17 лютого 2020 року Справа № 160/374/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -
13.01.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 27.12.2019 року №60149672, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 року адміністративний позов залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху на усунення недоліків позовної заяви.
03.02.2020 року позивачем усунуто недоліки адміністративного позову в строк, визначений Кодексом адміністративного судочинства України, шляхом надання до канцелярії суду документу про сплату судового збору.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 14.02.2020 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову від 27.12.2019 року про накладення на Головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області штрафу у розмірі 10 200,00 грн. ВП №60149672. Позивач не погоджується із вказаною постановою про накладення штрафу, вважає її протиправною та такою, що порушує права та інтереси позивача, оскільки позивачем було вчинено всі необхідні дії для виконання судового рішення та частково його виконано.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 року у справі №804/9579/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо призначення пенсії громадянину ОСОБА_1 у розмірі 56% загальної суми грошового забезпечення за 22 роки вислуги та відмови в перерахунку пенсії відповідно до пункту а) ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як звільненому зі служби в поліції на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії громадянину ОСОБА_1 , призначити та виплачувати основний розмір пенсії на підставі пункту а) ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як звільненому зі служби в поліції на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) у розмірі 61% відповідних сум грошового забезпечення за 22 роки вислуги, починаючи з 01.12.2017 року з урахуванням фактично виплачених сум. В іншій частині вимог відмовлено.
На підставі вказаного рішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом 04.09.2019 року видано виконавчий лист на підставі якого головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстицію у Дніпропетровській області Куліковською Альоною Олександрівною було відкрито виконавче провадження ВП №60149672.
05.11.2019 року головним державним виконавцем за не виконання рішення суду винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області штрафу у розмірі 5 100,00 грн. та надано строк 10 робочих днів для виконання виконавчого документу.
За повторне не виконання рішення суду 27.12.2019 року головним державним виконавцем винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області штрафу у розмірі 10 200,00 грн.
Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення головним державним виконавцем постанови про накладення штрафу від 27.12.2019 року в рамках виконавчого провадження ВП №60149672.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 4 ст. 372 КАС України передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404).
Згідно із ст. 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону).
Статтею 5 Закону №1404 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону №1404, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №1404, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404 передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За приписами ч. 5 ст. 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону №1404, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
При цьому, згідно із ч. 4 ст. 19 №1404, сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Частиною 4 ст. 18 Закону №1404 встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п. 16 ч. 3 ст. 18 №1404-VIII).
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 63 Закону №1404, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною 1 ст. 75 Закону №1404 передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З аналізу викладених норм вбачається, що Законом № 1404-VIII встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення без поважних причин. А тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Під час розгляду справи судом встановлено, що на час винесення державним виконавцем спірної постанови про накладення штрафу від 27.12.2019 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 у справі № 160/957/18 виконано частково, а саме: Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплачено у вересні 2019 року доплату за період з 21.06.2019 року (дата набрання чинності рішення) по 31.07.2019 року у розмірі 603,04 грн.
Проте, доплата за період з 01.12.2017 року по 20.06.2019 року у розмірі 8 442,56 грн. станом як на час винесення спірної постанови про накладення штрафу, так і на час розгляду справи судом не здійснена.
З 01.08.2019 року ОСОБА_1 отримує пенсію з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 року у розмірі 5 517,78 грн.
В обгрунтування не здійснення виплати ОСОБА_1 доплати за період з 01.12.2017 року по 20.06.2019 року у розмірі 8 442,56 грн., Головне управління посилається на те, що така доплата може бути здійснена ним виключно в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Про погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», п. 2 якої встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органами Пенсійного фонду України покладені зобов'язання нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюються відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого цією постановою.
Так, п. 4 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 (далі - Порядок № 649) встановлено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.
Відповідно до п. 10 Порядку № 649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
Пунктом 11 Порядку № 649 визначено, що боржник у триденний строк повідомляє стягувачу про виділення коштів та не пізніше десяти робочих днів з дня надходження коштів у межах встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоду виплати пенсії зобов'язаний здійснити виплату стягувачу суми, що підлягає виплаті, у порядку, встановленому статтею 47 зазначеного Закону.
Отже, Пенсійний фонд України за окремою бюджетною програмою здійснює виплату особам відповідну суму пенсії.
При цьому, право на отримання пенсії мають лише ті особи, щодо яких наявне рішення суду, що набрало законної сили, на виконання якого особі як стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів.
Водночас, з урахуванням приписів п. 2-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 116 Бюджетного кодексу України виплата коштів на користь позивача з перевищенням бюджетних призначень на цю мету є порушенням бюджетного законодавства, тому виконання рішення суду в цій частині може бути виконане лише в разі наявності відповідних асигнувань, тобто, за окремою бюджетною програмою згідно з Порядком № 649.
Відповідно до положень підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Так, відповідно до ст. ст. 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Встановлені в ході розгляду справи обставини справи свідчать про те, що вже перераховану суму пенсії не було виплачено стягувачу у зв'язку із відсутністю державного асигнування.
Такі підстави не виконання судового рішення, на думку суду, є поважними, оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, яка належить стягувачу, не є власністю позивача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Крім того, суд зазначає, що невиконання судового рішення управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення. Накладення штрафу у такому випадку не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 року справа № 405/3663/13-а (провадження № К/9901/1598/18), від 13.06.2018 року справа № 757/29541/14-а (провадження № К/9901/12146/18).
Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В даному випадку, вказані обставини не були враховані відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області при винесенні оскаржуваної постанови від 27.12.2019 року про накладення штрафу в розмірі 10 200,00 грн. в рамках виконавчого провадження № 60149672.
Відтак, не можливо стверджувати про невиконання позивачем судового рішення в частині фактичної виплати доплати ОСОБА_1 за період з 01.12.2017 року по 20.06.2019 року у розмірі 8 442,56 грн. без поважних причин, що б було правовою підставою для застосування штрафу, який передбачено ст. 75 Закону № 1404-VIII.
Наведене не суперечить принципу обов'язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини «Великода проти України» суд зробив висновок, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінитися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти змін у майбутньому. Суд констатував, що подальша дія судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати, були внесені зміни.
Суд також звертає увагу на те, що згідно з ст.ст. 1, 63, 75 Закону № 1404-VIII накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути застосоване лише за умови, що судове рішення не виконане без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області при винесенні оскаржуваної постанови від 27.12.2019 року про накладення штрафу в розмірі 10 200,00 грн., в рамках виконавчого провадження № 60149672 були відсутні правові підстави для її винесення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята не обґрунтовано, без врахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про сплату судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторона, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання позовної заяви сплачений судовий збір у сумі 2 102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №312 від 31.01.2020 року.
Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у даній справі приймає участь не як суб'єкт владних повноважень, а як сторона виконавчого провадження, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2 102,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді 14.02.2020 року у відпустці, рішення суду складено 17.02.2020 року.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 29, код ЄДРПОУ 21910427) до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (49027, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 21 А, код ЄДРПОУ 34984907) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 27.12.2019 року № 60149672 у розмірі 10 200,00 грн., винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, вул. Набережна Перемоги, 29, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (49027, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 21-а, код ЄДРПОУ 34984907) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 102,00 (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець