печерський районний суд міста києва
Справа № 757/59928/19-ц
14 лютого 2020 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Батрин О.В.
секретар судового засідання Габрись О.М.
справа № 757/59928/19-Ц
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
У листопаді 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позовні вимоги мотивовані тим, що після звільнення позивача 25.07.2016 р. відповідач не провів з ним остаточного розрахунку при звільненні. У зв'язку з цим, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2018 року у справі № 757/46762/16-ц з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з 01.10.2014 р. по 31.12.2014 р. в сумі 19 745,04 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.07.2016 р. по 06.07.2018 р. в сумі 120 848,32 грн.
Вказане судове рішення відповідачем виконано лише 30.07.2019 р. Тому, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.07.2018 р. по 30.07.2019 р. в розмірі 65 376,96 грн.
Ухвалою суду від 13 листопада 2019 р. відкрито спрощене позовне провадження.
05 грудня 2018 р. до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача Науково-дослідний економічний інститут в особі комісії з реорганізації - Семенюк П.А. просив відмовити у задоволенні позову. Вказує, що згідно з положеннями чинного законодавства будь-які виплати із заборгованості з бюджетних установ здійснюються на підставі повідомлень Державної казначейської служби про безспірне списання коштів. Про виконання рішення суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача належних сум Управління ДКС України в Печерському районі м. Києва звернулося до відповідача з листом від 18.07.2019 р. № 05-18/2861. При цьому, з даного звернення вбачається, що із заявою про виконання судового рішення позивач особисто звернувся до Державної казначейської служби лише 17.07.2019 р. Після дотримання процедури перерахування коштів з Державної казначейської служби України, заборгованість із заробітної плати та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні були виплачені позивачу 30.07.2019 р. Вказані фактичні обставини справи та надані на їх підтвердження докази свідчать про відсутність вини відповідача у невиплаті заборгованості по заробітній платі за період з 10.07.2018 р. по 30.07.2019 р. та, відповідно, про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за вказаний період.
Згідно ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Як встановлено судом рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2018 року у справі № 757/46762/16-ц, що набрало законної сили 13 серпня 2018 р., з відповідача Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з 01.10.2014 р. по 31.12.2014 р. в сумі 19 745,04 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.07.2016 р. по 06.07.2018 р. в сумі 120 848,32 грн.
Частиною 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, обставини, встановлені вказаним рішенням суду не підлягають доказуванню.
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Стаття 117 КЗпП України визначає, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
У правовій позиції Верховного суду України у справі № 6-788цс16 від 14 грудня 2016 року, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, зазначено, що невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за весь період невиплати цієї заробітної плати.
Як встановлено рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2018 року у справі № 757/46762/16-ц, що набрало законної сили, роботодавцем Науково-дослідним економічним інститутом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України при звільненні позивача ОСОБА_1 не було проведено остаточного розрахунку при звільненні.
З матеріалів справи вбачається, що вказане рішення про стягнення належних позивачу до виплати сум виконано відповідачем 30 липня 2019 р.
Переконливих та достатніх доказів на підтвердження того, що невиконання рішення про стягнення на користь позивача ОСОБА_1 невиплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відбулося не з вини роботодавця Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, а з інших об'єктивних причин, відповідачем суду не було надано.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності його вини в не проведенні розрахунку з позивачем, так як відповідач є бюджетною установою, з огляду на наступне.
Так, аналіз наведених норм ст. 116, 117 КЗпП України дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Виконання відповідачем процедури виконання рішення суду про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників та перерахування коштів з Державної казначейської служби України для виконання рішення суду на користь позивача жодним чином не впливає та не зумовлює зупинення дії положень ст. 117 КЗпП України, оскільки не спростовує того факту, що за результатом остаточного судового розгляду було підтверджено правомірність доводів позивача про неотримання ним в день звільнення всіх належних йому сум, що є безумовною підставою для стягнення середнього заробітку за час прострочення такого розрахунку.
Отже, після вирішення судом спору на користь працівника та ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, так як проведення розрахунку з працівником є його обов'язком.
В правовій позиції Верховного суду України у справі № 6-788цс16 від 14 грудня 2016 року, також роз'яснено, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
З огляду на те, що відповідачем не було доведено відсутність його вини в тривалому не проведенні кінцевого розрахунку з позивачем, не зазначено поважних причин, що унеможливили здійснення виплати в строк, суд дійшов висновку про те, що невиконання Науково-дослідним економічним інститутом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2018 року у справі № 757/46762/16-ц є підставою для покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу законів про працю України, та стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час невиконання судового рішення.
У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-195цс14, зазначається, що механізм здійснення розрахунку сум, передбачених ст. 117 КЗпП України, визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата.
Пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Так як рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2018 року у справі № 757/46762/16-ц, яке набрало законної сили, встановлено, що середньоденний заробіток позивача ОСОБА_1 становив 247,64 грн., суд дійшов висновку, що саме такий розмір середньоденного заробітку позивача повинен братися до уваги судом при обчисленні розміру належних до стягнення за ст. 117 КЗпП України сум.
Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум, вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.
У правовій позиції Верховного суду України у справі № 6-788цс16 від 14 грудня 2016 року, також роз'яснено, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Таким чином середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню на користь позивача за період з наступної за днем ухвалення рішення дати - 11 липня 2018 року і по дату проведення остаточного розрахунку відповідача з позивачем - 30 липня 2019 р., що складає 264 робочих дні.
Так як середній заробіток за період прострочення здійснення розрахунку обчислюється шляхом множення середньоденного заробітку позивача на кількість прострочених робочих днів, з відповідача на користь позивача підлягаю стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в такому розмірі: 264 робочі дні х 247,64 грн. = 65 376,96 грн.
Отже, позов підлягає задоволенню.
У зв'язку із задоволенням позову відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп., який повинен був бути сплачений при поданні позову відповідно до ст.. 4 Закону України «Про судовий збір», підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного та керуючись ст. 115-117 КЗпП України, ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.
Стягнути з Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 65 376 грн. 96 коп.
Стягнути з Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економічного розвитку і торгівлі України: 01103, м. Київ, пр-т Дружби Народів, буд. 28, код ЄДРПОУ 02736403; адреса листування: 01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2.
Суддя О.В.Батрин