06 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 280/2175/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Чумака С.Ю.,
секретарі судового засіданні Сколишеві О.О.,
за участі представника позивача Сідельникової О.Л.,
представників відповідача Пархомова Є.В., Чепора О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року в адміністративній справі №280/2175/19 (головуючий суддя першої інстанції Максименко Л.Я., рішення виготовлено в повному обсязі 08.10.2019 року) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління з питань праці Запорізької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач 10.05.2019 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Управління з питань праці Запорізької міської ради, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ОМС-ЗП1027/1051/НД/АВ/П/ТД-ФС 1 від 12.04.2019 року, прийняту начальником Управління з питань праці Запорізької міської ради Швець Ю.В., якою на нього на підставі абз.2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України за порушення частин першої та третьої статті 24 КЗпП України та частини першої статті 21 КЗпП України накладено штраф у розмірі 125190 грн..
В обґрунтування заявленого позову зазначено, що відповідачем порушено порядок проведення інспекційного відвідування. Зокрема, з урахуванням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» до відання виконавчих органів міських рад обласного значення та об'єднаних територіальних громад не віднесено повноваження щодо здійснення ними державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю. Крім того, після скасування постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України» та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у відповідача відсутні правові підстави для притягнення його до відповідальності на підставі інспекційного відвідування. Також, посадовими особами відповідача, в порушення вимог частини п'ятої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» проведено перевірку за відсутності керівника об'єкту перевірки та без визначених підстав для проведення інспекційного відвідування. Крім того, відповідачем порушено порядок повідомлення позивача про розгляд справи про накладення штрафу та не дотримано строки складання акту за результатами інспекційного відвідування.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення ро задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідач надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала, просила їх задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач в судове засідання апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 з 26.01.1999 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності: 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
27.02.2019 року до Управління з питань праці Запорізької міської ради надійшла заява гр. ОСОБА_2 , в якій зазначалось про порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю (а.с.180 т.1).
На підставі наказу про проведення інспекційного відвідування від 01.03.2019 року №76р заступником начальника Управлінням з питань праці Запорізької міської ради видано направлення від 01.03.2019 року №62н на проведення інспекційного відвідування з питань контролю за додержанням законодавства про працю фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з питань оформлення трудових відносин, своєчасної та у повному обсязі оплати праці. Дати початку та закінчення заходу: з 11.03.2019 року по 12.03.2019 року (а.с.16, 126 т.1).
На зворотньому боці направлення міститься відмітка про отримання 11.03.2019 року даного направлення ОСОБА_1 (а.с.97).
20.03.2019 року інспекторами праці складено акт інспекційного відвідування №ОМС-ЗП1027/1051/НД/НП/АВ, яким зафіксовані наступні порушення вимог законодавства про працю:
- частини першої статті 21 КЗпП України, частин першої та третьої статті 24 КЗпП України в частині фактичного допуску ОСОБА_3 до роботи без оформлення трудового договору;
- частини третьої статті 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» - в частині допуску трьох працівників до роботи без подання повідомлення до Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу (а.с.102-104).
12.04.2019 року начальником Управління розглянуто справу та складено постанову про накладення штрафу №ОМС-ЗП1027/1051/НД/НП/АВ/П/ТД-ФС 1, якою до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 125190 грн. (а.с.110 т.1);
Не погодившись з вказаною постановою про накладення штрафу, позивач оскаржив її до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що наявні правові підстави для призначення та проведення інспекційного відвідування, а також порядку розгляду справи про накладення штрафу. Дослідженими доказами підтверджується факт допуску ОСОБА_3 станом на час проведення інспекційного відвідування до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі по тексту - Закон №280) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Згідно із частиною третьою статті 34 Закону №280 до відання виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад, належать зокрема, делеговані повноваження щодо:
1) здійснення на відповідних територіях контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством;
2) накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством.
Відповідач є виконавчим органом Запорізької міської ради, що утворений на підставі частини третьої статті 34 Закону №280 та рішення Запорізької міської ради від 20.12.2017 року №65 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.04.2016 року №36 «Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради, загальну чисельність апарату Запорізької міської ради та її виконавчих органів», з метою здійснення на території міста Запоріжжя контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законом. Рішенням Запорізької міської ради від 20.12.2017 року №65 затверджено Положення про управління з питань праці Запорізької міської ради, на яке в межах міста Запоріжжя покладено обов'язок забезпечувати контроль за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.
Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі по тексту - Закон №877) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Частиною п'ятою статті 2 Закону №877 встановлено, що заходи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення здійснюються у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог частини першої статті 259 КЗпП України постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, яким регламентується процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (був чинний на час здійснення інспекційного відвідування позивача) (далі по тексту - Порядок №295).
Відповідно до пункту 1 Порядку №295 саме цей порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
Пунктом 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
Відтак, Управління з питань праці Запорізької міської ради є повноважним органом на здійснення контрольних заходів з питань додержання законодавства про працю.
Посилання апелянта на ту оставину, що відповідачем протиправно застосовано під час проведення інспекційного відвідування Постанову Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 року, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, так як рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду м.Києва від 14 травня 2019 року Порстанова №295 була скасовано, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки на момент спірних правовідносин ця постанова була чинною.
Відповідно до п.5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.02.2019 року до Управління з питань праці Запорізької міської ради надійшла заява гр. ОСОБА_2 , в якій зазначалось про порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю відносно нього, а також зазначалось про роботу разом з ним від 3 до 5 чоловік без оформлення (а.с.180 т.1).
Посилання апелянта на ту обставину, що гр. ОСОБА_2 ніколи не працював у ФОП ОСОБА_1 , а відтак відповідач не мав права призначати та проводити перевірку, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки такі обставини можливо встановити саме під час перевірки
Відтак, твердження позивача про відсутність правових підстав для призначення та проведення інспекційного відвідування спростовані зазначеними вище доказами.
Згідно пунктів 8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
Відповідно до пункту 11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.
Таким чином, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці, передусім, повинен пред'явити роботодавцю або відповідальній особі своє службове посвідчення, форму та опис якого затверджено наказом Мінсоцполітики №866 від 24.05.2017 року.
Судом першої інстанції встановлено, що інспектори Управління, прибувши 11.03.2019 року за місцем фактичного провадження ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 -1) встановили, що така господарська діяльність здійснюється у двох кіосках - кіоску з продажу фаст-фуду та кіоску з продажу продовольчих товарів. При прибутті інспекторів праці, в кіоску фаст-фуду знаходилась особа, яка виконувала обов'язки продавця та представилась Вікторією, яка під час розмови представила особу з сусіднього кіоску як керівника, ОСОБА_1 , який це підтвердив. В подальшому, після пред'явлення інспекторами праці службових посвідчень та ознайомлення з направленням на перевірку, вищезазначений чоловік розписався за отримання копії, як ОСОБА_1 .. В свою чергу, під час підписання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування та вимоги про надання документів, інспекторами праці було з'ясовано, що вищезазначений чоловік є не ФОП ОСОБА_1 , а є ОСОБА_3 . На прохання зв'язатися з ФОП ОСОБА_1 він відповів, що ФОП ОСОБА_1 на даний час відсутній у м.Запоріжжі, проте він є його уповноваженою особою, яка надасть інспекторам праці всі необхідні для здійснення заходу контролю документи (а.с.114 т.1).
Згідно тексту адміністративного позову та апеляційної скарги, позивач 11.03.2019 року знаходився за межами м.Запоріжжя, а тому попросив ОСОБА_3 виїхати до кіосків, який не маючи досвіду спілкування з представниками органів державної влади, допустив інспекторів до перевірки, вів перемови, надавав документи.
Зазначені вище обставини свідчать про те, що інспекційне відвідування проведено з відома керівника об'єкта відвідування та за участі його представника.
Відповідно до пп. 2 п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги.
Згідно із пунктом 18 Порядку №295 у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об'єкту відвідування надсилається копія акту про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.
11.03.2019 року інспекторами праці у присутності ОСОБА_3 здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , про що складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ОМС-ЗП1027/1051/НД/НП від 11.03.2019 року у зв'язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю. Відповідно до вказаного Акту строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 15.03.2019 року (а.с.98).
В той же день - 11.03.2019 року інспекторами праці Управління з питань праці Запорізької міської ради складено вимогу про надання документів №ОМС-ЗП1027/1051/НД, відповідно до якої, зобов'язано ОСОБА_1 у строк до 16.00 год. 11.03.2019 року надати документи, необхідні для інспекційного відвідування. Один примірник вимоги отримав 11.03.2019 року ОСОБА_3 (а.с.99 т.1).
Як вбачається з відміток у вказаній вимозі, 12.03.2019 року позивачем надано наступні документи: свідоцтво про державну реєстрацію, витяг з ЄДРПОУ; заяви про прийняття на роботу; накази про прийняття на роботу; трудові договори, укладені з працівниками; повідомлення ДФС про початок роботи всіх працівників; бухгалтерські та інші документи, що відображають нарахування та виплату заробітної плати з 01.08.2018 року по 01.03.2019 року.
При цьому, на виконання вимоги не надані наступні документи: правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства; штатний розпис; графіки роботи (зміни) працівників за період з 01.08.2018 року по 01.03.2019 року; табелі обліку використання робочого часу з 01.08.2018 року по 01.03.2019 року; усні та письмові пояснення керівника підприємства; документи, що підтверджують повноваження особи, яка буде присутня під час здійснення інспекційного відвідування.
15.03.2019 року інспекторами праці Управління з питань праці Запорізької міської ради у присутності ОСОБА_3 знов здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , про що складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ОМС-ЗП1027/1051/НД/НП від 15.03.2019 року у зв'язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю. Відповідно до вказаного Акту строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 19.03.2019 року (а.с.100 т.1).
В той же день 15.03.2019 року інспекторами праці Управління з питань праці Запорізької міської ради складено вимогу про надання документів №ОМС-ЗП1027/1051/НД, відповідно до якої зобов'язано ОСОБА_1 у строк до 10.00 год. 18.03.2019 року надати документи, необхідні для інспекційного відвідування. Один примірник вимоги 15.03.2019 року отримав ОСОБА_3 (а.с.101 т.1).
Як вбачається з відміток у вказаній вимозі, 18.03.2019 року надано наступні документи: письмові пояснення щодо роботи ОСОБА_3 по веденню діяльності кіосків; письмові пояснення щодо роботи ОСОБА_2 .. При цьому, ФОП ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_3 є братом його дружини, якого він попросив в його відсутність подивитись за функціонуванням кіосків (а.с.112, 113 т.1).
Акт за результатами інспекційного відвідвання складено 20.03.2019 року.
Посилання апелянта на ту обставину, що перевірка проводилась не у відповідності до норм законодавства та змісту направлення на проведення перевірки, більше двох днів, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на наступне.
При цьому, відповідно до пунктів 16-18 Порядку №295 у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою. Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об'єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням. У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об'єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.
В даному випадку, дні, протягом яких проведення інспекційного відвідування було неможливим (про що інспекторами праці складалися акти про неможливість проведення інспекційного відвідування) не зараховуються у визначений законодавством 2-денний строк здійснення заходу контролю. Тому складення інспектором праці Акту інспекційного відвідування на наступний (другий) день після закінчення строку, на який проведення заходу контролю було зупинено не є порушенням вимог Порядку №295.
З наведеного вище вбачається, що фактично інспекційне відвідування проводилось 11.03.2019 року та 20.03.2019 року, протягом двох днів, що відповідає наведеним вище нормам права та направленню на проведення перевірки та підтверджується актом перевірки.
Відтак, в даному випадку порушення порядку проведення державного контролю за додержанням законодавства про працю судами не виявлено.
Як зазначалось вище, на підставі наданих для проведення заходу контролю документів, пояснень, а також зафіксованих матеріалів відеозапису, інспекторами праці 20.03.2019 року складено акт інспекційного відвідування №ОМС-ЗП1027/1051/НД/НП/АВ, за висновками якого зафіксовані наступні порушення:
- частини першої статті 21 КЗпП України, частин першої та третьої статті 24 КЗпП України в частині фактичного допуску ОСОБА_3 до роботи без оформлення трудового договору;
- частини третьої статті 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» - в частині допуску трьох працівників до роботи без подання повідомлення до Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу (а.с.102-104 т.1).
Щодо посилання апелянта на порушення процедури складання акту інспекційного відвідування та розгляду матеріалів щодо виявленого порушення в ході такого інспекційного відвідування колегія суддів зазначає наступне.
Пунктами 19-27 Порядку №295 встановлено порядок складення акту, припису та прийняття рішень за результатами інспекційного відвідування. Згідно даних норм, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акту залишається в об'єкта відвідування (п.20 Порядку №295).
Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті (п. 22 Порядку №295).
Як вбачається з акту перевірки від 20.03.2019 року, останній має відмітку про застосування відеотехніки під час відвідування, матеріали якого долучені до акту на диску для лазерних систем зчитування.
Згідно п.23 Порядку №295 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
20.03.2019 року інспекторами праці Управління з питань праці Запорізької міської ради складено Припис про усунення виявлених порушень №ОМС-ЗП1027/1051/НД/НП/АВ/П, відповідно до якого надано строк до 22.04.2019 року на усунення виявлених порушень частини першої статті 21 КЗпП України, ч.ч.1, 3 ст.24 КЗпП України. Припис отримано 07.05.2019 року ОСОБА_1 (а.с.105 т.1).
Відповідно до п.26 Порядку №295 у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об'єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках. Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об'єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування. Об'єкт відвідування зобов'язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання. У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об'єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Враховуючи неможливість особистого вручення ФОП ОСОБА_1 акту та припису, два примірника акта і припису 20.03.2019 року (в день їх складання) були надіслані ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення.
03.05.2019 року у зв'язку з не поверненням у встановлений строк підписаного акту та арипису, інспектором праці складено акт про відмову від підпису №ОМС-ЗП1027/1051/НД/НП/АВ (а.с.106 т.1).
Пунктом 21 Порядку №295 передбачено, що якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Як вбачається з матеріалів справи, акт інспекційного відвідування підписано 07.05.2019 року ОСОБА_1 без заперечень та зауважень.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року за №509 (далі по тексту - Порядок №509).
Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка (пункти 7 та 8 Порядку №509).
Відповідно до пунктів 3, 4, 6 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
29.03.2019 року начальником Управління прийнято Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ОМС-ЗП1027/1051/НП/НД/АВ/П/ПТ/ТД. При цьому, повідомлення про розгляд справи направлено рекомендованим листом ФОП ОСОБА_1 29.03.2019 року за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_2 , що підтверджується поштовою квитанцією ПАТ «Укрпошта» №6900504773100 (а.с.107-109 т.1).
Таким чином, Управлінням забезпечено виконання вимог п.6 Порядку №509 щодо повідомлення суб'єкта господарювання про дату розгляду справи. Неотримання ФОП ОСОБА_1 зазначеного повідомлення не може бути поставлено у причинний зв'язок із діями Управління та не є перешкодою для подальшого розгляду справи уповноваженою посадовою особою.
Щодо змісту встановленого під час здійснення інспекційного відвідування порушення - фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України), судом встановлено наступне.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від 18.03.2019 року, ОСОБА_3 є братом його дружини, інколи доглядає за функціонуванням кіоска, ніякі роботи не виконував та послуги не надавав, здійснює самостійну підприємницьку діяльність (а.с.112 т.1).
Згідно письмових пояснень ОСОБА_3 від 11.03.2019 року останній зазначив, що у ФОП ОСОБА_1 офіційно не працює, у відсутність ОСОБА_1 допомогає здійснювати діяльність кіосків (а.с.113 т.1).
Проте, як зазначено в акті перевірки стосовно наявності ознак трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в частині адміністрування та керування кіосками свідчять наступні обставини: 1) наймані працівники представили ОСОБА_3 керівником; 2) за вказівкою саме ОСОБА_3 працівниками надані письмові та усні пояснення; 3) саме ОСОБА_3 допустив інспекторів праці до проведення інспекційного відвідування та розписався в отриманні направлення; 4) ОСОБА_3 вів перемовини з інспекторами праці Управління щодо проведення даного інспекційного відвідування з боку ФОП ОСОБА_1 фактично як його довірена особа, наділена відповідними трудовими обов'язками; 5) на вимогу інспекторів праці Крмаджяна К.М. надав необхідні документи; 6) під час здійснення інспекційного відвідування ОСОБА_3 здійснював керівництво та контроль за діяльністю продавців в кіосках, надавав їм вказівки щодо виконання ними трудових обов'язків, що підтверджується самим ФОП ОСОБА_1 у його письмових поясненнях від 18.03.2019 року.
Відтак, вказані дії ОСОБА_3 підтверджують виконання ним роботи керівника чи адміністратора, чи менеджера-управителя у період часу відсутності ФОП ОСОБА_1 на робочому місті, що є ознаками трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ..
Зазначені обставини апелянтом не спростовані.
Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно із частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до частини другої статті 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Частиною третьою статті 21 КЗпП України встановлено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Форма такого повідомлення затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».
Статтею 265 КЗпП України передбачено відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
За змістом наведеної норми відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця.
При цьому, повинен бути встановлений факт використання фізичною особою-підприємцем найманої праці.
Слід зазначити, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
Вказана позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08.05.2018 року по справі №127/21595/16-ц, від 13.06.2019 року № 815/954/18.
Листом Міністерства соціальної політики України №10620/0/2-17/13 від 23.05.2017 року зазначено, що характерною ознакою трудових відносин є, зокрема, виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327.
У Національному класифікаторі України ДК 003:2010 «Класифікатор професій» є зазначені посади адміністратора (код КП 4222), керівника (КП 1210.1), менеджера-управителя (КП 1454).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем надано достатньо письмових доказів на підтвердження факту допуску ОСОБА_3 станом на час проведення інспекційного відвідування, до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Так, саме ОСОБА_3 наймані працівники представили керівником; за його вказівкою працівниками надані письмові та усні пояснення; саме ОСОБА_3 допустив інспекторів праці до проведення інспекційного відвідування та розписався в отриманні Направлення; вів перемовини з інспекторами праці Управління щодо проведення даного інспекційного відвідування з боку ФОП ОСОБА_1 . фактично як його довірена особа, наділена відповідними трудовими обов'язками; на вимогу інспекторів праці Крмаджян К.М. надав необхідні документи; під час здійснення інспекційного відвідування ОСОБА_3 здійснював керівництво та контроль за діяльністю продавців в кіосках, надавав їм вказівки щодо виконання ними трудових обов'язків, що підтверджується самим ФОП ОСОБА_1 у його письмових поясненнях від 18.03.2019 року.
Крім того, відеозапис проведеного 11.03.2019 року інспекційного відвідування також підтверджує доводи відповідача та обґрунтованість його висновку щодо наявності факту допуску до роботи неоформленого працівника (диск із відеозаписом міститься на а.с.186).
В скарзі апелянт посилається на ту обставину, що з відеозапису неможливо встановити дату і час його створення та взагалі чи стосується він інспекційного відвідування, яке проводилося у позивача 11.03.2019 року, а отже даний запис не є належним і допустимим доказом.
Колегія суддів з цього приводу зазначає, що відповідно до п.22 Порядку №295 матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.
Як вбачається з Акту перевірки від 20.03.2019 року (аркуш 5 акту), він має відмітку про застосування відеотехніки під час відвідування. Відповідачем відповідний відеозапис на диску для лазерних систем зчитування було надано суду першої інстанції (а.с.129 т.1).
Позивачем будь-яким чином не спростовано проведення відеозапису в день перевірки, обставини та події, що зафіксовані відеозаписом саме в перший день інспекційного відвідування, тобто 11.03.2019 року.
При апеляційному розгляді колегія суддів враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийняття 12.04.2019 року постанови про накладення штрафу на позивача №ОМС-ЗП1027/1051/НД/НП/АВ/П/ТД-ФС 1.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
За приписами пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня 2019 року становить 1921 гривню, тобто до незначних у 2019 році відносяться справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 192100 гривень.
Позивач оскаржує постанову відповідача про накладення штрафу на суму, що не перевищує 192100 гривень, у зв'язку з чим справа, що розглядається, на час прийняття постанови суду апеляційної інстанції є справою незначної складності, а тому постанова суду апеляційної інстанції не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Керуючись статтями 4, 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року в адміністративній справі № 280/2175/19 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року в адміністративній справі № 280/2175/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повне судове рішення складено 13 лютого 2020 року.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя Н.А. Олефіренко
суддя С.Ю. Чумак