печерський районний суд міста києва
Справа № 757/30129/19-ц
14 лютого 2020 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Батрин О.В.
секретар судового засідання Габрись О.М.
справа № 757/30129/19-ц
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач 1: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»
відповідач 2: ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У червні 2019 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача 1: ТзДВ «СК «Альфа-Гарант», відповідача 2: ОСОБА_2 , в якому просила стягнути у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з відповідача 1 - 38 402,22 грн.; з відповідача 2 - 44 9996,79 грн. та витрати на оцінку завданої шкоди у розмірі 1 000,00 грн.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що 14 грудня 2017 р. об 11-30 год. на а/д Київ-Ковель, відповідач 2, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з належним позивачу автомобілем марки «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 26.01.2018 р. у справі № 367/287/18 відповідача 2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відподвільнсоті за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 340,00 грн. На час дорожньо-транспортної пригоди відповідальність заподіювача шкоди ОСОБА_2 була застрахована відповідачем 1 згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/2425052. У встановленому законом порядку позивач повідомив відповідача 1 про вказану подію, який для проведення технічного огляду належного позивачу автомобіля направив суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , за результатами чого складено акт технічного огляду колісного транспортного засобу. На підставі акту аварійним комісаром ОСОБА_5 складено розрахунок вартості матеріального збитку № 90-D/40/4 від 04.05.2018 р., відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого позивачу, з урахуванням ПДВ складає 50 796,65 грн., а без урахування ПДВ - 42 330,54 грн. Однак, при здійсненні такого розрахунку аварійним комісаром ОСОБА_5 було враховано не всі пошкодження, зазначені в акті, а вартість матеріалів та вартість робіт не відповідають дійсній вартості матеріалів та робіт на спеціалізованих СТО у офіційних дилерів автомобілів Тойота в Україні. Окрім того, джерело отримання використаних аварійним комісаром ОСОБА_5 у розрахунку цін на роботи та матеріали не зазначено. Згідно з розрахунком № НЗ-0019003 від 03.04.2018 р., складеного спеціалізованим СТО офіційного дилера автомобілів Тойота в Україні - ТОВ «Автомобільна компанія «Сівер-Авто», загальна вартість матеріалів та робіт становить 247 905,73 грн. з ПДВ.
З огляду на зазначене, позивач замовив у суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 проведення автотоварознавчого дослідження свого автомобіля. Згідно зі звітом № 0238/18 від 23.06.2018 р. про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_2 , вартість матеріального збитку становить 144 996,79 грн., у т.ч. ПДВ - 24 166,13 грн.; вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля з урахуванням нормо-годин спеціалізованого СТО ТОВ «Автомобільна компанія «Сівер-Авто» та значення коефіцієнта фізичного зносу складників автомобіля - 144 996,79 грн., у т.ч. ПДВ - 24 166,13 грн. У зв'язку з цим, 09.10.2018 р. позивач подав до відповідача 1 заяву про перегляд суми матеріального збитку та виплату страхового відшкодування в межах ліміту відподвільнсоті страховика у розмірі 100 000,00 грн. За результатами розгляду такої заяви 25.10.2018 р. відповідач 1 здійснив позивачу виплату страхового відшкодування у розмірі 61 597,78 грн. Таким чином, заборгованість відповідача 1 перед позивачем, з урахуванням ліміту відподвільнсоті страховика у розмірі 100 000,00 грн. становить 38 402,22 грн. Враховуючи, що сума страхового відшкодування не покриває фактичного матеріального збитку, заподіяного позивачу, відповідач 2 зобов'язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди та встановленим лімітом відповідальності страховика в сумі 44 996,79 грн. Окрім того, позивач поніс витрати на оцінку завданої шкоди у сумі 1 000,00 грн., що підлягає стягненню з відповідача 2 на користь позивача.
Ухвалою суду від 22 липня 2019 р. відкрито спрощене позовне провадження у справі.
09 вересня 2019 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача 1 - ОСОБА_6 , відповідно до якого за результатами огляду пошкодженого автомобіля позивача складено висновок експертного товарознавчого дослідження № 75-D/45/2 від 17.10.2018 р., згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого позивачу пошкодженням його автомобіля становить 76 317,33 грн. з урахуванням ПДВ та 63 597,78 грн. - без урахування ПДВ. Оцінка шкоди та розрахунок вартості матеріального збитку проведено відповідно до чинного законодавства. Оскільки виплата страхового відшкодування здійснювалася безпосередньо на рахунок потерпілої особи, а позивачем не надано жодного доказу щодо оплати вартості проведеного ремонту, розмір страхового відшкодування зменшено на суму ПДВ та встановлений договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір франшизи у 2 000,00 грн. 25.10.2018 р. відповідачем 1 складено страховий акт, на підставі якого позивачу сплачено страхове відшкодування в розмірі 61 597,78 грн. Представник відповідача 1 також посилається на хибність доводів позивача, що виплата страхового відшкодування здійснена на основі розрахунку вартості матеріального збитку № 90-D/40/4 від 04.05.2018 р., оскільки такий розрахунок проведено на підставі висновку експертного товарознавчого дослідження № 75-D/45/2 від 17.10.2018 р. Зауважує, що звіт № 0238/18 складено 23.06.2018 р., тобто через 6 місяців після дорожньо-транспортної пригоди, що впливає на вартість ремонту автомобіля. Вказані в ньому ціни на запасні частини значно завищені та не відповідають середньо ринковим цінам станом на час дорожньо-транспортної пригоди. У звіті оцінювач самостійно змінив показники цін 29 позицій цін на запасні частини і кількість годин роботи. Окрім того, за вказаний час автомобіль позивача міг отримати додаткові пошкодження. Вважає звіт є недостовірним та таким, що не відповідає дійсності. Враховуючи, що позивач не погоджується з розміром сплаченого йому страхового відшкодування, та посилаючись на судову практику, вказує на можливість останнього заявити клопотання про призначення автотоварознавчого дослідження з питання визначення вартості матеріального збитку, заподіяного позивачу.
17 вересня 2019 р. до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача -ОСОБА_10 , згідно з якою наполягає, що звіт № 0238/18 складений оцінювачем ОСОБА_4 , який здійснив огляд пошкодженого автомобіля одразу після дорожньо-транспортної пригоди, а повторно - 04.06.2018 р. відповідно до чинного законодавства. При цьому, наданий відповідачем 1 висновок експертного товарознавчого дослідження № 75-D/45/2 від 17.10.2018 р. складений без фактичного огляду пошкодженого автомобіля; висновки дослідження зроблені на підставі вивчення фотокарток; без повідомлення потерпілого про проведення оцінки; з порушенням строків проведення такого дослідження; із використанням неактуальних цін та коефіцієнтів зносу деталей автомобіля.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_8 є власником автомобіля марки «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_2 , що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 24.02.2011 року.
14 грудня 2017 р. об 11-30 год. на а/д Київ-Ковель, відповідач 2 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, внаслідок чого відбулось зіткнення з належним позивачу автомобілем марки «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 26.01.2018 р. у справі № 367/287/18 відповідача 2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 340,00 грн.
На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди ОСОБА_2 забезпечена полісом обов'язкового страхування № АК/2425052 ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» із лімітом відповідальності 100 000 грн. за шкоду, заподіяну майну
15.01.2018 р. суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 у м. Чернігів складено акт технічного огляду колісного транспортного засобу.
Відповідно до висновку експертного товарознавчого дослідження № 75-D/45/2 від 17.10.2018 р., проведеного ФОП ОСОБА_9 за замовленням ТзДВ «СК «Альфа-Гарант», вартість матеріального збитку, завданого позивачу пошкодженням його автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 50,8% становить 76 317,33 грн. з урахуванням ПДВ та 63 597,78 грн. - без урахування ПДВ.
25.10.2018 р. відповідачем 1 ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» складено страховий акт № ЦВ/17/4466, яким визначено розмір належного позивачу до сплати страхового відшкодування, виходячи з розміру матеріального збитку 63 597,78 грн., зменшеного на суму ПДВ та встановленого договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розміру франшизи у 2 000,00 грн.
Страхове відшкодування в розмірі 61 597,78 грн. сплачено позивачу, що останнім не заперечується.
Також з матеріалів справи вбачається, що за замовленням позивача 23.06.2018 р. суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 складено звіт № 0238/18 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_2 , відповідно до якого вартість матеріального збитку становить 144 996,79 грн., у т.ч. ПДВ - 24 166,13 грн.; вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля з урахуванням нормо-годин спеціалізованого СТО ТОВ «Автомобільна компанія «Сівер-Авто» та значення коефіцієнта фізичного зносу складників автомобіля - 144 996,79 грн., у т.ч. ПДВ - 24 166,13 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України)
За правилами ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, у ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» є обов'язок відшкодувати шкоду на умовах, визначених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Як вже зазначалося страхове відшкодування в розмірі 61 597,78 грн. сплачено ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» позивачу.
Відповідно до положень статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.
Положенням пункту 34.2 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Згідно з пунктом 34.3 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.
Отже, відповідач 1 виконав свої зобов'язання, забезпечивши у встановленому законом порядку і у встановлений строк проведення огляду, щодо якого претензій чи зауважень від позивача не надходило, підготовку відповідного звіту на підставі висновку експертного товарознавчого дослідження № 75-D/45/2 від 17.10.2018 р., проведеного ФОП ОСОБА_9 , провівши розрахунок страхового відшкодування відповідно до положень чинного законодавства та виплативши його.
При цьому, позивач, не погоджуючись з розміром страхового відшкодування, не скористалася своїм правом та не заявила клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи для перевірки розміру виплаченого відшкодування, не спростувала визначеного страховиком зазначеного розміру, а отже не довела, що розмір страхового відшкодування страховою компанією визначений неправильно.
Таким чином, відповідач 1 на підставі зазначених вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснив на користь позивача виплату страхового відшкодування в розмірі 61 597,78 грн., який хоча і не перевищує ліміту відповідальності, проте, визначений відповідно до зазначеного Закону та умов договору страхування.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Враховуючи, що відповідач ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» відповідно до умов договору страхування цивільно-правової відповідальності виплатив суму страхового відшкодування без урахування франшизи в розмірі 2 000 грн., яка відповідно до ст. 36 Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладається на страхувальника, то суд дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача 2 000 грн. франшизи.
Що стосується інших позовних вимог до ОСОБА_2 , то вони задоволенню не підлягають, у зв'язку з не доведенням позивачем належними доказами розміру матеріального збитку, заподіяного належному йому автомобілю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно сумі задоволених вимог, а саме у розмірі 20 грн.
Керуючись ст. 998, 1166, 1187, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 12, 13, 76, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 франшизу у розмірі 2 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 20 грн.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Відповідач 1: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»: 01133, м. Київ, бульвар Л. Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598.
Відповідач 2: ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 .
Суддя О.В.Батрин