П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1522/19
Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Запорожана Д.В.,
суддів - Осіпова Ю.В., Танасогло Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області, третьої особи Білозерського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання протиправними дії по відкриттю виконавчого провадження,-
У серпні 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, третьої особи Білозерського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, в якому просить визнати протиправними дії відповідача по відкриттю виконавчого провадження №57063474 та зобов'язати відповідача утриматися від продовження виконавчого провадження №57063474, закінчивши зазначене виконавче провадження.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала незаконністю спірних рішень.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 просить скасувати вищенаведене рішення, як таке що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з необґрунтованості даного позову та відсутності підстав для його задоволення.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що правонаступником по виконанню спірного виконавчого провадження за Білозерським РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області є ВПВР УДВС ГТУЮ у Херсонській області.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.
Пунктами 3, 4, 7 ч. 2 ст. 8 того ж Закону передбачено, що Автоматизованою системою виконавчого провадження (далі - АСВП) забезпечується:
- виготовлення документів виконавчого провадження;
- централізоване зберігання документів виконавчого провадження;
- реєстрація вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її проходження.
Частиною 4 тієї ж статті вищенаведеного Закону передбачено, що рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов'язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи.
Таким чином, виключно в АСВП містяться автентичні документи виконавчих проваджень.
Позивачем оскаржуються рішення, дії та бездіяльність виконавчої служби в межах виконавчого провадження № 57063474 по виконанню постанови ГУ Держпраці у Херсонській області від 2 травня 2018 року № ХС 1381/327/АВ/П/ПС/ТД/ФС про стягнення штрафу з позивача.
В АСВП міститься інформація виключно про два виконавчих провадження щодо виконання наведеної постанови стягувача (56859571 та 57063474).
У органів виконавчої служби судом апеляційної інстанції було витребувано матеріали виконавчих проваджень, які були отримані судом.
Перший раз зазначена постанова була предявлена до виконання 25 липня 2018 року (ВП № 56859571) та повернута стягувачу без прийняття до виконання.
Усі рішення в наведеному виконавчому провадженні є чинними.
Другий раз та же постанова була пред'явлена до виконання 22 серпня 2018 року (спірне ВП № 57063474).
13.09.2018 року стягувачу повторно було повернуто зазначений документ без прийняття до виконання.
02.04.2019 року було відкрито виконавче провадження за наведеною постановою.
Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Таким чином, вищенаведений виконавчий документ міг бути пред'явлений до виконання виключно до 2 серпня 2018 року.
Строк пред'явлення зазначеного документа до виконання не переривався.
Отже, виконавче провадження було порушено через 8 місяців після закінчення строку для такої процесуальної дії.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 вищенаведеного Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Таким чином, виконавче провадження у певному виконавчому провадженні (з конкретним номером) може бути почато виключно на підставі заяви стягувача про таке.
З норм діючого законодавства вбачається, що після повернення стягувачу виконавчого документу без виконання процедура примусового стягнення починається з початку. Тобто, з написанням нової заяви про примусове виконання тощо.
Дані АСВП та письмові матеріали виконавчих проваджень містять виключно одну заяву стягувача про примусове виконання наведеної постанови, а саме в межах першого виконавчого провадження № 56859571, в якому було повернуто зазначений виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання.
У межах спірного виконавчого провадження № 57063474 такої заяви не мається.
В матеріалах другого виконавчого провадження міститься простий лист стягувача від 16 серпня 2018 року з проханням повторно розглянути питання про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання його постанови.
Зазначений лист відповідач вважає заявою про примусове виконання наведеного виконавчого документу, однак він тоже поданий з пропуском тримісячного строку, що передбачений вищенаведеною спеціальною нормою Закону.
Окрім того, як зазначено в АСВП, виконавчий документ потрапив до виконавця 22 серпня 2018 року теж з порушенням строку предьявлення виконавчих документів до виконання.
Отже, рішення про відкриття спірного виконавчого провадження № 57063474 є неправомірним, так як прийняті після 2 серпня 2018 року та у відсутності заяви стягувача про початок примусового виконання його постанови.
Колегія суддів не приймає до уваги усі постанови державного виконавця про скасування своїх же постанов про повернення виконавчих документів стягувачу без виконання, так як нормами діючого законодавства їм (державним виконавцям) не надано такого права - скасовувати свої постанови про повернення виконавчих документів.
Більш того, органи виконавчої служби надали багато інших документів, що не містяться в АСВП та суперечать одне одному.
Судова колегія не приймає їх до уваги, так як для придання їм законної сили вони повинні перебувати в АСВП та не містити суперечностей або грубих помилок в оформленні.
Так, приватний виконавець постановою від 22 серпня 2018 року скасував свою ж постанову, прийняту ним нібито в майбутньому від 13 вересня 2018 року про повернення виконавчого документу.
З цього приводу виникає низка питань, як приватний виконавець у серпні знав, що у вересні поверне стягувачу виконавчий документ, та ще й одночасно усунув свою майбутню помилку.
Отже, з вказаних вище обставин можна дійти висновку, що відповідач фактично вдався до фальсифікації документів виконавчого провадження з метою приховування своїх протиправних дій та бездіяльності щодо відкриття та проведення цього виконавчого провадження.
Так, в межах виконавчого провадження №57063474 відповідачем було прийнято наступні постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.04.2019 року;
На момент прийняття рішення судом першої інстанції усі вищенаведені рішення виконавчого провадження були чинними.
Однак, на момент розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції спірне виконавче провадження фактично є завершеним шляхом повернення виконавчого документа стягувачу (постанова від 21.12.2019 року) внаслідок несплати стягувачем авансових витрат.
Тобто, враховуючи що усі вищенаведені процесуальні документи цього виконавчого провадження на час розгляду в суді апеляційної інстанції є нечинними, однак по іншим підставам ніж їх незаконність.
Таким чином, спірне виконавче провадження, в даному випадку, було відкрито незаконно, тобто з порушенням строків та за відсутності заяви стягувача, на що суд першої інстанції достатньої уваги не звернув, що, в свою чергу, є безумовною підставою для захисту порушених прав позивача.
Згідно ч. 4 ст. 9 КАСУ, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Вищенаведена правова позиція, щодо обов'язку суду дотримуватись принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, висловлена Верховним судом 6 лютого 2019 року у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 814/1793/17.
Так, згідно цієї правової позиції, Верховним Судом констатовано факт порушення судом 1-ї інстанції норм процесуального права, оскільки суди в цій справі не дослідили в повному обсязі обставини і докази, які мають істотне значення для правильного вирішення спору та не залучили належного відповідача, за результатами розгляду касаційної скарги Постанови першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що відповідачем, як фактичним правонаступником по виконанню спірного виконавчого провадження, в даному випадку, було порушено права позивача, а тому відповідно, рішення про скасування постанови про відкриття цього виконавчого провадження буде стосуватися виключно прав позивача, а не третьої особи.
Отже, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо повної необґрунтованості даного позову та відсутності підстав для його часткового задоволення.
Частиною 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, як вбачається зі змісту позовної заяви (з урахуванням уточнень) , позивачка просить суд визнати протиправними дії відповідача по відкриттю виконавчого провадження №57063474 та зобов'язати відповідача утриматися від продовження виконавчого провадження №57063474, закінчивши зазначене виконавче провадження.
Разом з тим, враховуючи вимоги ч.2 ст.9 КАС України, а також фактичні обставини справи, судова колегія вважає, що для найбільш ефективного захисту права позивача достатньо лише скасувати постанову державного виконавця від 02.04.2019 року про відкриття виконавчого провадження (яке, як вже зазначалося вище, фактично не існує згідно постанови від 21.12.2019 року).
Що ж стосується інших позовних вимог щодо зобов'язання утриматися від продовження виконавчого провадження, то останні на думку суду, задоволенню не підлягають за відсутності законних підстав, а також оскільки, на даний час, це виконавче провадження вже фактично завершено, про що свідчить постанова від 21.12.2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу.
Пунктом 4 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, за таких обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також в зв'язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до ч.2 ст.9, п.п.1,3,4 ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати судове рішення суду 1-ї інстанції та прийняти нове - про часткове задоволення позову, шляхом скасування постанови про відкриття спірного виконавчого провадження.
Дану справу було розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно ч.1 ст.263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Білозерського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про відкриття виконавчого провадження від 02.04.2019 року - скасувати.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.В. Запорожан
Судді: Ю.В. Осіпов
Т.М. Танасогло