Ухвала від 17.02.2020 по справі 335/3706/19

17.02.2020

Провадження № 1-кп/331/226/2020

Єдиний унікальний номер 335/3706/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року колегія суддів Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді ОСОБА_14,

суддів ОСОБА_15, ОСОБА_11,

при секретарі ОСОБА_16,

за участі:

прокурора ОСОБА_17,

захисника ОСОБА_18,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяви суддів ОСОБА_14 та ОСОБА_11 про самовідвід у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

16.01.2020 року у провадження колегії суддів Жовтневого районного суду м. Запоріжжя надійшло кримінальне провадження №12014080000000242 за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України.

Ухвалою суду від 20.01.2020 року на 28.02.2020 року призначено підготовче судове засідання по кримінальному провадженню.

30.01.2020 року та 17.02.2020 року надійшли заяви про самовідвід суддів ОСОБА_14 та ОСОБА_11 відповідно.

Заяви обґрунтовані тим, що згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, кримінальне провадження №12014080000000242 було об'єднане з кримінальним провадженням №12013080000000202, а в подальшому матеріали кримінального провадження за №12014080000000242 були виділені в окреме провадження.

Згідно змісту обвинувального акту у даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 , заручившись підтримкою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які були об'єднані єдиним злочинним умислом, направленим на незаконне збагачення шляхом вимагання майна, грошових коштів з частини прибутку та прав на майно господарських товариств Запорізької області, організував стійку злочинну групу. Вищевказані особи, умисно, попередньо та добровільно зорганізувались у стійке об'єднання для вимагання з власників та директорів найбільш прибуткових господарських товариств Запорізької області (якими є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ) їх майна та прав на майно у вигляді грошових коштів від їх доходів та часток уставних фондів їх підприємств.

23 червня 2017 року колегією суддів Жовтневого районного суду м. Запоріжжя в складі: головуючого - судді ОСОБА_14, суддів: ОСОБА_13 та ОСОБА_11 ухвалено вирок у кримінальному провадженні № 12013080000000202 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.15 ч.3 ст.115 ч.2 п.7, ст.115 ч.2 пп.7,13, ст.189 ч.2, ст.189 ч.4, 307 ч.1 КК України та за обвинуваченням ОСОБА_3 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 189 ч. 4 КК України.

Зазначені кримінальні провадження є взаємопов'язаними між собою, стосується того ж кола осіб та обставин, про які йдеться в обвинувальних актах, отже суддями ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вже було досліджено певну частину матеріалів, що будуть надані стороною обвинувачення, оскільки вони слугували доказами у кримінальному провадженні № 12013080000000202 та колегією суддів їм вже було надано оцінку.

Після постановлення Жовтневим районним судом м. Запоріжжя вироку у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прокурором Запорізької області ОСОБА_19 до Вищої Ради правосуддя було подано дисциплінарну скаргу у відношенні суддів ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з метою притягнення суддів до відповідальності.

Одним з основних пунктів у дисциплінарній скарзі прокурора ОСОБА_19 була саме незгода з визначенням безпосередньо судді ОСОБА_14 головуючим суддею у справі, що, на думку прокурора, свідчило про неправильний розподіл справи, а зміст скарги прокурора загалом свідчить про наявність сумніву представників прокуратури Запорізької області у неупередженості суддів ОСОБА_13, ОСОБА_11 та ОСОБА_14 та недовіру останнім.

Крім того, впродовж усього періоду розгляду кримінального провадження колегія суддів знаходилась під постійним тиском як з боку представників громадськості, засобів масової інформації, так і з боку інших невстановлених осіб у зв'язку із розглядом даного провадження, що було пов'язано із висвітленням неправдивих відомостей за допомогою засобів масової інформації, а також зовнішніх носіїв реклами у м. Запоріжжі. У зв'язку із чим 30.01.2017 року суддя ОСОБА_14 зверталась до Вищої ради правосуддя із повідомленням про втручання у її діяльність під час виконання суддівських повноважень.

Таким чином, на думку суддів, вищевикладені обставини можуть вплинути на об'єктивний та неупереджений розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_1 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України.

Прокурор ОСОБА_20 у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяв, вважав можливим розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу саме у цьому судовому засіданні.

Захисник ОСОБА_18 та обвинувачений ОСОБА_1 не заперечували проти задоволення заяв про самовідвід суддів

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення заяви про самовідвід, колегія суддів виходить з наступного.

Так, відповідно до ст. 21 КПК кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Вимога законності у кримінальному провадженні України поширюється не лише на законність суду, який уповноважений здійснювати судовий розгляд у кримінальних справах, а включає в себе й законність складу суду в конкретному судовому провадженні.

Частина 1 ст. 80 КПК України передбачає, що за наявності підстав, визначених у ст. 75 КПК України, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.

Статтею 75 КПК України визначено обставини, які можуть бути підставою для відводу судді.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінально-процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а тому рішення Європейського суду є обов'язковими для виконання судами України.

Законність складу суду спрямована на забезпечення права на справедливий суд, проголошеного в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. У практиці Європейського суду з прав людини недодержання вимог щодо складу суду визнається порушенням положень п. 1 ст. 6 Конвенції, про необхідність розгляду справи незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності, відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції, повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про небезсторонність суду.

У рішенні в справі «Мироненко та Мартиненко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об'єктивним критерієм. Побоювання заявників щодо безсторонності судді ЄСПЛ визнав об'єктивно обґрунтованими та оцінив як порушення п.1 ст.6 Конвенції (суддя висловив свою позицію при вирішенні питання про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування).

Також згідно практики Європейського суду з прав людини важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Так у своєму рішенні по справі «Фельдман проти України» Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності.

Згідно з п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача.

Оцінюючи наведені суддями обставини, беручи до уваги норми п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК України щодо безумовного скасування судового рішення у разі його ухвалення незаконним складом суду, з метою недопущення порушення гарантованих діючим законодавством принципів судочинства щодо права обвинувачених та потерпілих на справедливий судовий розгляд неупередженим судом, враховуючи, що члени колегії вже брали участь у розгляді кримінального провадження за тими самими епізодами кримінальних правопорушень щодо інших обвинувачених ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), досліджували усі докази по справі та прийняли остаточне рішення у вигляді обвинувального вироку, який у подальшому був скасований апеляційною інстанцією за апеляційною скаргою прокурора та потерпілих, колегія суддів доходить висновку про неможливість участі суддів ОСОБА_14 та ОСОБА_11 у даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 , оскільки їх рішення можуть бути необ'єктивними з огляду на повну обізнаність щодо всіх обставин ймовірно вчиненого ним кримінального правопорушення групою осіб ( ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 ), тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення заяв суддів ОСОБА_11 та ОСОБА_14 про самовідвід.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 21, 31, 75, 76, 80, 372 КПК України,

УХВАЛИЛА:

Заяви суддів Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_11 та ОСОБА_14 про самовідвід від участі у розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України, - задовольнити.

Відвести від участі у даному кримінальному провадженні суддів Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_21 та ОСОБА_22 на підставі ч. 1 ст. 75 КПК України.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України, передати до канцелярії Жовтневого районного суду м. Запоріжжя для визначення іншого складу суду в порядку, передбаченому статтею 35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя: ОСОБА_14

Судді: ОСОБА_15

ОСОБА_16