18 лютого 2020 року справа №200/11324/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєв Е.Г., суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д., секретаря судового засідання Сухова М.Є., за участі представника позивача Відющенко О.М., представника відповідача Помалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДОНРИБКОМБІНАТ" на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 р. у справі № 200/11324/19-а (головуючий І інстанції Ушенко С.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства "ДОНРИБКОМБІНАТ" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Приватне акціонерне товариство «ДОНРИБКОМБІНАТ» (далі - позивач ПрАТ «ДОНРИБКОМБІНАТ») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Донецькій області), в якому просив: визнати протиправною бездіяльності щодо не погашення заборгованості зі сплати податку на додану вартість за рахунок коштів, що обліковуються за ПрАТ «Донрибкомбінат» за кодом 14010120 “Суми ПДВ, спрямовані на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення” у сумі 337500,23 грн. за кодом 14010190 “Суми ПДВ, що залишилися у розпорядженні с/г підприємства згідно ст.290 ПКУ (діяльність у сфері рибальства)” в сумі 920324,49 грн.; зобов'язати провести залік сум переплати ПДВ за кодом 14010120 “Суми ПДВ, спрямовані на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення” у сумі 337500,23 грн. за кодом 14010190 “Суми ПДВ, що залишилися у розпорядженні с/г підприємства згідно ст. 290 ПКУ (діяльність у сфері рибальства)” в сумі 920 324,49 грн., а всього 1257824,72 грн. у рахунок погашення заборгованості зі сплати ПДВ.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.09.2019 позовну заяву Приватного акціонерного товариства “ДОНРИБКОМБІНАТ” залишено без руху і встановлено десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду письмової заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску, а також письмову інформацію про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.
30 вересня 2019 року позивачем до суду подано заяву щодо строку звернення до суду. В обґрунтування заяви зазначено, що Податковим кодексом України, для повернення сум грошового зобов'язання передбачено подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.10.2019 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, відкрито провадження в адміністративній справі.
11.12.2019 представником відповідача до суду подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем встановленого ст. 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Крім того, заявник зазначив, що обставини, викладені у даному позові, вже були предметом розгляду в адміністративній справі № 200/14129/18-а і позовна заява, за якою було відкрито провадження в зазначеній адміністративній справі, залишена без розгляду за заявою позивача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року задоволено клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та позовну заяву Приватного акціонерного товариства “ДОНРИБКОМБІНАТ” до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.
Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати, стягнути з відповідача судові витрати. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при відкритті провадження було надано правову оцінку заяві позивача та поновлено строк звернення до суду. Нових обставин, які б дали змогу для застосування судом ч.4 ст. 123 КАС України у даній справі відповідачем суду не було повідомлено. Апелянт зазначає, що у даному випадку підлягають застосування пункт 43.3 статті 43 та пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року замінено в адміністративній справі № 200/11324/19-а відповідача - Головне управління ДФС у Донецькій області на Головне управління ДПС у Донецькій області.
Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Відповідач звернувся до позивача з листом-запитом «Про надання інформації (пояснення та їх документальних підтверджень)» від 11.09.2018 в якому зазначено, що відповідачем було проведено інвентаризацію сум, що обліковуються в інтегрованих картках платників податків, які перебували на спеціальних режимах ПДВ та було виявлено, що станом на 01.07.2018 на спеціальних режимах ПрАТ «Донрибкомбінат» за кодом 14010120 «Суми ПДВ, спрямовані на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення» обліковується переплата з ПДВ в сумі 337500,23 грн, за кодом 14010190 «Суми ПДВ, що залишилися у розпорядженні підприємства згідно ст.. 209 ПК України (діяльність у сфері рибальства)» обліковується переплата з ПДВ в сумі 920324,49 грн. Відповідач керуючись пп.16.1.5, 16.1.7 п.16.1 ст.16, пп.19-1.1.2 п.19-1.1 ст.19-1, пп. 20.1.2, 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.73.3 ст.73 ПК України, п. 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. N 1245, просив протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту надати інформацію (пояснення та їх документальні підтвердження) з приводу встановлених вище фактів. Крім того, просив надати інформацію та засвідчені підписом посадової особи позивача і скріплені печатка мою копії первинних документів (про нарахування або сплату), якими підтверджується розрахунок грошового зобов'язання та його декларування та/або перерахування коштів на спеціальний рахунок платника (платіжні доручення, банківські виписки про зарахування на спеціальні рахунки коштів та/або у інший спосіб), необхідних для забезпечення повноти і достовірності відображення в інтегрованих картках платника первинних показників про нарахування або сплату (а.с.10).
Позивач звернувся до відповідача з заявою щодо заліку надмірно сплаченого податку на додану вартість від 02.10.2018, в якій зазначив, що станом на час звернення за ним рахується податковий борг зі сплати ПДВ у сумі 913721,97 грн. Позивач з посиланням на лист відповідача від 11.09.2018 щодо наявної переплати з ПДВ та ст.. 17 ПК України, просив провести залік податкових зобов'язань з ПДВ, донарахованих штрафних санкцій та пені на загальну суму 913721,97 грн за рахунок переплати з ПДВ в сумі 1257824,72 грн. (а.с.12-13).
Також, позивач листом від 05.10.2018 надав відповідь на лист-запит відповідача «Про надання інформації (пояснення та їх документальних підтверджень)» від 11.09.2018 (а.с.11).
Відповідач листом від 30.10.2018 «Про надання інформації» на лист позивача від 02.10.2018 повідомив, що кошти на спеціальних рахунках за кодом 14010120 та 14010190 не є грошовими зобов'язаннями, та не підлягають поверненню з бюджету (а.с.14).
Позивачем звернувся до відповідача з заявою щодо надання інформації від 01.08.2019, в якій зазначив, що станом на 01.07.2018 за підприємством за кодом 14010120 «Суми ПДВ, спрямовані на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення» обліковується переплата з ПДВ в сумі 337500,23 грн, за кодом 14010190 «Суми ПДВ, що залишилися у розпорядженні підприємства згідно ст.. 209 ПК України (діяльність у сфері рибальства)» обліковується переплата з ПДВ в сумі 920324,49 грн. Станом на 30.07.2019 за підприємством обліковується сума переплати з ПДВ за кодом 14010120 «Суми ПДВ, спрямовані на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення» в розмірі 337500,23 грн, сума переплати з ПДВ за кодом 14010130 «Суми ПДВ, для підтримки тваринництва та птахівництва» у розмірі 731 грн, та переплата з ПДВ за кодом 14010190 «Суми ПДВ, що залишилися у розпорядженні підприємства згідно ст.. 209 ПК України (діяльність у сфері рибальства)» в розмірі 783291,99 грн. Позивач просив повідомити чи обліковується за підприємством переплата із ПДВ, а саме за кодом 14010120 «Суми ПДВ, спрямовані на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення», за кодом 14010130 «Суми ПДВ, для підтримки тваринництва та птахівництва», та за кодом 14010190 «Суми ПДВ, що залишилися у розпорядженні підприємства згідно ст.. 209 ПК України (діяльність у сфері рибальства)» (а.с.15).
Залишаючи позовні вимоги без розгляду, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовну заяву подано з пропущенням шестимісячного строку звернення до суду встановленого ч. 2 статті 122 КАС України і суд з урахуванням обставин справи не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Суд з зазначеним висновком суду першої інстанції не погоджується, з наступних підстав.
Відповідно до статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до п.8 ч.1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, у разі встановлення судом обставин, що свідчать про порушення позивачем строку звернення до суду встановленого ст. 122 КАС України, суд застосовує до позову положення статті 123 КАС України. Отже, відкриття провадження по справі не позбавляє суд права застосувати до позову відповідні процесуальні наслідки.
За частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції на час прийняття ухвали, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2, 3 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Суд зазначає, що з 01.01.2011 відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1 ст.1 Кодексу).
ПК України є спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників спірних відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку. Вказане повною мірою кореспондується із статтею 122 КАС України.
Згідно підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Положеннями пункту 43.3 статті 43 ПК України встановлено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Відповідно до п. 102.5 ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Отже, положення статті 102 Податкового кодексу України поширюються щодо строків наданих платнику податків відносно права на подання заяв до контролюючих органів щодо повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та щодо повернення суми бюджетного відшкодування
Враховуючи, що спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок неповернення надміру сплаченого податку на додану вартість, при визначенні строку звернення до адміністративного суду з урахуванням наведених норм КАС України та ПК України слід керуватися ч.ч.1 та 3 ст.122 КАС України, п.43.3, п.43.5 ст.43 та п.102.5 ст.102 ПК України.
Відповідно, позовні вимоги про зобов'язання контролюючого органу провести залік сум переплати ПДВ у рахунок погашення заборгованості зі сплати ПДВ, можуть бути пред'явлені протягом 1095 днів з дня допущення контролюючим органом відповідної бездіяльності.
Отже, в даному випадку позивачем не порушено строк звернення до суду з позовом.
З огляду на вищенаведене, висновок суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду визначеного ч. 2 ст. 122 КАС України, є помилковим, адже застосуванню підлягають строки звернення до адміністративного суду, визначені Податковим кодексом України.
Таким чином, суд вважає, що судом першої інстанції не було з'ясовано обставини порушення відповідачем права позивача для з'ясування питання застосування строків звернення до суду, що передбачені КАС України.
Стосовно вимог апеляційної скарги в частині стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає, що відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи, суд апеляційної інстанції, має право змінити розподіл судових витрат якщо змінює судове рішення або ухвалить нове. У даному випадку рішення суду за результатами розгляду позову не прийнято, тому позивач моє право на відшкодування всіх судових витрат при прийнятті рішення по суті спору.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а отже підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 317, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДОНРИБКОМБІНАТ" на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 р. у справі № 200/11324/19-а - задовольнити частково.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 р. у справі № 200/11324/19-а - скасувати.
Справу направити до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню.
Повне судове рішення складено та підписано 18 лютого 2020 року
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.В. Гайдар
І.Д. Компанієць