ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"17" лютого 2020 р. Справа № 300/336/20
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Остап'юк С.В., розглянувши матеріали адміністративного позову Управління соціального захисту населення Калуської РДА до ВПВР УПЗВР в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення штрафу від 27.01.2020, -
12.02.2020 Управління соціального захисту населення Калуської РДА звернулося в суд з адміністративним позовом до ВПВР УПЗВР в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання дій державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу незаконними та скасування постанови про накладення штрафу від 27.01.2020.
Частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу (пункт 3); позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) (пункт 5).
Частиною 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти (пункт 2); власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (пункт 11).
Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив, що позовній заяві позивачем не зазначено: повне найменування позивача та відповідача; ідентифікаційний код відповідач в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; номери засобів зв'язку відповідача, його офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти, якщо такі відомості відомі; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив, що позивач до позовної заяви не додав документ про сплату судового збору, однак, заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з відсутністю кошторисних призначень.
Суд зазначає, що статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом (частина 1). Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (частина 2).
Згідно з частиною 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закону України "Про судовий збір".
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частинами 1, 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Суд зазначає, що відсутність кошторисних призначень на сплату судового збору не є тією обставиною, що впливає на майновий стан позивача, який є умовою для відстрочення сплати судового збору.
Таким чином, позивач не довів, а суд не встановив підстав для відстрочення позивачу сплати судового збору за подання даного позову, а клопотання до задоволення не підлягає.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб'єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", який вступив в дію з 01.01.2020, встановлено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2020 року складає 2 102 гривні.
Суд встановив, що за подання даного адміністративного позову майнового характеру, розмір судового збору повинен становити в розмірі 2 102 гривні, який позивачем не сплачений.
Таким чином, для усунення недоліків позовної заяви, позивачу необхідно додати до позовної заяви документ про сплату судового збору в розмірі 2 102 гривні.
Суд, на виконання вимог пункту 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, з'ясовуючи, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), зазначає, що відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 3 статті 122 даного Кодексу для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Предметом розгляду в даній справі є оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу від 27.01.2020, яку позивач отримав 28.01.2020 (вх. №581/04-01).
Як наслідок, позивач пропустив десятиденний строк на оскарження постанови про накладення штрафу від 27.01.2020.
Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивач, причин та доказів пропуску звернення до суду з даних адміністративним позовом не обґрунтував, будь-якої заяви з даного приводу суду не надав.
Тому суд, на виконання вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає необхідним запропонувати позивачу надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду з даними вимогами, з обґрунтуванням достатніх підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та долученням доказів поважності причин його пропуску.
За наявності вказаних недоліків, позовна заява не відповідає вимогам частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного та керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву Управління соціального захисту населення Калуської РДА до ВПВР УПЗВР в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення штрафу від 27.01.2020 - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом зазначення:
1) повного найменування позивача та відповідача,
2) ідентифікаційного коду відповідач в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України,
3) номеру засобів зв'язку відповідача, його офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти, якщо такі відомості відомі позивачу,
4) власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав,
та долучення:
1) документу про сплату судового збору в розмірі встановленому статтею 4 Закону України "Про судовий збір" в сумі 2 102 гривні або документ, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону,
2) заяви про поновлення строку звернення до суду з даними вимогами, з обґрунтуванням достатніх підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, з долученням доказів поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вище зазначений строк позовна заява буде повернена.
Ухвала окремо оскарженню не підлягає, у відповідності до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Суддя Остап'юк С.В.