Справа № 311/3821/19
Провадження № 2/311/147/2020
07.02.2020
07 лютого 2020 року м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Задорожка Д.А.,
секретаря судового засідання Листопад В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Ідея Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича, Василівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Ідея Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича, Василівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який обґрунтовано наступним.
Позивач вказала, що 12 червня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. було вчинено виконавчий напис за № 4505, за яким з неї стягнуто заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 88 544,45 грн.
13 червня 2018 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» укладений кредитний договір №Р24.00406.004018953, відповідно до п. 1.1 якого, банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 54 006,00 гривень, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язаний одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і комісіями, згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, банк надає кредит у день підписання даного Договору строком на 48 місяців.
Згідно з п. 1.3 Кредитного договору, кредит надається Позичальнику зі сплатою за користування кредиту відсотків у розмірі 1.9900 % річних від залишку суми.
У зв'язку з різкою зміною матеріального стану позивача, у зв'язку із чим виникла заборгованість за кредитним договором, ОСОБА_1 неодноразово зверталася до банку із проханням надати їй реструктуризацію заборгованості, довідку про виписку та рух коштів по рахунку.
08 травня 2019 року ОСОБА_1 отримала вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань від 02.05.2019, в якій відповідач вимагав терміново, протягом 30 календарних днів з дня направлення вимоги виконати зобов'язання за вказаним кредитним договором, а саме, достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами. У випадку непогашення заборгованості за кредитним договором згідно цієї вимоги ПАТ «Ідея Банк» здійснить стягнення заборгованості у безспірному порядку, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або іншим способом на власний вибір банку.
При цьому розмір заборгованості, який відповідачем запропоновано погасити в письмовій вимозі складає 86 644,45 грн. та відрізняється від розміру заборгованості, зазначеного в виконавчому написі нотаріуса, де зазначено вже суму 88 544,45 грн.
Вимоги на суму, яка вказана в виконавчому написі, позивач не отримувала.
Не погоджуючись з даною вимогою, ОСОБА_1 17 травня 2019 року направила на адресу відповідача, заяву, в якій описала всі підстави, чому саме вона не погоджується з даною вимогою та з розміром заборгованості.
20 серпня 2019 року позивач отримала постанову державного виконавця Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 18.07.2019, про відкриття виконавчого провадження, винесену при примусовому виконанні виконавчого напису № 4505 від 12.06.2019, виданого приватним нотаріусом Гуревічовим О.М.
09 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася з письмовою заявою до приватного нотаріуса з проханням надати їй копію виконавчого напису та документів, що слугували підставою для вчинення виконавчого напису № 4505 від 12.06.2019.
Листом від 23 вересня 2019 року № 244/01-16, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу відмовив у видачі копії вищезазначених документів.
Постановою державного виконавця Василівського районного ВДВС ГТУЮ в Запорізькій області від 01.10.2019 звернено стягнення на заробітну плату позивача в розмірі 20 % від заробітку.
Позивач вказує, що вчинений виконавчий напис необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки всупереч тому, що між нею та відповідачем був спір з приводу нарахування заборгованості, відповідач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису. Крім того, жодного повідомлення від приватного нотаріуса про вчинення ним виконавчого напису ОСОБА_1 не отримувала.
Позивач зазначає, що заборгованість, яка підлягала стягненню з неї за виконавчим написом, в момент його вчинення, не була безспірною, виходячи з наступного.
Згідно п. 1.4. Кредитного Договору за обслуговування кредитом банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.
На думку ОСОБА_1 , нарахування відповідачем заборгованості за Кредитним договором з урахуванням пункту 1.4. Договору та стягнення на підставі виконавчого напису суми заборгованості, до якої входила і плата за обслуговування кредитної заборгованості свідчить про те, що сума заборгованості на момент вчинення виконавчого напису не була безспірною.
ОСОБА_1 вказала, що включення даної умови до кредитного договору суперечило положенням абзацу 3 частини 4 статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» та нікчемною.
З огляду на викладене, позивач просила суд визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. №4505 від 12.06.2019, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ідея Банк» боргу в сумі 88 544,45 грн., таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати у виді судового збору (а.с. 2-9).
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав наступне.
13 червня 2018 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк» укладено кредитний договір № Р24.00406.004018953, за яким позивач отримала кредит в сумі 54 006,00 грн.
На виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування», відповідачем позивачу була доведена уся інформація про умови кредитування, зокрема, щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки та кінцевої загальної суми кредиту, що підтверджується підписом позивача у Паспорті споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма)
У зв'язку із тим, що ОСОБА_1 не дотримувалась належного виконання умов Кредитного договору і виникненням у неї заборгованості за кредитом, 06.05.2019 позивачу було направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань, яка була отримана позивачем та залишилась без виконання, а зазначена у вимозі заборгованість станом на 02.05.2019 в розмірі 86 644,45 грн. несплаченою.
Враховуючи порушення позивачем умов Кредитного договору, відповідачем вжито заходів щодо захисту порушеного права, а саме стягнення заборгованості у примусовому порядку, шляхом отримання виконавчого напису нотаріуса відповідно до вимог чинного законодавства, що не суперечить умовам кредитного договору та вимогам чинного законодавства, у тому числі ст. ст. 15, 18 ЦК України на загальну суму 88 544,45 грн. з яких заборгованість по Кредитному договору - 86 644,45 грн. та плати за вчинення виконавчого напису - 1900,00 грн., що не суперечить і відповідає п.5 ч. 1 глави 16 Порядку.
12.06.2019 за заявою відповідача приватним нотаріусом вчинено оскаржуваний виконавчий напис.
Відповідач зазначає, що на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису був відсутній судовий спір щодо умов кредитного договору №Р24.00406.004018953 від 13.06.2018, а позивачем зворотного не доведено.
Відповідач вказує, що доводи ОСОБА_1 щодо незаконності плати за обслуговування кредиту, передбаченої Кредитним договором, спростовуються тим, що Кредитний договір укладений вже під час дії Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016, що набрав чинності 10.06.2017.
Абзац 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якого кредитодавцю заборонялося встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, втратив чинність 10.06.2017,
На зміну вище вказаному положенню, п. 4 ч. 1 ст. 1 чинного на даний час Закону України «Про споживче кредитування» містить визначення загальних витрат за споживчим кредитом, якими є витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Крім того, 10.06.2017 втратили чинність також Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2007 року № 168, пункт 3.6. яких передбачав, що банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
На зміну вище вказаним правилам було прийнято Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженні Постановою Правління Національного банку України від 08.06.2017 №49 (надалі за текстом - Правила), що набрали чинності 10.06.2017, а отже були чинні на момент укладення Кредитного договору, та залишаються чинними по теперішній час.
Згідно Методики розрахунку загальної вартості кредиту для споживача, що додатком №1 до вище вказаних Правил, банк розраховує загальну вартість кредиту для споживача у грошовому виразі за такою формулою: ЗВК = ЗРК ЗВСК, де ЗВК - загальна вартість кредиту; ЗРК - загальний розмір кредиту, та сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №2 до Правил, до платежів за додаткові та супутні послуги банку відносяться платежі за ведення рахунку, розрахунково-касове обслуговування, комісія за надання кредиту та іншіпослуги банку.
Тобто, чинне на момент укладення Кредитного договору законодавство України передбачало можливість включення до договорів про споживче кредитування, умов, що передбачають сплату споживачами плати за обслуговування кредиту чи кредитної заборгованості, що є синонімічними поняттями.
Додатково відповідач зазначає, що законність умови Кредитного договору, що передбачає нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості, підтверджується також пунктом 1.4. Кредитного договору, яким визначено, за що саме справляється така плата, зокрема: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме, зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим Договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направленні банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо, що свідчить про те, що відповідач не встановлював жодної комісії за ведення справи, обліку заборгованості споживача, тощо, та за дії, які банк здійснює на власнукористь, а отже, передбачена п. 1.4 Кредитного договору від 13.06.2018 плата за обслуговування кредитної заборгованості, на думку відповідача, є законною.
З огляду на викладене, відповідач просив в задоволенні позову відмовити (а.с.80-87).
Позивачем суду надано відповідь на відзив, зміст та доводи якого зводяться до наступного.
На думку позивача, діючим на момент вчинення виконавчого напису та на сьогодні є Перелік документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 в редакції до Постанови Кабінету Міністрів від № 622, тобто без розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», а отже, на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису, приватний нотаріус не мав права керуватись розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку та вчиняти виконавчий напис на підстав кредитного договору та виписки з рахунку боржника (а.с. 116-119).
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що, незважаючи на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 було визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014,така може втратити чинність лише на майбутнє з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття спірного акту.
Разом з тим, резолютивна частина постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 не містить відомостей про те, з якого саме моменту втрачає чинність постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662, внаслідок чого остання втрачатиме чинність в загальному порядку, а саме відповідно до Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2000 року №32/5.
Згідно зі підпунктом 4.2. вище вказаного Порядку, підставами для скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта є: набрання законної сили судовим рішенням про визнання нормативно-правового акта незаконним чи таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили повністю або в окремій його частині.
Нормативно-правовий акт, рішення про державну реєстрацію якого скасовано, не є чинним з дня його виключення з державного реєстру, крім випадків визнання нормативно-правових актів нечинними судом (пункт 16 Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру).
На даний час державна реєстрація Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 не скасована, доказом чого є картка вище вказаного нормативно-правового акта, розміщена на офіційному веб-порталі Верховної Ради України «Законодавство України», згідно якої стан останнього вказано як «чинний», що свідчить про чинність вище вказаного нормативно-правового акту (а.с. 128-130).
Інших заяв по суті не надходило.
В судове засідання позивач та її представник не з'явилися, суду надано заяву про розгляд справи за їх відсутності.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлений своєчасно.
В судове засідання третя особа - приватний нотаріус Гуревічов О.М., не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлений своєчасно.
В судове засідання представник третьої особи - Василівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), не з'явився, суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень докази, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Предметом позову в справі є оспорювання позивачем ОСОБА_1 виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. від 12 червня 2019 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 88 544 грн. 45 коп.
Судом встановлено наступне.
12 червня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 4505, за яким з ОСОБА_1 стягнуто на користь акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором №Р24.00406.004018953 від 13 червня 2018 року (далі за текстом - кредитний договір) в загальному розмірі 88 544,45 грн. (далі за текстом - виконавчий напис) (а.с. 62).
Згідно виконавчого напису, він вчинений приватним нотаріусом Гуревічовим О.М. на підставі заяви представника АТ «Ідея Банк» від 10.06.2019 (згідно реєстрації вхідної кореспонденції, отриманої приватним нотаріусом Гуревічовим О.М. 12.06.2019). До вказаної заяви представником стягувача було подано довідку про ненадходження платежів, згідно якої, з моменту направлення ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень кредитних зобов'язань, оплат, спрямованих на повне виконання зобов'язань за кредитним договором №Р24.00406.004018953 від 13 червня 2018 року, на рахунки АТ «Ідея Банк» не надходило; розрахунок заборгованості ОСОБА_1 ; виписку по рахунку; вимогу про усунення порушень від 02 травня 2019 року, адресовану ОСОБА_1 , згідно якої, АТ «Ідея Банк» повідомляв ОСОБА_1 про зміну назви ПАТ «Ідея Банк» на «акціонерне товариство «Ідея Банк»» та про наявність у ОСОБА_2 станом на 02.05.2019 заборгованості за кредитним договором в сумі 86 644 грн. 45 коп., з яких: - 46 157 грн. 41 коп. - строковий основний борг; 6 419 грн. 06 коп. - прострочений основний борг; 630 грн. 48 коп. - прострочені проценти; 54 грн. 33 коп. - строкові проценти; 1 809 грн. 20 коп. - строкова плата за обслуговування кредиту; 15 056 грн. 87 коп. - прострочена плата за обслуговування кредиту; 16 517 грн. 10 коп. - пеня та з вимогою, в якій відповідач вимагав терміново, протягом 30 календарних днів з дня направлення вимоги виконати зобов'язання за вказаним кредитним договором, а саме, достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами. У випадку непогашення заборгованості за кредитним договором згідно цієї вимоги ПАТ «Ідея Банк» змушений буде здійснити стягнення заборгованості у безспірному порядку, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або іншим способом на власний вибір банку; довідку розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.05.2019 з відміткою про вручення листа ОСОБА_1 , з описом вкладення в цінний лист та списком згрупованих поштових відправлень; кредитний договір; заяву ОСОБА_1 про акцепт публічної оферти ПАТ «ІДЕЯ БАНК» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку (а.с. 63-75).
Згідно розрахунку заборгованості станом на 02.05.2019, ОСОБА_1 мала перед відповідачем АТ «Ідея Банк» заборгованість в загальному розмірі 86 644 грн. 45 коп., яка складалася із: 46 157 грн. 41 коп. - строковий основний борг; 6 419 грн. 06 коп. - прострочений основний борг; 630 грн. 48 коп. - прострочені проценти; 54 грн. 33 коп. - строкові проценти; 1 809 грн. 20 коп. - строкова плата за обслуговування кредиту; 15 056 грн. 87 коп. - прострочена плата за обслуговування кредиту; 16 517 грн. 10 коп. - пеня; (а.с. 93). Вказану суму боргу АТ «Ідея Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом (а.с. 99). В подальшому приватним нотаріусом Гуревічовим О.М. було вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» вказаної суми боргу в розмірі 86 644 грн. 45 коп. та 1 900 грн. в якості плати за вчинення виконавчого напису, а всього, 88 544 грн. 45 коп. Заборгованість стягнута за період з 13.11.2018 до 02.05.2019 (а.с. 62).
Постановою державного виконавця Василівського районного ВДВС ГТУЮ в Запорізькій області від 18 липня 2019 року відкрито виконавче провадження за виконавчим написом про стягнення з ОСОБА_1 88 545 грн. 45 коп. (а.с. 25).
09 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася з письмовою заявою до приватного нотаріуса з проханням надати їй копію виконавчого напису та документів, що слугували підставою для вчинення виконавчого напису № 4505 від 12.06.2019 (а.с. 26).
Листом від 23 вересня 2019 року № 244/01-16, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу відмовив у видачі копії вищезазначених документів (а.с. 28).
Постановою державного виконавця Василівського районного ВДВС ГТУЮ в Запорізькій області від 01.10.2019, звернено стягнення на заробітну плату позивача в розмірі 20 % від заробітку (а.с. 30-31).
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок - в редакції, чинній на час вчинення виконавчого напису).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на час вчинення виконавчого напису), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до п.2 розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. При цьому, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України в справі 6-887цс17 від 05липня 2017 року, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Судом встановлено, що вчинення приватним нотаріусом Гуревічовим О.М. 12.06.2019 виконавчого напису, оскарження якого є предметом дійсної справи, вчинено з дотриманням діючого законодавства, а посилання позивача спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
Підставою для звернення до суду ОСОБА_1 стало те, що на момент вчинення виконавчого напису між нею та відповідачем був спір з приводу нарахування заборгованості; не отримання ОСОБА_1 повідомлення від приватного нотаріуса про вчинення ним виконавчого напису; спірність заборгованості, яка підлягала стягненню з неї за виконавчим написом, що полягало у тому, що включення умови кредитного договору щодо плати за обслуговування кредитної заборгованості суперечило положенням абзацу 3 частини 4 статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», та, як наслідок, нарахування відповідачем заборгованості за Кредитним договором з урахуванням пункту 1.4. Договору та стягнення на підставі виконавчого напису суми заборгованості, до якої входила і плата за обслуговування кредитної заборгованості, свідчить про те, що заборгованість не була безспірною.
Крім того, позивач вказала, що на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису, приватний нотаріус не мав права керуватись розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку та вчиняти виконавчий напис, оскільки, на думку ОСОБА_1 , діючим на момент вчинення виконавчого напису та на сьогодні є Перелік документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 в редакції до Постанови Кабінету Міністрів від № 622, тобто без розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
На думку суду, вказані посилання позивача є неспроможними, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем подано документи, передбачені п. 2 розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку, а саме: а) оригінал кредитного договору між ОСОБА_2 та АТ «Ідея Банк»; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення та довідка стягувача про непогашення заборгованості.
Суд зазначає, що є неспроможними посилання позивача на те, що сума заборгованості, яка підлягає стягненню з позивача на користь відповідача, не була безспірною, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 13 червня 2018 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» укладений кредитний договір №Р24.00406.004018953, відповідно до п. 1.1 якого, банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 54 006,00 гривень, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язаний одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості), згідно з умовами цього Договору. Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, банк надає кредит у день підписання даного Договору строком на 48 місяців. Згідно з п. 1.3 Кредитного договору, кредит надається Позичальнику зі сплатою за користування кредиту відсотків у розмірі 1.99 % річних від залишкової суми кредиту (а.с. 73-74).
Однією з підстав для звернення ОСОБА_1 до суду стала недійсність (нікчемність), на її думку, пункту 1.4 Договору.
Вказаний пункт Кредитного договору передбачає нарахування плати щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором. Обслуговування кредиту включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме, зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим Договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направленні банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо.
Посилання позивача на невідповідність умов вказаного пункту договору положенням абзацу 3 частину 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якого, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною, є неспроможними, оскільки на момент укладення між сторонами кредитного договору вказана норма Закону вже не діяла.
Безпідставними також є посилання позивача на те, що на час вчинення виконавчого напису нотаріусом діяв Перелік документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 в редакції до Постанови Кабінету Міністрів від № 622, тобто без розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», оскільки судом встановлено, що як на час вчинення виконавчого напису так і на теперішній час державна реєстрація Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 не скасована, доказом чого є картка вище вказаного нормативно-правового акта, розміщена на офіційному веб-порталі Верховної Ради України «Законодавство України», згідно якої стан останнього вказано як «чинний», що свідчить про чинність вище вказаного нормативно-правового акту.
Посилання позивача на те, що вона не отримувала вимогу про погашення заборгованості на суму, вказану у виконавчому напису, спростовуються змістом самого виконавчого напису, згідно якого, з позивача стягнуто суму боргу в розмірі 86 644 грн. 45 коп. (вказану суму зазначено відповідачем у вимозі, направленій на адресу позивача 02.05.2019 (а.с. 67)) та витрати за вчинення виконавчого напису в сумі 1 900 грн.
Безпідставним є посилання позивача на неотримання нею повідомлення від нотаріуса про вчинений виконавчий напис, як на підставу своїх позовних вимог, оскільки діючим законодавством направлення такого повідомлення боржнику нотаріусом не передбачено.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що на момент вчинення виконавчого напису, заборгованість за кредитним договором не була безспірною.
Крім того, зі змісту позовної заяви випливає, що ОСОБА_1 дійсно порушено умови договору щодо своєчасної та належної сплати платежів.
Доказів судового оспорювання розміру заборгованості до вчинення виконавчого напису позивачем суду також не надано.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 158, 265-268 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Ідея Банк», приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича, Василівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області (згідно п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІI Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 17 лютого 2020 року.
Суддя Василівського районного суду
Запорізької області Д.А. Задорожко