30 січня 2020 року м. Дніпросправа № 331/5532/18(2а/331/18/2019)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.11.2019 в адміністративній справі №331/5532/18(2а/331/18/2019) , ухвалене суддею Антоненко М.В., по справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора поліції 4 батальону 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Кантова Дмитра Івановича Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
У жовтні 2019 року представник позивача адвокат Писаренко С.Ю. звернувся до суду із позовом до інспектора поліції 4 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Кантова Дмитра Івановича про скасування постанови серії ЕАВ № 611860 від 20.09.2018 року по справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.11.2019 адміністративний позов задоволено.
Рішення обгрунтовано тим, що не надані суду достатні та переконливі докази на обґрунтування наявності підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності та прийняття оскаржуваної постанови.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить прийняти нове рішення , яким у задоволенні позову позивачу відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Скаржник вказує на те, що під час винесення оскаржуваного рішення інспектор діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом та з огляду на встановлений факт скоєння позивачем ПДР, обгрунтовано виніс постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20.09.2018 року приблизно о 20 годині 20 хвилин озивач , керуючи автомобілем марки MASERATI модель GHIBLI S Q4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автошляху М-04 на 229 кілометрі в Дніпропетровській області був зупинений Інспектором капралом поліції 4 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Кантовим Дмитром Івановичем під приводом вчинення позивачем порушень вимог Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 «Про Правила дорожнього руху», а саме порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки п. 1.1 Правил дорожнього руху - перетин дорожньої розмітки, передбаченого пунктом 8.5.1. Правил дорожнього руху - Порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки.
Після чого відповідач на місці виніс Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕАВ № 611860 від 20.09.18 про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на суму 255,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог ст.ст. 9, 77 КАС України, ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП відповідач не подав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження виявлення ним порушення позивачем Правил дорожнього руху, що передбачає склад адміністративного правопорушення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 73 Кодексу адміністративного судочинства України). Речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи (Стаття 96 Кодексу адміністративного судочинства України). Крім того, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (стаття 99 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) також визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із статтею 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, вихованням громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання протиправною спірної постанови, оскільки принцип презумпції винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, посилаючись на належні та допустимі докази (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідачем доказів на підтвердження скоєння позивачем адміністративного проступку, за яке передбачена відповідальність згідно частини 1 статті 122 КУпАП, суду не надано.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав суду належних доказів того, що позивач скоїв адміністративне правопорушення. Крім того в матеріалах справи згідно переглянутого у судовому засіданні відеозапису наданого інспектором поліції 4 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Кантовим Д.І. вбачається, що на відеозапису № DSJX 304610_004610 на часовому відрізку 0:02:00-0:02:30 не зафіксований момент порушення розивачем ПДР України
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись статтями п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції -залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.11.2019 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з 30 січня 2020 року та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова