пройти альтернативний огляд у медичному закладі, однак йому в цьому було відмовлено. Вважає, що дисциплінарне покарання особи, вина якої не доведена належними та допустимими доказами, не може вважатись результатом ефективного розслідування, оскільки судом не досліджено ту обставину, що після проведення службового розслідування 30 грудня 2018 року позивач цього ж дня о 13 год 20 хв самостійно звернувся до міського ТП №2 м. Львова, в якому він самостійно пройшов огляд, з отриманням висновку про негативний (від'ємний) аналіз крові на етанол.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи у судове засідання повторно не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 30 січня 2019 року проведено службове розслідування за фактом порушення дисципліни окремими працівниками Личаківського ВП ГУНП у Львівській області.
За результатами проведеного службового розслідування від 30 січня 2019 року складено висновок, у ході якого встановлено, що оперуповноважений ВКП Личаківського ВП ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_2 О. М., в порушення п.14 ч.3 ст.1 розділу 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.6 ч.2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, 30 грудня 2018 року о 08:55 перебував на службі в складі СОГ Личаківського ВП ГУНП у Львівській області в стані алкогольного сп'яніння (0,55 проміле), чим допустив грубе порушення службової дисципліни, основних обов'язків поліцейського, передбачених ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якої він, як працівник поліції, зобов'язаний неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського. Та за грубе порушення службової дисципліни застосувати дисциплінарне стягнення - пониження у спеціальному званні на один ступінь.
14 лютого 2019 року начальником Головного управління Національної поліції у Львівській області видано наказ №557 “Про застосування дисциплінарних стягнень та зменшення щомісячної премії працівникам Личаківського ВП”, згідно з яким за порушення службової дисципліни, зокрема п. 14 ч. 3 ст. 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 6 ч. 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, а також основних обов'язків поліцейського, передбачених статтею 18 Закону України “Про Національну поліцію”, до оперуповноваженого КП Личаківського ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції Ціздина ОСОБА_3 (0063096), застосовано дисциплінарне стягнення - пониження у спеціальному званні на один ступінь.
Не погоджуючись з прийнятим начальником Головного управління Національної поліції у Львівській області наказом №557 “Про застосування дисциплінарних стягнень та зменшення щомісячної премії працівникам Личаківського ВП” та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з позовом до суду про його скасування для відновлення його порушених прав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно обрано позивачу такий вид дисциплінарного стягнення, як пониження у спеціальному званні на один ступінь, оскільки вчинений позивачем проступок є таким, що дискредитує звання поліцейського і негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Ст.18 Закону України “Про Національну поліцію” передбачає, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.
Додаткові обов'язки, пов'язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.
Ч.1 та 2 ст.19 зазначеного Закону передбачає, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Згідно з п.4 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року за № 2337-VІІІ.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України” за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Ст. 12 цього ж Статуту передбачає, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.13 цього ж Статуту до поліцейських можуть застосовуватися зокрема такий вид дисциплінарного стягнення, як пониження у спеціальному званні на один ступінь.
Ч. 1 ст. 21 цього ж Статуту передбачає, що дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
Згідно з ч. 2. ст. 21 цього ж Статуту у разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Ч.3 ст.22 цього ж Статуту передбачає, що дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
З висновку службового розслідування вбачається, що за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками Личаківського ВП ГУНП у Львівській області встановлено, що:
“30 грудня 2018 року до ГУНП у Львівській області надійшла інформація про те, що мобільною групою Національної поліції України виявлений в стані алкогольного сп'яніння, оперуповноважений ВКП Личаківського ВП ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_1 , який перебував в однострої, з вогнепальною зброєю, у складі СОГ Личаківського ВП (результат тесту газоаналізатора “Драгер” - 0.55 проміле).
Опитуваний оперуповноважений ВКП Личаківського ВП ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_1 пояснив, що з початку грудня 2018 року почав відчувати погіршення стану здоров'я, через що 22 грудня 2018 року звернувся за медичною допомогою та консультацією до сімейного лікаря. За письмовою рекомендацією лікаря, через аритмію серця та ВСД, ОСОБА_1 вживав ряд препаратів, які відпускаються в аптеках без рецепта лікаря. Одним з препаратів, які вживає ОСОБА_1 , є “Настойка глоду” та його аналог “Карвеліс”, які містять у своєму складі 50% етанолу тобто спирту. Близько 08:40 год. 30 грудня 2018 року у Личаківський ВП з перевіркою прибули працівники НП України, які перевірили на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора “Драгер” всіх членів добового наряду. За 3-5 хвилин до проходження тесту ОСОБА_1 вжив препарат “Карвеліс”, у якому міститься етанол, що на його думку, призвело до результату тесту 0,55 проміле. Щоб розвіяти сумніви щодо його стану, а також у зв'язку з погіршенням стану здоров'я пов'язаною з травмою ноги отриманою в побуті, ОСОБА_1 звернувся у ТП № 2 м. Львова, де здав кров на етанол. Оскільки на момент звернення ОСОБА_1 у медичний заклад, працівники НП України прослідували у інших службових питаннях, тому він не мав змоги здати кров на етанол у їх присутності, крім цього акт про появу працівника на службі в стані сп'яніння не складався. За фактом звернення до медичного закладу ОСОБА_1 з 30 грудня 2018 року було відкрито лікарняне. ОСОБА_1 зазначає, що ознак алкогольного сп'яніння 30 грудня 2018 року у нього не було. Ні в кого з працівників Личаківського ВП не виникло підозр про перебування ОСОБА_1 в стані, чи з ознаками алкогольного сп'яніння. Крім цього, ОСОБА_1 вказує, що пізніше йому стало відомо, з технічної документації застосування газоаналізатора Драгер, що застосування алкотестера не рекомендовано при безпосередньому вживанні алкогольних речовин, а проведення тесту допускається через 20 хвилин після вживання алкоголю, а у випадку ОСОБА_1 медичних препаратів на основі етанолу.
Згідно з довідкою виданою міським ТП №2 м.Львова №1752, ОСОБА_1 30 грудня 2018 року о 13 год 20 хв звертався у вказаний медичний заклад з приводу забою, розтягу зв'язок ділянки правого колінного суглобу. Взято кров на етанол.
Аналіз крові взятого у ОСОБА_1 , 30 грудня 2018 року на наявність етанолу хворого, (№ 4522) від'ємний.
Згідно з довідкою про тимчасову непрацездатність поліцейського військовослужбовця Національної гвардії України №827 від 30 грудня 2018 року виданої КНП “ 8-а МКП м. Львова”, ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні у вищевказаному медичному закладі з приводу невиробничої травми з 30 грудня 2018 року- 03 січня 2019 року.”
Проаналізувавши вищевикладені обставини, зокрема довідку видану міським ТП №2 м. Львова №1752, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що така не заслуговує на увагу, як доказ на спростування факту порушення позивачем службової дисципліни, оскільки відповідно до цієї довідки позивач звернувся у медичний заклад через значний проміжок часу, а саме: о 13:20, тобто більше, як через чотири години після виявлення його на службі в стані алкогольного сп'яніння, а тому відомості, зазначені в аналізі ОСОБА_1 щодо наявності в крові етанолу, розцінюються судом як такі, що надані з метою уникнення відповідальності за вчинення дисциплінарного поступку.
У контексті наведених вище обставин колегія суддів також враховує, що за своєю специфікою стан алкогольного сп'яніння супроводжується лише тимчасовою зміною свідомості, викликаною дією етилового спирту на центральну нервову систему, з огляду на що як науковці, так законодавець дотримуються єдиної думки (позиції) та вказують, що з метою забезпечення достовірності результатів медичного обстеження на стан алкогольного сп'яніння, огляд особи повинен бути проведений не пізніше двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. В іншому випадку результати такого огляду необхідно вважати недійсними, тому висновок медичного дослідження не може бути належним і допустимим доказом протилежного.
Разом з тим, з матеріалів службового розслідування вбачається, що при перевірці позивача на стан алкогольного сп'яніння використовувався прилад алкотестер “Драгер” 6820”, результат тесту сп'яніння позитивний 0,55 проміле. Вказані обставини позивачем по суті не заперечуються, такий вміст етанолу свідчить про легкий стан сп'яніння позивача.
Також, апелянт покликається на те, що такий вміст етанолу міг бути у нього після прийняття ним вищевказаного медичного препарату за 3-5 хвилин до проходження тесту.
Відповідно до наданих позивачем у суді першої інстанції пояснень та наявної у матеріалах справи інструкції про застосування “Карвеліс” він вжив до 1,2 мл. препарату, що приблизно складає 0,6 мл. етанолу.
Разом з тим, колегія суддів вважає такі доводи позивача надуманими та неспівмірними з результатами алкотестера 0,55 проміле.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем правомірно обрано позивачу такий вид дисциплінарного стягнення, оскільки вчинений позивачем проступок є таким, що дискредитує звання поліцейського і негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований.
Також, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу покликань апелянта на те, що відповідачем було порушено порядок та процедуру проведення встановлення певних обставин, оскільки підставою для проведення службового розслідування слугували обставини порушення позивачем вищевказаних вимог законодавства, обставини вчинення дисциплінарного проступку знайшли своє підтвердження під час службового розслідування та розгляду справи в суді.
Колегія суддів не приймає до уваги, як доказ на спростування позивачем порушення службової дисципліни, оскільки такий є безпіставний, пояснення позивача про те, що має медичні застереження за станом здоров'я до несення служби, вживає за призначенням лікаря ліки “Карвеліс” через те, що станом на 30 грудня 2018 року він проходив службу на посаді оперуповноваженого ВКП Личаківського ВП ГУНП у Львівській області.
Враховуючи те, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності слугувало те, що він 30 грудня 2018 року о 08:55 перебував на службі в складі СОГ Личаківського ВП ГУНП у Львівській області в стані алкогольного сп'яніння, який перебував в однострої, з вогнепальною зброєю, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем обґрунтовано та правомірно обрано позивачу такий вид дисциплінарного стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь, оскільки вчинений позивачем проступок є таким, що негативно характеризує працівників поліції, пов'язаний насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Ці вимоги відображені у Правилах етичної поведінки поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179 та інших нормативно-правових актах, що регулюють діяльність працівників поліції.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 11 грудня 2017 року у ОСОБА_1 було відібрано "Розписку-попередження" щодо неприпустимості випадків вчинення порушень службової дисципліни, як у робочий та позаробочий час, зокрема керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого), перебування у такому стані на службі, у службовому приміщенні, чи у однострої. Відмова поліцейського від медичного огляду на стан сп'яніння, не звільняє порушника від відповідальності. Вищевказані порушення вважаються грубими порушеннями службової дисципліни, і такими, що дискредитують та підривають авторитет поліції. На поліцейських, які допустили вищевказані дисциплінарні проступки, може бути накладено найсуворіший захід дисциплінарного впливу - звільнення зі служби в поліції.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому правові підстави до задоволення позовних вимог відсутні.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року у справі №1.380.2019.001241 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий- суддя О. І. Мікула
Судді А. Р. Курилець
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 18 лютого 2020 року.