24.01.2020 Справа №607/1062/20
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 у м.Тернополі в залі суду у відкритому судовому засіданні, розглянувши клопотання про скасування арешту в кримінальному провадженні №42019211180000065 від 05.08.2019р., -
встановив:
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 листопада 2019 року накладено арешт на вантажний автомобіль марки КАМАЗ, д.н.з.: НОМЕР_1 , зеленого кольору, шасі: НОМЕР_2 та ключі від нього, свідоцтво реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власник ТОВ «Домобудівник».
В обґрунтування своїх вимог у клопотанні адвокат вказує, що висновки слідчого судді про наявність підстав для арешту вилучених під час обшуку 30.10.2019 транспортних засобів, речей та документів, які належать ТОВ «Домобудівник»., не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на положеннях КПК України та усталеній практиці Європейського суду з прав людини. Слідчим суддею не було встановлено та, як наслідок, не зазначено в мотивувальній частині ухвали від 01.11.2019 конкретної, чітко визначеної та передбаченої ч.2 ст.170 КПК України процесуальної підстави для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на вищенаведені транспортні засоби, речі та документи. Стороною обвинувачення не доведена можливість використання як доказів арештованих транспортних засобів, речей та документів, виявлених під час обшуку 30.01.2019 які належать ТОВ «Домобудівник» та не вказано, які саме сліди кримінального правопорушення містять на собі безпосередньо дані речі та документи і транспортні засоби, як і не надано належних доказів відповідності даних транспортних засобі, речей та документів в цілому критеріям, встановленим ст. 98 КПК України. Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого або прокурора про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про відповідність цього майна положенням ст. 98 КПК України та наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбачених ст. 98 КПК України та має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим або прокурором рішення. Наведені обставини свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, а іншої мети ініціатором клопотання не зазначено та не доведено як доданими до клопотання матеріалами так і у судовому засіданні.
Підставою для застосування арешту належних на праві власності ТОВ «Домобудівник» транспортних засобів, речей та документів, може стати цивільний позов, однак орган досудового розслідування не зазначив у клопотанні розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір неправомірної вигоди, яка отримана ТОВ «Домобудівник»., наявність цивільного позову, не взяв до уваги розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна.
Арешт ухвалою слідчого судді на транспортні засоби, речі та документи, накладено необґрунтовано, оскільки арешт накладено на майно юридичних осіб, службові особи яких, не мають статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 , посилаючись на вказані у клопотанні мотиви, пояснив, що в ухвалі про накладення арешту не зазначено чітких підстав для його застосування, підстав,які передбачені ст..ст. 170,173 КПК України. Процесуального документу про визнання вказаних об'єктів речовими доказами додано не було. Цивільний позов по справі не заявлявся, відповідно немає розміру шкоди для відшкодування якої застосовувався арешт. Санкція статті КК України не передбачає спецкофіскації чи конфіскації, як виду покарання. Жодним посадовим особам ТОВ «Домобудівник» не було повідомлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, відсутня обґрунтована підозра, оскільки йдеться не про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 240 КК України, а про порушення в сфері містобудівної діяльності. Обгрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення відсутня.
Прокурор, який був повідомлений належним чином в судове засідання не прибув та не повідомив про причини неявки, що не є перешкодою для розгляду клопотання.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 листопада 2019 року накладено арешт на вантажний автомобіль марки КАМАЗ, д.н.з.: НОМЕР_1 , зеленого кольору, шасі: НОМЕР_2 та ключі від нього, свідоцтво реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власник ТОВ «Домобудівник».
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Обмеження права користування, володіння чи розпорядження власністю може бути лише обмежене Законом і має бути виправданим для кожного випадку окремо. Право власності є непорушним.
З врахуванням положень ст.ст.2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про скасування арешту на майно, в порядку ст.174 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати мету, правову підставу для накладення арешту на майно.
Вказана норма узгоджується зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватись відповідно до закону. У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах передбачених законом».
У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Смирнов проти України» висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
ТОВ «Домобудівник» є власником вантажного автомобіля марки КАМАЗ, д.н.з.: НОМЕР_1 , зеленого кольору, шасі: НОМЕР_2 , навантажений піском та ключі від нього, свідоцтво реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , які в даному кримінальному провадженні речовими доказами не визнано, оскільки сторона обвинувачення не довела протилежного. Накладення арешту на майно можливе лише за умови наявності підстав вважати, що воно є доказом злочину. Тривале втручання у право власності особи, без підтвердження для цього відповідних підстав та обґрунтованих підозр у вчиненні кримінального правопорушення, є порушенням принципу співмірності та пропорційності, а відтак є свавільним.
В ухвалі слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 1 листопада 2019 року, ЄУН 607/25784/19 не було встановлено конкретної, чітко визначеної та передбаченої ч.2 ст.170 КПК України процесуальної підстави для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на вищенаведені транспортні засоби, речі та документи. Натомість, мотивувальна частина ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.11.2019, містить абстрактне формулювання підстави накладення арешту на виявлені під час обшуку транспортні засоби, речі та документи - «…вилучені речі, зазначені в клопотанні, мають важливе значення під час розслідування даного кримінального провадження, будуть використані як докази протиправної діяльності та знаряддя кримінального правопорушення».
У даному випадку є підстави вважати, що порушуються розумні строки накладення арешту, оскільки, як встановлено в судовому засіданні вказані об'єкти не були визнані речовими доказами по справі, а процесуального документу про визнання вказаних об'єктів речовими доказами стороною обвинувачення додано не було. Наведені обставини свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, а іншої мети ініціатором клопотання про накладення арешту не зазначено та не доведено як доданими до клопотання матеріалами
Підставою для застосування арешту належних на праві власності ТОВ «Домобудівник» транспортних засобів, речей та документів, може стати цивільний позов, оскільки дане майно, може бути використане для відшкодування завданої шкоди.
Положення ст. 128 КПК України передбачають право пред'явлення цивільного позову лише до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, тоді як відсутність цивільного позову позбавляє слідчого суддю можливості перевірити чи підлягає арешту майно особи, про яку йдеться у клопотанні слідчого.
Слідчим суддею не враховано, що орган досудового розслідування не зазначив у клопотанні розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір неправомірної вигоди, яка отримана ТОВ «Домобудівник», наявність цивільного позову, не взяв до уваги розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна.
Відповідно до інформації, яка міститься у Узагальненні ВССУ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження від 07.02.2014 року підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження КПК визначає: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Достатні підстави для наявності «обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення», що призвели до незаконного накладення арешту на майно ТОВ «Домобудівник» відсутні, протилежне в судовому засіданні не доведено.
Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст.174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Прокурор в суді не доводив, що в даному кримінальному провадженні оголошено обґрунтовану підозру службовим особам ТОВ «Домобудівник» і є потреба в подальшому застосуванні арешту її майна. Також, він не надав доказів того, що наявні ризики передбачені абзацом другим ч.1 ст.170 КПК України.
Проаналізувавши наведене у сукупності вважаю, що відсутні відомості, які б виправдовували подальше втручання держави у правомірне володіння ТОВ «Домобудівник» належним їй майном. Крім цього, обмеження права користування, володіння чи розпорядження власністю без підтвердження підстав та обґрунтованих підозр у вчиненні злочину не є виправданим заходом, буде порушенням принципу співмірності, а значить свавіллям. Враховуючи наведене вважаю, що клопотання про скасування арешту на майно обґрунтоване і підлягає до частково задоволення, оскільки в ухвалі слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 листопада 2019 року не вказано, що автомобіль марки КАМАЗ, д.н.з.: НОМЕР_1 , зеленого кольору, шасі: НОМЕР_2 був навантажений піском, а тому в цій частині клопотання про скасування арешту слід відмовити.
Керуючись статтями 8, 41, 129 Конституції України, 170, 174 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання адвоката ОСОБА_3 у м.Тернополі про скасування арешту в кримінальному провадженні №42019211180000065 від 05.08.2019р. задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 листопада 2019 року у кримінальному провадженні №42019211180000065 від 05.08.2019 року, а саме на вантажний автомобіль марки КАМАЗ, д.н.з.: НОМЕР_1 , зеленого кольору, шасі: НОМЕР_2 та на ключі від нього, свідоцтво реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 власник ТОВ «Домобудівник».
У задоволенні решти вимог-відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1