Справа №949/190/20
про залишення без руху
14 лютого 2020 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Оборонова І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Сварицевицької сільської ради Дубровицького району Рівненської області про визнання права власності на земельну ділянку,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просить визнати за ним право власності на спадкове майно за законом, після смерті його баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на земельну ділянку з кадастровим номером 5621886900:01:001:0275, площею 0,1222 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, належної померлій на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку, серії ЯИ№866086, виданого 14.12.2009 року управлінням Держкомзему у Дубровицькому районі на підставі рішення Сварицевицької сільської ради №15 від 04 жовтня 1996 року та №283 від 08 листопада 2009 року.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а також вимогам ст. 95 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно вимог п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити в собі відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
У даному випадку, досудове врегулювання спору є обов'язковим виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про нотаріат", у державних нотаріальних конторах видаються свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому ЦПК України. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Згідно п. 23 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину (яка згідно п. 24 повинна бути у вигляді обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину) особа може звернутись до суду в порядку позовного провадження.
Згідно приписів глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України №296/5 від 22.02.2012р., нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Позивач, ставлячи питання про визнання за ним у судовому порядку права власності на земельну ділянку у порядку спадкування, має вказати на правові підстави його звернення саме до суду з подібною вимогою, - має надати до суду відомості про об'єктивну неможливість отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на вказане майно та надати письмову відмову (постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії) нотаріуса у видачі такого свідоцтва з вказівкою на підстави такої відмови.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Подаючи позов, позивачем долучено до матеріалів справи архівну довідку №989/01-24, видану Рівненським обласним державним нотаріальним архівом, де зазначено, що у наряді документів (Дубровицької державної нотаріальної контори) за 2014 рік, знаходиться на зберіганні спадкова справа №124/2014, заведена після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до матеріалів спадкової справи із зазявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1 та дочка померлої ОСОБА_4 .
Проте, із вказаної архівної довідки не вбачається, що після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в установлений законом строк з дня відкриття спадщини, з дня смерті спадкодавця, позивач зверталась до нотаріуса для прийняття спадщини на вказану земельну ділянку в результаті чого в оформленні права на спадщину було відмовлено та не долучено до матеріалів справи, постанови нотаріуса про відмову їй у вчиненні нотаріальної дії.
Тобто, передумовою звернення в суд із позовною заявою про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є наявність відмови нотаріуса в оформленні спадщини.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Про це наголошує ВС у постановах від 24.07.2019 у справі № 2-6322/04 та у справі №2-390/2006 від 16 січня 2019 року.
Законодавець у ч. 5 ст. 177 ЦПК України зобов'язує додати до позовної заяви всі наявні докази, що підтверджують обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Отже, подаючи позовну заяву до суду, позивач не виконав визначені законодавством та зазначені вище вимоги до позовної заяви та не надав доказів досудового врегулювання спору.
Відтак позивачу необхідно виправити вищевказані недоліки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За вказаних обставин позовну заяву слід залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Сварицевицької сільської ради Дубровицького району Рівненської області про визнання права власності на земельну ділянку - залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для виправлення вказаних у даній ухвалі недоліків позовної заяви 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали,
Роз'яснити, що в разі невиконання вказаних в ухвалі вимог, позовна заява буде вважатись неподаною та буде повернута позивачу, що не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною заявою до суду
Копію ухвали надіслати позивачу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/1706
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду Оборонова І.В.