Справа № 344/1921/19
Провадження № 2/344/639/20
13 лютого 2020 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Бородовського С.О.,
з участю секретаря Єрмак М.О.,
позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 ,
представника відповідача Медицької С. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позовну заяву ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності, -
встановив:
в позові вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка не склала заповіт, протягом п?яти років до часу відкриття спадщини позивач та ОСОБА_4 проживали однією сім?єю. ОСОБА_4 . була зареєстрована власником 1/3 частки в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , а також успадкувала по 1/3 часток її чоловіка та сина, але права не зареєструвала. Тому позивач просив суд встановити факт його проживання з ОСОБА_4 та визнати за ним право власності на спірну квартиру.
В судовому засіданні позивач надав перед судом пояснення про те, що він забрав ОСОБА_4 жити до себе через погіршення її здоров'я, її син зловживав алкогольними напоями, ОСОБА_4 переїхала до позивача влітку 2013 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер син ОСОБА_4 , у ОСОБА_4 були психічні зміни в поведінці, її було визнано недієздатною, опікуном ОСОБА_4 була матір позивача, тому позивач допомагав матерів, яка опікувалась ОСОБА_4 , з 2015 року позивача призначено опікуном ОСОБА_4 , яка проживала з позивачем до часу її смерті, діти позивача називали ОСОБА_4 та ставились до неї як до члена сім'ї, називали її бабою, ОСОБА_4 заперечувала можливість свого повернення проживати з сином в спірній квартирі, для її потреб позивачем та його сім'єю було виділено окрему кімнату для ОСОБА_4 , частину пенсії ОСОБА_4 виділяли на придбання продуктів харчування для сім'ї позивача, позивач витрачав власні грошові кошти на медикаменти і одяг ОСОБА_4 , чоловіка поховав їх з ОСОБА_4 син, а сина ОСОБА_4 поховав позивач; ОСОБА_4 поховав позивач.
В судовому засіданні представник позивача надав перед судом пояснення про те, що позивач є спадкоємцем спадщини ОСОБА_4 за четвертою чергою; позивач та ОСОБА_4 спільно однією сім'єю проживали за п'ять років до відкриття спадщини за місцем проживання позивача, який її забрав до себе і здійснював за нею догляд, спірна квартира належала в рівних частках ОСОБА_4 , її сину та її чоловіку, ОСОБА_4 прийняла у спадщину речові права за її сином, який раніше прийняв спадщину її чоловіка; на час прийняття спадщини діяв правовий порядок, відповідно до якого право власності виникало з моменту державної реєстрації речових прав за спадщиною, син ОСОБА_4 був одиноким і за ним спадщину прийняла ОСОБА_4 .
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 надала перед судом показання про те, що вона проживала з ОСОБА_4 безпосередньо по сусідству, після смерті її чоловіка ОСОБА_4 почала хворіти, позивач її відвідував, син ОСОБА_4 зловживав алкогольними напоями, вчиняв з ОСОБА_4 конфлікти, через які ОСОБА_4 прийняла рішення переїхати до позивача, де її свідок часто відвідувала по святах, там ОСОБА_4 доглядали, сина ОСОБА_4 поховав позивач, який і поховав ОСОБА_4 .
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 надав перед судом показання проте, що він проживає напроти будівлі позивача, часто відвідував позивача в місці проживання, літом 2013 року позивач вселив ОСОБА_4 до себе, ОСОБА_4 потребувала догляду, який здійснював позивач, ОСОБА_4 постійно проживала у позивача, займалась господарськими роботами за власним вибором, за межі господарства не виходила, проживала в будинку позивача в окремій кімнаті.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 надала перед судом показання про те, що проживає на одній вулиці з позивачем, часто його відвідує в місці проживання, з літа 2013 року позивач вселив до себе ОСОБА_4 , позивач здійснював за ОСОБА_4 догляд, возив в церкву на свята, разом святкували свята, ОСОБА_4 часто займалась господарськими роботами в будинковолодінні, ОСОБА_4 та позивав проживали постійно разом, свідок відвідувала позивача щоденно.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 надала перед судом показання про те, що літом 2013 року позивач привіз до себе до дому ОСОБА_4 через її те, що її син з нею конфліктував, свідок та ОСОБА_4 спільно працювали по господарству, ОСОБА_4 мала в їх господарстві окрему кімнату у власному користуванні, була для свідка та позивача членом сім'ї, ОСОБА_4 виділяла грошові кошти на продукти харчування для усієї сім'ї, свідок та позивач виділяли власні грошові кошти для придбання продуктів харчування для ОСОБА_4 і їх сім'ї, позивач возив ОСОБА_4 до лікувальних закладів, ОСОБА_4 . та свідок і позивач спільно проводили дозвілля, опікуном ОСОБА_4 була матір позивача, а з 2015 року ним став позивач, позивач поховав ОСОБА_4 , позивач також поховав сина ОСОБА_4 .
В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надала пере судом показання про те, що ОСОБА_4 літом 2013 прибула на постійне проживання за місцем проживання позивача, оскільки її син зловживав алкогольними напоями, вчиняв конфлікти з нею, вона плакала, дзвонила свідку щоб її забрати і тоді свідок приїжджала, ОСОБА_4 не хотіла проживати з сином, просила забрати її, тому її і забрали, їй сподобалось, в наступному її син помер і вона прийняла рішення продовжити проживати у позивача, свідок стала її опікуном; після переїзду влітку 2013 року ОСОБА_4 вирішила залишитись на постійно, не бажала повертатись, відмовлялась від такої можливості, з зазначеного часу ОСОБА_4 постійно проживала у позивача, діти любили ОСОБА_4 , ОСОБА_4 . любила дітей позивача, дружила з ними, надавала грошові кошти, одяг онуці свідка, позивач надавав грошові кошти на придбання одягу, їжі для ОСОБА_4 , вони проживали сім'єю, позивач возив ОСОБА_4 до лікувальних закладів, спільно відпочивали, проводили дозвілля, відзначали свята, позивач возив ОСОБА_4 в церкву, на цвинтар.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У свою чергу в ст. 1264 ЦК України вказано, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Таким чином може бути встановлено юридичний факт щодо проживання позивача та ОСОБА_4 з метою оформлення прав за змістом ст. 1264 ЦК України.
В ст. 3 СК України вказано, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Отже позивач та ОСОБА_4 з літа 2013 року спільно проживали, були пов?язані спільним побутом, мали взаємні права і обов'язки, позивач здійснював догляд за ОСОБА_4 , ОСОБА_4 переїхала в житло позивача з метою постійного, спільного проживання.
В судовому засіданні свідки позивача надали перед судом показання про те, що обставини спільного проживання ОСОБА_4 і позивача можуть бути визначені як сімейні.
В ч. 2 ст. 252 ЦК України вказано, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
В ст. 253 ЦК України вказано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
В судовому засіданні свідки позивача надали перед судом показання про те, що ОСОБА_4 почала проживати спільно з позивачем літа 2013 року.
Отже початок перебігу спірного строку за змістом ст. 253 ЦК України починається з 01/09/2013.
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів громадянського стану від ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Таким чином спільне проживання однією сім'єю позивача та ОСОБА_4 тривало більше п'яти років до часу смерті ОСОБА_4 .
Отже перед судом доведено факт, що має юридичне значення щодо права позивача на спадкування спадщини ОСОБА_4 за ст. 1264 ЦК України.
Разом з цим в ч. 1 ст. 392 ЦК України, яку позивач вказав в якості правової підстави позову про визнання права власності на майно ОСОБА_4 вказано, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже позов за ст. 392 ЦК України може бути поданий власником майна. Таким чином позивачу не належить право на подання позову за ст. 392 ЦК України на майно ОСОБА_4 , оскільки позивач не є власником майна ОСОБА_4 .
Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином саме державна реєстрація є способом офіційного визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно.
Позивач не довів перед судом факту здійснення на його користь державної реєстрації речових прав на спірну квартиру.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину.
Отже законом визначено уповноважений державою орган щодо оформлення спадкових прав.
Таким чином органи нотаріату України здійснюють оформлення спадкових прав у порядку видачі відповідних свідоцтв, а не суди України на підставі негаторних засобів захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав з підстав, в порядку і за зверненням, що вказані в ст. 392 ЦК України.
У разі встановлення факту, що має юридичне значення для подання заяви про прийняття спадщини позивач зобов'язаний звернутися до визначеного законом органу, а не до суду. Звернення позивача до суду всупереч встановленому законом порядку оформлення спадкових прав є формою зловживання відповідним правом на звернення до суду.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Отже саме на підставі нотаріального оформлення спадкування здійснюється перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Так встановлення обсягу і змісту спадкового права, об'єму спадщини, усіх спадкоємців, які закликаються до спадкування належить до компетенції нотаріусів України.
Таким чином позивачу не належить право на визнання за ним права власності за ст. 392 ЦК України на майно ОСОБА_4
В п. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже саме на заінтересовану сторону процесуальним законом покладено обов'язок доказування правової підстави її позову.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
В ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено заборону зловживання правами, передбаченими в конвенції.
Поняття «зловживання» представлене в статті 17 та статті 35§ 3 (a) (зловживання правом на індивідуальне звернення). Вона посилається на своє звичайне значення відповідно до загальної теорії права, а саме - шкідливе здійснення права її власником в такий спосіб, який явно не відповідає або суперечить цілям, для яких таке право надане/створене (Miroпubovs і інші проти Латвії, §§ 62 та 65; S.A.S. проти Франції [ВП], § 66).
Особливо необхідно відзначити, що відповідно до ч. 3 ст. 77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Отже не підлягають дослідженню та правовій оцінці докази, які не стосуються предмета доказування в цій справі.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
позов задовольнити частково;
встановити, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з червня 2013 року по день смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім'єю за адресою АДРЕСА_2 ;
в іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Бородовський С.О.