05 лютого 2020 року м. Житомир справа № 240/12453/19
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гуріна Д.М.,
секретар судового засідання Шуляк О.Ю.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Синицької Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді,
встановив:
20 грудня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області, у якому просить:
- скасувати наказ начальника ГУ ДФС України у Житомирській області №33-о від 29 січня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого слідчого з особливо важливих справ ДПС України в Житомирській області 20 березня 2017 року.
- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого управління ДПС України в Житомирській області та у податковій міліції з 27 листопада 2018 року, з підстав скасування вироку суду, яким було визнано позивача винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 364, частиною 2 статті 15, частиною 3 статті 190 Кримінального кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказ №33-о від 29 січня 2018 року, яким його з 20 березня 2017 року звільнено з посади та податкової міліції підлягає скасуванню, оскільки судом вищої інстанції скасована підстава звільнення позивача. Позивач вважає, що має право на поновлення на посаді з якої його звільнено та посилається на необхідність скасування наказу про його звільнення.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначенням підготовчого засідання з викликом сторін на 5 лютого 2020 року на 10:00. Крім того, у вказаній ухвалі поновлено позивачу строк на звернення до суду з даним позовом.
30 січня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.39-42). В якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог та в обґрунтування заперечень зазначає, що станом на день розгляду адміністративної справи відсутній виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 . Крім того, позивачем не надано до суду доказів винесення щодо нього постанови (ухвали) про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. З огляду на викладене, на думку відповідача, відсутні обставини, що дають підстави для поновлення ОСОБА_1 на службі у податковій міліції.
У підготовчому засіданні суд ухвалою від 5 лютого 2020 року, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, закрив підготовче засідання та продовжив розгляд справи по суті, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 5 лютого 2020 року (а.с.52-53).
У судовому засідання 5 лютого 2020 року позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, що зазначені у позовній заяві.
У судовому засіданні 5 лютого 2020 року представник відповідача проти заявлених вимог заперечував повністю та просив відмовити у задоволенні позову, з підстав, що зазначені у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом №488-0 від 15 листопада 2010 року ОСОБА_1 призначено на посаду старшого слідчого відділення розслідування кримінальних справ слідчого відділу податкової міліції ДПА у Житомирській області.
Наказом №242-0 від 14 вересня 2011 року позивача відсторонено від займаної посади, підставою слугувала постанова прокуратури Житомирської області від 7 вересня 2011 року з припиненням виплати грошового забезпечення.
Наказ про відсторонення не оскаржувався та не скасовувався.
27 січня 2015 року Корольовський районний суд м.Житомира виніс вирок у справі №296/149/12-к, яким ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні злочинів, передбачених частиною 1 статті 364, частиною 2 статті 15, частиною 3 статті 190 Кримінального кодексу України.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 29 лютого 2016 року вирок Корольовського районного суду м.Житомира залишено без змін.
Наказом №100-0 від 29 березня 2016 року ОСОБА_1 звільнено із посади старшого слідчого з особливо важливих справ та з податкової міліції у запас Збройних сил України за пунктом 64 підпункту "й" (у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати посади або займатись діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи кримінального правопорушення). Підстава: повідомлення Корольовського РВ м.Житомира КВІУДПСУ в Житомирській області №1053 від 24 березня 2016 року, вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 27 січня 2015 року.
6 жовтня 2016 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційні скарги заступника прокурора Житомирської області та засудженого ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 29 лютого 2016 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.
6 лютого 2017 року Житомирським апеляційним адміністративним судом у справі №806/2683/16 скасовано наказ ГУ ДФС у Житомирській області №100-о від 29 березня 2016 року, поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого з особливо важливих справ відділу розслідування кримінальних справ слідчого управління ДПС у Житомирській області з 6 жовтня 2016 року.
З метою належного виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2017 року у справі №806/2683/16 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 28 липня 2017 року ВП №54398436, відповідачем прийнято наказ від 16 січня 2018 року №22-0, поновлено позивача на посаді з 6 жовтня 2016 року (а.с.3).
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 20 березня 2017 року у справі №296/149/12-к вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 27 січня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін (а.с.5-12).
Про залишення Апеляційним судом Житомирської області вироку Корольовського районного суду м.Житомира від 27 січня 2015 року у справі №296/149/12-к без змін, відповідача повідомлено Прокуратурою Житомирської області листом від 11 січня 2018 року №09-16вих.18.
Роботодавцем враховано повідомлення прокуратури, та наказом ГУ ДФС у Житомирській області від 29 січня 2018 року №33-о на підставі підпункту «й» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114, якою передбачено звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи кримінального правопорушення, ОСОБА_1 звільнено з займаної посади 20 березня 2017 року, тобто з дати набрання законної сили вироком Корольовського районного суду м.Житомира від 27 січня 2015 року, за результатами нового розгляду справи в суді апеляційної інстанції (а.с.4).
27 листопада 2018 року Верховний Суд скасував ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 20 березня 2017 року, на підставі якої вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 27 січня 2015 року відносно ОСОБА_1 набрав законної сили та направив кримінальну справу відносно позивача на новий апеляційний розгляд (а.с.13-20).
12 грудня 2019 року Вінницький апеляційний суд скасував вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 27 січня 2015 року яким ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочинів передбачених частиною 1 статті 364, частиною 2 статті 15, частиною 3 статті 190 Кримінального кодексу України та повернув вищевказану кримінальну справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції (а.с.21-25).
Позивач, вважаючи, що оскільки скасована підстава його звільнення, то він має право на поновлення на роботі, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до частини 2 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Аналогічна за змістом норма зафіксована в статті 62 Конституції України, яка передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до підпункту "й" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМ УРСР від 29 липня 1991 року №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи кримінального правопорушення.
Відповідач, керуючись підпунктом "й" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМ УРСР від 29 липня 1991 року №114 звільнив ОСОБА_1 .
Відповідно до наказу начальника ГУ ДФС України у Житомирській області №33-о від 29 січня 2018 року підставою для звільнення ОСОБА_1 є ухвала Апеляційного суду Житомирської області від 20 березня 2017 року (а.с.4).
Оскільки ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2018 року ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 20 березня 2017 року скасовано та направлено справу на новий апеляційний розгляд, а ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2019 року вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 27 січня 2015 року відносно ОСОБА_1 скасований, - кримінальна справа відносно позивача направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, то припинила існування обставина, що стала підставою звільнення ОСОБА_1 , саме з цього моменту (з 27 листопада 2018 року) позивача слід поновити на попередній посаді, з якої він був звільнений.
Суд не приймає посилання відповідача на те, що виправдувальний вирок або постанова про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення щодо ОСОБА_1 відсутні, а тому відповідно до положень статті 6 Закону України від 1 грудня 1994 року №266/94 "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон України №266/94) відсутні і правові підстави для його поновлення на посаді.
Відповідно до статті 6 Закону України №266/94 громадянин, звільнений з роботи (посади) у зв'язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (посаді), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, наявність інших передбачених законом підстав, що перешкоджають поновленню на роботі (посаді) - йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу. Робота (посада) надається громадянинові не пізніше ніж через один місяць з дня звернення, якщо воно надійшло протягом трьох місяців з дня набрання законної сили виправдувальним вироком або винесення постанови (ухвали) про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Отже, стаття 6 Закону України №266/94 встановлює обов'язок держави поновити незаконно засудженого громадянина на колишній роботі, а уразі неможливості не пізніше ніж через один місяць з дня звернення надати громадянину підходящу роботу.
Положення Закону України №266/94 встановлюють порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки ОСОБА_1 не оскаржує своє звільнення з підстав наявності виправдувального вироку або закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, а мотивує протиправність оскаржуваної постанови тим, що відпали підстави на основі яких його було звільнено з посади.
У даному випадку ОСОБА_1 набув права на поновлення на роботі не на підставі статті 6 Закону України №266/94, а на підставі пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМ УРСР від 29.07.1991 № 114, відповідно до якого у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Відповідно до частини 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
На час прийняття оскаржуваного наказу від 29 січня 2018 року №33-о про звільнення позивача, ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 20 березня 2017 року залишено без змін обвинувальний вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 27 січня 2015 року, а тому відповідач, отримавши у встановленому порядку повідомлення від прокуратури про набрання вироком законної сили, діяв правомірно.
Однак, у зв'язку з тим, що ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2018 року ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 20 березня 2017 року скасовано та направлено справу на новий апеляційний розгляд, а ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2019 року вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 27 січня 2015 року відносно ОСОБА_1 скасований, то позивач набув права на поновлення його на посаді з моменту скасування ухвалою Верховного Суду ухвали апеляційного суду, яка стала підставою для прийняття оскаржуваного наказу, а сам наказ від 29 січня 2018 року №33-о "Про звільнення ОСОБА_1 " з 27 листопада 2018 року став перешкоджати праву позивача на поновлення на посаді, тобто є протиправним.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2012 року у справі №21-121а12.
Враховуючи наведене суд задовольняє адміністративний позов та поновлює позивача на посаді.
Розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39459195) про скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Житомирській області від 29 січня 2018 року №33-о "Про звільнення ОСОБА_1 "
Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого з особливо важливих справ відділу розслідування кримінальних справ слідчого управління ДПС у Житомирській області з 27 листопада 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складене 17 лютого 2020 року.
Суддя Д.М. Гурін