Справа № 344/11457/18
Провадження № 1-кп/344/197/20
17 лютого 2020 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , представника потерпілого ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглядаючи у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом щодо ОСОБА_7 , якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ст.186 ч.3 КК України та ОСОБА_8 , якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст.162 ч.1 КК України, -
Прокурор в судовому засіданні подала письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 посилаючись на існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема щодо можливості переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Представник потерпілого та потерпілий підтримали думку прокурора.
Захисник ОСОБА_4 заперечила щодо продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , просила змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на інший, більш м'який.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави, суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
За змістом закону, тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст.177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоб запобігти їхньому настанню.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає до задоволення з наступних підстав.
Встановлено, що ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2018 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 29 вересня 2018 року включно. В подальшому судом вирішувалось питання щодо продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, на даний час триває судовий розгляд провадження та продовжують існувати ризики щодо можливості переховування обвинуваченим від суду, знищення, сховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.
В той же час прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, зокрема можливість обвинуваченого: переховуватися від суду; вчиняти інше кримінальне правопорушення.
Обставини, що слугували підставою застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час не змінилися, інших обставин, котрі давали б підстави до зміни чи скасування запобіжного заходу, судом не встановлено. При цьому, доводи сторони захисту щодо можливості застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не спростовують вищенаведених висновків суду.
За таких обставин суд вважає за доцільне, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_7 слід продовжити на строк до двох місяців.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 194, 196-199, 331, 370, 372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Застосування запобіжного заходу обраного щодо ОСОБА_7 , відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2018 року у вигляді тримання під вартою - продовжити до 16 квітня 2020 року включно.
Копію ухвали для відома та виконання направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань № 12.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.
Суддя: ОСОБА_1