Справа № 279/178/19
Номер рядка звіту 11
номер провадження 1-кп/279/152/20 В И Р О К
"17" лютого 2020 р.
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в колегіальному складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з секретарем ОСОБА_4 , за участю прокурора ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коростені кримінальне провадження № 12018060060001861 від 19.11.2018 року по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Березовий Груд, Лугинського району, Житомирської області, громадянина України, з середньо освітою, не працюючого, не одруженого, на утриманні осіб не має, не інваліда, раніше судимого: 14.02.1989 року Народицьким районним народним судом Житомирської області за ст.94,188-1 ч.1,42 КК України до 10 років позбавлення волі; 26.10.2004 року Овруцьким районним судом Житомирської області за ст.307 ч.3,309 ч.2,311 ч.3,317 ч.2,185 ч.5,70 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного особистого майна; 17.08.2005 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області за ст.185 ч.3,70 ч.4 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч.2, 115 ч.2 п.13 КК України,
18.11.2018 року, у вечірній час, ОСОБА_7 разом із ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 розпивали спиртні напої в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_7 ..
Цього ж дня, близько 19 години 30 хвилин, між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, розпочався словесний конфлікт, під час якого, перебуваючи удвох на сходинковому майданчику першого під'їзду №2 вищевказаного будинку, де потерпілий плюнув в обличчя ОСОБА_7 , який мав при собі розкладний ніж, з метою спричинення тілесних ушкоджень, лезом вказаного ножа ОСОБА_7 наніс один удар в ліву частину грудної клітки, в ділянку серця, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаної рани по передньо-боковій поверхні грудної клітки ліворуч на рівні 7 міжребір'я і на межі з середньо ключичною та передньо-аксилярною лініями з наявністю проникнення в плевральну порожнину, при наявності гемотораксу, ушкодженням міжреберної артерії, які згідно висновку експерта №05 від 08.01.2019 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. В подальшому, ОСОБА_7 облишив потерпілого на сходинковому майданчику, повернувся до приміщення квартири і повідомив присутнім про дану подію, попросив подивитися в якому стані потерпілий та викликати для нього швидку. ОСОБА_6 було надано своєчасну невідкладну кваліфіковану медичну допомогу і він залишився живий.
Діями, які виразились в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, ОСОБА_7 , вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.121 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 було пред'явлено обвинувачення у закінченому замаху на вбивство, тобто замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині - ОСОБА_6 , вчиненому особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116-118 цього кодексу, за ч.2 ст.15, ч.2 п.13 ст.115 КК України.
Вищевказані встановлені судом обставини підтверджуються показаннями обвинуваченого, потерпілого, свідків, висновками експертиз та письмовими доказами, дослідженими безпосередньо судом в судовому засіданні.
Допитаний в судовому засіданні по суті пред'явленого обвинувачення ОСОБА_7 винуватим себе не визнав та дав показання про те, що наміру вбивати потерпілого він не мав. 18.11.2018 року до нього додому прийшов ОСОБА_12 разом з ОСОБА_13 . ОСОБА_14 сказав, що втомився та піде трохи відпочине, а він з ОСОБА_13 залишились сидіти на кухні, розмовляли. Потім ОСОБА_15 подзвонив потерпілий і сказав, що незабаром прийде. Через хвилин десять він знову зателефонував їй, вона вийшла та зустріла його на вулиці, і вже разом повернулися до квартири. Потерпілий прийшов вже випивший, приніс із собою ще чекушку спирта, яку вони всі разом випили. Потім потерпілий почав приставати до дівчат, висловлюватися нецензурними словами, на що він сказав, щоб він йшов додому і попросив ОСОБА_16 вивезти його. У квартирі ножем потерпілому не погрожував та словесних погроз не висловлював. Інна провела потерпілого, однак він не пішов, а почав стукати у двері руками та ногами. Після цього, він одягнув куртку, вийшов до потерпілого на площадку, який вже почав спускатися по сходам, та зробив йому зауваження, що навіщо він влаштовує конфлікт у під'їзді і дивує сусідів. Однак потерпілий розвернувся, почав підніматися до нього сходами, щось тримав у руках, і погрожувати: «Що він його не боїться, що зараз всім тут буде «труба», потім плюнув йому в обличчя. Тоді він вдарив його ножем в живіт, після чого повернувся до квартири і сказав ОСОБА_15 , щоб вона пішла подивилась, що там з потерпілим і викликала для нього швидку. Ніж потерпілий у нього в руках бачив, однак продовжував наближатись до нього, висловлюватись брутальною лайкою. Дістав ніж, так як потерпілий погрожував йому і для того, щоб останній боявся та не підходив до нього. Удар наніс хаотично, куди бив не бачив, оскільки потерпілий був у зимньому одязі. Вбивати потерпілого наміру не мав, хотів припинити його дії та вважав, що приїде швидка і надасть йому допомогу. Ніж знаходився в кармані у куртці, його вилучили працівники поліції. Вбивати ОСОБА_17 не хотів, наміру такого не мав, до цього вони ніколи не бачились.
Потерпілий ОСОБА_6 дав показання про те, що 18.11.2018 року біля 19 години до нього зателефонувала знайома ОСОБА_18 , запропонувала зустрітися та випити. Зустрівшись, вона завела його до квартири ОСОБА_19 , в якій він був вперше. В квартирі знаходився ОСОБА_20 , він та ще дві дівчини, всі розпивали спиртні напої, а потім розпочався конфлікт між ним та обвинуваченим, на ґрунті ревнощів до однієї із жінок, оскільки він пропонував провести її додому. Під час конфлікту ОСОБА_19 схопив зі столу ніж та погрожуючи їм, сказав, щоб він йшов з квартири. У відповідь він сказав, що не боїться його та щоб забрав ніж. Інна взяла його під руки та вивела з квартири. Він залишився стояти у під'їзді і чекати на ОСОБА_16 , оскільки вони прийшли разом. Однак вона не виходила, тоді він декілька разів рукою постукав у двері, але йому ніхто не відчинив. Він вже зібрався йти, ступив на сходи, як почув, що відкрились двері. Розвернувшись, побачив ОСОБА_19 , який без будь-яких слів, вдарив його ножем у грудну клітину. Стояли вони один до одного обличчям, він був одягнений по зимньому. Після удару впав, а обвинувачений повернувся та пішов назад до квартири. При собі жодних предметів він не мав та обвинуваченому не погрожував. Сам ОСОБА_19 на нього тиску не чинив, однак його знайомі просили, щоб він не ходив до суду. Викликала швидку та першу допомогу йому надавала ОСОБА_18 . Претензій до обвинуваченого не має, завдана злочином шкода йому не відшкодована, при призначенні покарання покладається на розсуд суду.
Свідок ОСОБА_11 свідчила про те, що повертаючись від знайомих вона зайшла до ОСОБА_20 додому. Там знаходилась ОСОБА_18 , ОСОБА_20 і ОСОБА_14 . Через деякий час ОСОБА_18 вийшла з квартири та повернулась вже із потерпілим. Він приніс спирт, який вони випили, а ОСОБА_14 в той час спав в кімнаті. Під час розпиття спиртних напоїв між ОСОБА_20 та потерпілим виник конфлікт, оскільки ОСОБА_17 висловлювався нецензурними словами, вів себе неадекватно, ображав ОСОБА_20 , хотів провести її додому, що не сподобалось всім присутнім та погрожував їм. Валентину така поведінка не сподобалась, на що він сказав ОСОБА_15 , щоб вона його вивела, та йшов додому. Погроз від ОСОБА_19 в бік потерпілого вона не чула, ножем йому він не погрожував та взагалі ніж не бачила. Потерпілий йти не хотів, тоді ОСОБА_18 взяла його за рукав та вивела з квартири. Він почав стукати у двері, стукав декілька разів, голосно, на що ОСОБА_20 сказав ОСОБА_15 , щоб вона відправила його додому. Однак ОСОБА_18 не виходила, тоді ОСОБА_20 вийшов до нього сам. Повернувшись він був схвильований і сказав, що потерпілий плюнув йому в обличчя, щоб ОСОБА_18 пішла подивилась на нього, бо він вдарив його ножем. Швидку допомогу викликала ОСОБА_18 . Після того, як потерпілого забрала швидка вона пішла додому.
Свідок ОСОБА_10 показала, що біля 7 години вечора їй зателефонував ОСОБА_17 і запитав де вона знаходиться, на що вона повідомила, що перебуває у ОСОБА_19 . У відповідь він сказав, що прийде через хвилин двадцять. Вона вийшла, зустріла його на вулиці, ОСОБА_17 прийшов випивший і приніс з собою неповну чекушку спирта. Вони всі разом розпили цю пляшку спирта (розвівши її), а потім ОСОБА_17 почав висловлюватись нецензурними словами, чіплятись до ОСОБА_21 , вести себе неадекватно. ОСОБА_20 це не сподобалось і він попросив його піти, однак потерпілий не реагував, тому вона взяла ОСОБА_17 за руку і вивела із квартири. Він почав голосно стукати у двері. ОСОБА_20 вийшов та сказав йому: «Іди звідси». У відповідь потерпілий крикнув, що він його не боїться та плюнув ОСОБА_20 в обличчя. Потім вона почула хлопок, повернувся ОСОБА_20 , витирав лице і сказав, щоб вона вийшла подивилась, що там із ОСОБА_17 , так як він вдарив його ножем та викликала швидку. Коли вона вийшла, то побачила, що потерпілий стояв біля дверей під'їзду, обпершись об стіну. Вона запропонувала йому сісти на лавку та викликати швидку. Швидку викликала двічі, оскільки їй здалось, що вона довго не їхала. Плювок в обличчя ОСОБА_19 не бачила, однак чула. Куди саме ОСОБА_19 вдарив ножем потерпілого не знає. Під час перебування у квартирі ОСОБА_19 потерпілому не погрожував і не ображав.
Свідок ОСОБА_22 (матір потерпілого) свідчила про те, що їй пере телефонували з телефону її сина ОСОБА_23 працівники лікарні та повідомили, що його доставили у лікарню з ножовим пораненням. 18.11.2018 року він виходив з дому тверезий. Всі речі у які був одягнений син вона віддала слідчому.
Обвинувачений з показаннями вказаних свідків погодився, їх правдивість не заперечив.
Також винність обвинуваченого доводиться дослідженими письмовими доказами:
Витягом з ЄРДР зі змісту якого слідує, що відомості про вчинення злочину було внесено 19.11.2018 року з правовою кваліфікацією дій за ст.15 ч.2, ст.115 ч.2 п.13 КК України; особу, яку повідомлено про підозру зазначено ОСОБА_7 , а рапортом уповноваженої особи Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області зафіксованонадходження повідомлення до ШМД - ножове поранення, що стало підставою для внесення даних про вчинення злочину до ЄРДР.
Довідкою травмпункту Коростенської ЦМЛ від 18.11.2018 року про те, що ОСОБА_6 надавалась медична допомога та встановлено діагноз: ножове поранення в область серця; довідкою Коростенської ЦМЛ від 19.11.2018 року про перебування на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології та УТ; фотознімок Волківського на якому зображено тілесне ушкодження отримані від ОСОБА_7 , який постановою від 10.12.2018 року визнаний речовим доказом та приєднаний до матеріалів кримінального провадження; карткою виклику швидкої медичної допомоги, якою зафіксовано виклик швидкої допомоги та надання медичної допомоги потерпілому.
Протоколом огляду місця події від 18.11.2018 року з схематичним планом та фото таблицями до нього, яким зафіксовано місце вчинення злочину, обстановка всередині під'їзду №2 будинку АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_4 , виявлення та вилучення плям бурого кольору на підлозі, сходах та ножа.
Огляд виявлених та вилучених речей під час огляду місця події 18.11.2018 року зафіксовано у протоколі огляду речей і документів від 19.11.2018 року, визнано їх речовими доказамита приєднано до матеріалів кримінального провадження.
Ухвалою суду від 19.11.2018 року на вилучені речі накладено арешт.
Протоколом тимчасового вилучення майна від 20.11.2018 року зафіксовано вилучення речей, в які був одягнений потерпілий ОСОБА_6 , зокрема светра та футболки, які добровільно видала його матір ОСОБА_24 ; їх огляд зафіксовано у протоколі огляду речей і документів від 20.11.2018 року з фото таблицями до нього, а постановою від 20.11.2018 року вказані речі визнано речовими доказами.
Висновком експерта №05 від 08.01.2019 року встановлено, що у ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаної рани по передньо-боковій поверхні грудної клітки ліворуч на рівні 7 міжребір'я і на межі з середньо ключичною та передньо-аксилярною лініями з наявністю проникнення в плевральну порожнину, при наявності гемотораксу (1.5 літрів крові зі згорстками), ушкодженням міжреберної артерії. Дані тілесні ушкодження виникли від однократної дії гострого предмета з колюче ріжучими властивостями; відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. Тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_6 могли утворитись при обставинах описаних та продемонстрованих при слідчому експерименті, як з підозрюваним ОСОБА_7 , так і потерпілим ОСОБА_6 ..
Висновком судово-медичної (імунологічної) експертизи №18 від 11.01.2019 року встановлено, що кров ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВО. В результаті серологічного дослідження в об.;1,2, виявлено антигени А і Н, походження яких можливе за рахунок крові будь-якої особи, організму якої властиві дані антигени. Такими особами можуть бути, як ОСОБА_6 так і ОСОБА_7 , оскільки крові останнім властиві антигени А. і ОСОБА_25 .
Даними слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 від 22.12.2018 року в ході якого останній в присутності понятих відтворив обставини нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченим, розповів про кількість та місце заподіяння йому ударів, з ілюстративною таблицею до нього.
Аналогічні показання були надані потерпілим і в судовому засіданні.
Обвинувачений заперечив проти показань потерпілого ОСОБА_6 в тому, що він перебуваючи в приміщенні кухні замахувався на нього ножем та погрожував.
В судовому засіданніпереглянуто відеозапис слідчого експерименту, проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_7 від 21.11.2018 року, та сприйнявши таким чином його показання особисто, суд встановив, що ОСОБА_7 в присутності понятих та захисника розказав на місці про обставини вчинення злочину, відтворив механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 , розповів про кількість та місце нанесення ударів потерпілому, вказав на місце залишення потерпілого. Як свідчить відеозапис слідчої дії, показання ОСОБА_7 давав вільно, вони були послідовними, відповідав на запитання та уточнював місце знаходження певних речей та учасників події, вільно орієнтувався в обстановці.
Водночас, ОСОБА_7 , як під час досудового слідства так і під час судового розгляду не заперечував, що наніс один удар ножем потерпілому, проте свою винуватість у вчиненні замаху на навмисне вбивство останнього на всіх стадіях процесу категорично і послідовно заперечував, постійно стверджував, що не бажав настання смерті потерпілого. Про відсутність такого умислу він стверджував під час затримання, допиту та проведення слідчого експерименту.
З висновку судово-психіатричного експерта № 399-2018 від 18.12.2018 року слідує, що ОСОБА_7 під час вчинення інкримінованих дій міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, по своєму психічному стану не потребує в застосуванні щодо нього примусових заходів медичного характеру. Давав послідовні свідчення, суть звинувачення розуміє, не заперечував причетність до скоєного, в подробицях розповідав про свої дії під час інкримінованого злочину, розуміє мету обстеження, протиправність та можливість покарання за дії, в яких його звинувачують. Дії ОСОБА_7 були сутиаційно обумовленими, послідовними, цілеспрямованими, направлені на конкретну особу, супроводжувались адекватною мовною продукцією, зв'язку з навколишнім не втрачав, добре їх пам'ятає. По суті справи розповідав про те, що … ми зі знайомими випивали… до моєї знайомої ОСОБА_26 подзвонив її знайомий і прийшов до нас… потім він почав до неї залицятися… я виштовхнув його, але він повернувся і почав бити ногами у мої двері… я зробив йому зауваження… він рвонув до мене і щось тримав у руках… я відчув, що мені щось загрожує, я вийняв ніж і вдарив його….
Суд вважає, що експерти не мають заінтересованості у розгляді кримінального провадження, тому піддавати сумніву викладені у висновку обставини вчинення ОСОБА_7 злочину, які останній особисто наводив, підстав не має.
Відповідно до висновків акту спеціальної медичної комісії з проведення медичних оглядів Д-252 від 16.12.2018 року ОСОБА_7 має психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю.
Зауважень щодо належності та допустимості представлених стороною обвинувачення доказів від сторони захисту не надійшло.
Наведені докази є належними та допустимими та в своїй сукупності достатніми та взаємопов'язаними, поза розумним сумнівом доводять причетність ОСОБА_7 до вчинення злочину, передбаченого ст.121 ч.1 КК України.
Пред'явлене ОСОБА_7 органом досудового розслідування обвинувачення за ст.15 ч.2, ст.115 ч.2 п.13 КК України в наданих суду доказах підтвердження не знайшло, оскільки ні в ході досудового розслідування, ні в ході судового слідства не встановлено, що наносячи удар та спричиняючи тілесне ушкодження ОСОБА_6 він мав прямий умисел на його вбивство.
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Ціль досягнення суспільно небезпечного результату - це конструктивний елемент попередньої злочинної діяльності, у тому числі й замаху. Таким чином, наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони були включені в ціль його діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, то вона не могла й вчиняти замах на їх досягнення.
Відповідно до положень пунктів 4,22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» при відмежуванні умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, - умисел є прямим, а якщо не бажає, але свідомо припускає їх настання, - умисел є непрямим. Вирішуючи питання про те, з яким (прямим чи непрямим) умислом діяв винуватий, тобто для з'ясування змісту і спрямованості умислу, необхідно зважати на сукупність всіх обставин учиненого діяння і враховувати не тільки поведінку винуватого до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, кількість, характер і локалізацію поранень (поранення життєво важливих органів), заподіяних потерпілому, причини припинення злочинних дій, а й спосіб учинення злочину, засоби і знаряддя злочину. При цьому якщо винна особа відмовилась від убивства потерпілого вже після вчинення дій, які вважала за необхідне виконати для доведення злочину до кінця, але його не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, діяння належить кваліфікувати відповідно до частини другої статті 15 КК як закінчений замах на умисне вбивство, яке може бути вчинено лише з прямим умислом.
Про наявність прямого умислу можуть свідчити, зокрема, конкретні дії винуватого, які завідомо для нього повинні були потягти смерть потерпілого і не призвели до смертельного наслідку лише в силу обставин, які не залежали від його волі.
ОСОБА_7 фактично визнав себе причетним до заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, однак заперечив, що він мав намір позбавляти його життя.
Всі представлені стороною обвинувачення суду докази не дають можливості зробити абсолютний та беззаперечний висновок про те, що наносячи ОСОБА_6 удар в місце розташування життєво-важливих органів потерпілого - ліву частину грудної клітки, в ділянку серця, обвинувачений мав прямий умисел саме на позбавлення його життя та бажав настання такого наслідку.
Вирішуючи питання про наявність у обвинуваченого ОСОБА_7 прямого умислу на вбивство, суд виходить із сукупності всіх встановлених судом обставин вчиненого діяння, зокрема, враховує спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень і інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Так, за встановлених у судовому засіданні обставин, а саме хаотичне, нецілеспрямоване нанесення ОСОБА_7 одного удару потерпілому ножем, його характер і локалізацію, те, що обвинувачений в разі наявності у нього умислу на вбивство мав реальну можливість довести свої злочинні дії до кінця, але після нанесення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи, що наслідки нанесених тілесних ушкоджень потерпілому не можуть бути загрозою для його життя, залишив місце вчинення злочину. Після заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 повернувся до квартири і повідомив присутніх про дану подію, попросив піти і подивитися стан потерпілого, викликати йому швидку. Також, мотивуючи своє рішення про відсутність у ОСОБА_7 прямого умислу на протиправне заподіяння смерті, суд бере до уваги його поведінку, яка передувала злочину, а саме, що він не був ініціатором конфлікту, який виник між ним та потерпілим, а також очевидно віктимну поведінку потерпілого ОСОБА_6 , який поводився агресивно, фактично спровокував конфлікт, наслідком якого стало заподіяння останньому тяжких тілесних ушкоджень.
Показання потерпілого про те, що ОСОБА_7 перебуваючи в приміщенні кухні замахувався на нього ножем та погрожував йому вбивством суд не приймає до уваги, оскільки це спростовується показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , а також показами самого обвинуваченого, які є логічними, послідовними та узгоджуються між собою.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_7 прямого умислу на вбивство і кваліфікує його дії за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Відповідно до положень ст.62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а також обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.
Як особа ОСОБА_7 ніде не працює, на спеціалізованих обліках не перебуває, проте має психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема за умисне вбивство.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 , судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання суд визнає рецидив злочинів.
Зазначена органом досудового розслідування, як обтяжуюча обставина вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння не знайшла підтвердження в ході судового слідства, незважаючи на те, що обвинувачений в суді дав показання, що в день вчинення злочину він вживав алкогольні напої. Сторона обвинувачення не підтвердила дану обставину медичними документами, що позбавляє суд визнати цю обставину, як таку, що обтяжує покарання обвинуваченого.
Обираючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого злочину, його наслідки, особу обвинуваченого та його ставлення до вчиненого (у вчиненому не кається),думку потерпілого щодо покарання, відсутність обставин, що пом'якшують покарання та наявність обставин, що обтяжують покарання, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також те, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але й переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має також бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення осіб, що вчинили злочини, а також для попередження вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим так і іншими особами, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливо без ізоляції від суспільства, оскільки вчинено тяжкий злочин проти життя та здоров'я особи, тому ОСОБА_7 слід обрати покарання відповідно до санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинений ним злочин, у виді позбавлення волі, що буде справедливим, співмірним вчиненому, достатнім для попередження вчинення ним нових злочинів.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати відсутні, цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'являвся. Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 у виді тримання під вартою припинив свою дію 23.11.2019 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368,373,374 КПК України,
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.121 ч.1 КК України, та призначити йому покарання у виді 6(шести) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання обчислювати з дня затримання ОСОБА_7 в порядку приведення вироку до виконання.
Зарахувати строк перебування ОСОБА_7 під вартою з 18.11.2018 року по 23.11.2019 року, як відбуте покарання.
Речові докази: ніж з викидним автоматичним механізмом чорного кольору; три паперові конверти в які упаковано марлеві тампони, на які зроблено змиви з плям речовини бурого кольору; три паперові конверти до яких упаковано марлеві тампони з контрольними змивами; светр в'язаний чорно-білого кольору; кофту білого кольору з рукавами синього кольору, які передані на зберігання до камери схову речових доказів Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області - знищити; фотознімок зроблений у лікарні після операційного втручання, який приєднаний до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Арешт накладений на ніж та змиви ухвалою Коростенського міськрайонного суду від 19.11.2018 року скасувати.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Коростенський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляції, а в разі подачі апеляції - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.
Копію вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору, не пізніше наступного дня після ухвалення - надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, може бути отримана в суді учасниками судового провадження.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2