Справа № 296/5612/19
2/296/571/20
"06" лютого 2020 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого судді Адамовича О.Й.,
за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Житомирі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом, в якому просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він разом зі своєю матір'ю - ОСОБА_3 є власниками квартири АДРЕСА_2 , в якій також зареєстрований відповідач. Разом з тим вказав, що відповідно до даних наявної домової книги по квартирі « АДРЕСА_2 та довідки КП «ВЖРЕП №9» Житомирської міської ради відповідач не зареєстрований за цією адресою. Так, відповідач ОСОБА_2 не є членом сім'ї, ніколи не проживав у квартирі АДРЕСА_2 , не вів спільне господарство, не приймав і не приймає участі у догляді та в утриманні будинку, квартири та прибудинкової території. Жодних перешкод у користуванні даним будинком ОСОБА_2 ніхто не чинив та будь-яких договорів про збереження за відповідачем в період його відсутності права користування належним їм житлом не укладали.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира ОСОБА_12 від 25.06.2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (а.с.24).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано судді Адамовичу О.Й. для розгляду, у зв'язку зі звільненням 01.08.2019 року судді ОСОБА_12 у відставку (а.с. 26-27).
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 08 жовтня 2019 року дану справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.28).
12 грудня 2019 року протокольною ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (а.с.41-42).
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи. Пояснив, що про реєстрацію відповідача у квартирі дізнався, коли пішов на виборчу дільницю для голосування та побачив у списку виборців відповідача, який значився зареєстрованим у його квартирі. Повідомив, що відповідач доводиться йому двоюрідним братом зі сторони батька, однак він ніколи не проживав з ним, яким чином та з яких причин він значиться зареєстрованим позивачу не відомо. Батько позивача ОСОБА_4 помер в 2014 році та зі своїм братом, сином якого є відповідач, не спілкувався через конфлікт, у зв'язку з чим позивач також не підтримує родинних відносин зі своїм дядьком та відповідачем. Де зараз перебуває відповідач йому не відомо.
Від відповідача відзив на позов до суду не надходив, копія належним чином завіреної ухвали про прийняття справи до провадження від 08.10.2019, разом з судовою повісткою про виклик та копією позовної заяви з додатками судом направлялися за зареєстрованим місцем проживання (перебування) відповідача, а також відповідача повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке оприлюднено 06.11.2019 та 12.12.2019 (а.с. 35-36, 44-45).
У судове засідання, призначене на 06.02.2020 відповідач не з'явився.
Враховуючи вищевикладене, у суду є підстави вважати, що відповідач належним чином повідомлений про порядок розгляду справи.
Третя особа - ОСОБА_3 про день, час та місце розгляду справи повідомлялася. В підготовчому засіданні пояснила, що є матір'ю позивача, який разом зі своєю дружиною та дітьми проживають в квартирі АДРЕСА_2 та вказала, що відповідач ніколи з ними не проживав.
Згідно з ч.1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Як встановлено, ч. 8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст.211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача.
Суд, заслухавши позивача, допитавши свідків, розглянувши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належала ОСОБА_4 та членам його сім'ї, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в рівних долях, згідно свідоцтва про право власності на житло від 15.08.2001р. виданого відділом приватизації Коростенського відділку Південно-Західної залізниці Коростенської дистанції цивільних споруд (а.с. 8).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.7).
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 квітня 2015 спадкоємцем майна померлого ОСОБА_4 , а саме 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 , став позивач ОСОБА_1 (син померлого) (а.с.12).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 , належить позивачу на праві приватної власності (а.с.49).
Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 15 серпня 2001р., свідоцтвом про право на спадщину за законом від 27 квітня 2015р. та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.02.2020.
Так, 22.04.2019 позивач звертався з заявою до Житомирської міської ради з приводу надання інформації щодо реєстрації ОСОБА_2 (а.с.17), на що йому було повідомлено, що ОСОБА_2 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 з 23.01.1986 року (а.с 17- зворотній бік).
Разом з тим, відповідно до довідки КП «ВЖРЕП №9» Житомирської міської ради №478 від 13.04.2019 за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано п'ять осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 . (а.с. 6).
Слід зазначити, що відповідно і до даних наявних в домовій книзі по квартирі АДРЕСА_2 відповідач ОСОБА_2 також зареєстрованим не значиться (а.с. 9-11).
Як вбачається з пояснень позивача, у належній йому та його матері квартирі зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , який в квартирі ніколи не проживає, участі в утриманні квартири не бере, не є членом сім'ї власника, проте його реєстрація порушує права позивача як власника на реалізацію ним права користування та розпорядження належним йому майном.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що є сусідом позивача та проживає в квартирі АДРЕСА_3 з 1979 року. Зазначив, що ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_2 ніколи не проживав. Бачив відповідача ще у 80-х роках минулого століття, коли йому було років 5, знає що його приводила баба Аня, яка померла років 20 назад. Зараз в даній квартирі проживає позивач ОСОБА_1 , його дружина та двоє дітей.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що є сусідкою позивача та проживає в квартирі АДРЕСА_4 . Зазначила, що працювала разом з дідом позивача, в якого було два сина ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , якого був син. Відповідача ОСОБА_2 ніколи не бачила, в квартирі АДРЕСА_2 він ніколи не проживав. Діти свідка росли разом з позивачем. Батька відповідача ОСОБА_10 бачила лише один раз на весіллі і знає, що зі своїм сином він проживав на Польовій . Щодо реєстрації ОСОБА_2 у квартирі їй нічого не відомо.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено в статті 41 Конституції України, в якій гарантовано право кожному володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України).
Статтею 379 ЦК України передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Згідно із ч. 1 ст. 383 Цивільного кодексу України та ст. 150 Житлового кодексу УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
За змістом ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Згідно ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не проживає в квартирі, власником якої є позивач, більше одного року, при цьому поважність таких причин матеріалами справи не встановлено. До того ж, з пояснень позивача, третьої особи та показів свідків вбачається, що відповідач у квартирі АДРЕСА_2 взагалі не проживав.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу(групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, коли права власника порушені, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, суд приходить до висновку, що позивач правомірно вимагає усунення будь-яких порушень його прав власника житлового приміщення, в даному випадку шляхом визнання ОСОБА_2 , такими, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Питання щодо стягнення судових витрат позивачем не ставилося.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 317, 319, 383, 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 280-283, 289, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя О. Й. Адамович