П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/4948/19
Категорія: 109010000 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.
Час і місце ухвалення: 16:53 год.,м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Рощіній К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року по справі за позовом Громадської організації "Спілка юристів Одеської області" до Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області про визнання дії протиправними,
Громадська організація "Спілка юристів Одеської області" звернулася до суду з позовом до Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області в якому позивач просить, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог:
визнати дії Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області протиправними щодо несвоєчасного надання відповіді Громадській організації “Спілка юристів Одеської області” на запит на отримання публічної інформації вих. №23/05/19 від 29.05.2019 року з порушенням строку, встановленого Законом України “Про доступ до публічної інформації”.
В обґрунтування позову зазначає, що Ширяївською селищною радою Одеської області 29.08.2019 року надано відповідь на запит на отримання публічної інформації вих. №23/05/19 від 29.05.2019 року, а отже відповідачем порушено строки, передбачені законодавством України, а тому вважає такі дії Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області протиправними.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року адміністративний позов Громадської організації “Спілка юристів Одеської області” до Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області про визнання дії протиправними - задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області щодо несвоєчасного надання відповіді Громадській організації “Спілка юристів Одеської області” на запит на отримання публічної інформації вих. №23/05/19 від 29.05.2019 року з порушенням строку, встановленого Законом України “Про доступ до публічної інформації”.
Стягнуто з Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області на користь Громадської організації “Спілка юристів Одеської області” суму судового збору за подання адміністративного позову за:
квитанцією №22198687 від 15.08.2019 року у сумі 1921,00 грн.
Стягнуто з Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області на користь Громадської організації “Спілка юристів Одеської області” витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн., сплачених за квитанцією №22199424 від 15.08.2019 року.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Ширяївська селищна рада Ширяївського району Одеської області подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування судового рішення у зв'язку з тим, що воно прийнято без з'ясування всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що у випадку протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень, належним способом захисту права фізичної особи є зобов'язання такого суб'єкта вчинити певні дії, а констатація факту порушення прав фізичної особи без зобов'язання вчинити певні дії не призводить до захисту порушених прав. Крім того зазначено, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в залученні заперечень до адміністративної справи, вважаючи що відповідачем порушено п'ятиденний строк.
На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що відповідачем по справ не надано будь-якої інформації на запит у строки встановлені законодавством, а тому просив апеляційну скаргу Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області залишити без задоволення. При цьому у відзиві позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що Громадська організація “Спілка юристів Одеської області” (ГО “Спілка юристів Одеської області” - далі”), код ЄДРПОУ 38297037, знаходиться за адресою: м. Одеса, вул.Академіка Заболотного, 58, офіс 337, основний вид діяльності 94.99 Діяльність інших громадських організацій, н. в. і. у. (за КВЕД) відповідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осію, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
29.05.2019 року за вих. №23/05/19 ГО “Спілка юристів Одеської області” направлено запит на отримання публічної інформації до Ширяївської селищної ради Одеської області, в якому позивач просив:
“ 1.Надати інформацію які програми соціально-економічного та культурного розвитку затверджені Ширяївською селищною радою Ширяївського району Одеської області в 2017 році?
2.Надати інформацію які програми соціально-економічного та культурного розвитку затверджені Ширяївською селищною радою Ширяївського району Одеської області в 2018 році?
3.Надати інформацію які програми соціально-економічного та культурного розвитку затверджені Ширяївською селищною радою Ширяївського району Одеської області в 2019 році?”.
Запит направлено на адресу Ширяївської селищної ради Одеської області 30.05.2019 року відповідно до накладної Укрпошти за трек-номером 6505809930013 та опису вкладення до листа.
05.06.2019 року лист ГО “Спілка юристів Одеської області” отримано представником Ширяївської селищної ради Одеської області.
29.08.2019 року листом за вих №2203 Ширяївська селищна рада Одеської області надала відповідь на запит на отримання публічної інформації від 29.05.2019 року за вих. №23/05/19.
30.08.2019 року лист-відповідь від 29.08.2019 року направлено на адресу ГО “Спілка юристів Одеської області”, зазначену у запиті від 29.05.2019 року №23/05/19 (м.Одеса, пров. Шампанський, 9, офіс 24), що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти відправлення за трек-номером 6680000254200.
Вважаючи протиправним дії щодо несвоєчасного надання відповіді протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач грубо порушив строк розгляду запиту на отримання публічної інформації наданого позивачем, а тому наявні підстави для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
Положеннями статті 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом № 2939-VI, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає цей Закон.
Статтею 12 Закону № 2939-VI визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
У пункті 6 частини першої статті 14 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
За змістом частини першої статті 5 цього Закону доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації та надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Положеннями статті 23 Закону № 2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України.
Отже, право особи на доступ до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2019 року у справі № 800/369/17
Як вбачається з матеріалів справи, відповідь на запит від 29.05.2019 року за вих.№23/05/19 на отримання публічної інформації направлена 29.08.2019 року, після спливу 53 робочих днів (без урахування вихідних і святкових днів) замість 5 робочих днів, як-то передбачено законом, зокрема ч.1 ст.20 “Про доступ до публічної інформації” (Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту). Доказів продовження строку розгляду запиту відповідачем не надано.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), пункт 57, Series A, № 93).
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
В силу приписів пункту 5 частини другої статті 23 Закону № 2939-VI позивач як запитувач інформації, попри фактичне надання відповіді на запит відповідачем, має право на оскарження несвоєчасного надання інформації, і, звертаючись до суду із цим позовом, Громадська організація “Спілка юристів Одеської області” вважала порушеними свої права внаслідок недотримання встановленого законом строку надання інформації на запит.
Із цього слідує, що доводи апелянта про відсутність у позивача обґрунтованого інтересу в оскарженні до суду несвоєчасного надання інформації відповідачем, а у випадку протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень, належним способом захисту права фізичної особи є зобов'язання такого суб'єкта вчинити певні дії, та що констатація факту порушення прав фізичної особи без зобов'язання вчинити певні дії не призводить до захисту порушених прав є помилковим.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки відповідачем самостійно виправила оскаржуване порушення шляхом надання позивачу запитуваної інформації, проте, не надавши відповідь на запит у встановлений Законом № 2939-VI п'ятиденний строк, допустила протиправну бездіяльність, то захистити порушене право Громадської організації “Спілка юристів Одеської області” на своєчасне отримання інформації можливо лише шляхом визнання протиправною дії відповідача, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Доводи апелянта, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в залученні заперечень до адміністративної справи, вважаючи що при відправленні відповідачем порушено п'ятиденний строк не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не вбачається.
При цьому, колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі відсутні посилання апелянта щодо помилковості (неправомірності) розподілу судом першої інстанції судових витрат у справі при ухваленні оскаржуваного рішення, а тому колегія суддів не надає правову оцінку співмірності понесених позивачем витрат з наданими адвокатом послугами, у зв'язку з відсутністю відповідного клопотання.
Що стосується клопотання ГО “Спілка юристів Одеської області” про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., то колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями ч. 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз вищенаведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Брильовим Олександром Сергійовичем на підставі договору від 25 червня 2019 року № 09/06/19, яким передбачено дії які може вчиняти адвокат та його помічник від імені позивача по справі.
Згідно додаткової угоди № 6 до договору від 25.06.2019 року, зазначено, що на виконання п. 5 Договору, між сторонами погоджено наступний розмір оплати послуг адвоката: складання відзиву на апеляційну скаргу 1000 грн. - 1 година, представництво інтересів у суді апеляційної інстанції 1000 грн. - одне засідання.
Згідно з актом наданих послуг від 27.12.2019 року загальна тривалість часу, протягом якого здійснювалася правова допомога клієнту у формі надання послуг, а саме складання відзиву на апеляційну скаргу складає 2 години,загальна вартість наданих послуг 2000 грн.
Дослідивши матеріали справи та зміст поданого відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає неспівмірним наданий адвокатом обсяг послуг (підготовлених матеріалів) з їх вартістю, оскільки в змісті відзиву на апеляційну скаргу фактично дублюється позиція суду, викладена у оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому, колегія суддів зазначає, що участь у судовому засіданні представника позивача, яка оцінена у 1000 грн. за 1 судове засідання є неспівмірним зі складністю справи, оскільки згідно з пунктом 2 частини шостої статті 12 КАС України, дана справа відноситься до категорії незначної складності.
З огляду на те, що витрати на підготовку відзиву на апеляційну скаргу в сумі 2000 грн. та за участь у судовому засіданні у сумі 1000 грн. є неспівмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, а підготовка цієї справи до розгляду не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, колегія суддів вважає, що заявлені витрати не відповідають критерію їх реальності, розумності їхнього розміру.
Разом з цим, колегія суддів враховує, що стягнення витрат у заявленому розмірі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, у зв'язку із чим апеляційний суд вважає, що обґрунтованим та розумним розміром витрат за надання правової допомоги у цій справі на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції є сума 1000 грн., яка і підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Ширяївської селищної ради на користь громадської організації «Спілка юристів Одеської області».
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-
Клопотання ГО “Спілка юристів Одеської області” про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області (вул. Коробченка, 1, смт. Ширяєве, Одеська область, 66800, код ЄДРПОУ 04378994) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Громадської організації “Спілка юристів Одеської області” (вул. Академіка Заболотного, 58 , офіс 337, м. Одеса, 65123, код ЄДРПОУ38297037) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн. ( одна тисяча гривень )
Апеляційну скаргу Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення
Повний текст постанови складено та підписано 13 лютого 2020 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова