13 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 804/4740/18
(суддя Юрков Е.О. м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» Волкова Олександра Юрійовича на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 04 листопада 2019 року у справі №804/4740/18 за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 26 червня 2018 року звернуласья до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», згідно з яким просить:
- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» щодо невключення даних ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- скасувати наказ від 01.06.2016 року №42/2 уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» про визнання нікчемним зарахування грошових коштів з рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», ЄДРПОУ 39140702, на суму 86500 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-027-0002227905 від 25.04.2016 року» на рахунок № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 ;
- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» внести данні ОСОБА_1 до переліку (реєстру) як вкладника ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на поточному рахунку № НОМЕР_1 на суму 86500 грн. для внесення даних ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників ПАТ “Банк Михайлівський”, які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду. Позов обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно, в порушення приписів чинного законодавства, не включено позивача до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 04 листопада 2019 року позов задоволено частково.
Суд, визнав протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» Волкова Олександра Юрійовича щодо невключення даних ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язав уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» Волкова Олександра Юрійовича внести данні ОСОБА_1 до переліку (реєстру) як вкладника ПАТ “Банк Михайлівський”, та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на поточному рахунку № НОМЕР_1 на суму 86500 грн. для внесення даних ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду. В задоволенні іншої частини позову відмовив. Рішення суду мотивовано тим, що уповноваженою особою Фонду не доведена наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Договір був укладений до початку процедури ліквідації Банку, при цьому його нікчемність в судовому засіданні не встановлено та не доведено відповідачем. Крім того, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що оскаржуваний наказ банку є його внутрішнім документом, який не створює жодних обов'язків для контрагентів банку, не можна вважати порушеними права контрагентів внаслідок прийняття такого наказу. Права позивача не можуть бути порушені внаслідок видання внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи, що унеможливлює здійснення судового розгляду вимог щодо визнання його протиправним і скасування.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що наявні обставини, які свідчать про нікчемність правочину вчиненого позивачем.
Згідно з відзивом на апеляційну скаргу позивач просить у задоволені апеляційної скарги відмовити рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 25 квітня 2015 року між позивачем (клієнт) та ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» було укладено договір № 980-027-000003696 банківського рахунку “Поточний рахунок “Ощадний”, предметом якого є відкриття клієнту поточного рахунку № НОМЕР_1 в гривні для зберігання грошей клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування, та, зокрема перераховано кошти в сумі 86500,00 грн. (а.с.11).
25.04.2016 року між позивачем (сторона-1) та ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” (сторона-2) укладено договір № 980-027-000227905, за яким сторона-1 передає стороні-2 у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а сторона 2 зобов'язується повернути кошти стороні 1 та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим договором, а саме: сума коштів 86500 грн., строк користування 183 днів (а.с.40).
На виконання договору № 980-027-000227905 було внесено на поточний рахунок ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” в банку суму грошових коштів у розмірі 86500,00 грн. із призначенням платежу “Перерахування коштів згідно договору № 980-027-000227905 від 25.04.2016 р.”, що підтверджено платіжним дорученням № 5976832.
19.05.2016 року з рахунку ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” (ЄДРПОУ 39140702) було здійснено переказ грошових коштів в загальній сумі 86500,00 з призначенням платежу “Повернення коштів згідно договору № 980-027-000227905 від 25.04.2016 р. ” на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 (а.с.41).
Отже, в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", позивач є вкладником банку - ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ».
Згідно з витягом з додатку № 2 до акта № 2 від 01.06.2016 р. комісії по перевірці правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, ОСОБА_1 включена до переліку осіб, на рахунки яких 19.05.2016 р. здійсненні перерахування коштів з поточного рахунку № НОМЕР_2 ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” на суму 86500,00 грн. (а.с.56-59).
Отже такий правочин ОСОБА_1 визнано нікчемним.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та не оскаржується сторонами, що наказом тимчасової адміністрації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» №42/2 від 01.06.2016 року на виконання вимог ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України наказано застосувати наслідки нікчемності правочинів (транзакцій) з виконання 19.05.2016 р. платіжних документів ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” по перерахуванню коштів на рухунки 12160 фізичних осіб у сумі 1298015973,74 гривень (а.с.60).
На підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ “Про віднесення ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до категорії неплатоспроможних”, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 травня 2016 року № 812 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку”. Розпочато процедуру виведення ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23 травня 2016 року по 22 червня 2016 року включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ».
Укладення договорів банківського рахунку та внесення коштів на рахунок позивача, а також повернення грошових коштів з рахунку ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 , відбулось до запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ».
Відповідно до рішення Правління Національного банку України №124-рш від 12 липня 2016 року “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 1213 від 12 липня 2016 року “Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та делегування повноважень ліквідатора банку”, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» з 13.07.2016 року по 12.07.2018 року.
14 липня 2016 року на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано оголошення наступного змісту: “У зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 12 липня 2016 р. № 1213, “Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та делегування повноважень ліквідатора банку”, Фонд з 15 липня 2016 року розпочинає виплати коштів вкладникам зазначеного банку.
Для отримання коштів вкладники ПАТ “БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ” з 15 липня 2016 року до 26 серпня 2016 року включно можуть звертатись до установ банків-агентів Фонду: ПАТ “АЛЬФА БАНК”; ПАТ “БАНК КРЕДИТ ДНІПРО”; ПАТ “КРЕДОБАНК”; ПАТ “ПУМБ”; ПАТ КБ “ПРАВЕКС-БАНК”; АТ “ТАСКОМБАК» тощо. Виплати відшкодувань вкладникам здійснюватимуться в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше 200 тисяч гривень”.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно з положеннями частини 1 статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Положеннями статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами. Згідно вказаним порядком, уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду. Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України".
Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Наведеним нормам кореспондують приписи пункту 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (далі - Положення №14), згідно з якими уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення.
Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.
Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу ІІІ Положення №14, Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення (далі - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.
Загальний реєстр складається на паперових носіях та в електронному вигляді. Загальний реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду.
Фонд складає зміни та доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та доповнень до Переліку, прийнятих Фондом.
Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача не включено до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, з підстав віднесення правочину щодо переказу коштів на рахунок позивача до нікчемних відповідно до ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Надаючи правову оцінку наведеним обставинам, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За змістом частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб", правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Відповідно до частини 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб" Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Отже, уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.
Разом з тим, за змістом наведених норм, це право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно, у цьому випадку, нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.
При цьому, за відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені Законом підстави визнання правочину нікчемним, таке рішення суб'єкта владних повноваження не є обґрунтованим.
Вирішуючи спір, судом встановлено, що уповноваженою особою Фонду направлено позивачу повідомлення про нікчемність правочину, однак, без зазначення будь-яких конкретних підстав, передбачених частиною 3 статті 38 Закону України “Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб”, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку вважаються нікчемними.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
При цьому, відповідачем не надано доказів існування відповідного судового рішення про визнання недійсним договору, за яким на ім'я позивача відкрито банківський рахунок № НОМЕР_1 , на який останній вніс готівкові кошти у розмірі 86500 грн.
Тобто, грошові кошти, відповідно до укладеного договору, внесені на рахунок позивача.
З матеріалів справи вбачається, що договір банківського рахунку № 980-027-000003696 банківського рахунку “Поточний рахунок “Ощадний” було укладено між ОСОБА_1 (клієнт) та ПАТ "Банк Михайлівський" (банк) 25.04.2016 року, кошти з рахунку ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” повернені 19.05.2016 року згідно з договором № 980-027-000227905 від 25.04.2016 року, а ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» віднесено до категорії неплатоспроможних 23 травня 2016 року.
На підставі наведеного, враховуючи той факт, що в уповноваженої особи були відсутні підстави для визнання нікчемності переказу коштів (транзакцій), здійснених ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” на поточний рахунок позивача, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" про визнання нікчемним правочину зарахування 19.05.2016 року грошових коштів в загальній сумі 86500,00 грн. з рахунку ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” з призначенням платежу “Повернення коштів згідно договору № 980-027-000227905 від 25.04.2016 р.” на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 , який належить позивачу - ОСОБА_1 , є протиправним.
Таким чином, уповноваженою особою Фонду не доведена наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ “Банк Михайлівський”, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Разом з тим, суд першої інстанції зробив вірний висновкок про те, що вимоги в частині скасування наказу від 01.06.2016 року №42/2 задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.12.2018 року у справі № 826/25015/15, при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.
Оскільки наказ банку є його внутрішнім документом, який не створює жодних обов'язків для контрагентів банку, не можна вважати порушеними права контрагентів внаслідок прийняття такого наказу. Права позивача не можуть бути порушені внаслідок видання внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи, що унеможливлює здійснення судового розгляду вимог щодо визнання його протиправним і скасування.
Аналогічний висновок висловлювала Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 805/100/16-а та у справі № 805/11/16-а, від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а, від 21 листопада 2018 року у справі № 804/2111/16.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» Волкова Олександра Юрійовича - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 04 листопада 2019 року у справі №804/4740/18 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 13 лютого 2020 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко