Єдиний унікальний номер 333/7176/19
Номер провадження 1-кп/333/275/20
06 лютого 2020 року місто Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, освіта середня, офіційно не працевлаштованого, одруженого, на утриманні немає малолітніх або неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1, 2 ст.185, ч.1 ст. 357 КК України,
09.09.2019 року приблизно о 07 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 , маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись в салоні маршрутного таксі №31, під часу руху транспортного засобу, біля зупинки громадського транспорту «Автовокзал» розташованої за адресою: проспект Соборний, 20, місто Запоріжжя, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, шляхом вільного доступу, з метою особистого збагачення, таємно викрав з сумки потерпілої ОСОБА_5 гаманець вартістю 150 гривень 00 копійок, в якому знаходились грошові кошти в сумі 120 гривень 00 копійок, а всього майна на загальну суму 270 гривень 00 копійок, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілій матеріальний збиток на зазначену суму.
Крім того, 09.09.2019 року приблизно о 07 годині 40 хвилин, ОСОБА_4 , маючи прямий умисел на таємне викрадення документів, знаходячись поблизу приміщення Автовокзалу розташованого за адресою: проспект Соборний, 20, місто Запоріжжя, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, шляхом вільного доступу, таємно викрав із раніше здобутого злочинним шляхом гаманця потерпілої ОСОБА_5 банківські картки банку «ПУМБ» № НОМЕР_1 , «ПУМБ» № НОМЕР_2 та банку ПАТ «КБ ПриватБанк» №5168-7554- 2371-6402, оформлені на ім'я потерпілої ОСОБА_5 та відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.п.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність являються офіційними документами разом із записами з РІN-кодами та покинув місце вчинення кримінального правопорушення.
Також, 09.09.2019 року в період часу з 07 годин 40 хвилин до 07 години 50 хвилин, ОСОБА_4 , маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись біля банкоматів за адресами: проспект Соборний, 1 та проспект Соборний, 13, в місті Запоріжжі, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, використовуючи наявні РIN-коди, з раніше викрадених ним двох банківських карток банку «ПУМБ» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та банківської картки банку ПАТ «КБ ПриватБанк» № НОМЕР_3 , що належали ОСОБА_5 та знаходилась у раніше викраденому у неї гаманці, з метою особистого збагачення, таємно викрав грошові кошти:
- з банківської картки банку «ПУМБ» № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 9000 гривень,
- з банківської картки банку «ПУМБ» № НОМЕР_2 в сумі 1000 гривень,
- з банківської картки банку ПАТ «КБ ПриватБанк» № НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 4000 гривень, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду, на загальну суму 14 000 гривень 00 копійок.
Під час судового розгляду ОСОБА_4 визнав себе винуватим у повному обсязі у вчиненні злочину, передбаченого ч.1,2 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, та пояснив що їй зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується із обставинами, зазначеними в обвинувальному акті, із зібраними у кримінальному провадженні доказами, як достовірними, належними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбаченими КК України за вказаний злочини і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок.
Так, 09.09.2019 року в ранковий час доби, він знаходячись в салоні маршрутного таксі №31, під часу руху транспортного засобу, біля зупинки громадського транспорту «Автовокзал» розташованої за адресою: проспект Соборний, 20, місто Запоріжжя, шляхом вільного доступу, таємно викрав з сумки потерпілої ОСОБА_5 гаманець в якому знаходились грошові кошти та банківські картки з пін-кодами з котрих він в подальшому з банкоматів зняв гроші, які витратив на власні потреби. На даний час потерпілій ОСОБА_5 повністю відшкодовані завдані збитки. У скоєному щиросердечно розкаюється.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.1, 2 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, приймаючи до уваги, що прокурор та обвинувачений не оспорювали обставини, встановлені органом досудового розслідування, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд учасникам кримінального провадження роз'яснив положення ч.3 ст.349 КПК України, так як прокурор запропонував саме у такому порядку досліджувати докази по даному кримінальному провадженню.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_4 дослідивши матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість у вчинені інкримінованих йому злочинів при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового розслідування і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України».
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину доведена повністю та кваліфікує його дії за:
- ч.1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка)
- ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно;
- ч.1 ст.357 КК України, як викрадення офіційних документів, з корисливих мотивів;
При ухваленні вироку відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерела права.
Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86)
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України є злочином невеликої та середньої тяжкості. Вину у його вчиненні ОСОБА_4 визнав повністю, розкаявся. Також суд приймає до уваги вік обвинуваченого та стан його здоров'я, який перебував на обліку психоневрологічному диспансері з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади, в наслідок поєднаного вживання опіоїдів, не перебував обліку у психіатричному диспансері. Відповідно до інших даних, що характеризують особу винного, він раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, офіційно не працевлаштований, що свідчить про наявність міцних соціальних зв'язків, повністю відшкодував завдані збитки, думку потерпілої ОСОБА_5 , яка просить суворо не карати обвинуваченого та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, що підтверджується його поведінкою під час досудового розслідування та судового розгляду, добровільне відшкодування завданих збитків.
Обставин, що обтяжують покарання, ОСОБА_4 згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_4 злочину, дані про його особу, щире каяття обвинуваченого, його позитивну поведінку після вчинення злочинів (не порушував покладені на нього процесуальні обов'язки щодо явки до органу досудового розслідування, суду), думку потерпілої, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та призначити покарання та звільнити від відбування з випробуванням
Цивільний позов не заявлявся.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.100, ч.3 ст.349,366-368,371,373-374,376,395 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1,2 ст.185, ч.1 ст.357 КК України та призначити наступне покарання:
- за ч.1 ст.185 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі;
- за ч.2 ст.185 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;
- за ч.1 ст.357 КК України у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі;
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
Згідно вимог ст.76 КК України, у зв'язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1