Копія
Справа № 560/3368/19
іменем України
17 лютого 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" до Шепетівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач звернувся до суду з позовом до Шепетівської міської ради, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення LХІІ (позачергової) сесії Шепетівської міської ради № 2 від 11.10.2019 року «Про звернення Шепетівської міської ради до Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Генерального прокурора України, Міністра внутрішніх справ України, Міністра розвитку громад і територій України, Національного антикорупційного бюро».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Рішенням LХІІ (позачергової) сесії Шепетівської міської ради № 2 від 11.10.2019 «Про звернення Шепетівської міської ради до Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Генерального прокурора України, Міністра внутрішніх справ України, Міністра розвитку громад і територій України, Національного антикорупційного бюро» Шепетівська міська рада вирішила: 1. Ухвалити та направити звернення Шепетівської міської ради до Верховної ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Генерального прокурора України, Міністра внутрішніх справ України, Міністра розвитку громад і територій України щодо притягнення посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" до відповідальності за допущення заборгованості за спожитий природний газ, чим завдано значних збитків територіальній громаді міста Шепетівки.; 2. Текст звернення офіційно оприлюднити на офіційному сайті Шепетівської міської ради та в газеті «Шепегівський вісник».; 3. Контроль за виконанням рішення покласти на секретаря міської ради Кикотя М.Ю. та постійну депутатську комісію Шепетівської міської ради з питань розвитку промисловості, житлово-комунального господарства, підприємницької діяльності, транспорту, енергетики та зв'язку (голова комісії Верхогляд М.І.). Додатком № 1 до рішення сесії Шепетівської міської ради № 2 від 11.10.2019 додається текст звернення в якому, крім іншого зазначається: «Однак, при цьому Шепетівська міська рада, повернувши з концесії з таким складним та довготривалим шляхом комунальне майно, в силу ст. 22 Закону України «Про теплопостачання», отримала і обов'язок щодо погашення заборгованості ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» перед НАК Нафтогаз України». Станом на 10.10.2019 ця заборгованість за даними НАК «Нафтогаз України» складає близько 78 млн. грн. і є дуже значною для територіальної громади міста. Таким чином, дії посадових осіб ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» спричинили внесення істотної матеріальної шкоди територіальній громаді міста. Враховуючи викладене, просимо: - взяти під особистий контроль та провести невідкладні дії по встановленню осіб, винних у зростанні заборгованості ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» перед НАК «Нафтогаз України» за спожитий природний газ та притягнути їх до кримінальної відповідальності; - вжити заходів щодо забезпечення можливого цивільного позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно посадових осіб ТОВ «Шепетівка Енергоінвест». Позивач вважає зазначене рішення протиправним, оскільки, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення порушив норму ст. 41 Конституції України, а негативна інформація, зазначена в оскаржуваному рішенні та поширена, порушила право на недоторканість ділової репутації позивача і принизила оцінку діяльності Товариства з боку громадськості та суспільства, ця оцінка перестала бути об'єктивною, тому звернувся до суду.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, зважаючи на таке.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 свого рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 згаданої Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд зазначає, що під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, суд наголошує, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 5 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Дослідивши матеріали позовної заяви, судом встановлено, що предметом спору є Рішення LХІІ (позачергової) сесії Шепетівської міської ради № 2 від 11.10.2019 року «Про звернення Шепетівської міської ради до Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Генерального прокурора України, Міністра внутрішніх справ України, Міністра розвитку громад і територій України, Національного антикорупційного бюро», в додатку № 1 до якого відповідачем розповсюджено інформацію стосовно позивача шляхом поширення її у залі сесійних засідань Шепетівської міської ради за адресою: вул. Островського, 4, м. Шепетівка, Хмельницької області, на офіційному сайті Шепетівської міської ради та в газеті Шепетівський вісник, яка на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест", є негативною та такою, що порушує його особисті немайнові права на недоторканість ділової репутації. Позивач зазначає, що поширення відповідачем інформації, яка є негативною принижує його репутацію.
Отже, враховуючи зазначене позивач фактично заявляє вимоги про відновлення особистого немайнового права Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест".
Відповідно до пункту 3 Постанови Верховного суду України від 27.02.2009 № 1, вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.
Крім того, згідно з пунктом 7 цієї Постанови, відкриваючи провадження у справі, суд має з'ясувати, за правилами якого судочинства підлягає розгляду заява. При цьому слід виходити з компетенції суду щодо розгляду цивільних справ, зазначеної ЦПК, та враховувати положення Господарського процесуального кодексу України. Оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалежно від суб'єктного складу), то всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства. Справи зазначеної категорії не можуть розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такі спори не мають публічно-правового характеру, навіть якщо стороною в ньому виступає суб'єкт владних повноважень.
До того ж, згідно положень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3, пунктом 4 визначено, що з урахуванням положень ЦПК та положень ГПК справи про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки характер спірних правовідносин є цивільно - правовим, незалежно від суб'єктного складу, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються у порядку господарського судочинства.
Справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою розглядаються в порядку господарського судочинства.
Так, згідно п. 14 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку із захистом ділової репутації позивача, відтак заявлений адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Водночас, суд роз'яснює, що справи зазначеної категорії не можуть розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такі спори не мають публічно-правового характеру, навіть якщо стороною в ньому виступає суб'єкт владних повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного суд вважає за необхідне провадження у даній справі закрити, роз'яснивши позивачу його право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.
Відповідно до частини другої статті 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
За приписами пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, оскільки провадження у цій справі закрито з інших підстав, ніж у зв'язку з відмовою позивача від позову, а саме на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, тому позивачу необхідно повернути з бюджету сплачений судовий збір.
Керуючись статтями 183, 238, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Закрити провадження в адміністративній справі №560/3368/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" до Шепетівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.
Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" 1921 (одна тисяча девятсот двадцять одна) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 3392 від 18.10.2019.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи належить до юрисдикції господарського суду.
Попередити позивача, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький
"Згідно з оригіналом" Суддя І.І. Тарновецький