30 січня 2020 року м. Дніпросправа № 209/2941/19 (2-а/209/81/19)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 10.12.2019 в адміністративній справі №209/2941/19 (2-а/209/81/19), ухвалене суддею Лобарчук О.О., за позовом ОСОБА_1 до Інспектора Дніпровського відділу поліції Кам'янського відділу поліції Головного управління національної поліції у Дніпропетровській області капітана поліції Аврамець Станіслава Петровича про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адмінистративної відповідальності,-
У вересні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову інспектора Дніпровського ВП Кам'янського ВП ГУНП у Дніпропетровській області капітана поліції Аврамець Станіслава Петровича серії ДПО18 № 147591 від 25.08.2019 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП; справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 10.12.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Рішення суду обгрунтовано тим, що факт вчинення позивачем зазначеного адміністративного правопорушення підтверджується відеофайлом з нагрудної камери поліцейського, судом розцінюються необґрунтованими доводи позивача щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі позивач зазначив, що ст. 276 КУпАП вказує, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, тобто - за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. В даному випадку, за адресою: 51900, м. Кам'янське, пр. Аношкіна, 7/42, де розташований Кам'янський відділ поліції ГУНП у Дніпропетровській області. Проте інспектор зазначених положень не дотримався та розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу. Незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, інспектор суттєво порушив його права. Незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, інспектор не дав йому можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП у повному обсязі. Крім того, інспектор поліції проігнорував вимоги ч.2 ст. 33 КУпАП. Розгляд справи на дорозі, на місці зупинки транспортного засобу, унеможливило виконання вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, 25.08.2019 року відповідач виніс відносно позивача постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 25.08.2019 року серія ДПО 18 № 147591, якою притягнув останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що позивач 25.08.2019 року о 13 год. 10 хв. керував транспортним засобом марки «ЗАЗ 11022», номерний знак НОМЕР_1 , по проспекту Перемоги у місті Кам'янське, на якому встановлено газобалонне обладнання, який переобладнаний із порушенням стандартів, правил і нормативів, що є порушенням п. 31.3 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно з ч.1 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до частини 1 статті 121 КУпАП передбачено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
У відповідності до п.31.3 «а» ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.
Пунктом 32.2 «б» ПДР України визначено, що з надання сервісних послуг МВС переобладнання транспортних засобів узгоджуються з територіальними органами.
Пункт 5.2 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» визначає, що не дозволено вносити зміни у конструкцію КТЗ, а також застосовувати додаткове обладнання та експлуатаційні матеріали та рідини без узгодження таких дій за встановленим законодавством порядком.
Згідно із статтею 32 Закону України «Про дорожній рух» переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України.
Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії.
Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.
Переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Порядку переобладнання транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2010 року №607 (далі - Порядок), цей Порядок визначає процедуру переобладнання транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, зокрема для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива (далі - переобладнання транспортного засобу).
Пунктом 3 Порядку передбачено, що переобладнання транспортного засобу проводиться суб'єктом господарювання, який має нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання, узгоджену з МВС та Мінінфраструктури, і свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, або власником такого засобу в індивідуальному порядку.
Згідно з пунктом 5 Порядку, для переобладнання транспортного засобу в індивідуальному порядку власник або його представник подає до спеціально уповноваженої організації заяву про погодження переобладнання транспортного засобу (далі - заява про погодження), в якій зазначаються відомості про транспортний засіб, вид переобладнання, а також технічна та інша інформація, необхідна для проведення переобладнання.
Пунктом 6 Порядку визначено, що спеціально уповноважена організація розглядає заяву про погодження і визначає технічну можливість та умови (вимоги) переобладнання транспортного засобу з урахуванням того, що його конструкція повинна відповідати вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до пункту 7 Порядку, за результатами розгляду заяви про погодження спеціально уповноважена організація видає документ про погодження або надає обґрунтовану відмову в погодженні переобладнання транспортного засобу.
Отже, переобладнанням транспортних засобів, серед іншого, також є установка спеціального обладнання не передбаченого нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, зокрема для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива.
Оскільки установка в транспортному засобі газобалонного обладнання (спеціального обладнання не передбаченого нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб) призводить до зміни роботи паливної системи та потужності двигуна, передбачає експлуатацію транспортного засобу на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива, така установка у розумінні норм чинного законодавства є переобладнання транспортного засобу.
Не дозволяється без погодження з уповноваженою на це Кабінетом Міністрів України організацією переобладнання транспортних засобів, а також застосування додаткового обладнання, експлуатаційні матеріали та рідини без узгодження таких дій за встановленим законодавством порядком.
Обов'язок власників транспортних засобів та осіб, які використовують їх на законних підставах, зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів, передбачений ч. 10 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух».
Пунктом 30.1 розділу 30 Правил встановлено, що власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов'язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.
При цьому, з матеріалів справи судом встановлено, що правопорушення підтверджується відеофайлом з нагрудної камери поліцейського,
Відносно посилань позивача на ненадання йому можливості скористатись допомогою адвоката під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема порушення приписів ст. 268 КУпАП, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Водночас, вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
У частинах першій, другій статті 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
За Кодексом до цього переліку належать, зокрема, такі адміністративні правопорушення: порушення вимог пожежної безпеки в лісах (стаття 77); порушення правил полювання (частина перша статті 85); порушення правил рибальства (частина третя статті 85); порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог (стаття 107); викидання сміття та інших предметів з вікон і дверей вагонів поїздів, прохід по залізничних коліях у невстановлених місцях (частина третя статті 109); викидання за борт річкового або маломірного судна сміття та інших предметів (частина третя статті 116-2); провезення ручної кладі понад установлені норми і неоплаченого багажу (стаття 134); безквитковий проїзд (стаття 135); прояв неповаги до суду (стаття 185-3). Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.
Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу (рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі № 5-рп/2015).
Разом з тим, Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" внесено зміни до статті 258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 283 КУпАП.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження скаржника про порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та вимог статті 268 КУпАП, зокрема розгляду справи за відсутності адвоката.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.12.2019 року по справі № 310/4817/17, що враховується судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Крім того, позивач не навів, яким чином порушення, на його думку, з боку відповідача ст. 268 КУпАП, порушило його право на реалізацію процесуальних гарантій, передбачених нормами КУпАП та КАС України, зважаючи на вчасне звернення за судовим захистом.
Також, відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а відповідно позивач не позбавлений можливості доведення тих фактів на які посилається в адміністративному позові та в апеляційній скарзі.
Згідно ч. 1 ст. 80 КАС України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Між тим, позивачем не надано до суду жодних доказів на користь того, що відповідачем було порушено його право на роз'яснення положень ст. 268 КУпАП, як особі, щодо якої розглядається справа про адміністративне правопорушення. Також, позивачем у строк визначений ст. 79 КАС України не заявлялось до суду клопотання про витребування доказів (зокрема відеозапису з місця події) для умов підтвердження тих обставин, на яких ґрунтуються доводи адміністративного позову, саме в цій частині.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що спірна постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була прийнята відповідачем у відповідності до приписів чинного законодавства та скасуванню не підлягає.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 10.12.2019 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова