Житомирський апеляційний суд
Справа №274/4196/16-ц Головуючий у 1-й інст. Корбут В. В.
Категорія 3 Доповідач Шевчук А. М.
05 лютого 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,
з участю секретаря судового засідання Бірюченка Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №274/4196/16-ц за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування реєстрації права власності
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "УкрСиббанк"
на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 березня 2017 року, яке ухвалене під головуванням судді Корбута В.В. у м. Бердичеві,
У серпні 2016 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 . Ухвалою суду від 13 жовтня 2016 року до участі в справі в якості співвідповідача залучений виконавчий комітет Бердичівської міської ради (а.с.41). Позивачі просили визнати незаконним і скасувати свідоцтво про право власності від 10 липня 2006 року серії ЯЯЯ №424848, видане ОСОБА_3 на будинок, магазин продовольчих товарів та обладнаний житловими кімнатами з допоміжними приміщеннями на другому поверсі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на вказане майно. Свої вимоги обґрунтовували тим, що є співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Так, ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 13 травня 1994 року володіє квартирою АДРЕСА_1 у зазначеному будинку, що складається з частини будинку разом із господарськими спорудами, банею і теплицею. У власності ОСОБА_2 залишилась інша частина будівлі разом із господарськими спорудами, сараєм, погребом, вбиральнею, гаражем. Поруч із їхнім домоволодінням ОСОБА_3 побудував будинок - магазин продовольчих товарів, який обладнаний житловими кімнатами з допоміжними приміщеннями на другому поверсі та отримав свідоцтво про право власності від 10 липня 2006 року серії ЯЯЯ №424848. ОСОБА_3 порушив їх право власності, оскільки до складу побудованого ним будинку увійшли належна ОСОБА_1 баня та належний ОСОБА_2 гараж, що підтверджується довідкою КП «Бердичівське МБТІ» від 17 лютого 2016 року.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 березня 2017 року позов задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10 липня 2006 року серії ЯЯЯ №424848, видане виконкомом Бердичівської міської ради Житомирської області на підставі рішення Бердичівської міської ради Житомирської області від 22 червня 2006 року №349, на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "УкрСиббанк" (надалі - АТ «УкрСиббанк» або банк) подало апеляційну скаргу. Зазначає, що не було залучене до участі у справі, але суд вирішив питання про права та інтереси товариства, як іпотекодержателя майна, щодо якого було видано спірне свідоцтво про право власності. Просить рішення суду в задоволеній частині скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно відмовити. Зокрема зазначає, що ОСОБА_3 з метою забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитними договорами відповідно до договорів іпотек передав у іпотеку АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є АТ "УкрСиббанк", нерухоме майно, а саме: будинок, магазин продовольчих товарів та обладнання житлових кімнат з допоміжними приміщеннями на другому поверсі, під літерою А-2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . У Бердичівському міськрайонному суді Житомирської області на розгляді перебуває цивільна справа №274/7466/13-ц за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Наразі кредитні зобов'язання боржником не виконані. Рішення суду першої інстанції, що оскаржується, порушує права банка, як іпотекодержателя спірного нерухомого майна та позбавляє його можливості в майбутньому звернути стягнення на іпотечне майно, тобто предмет іпотеки, яким забезпечені кредитні зобов'язання позичальника.
Представник позивачів подав відзив на апеляційну скаргу. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Зазначає, що видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно порушені майнові права позивачів. До складу майна ОСОБА_3 увійшла належна Петровському ОСОБА_4 баня (Д-1) та належний ОСОБА_2 гараж (Г-1). Також має місце невідповідність площ. Скасування рішень у аналогічних справах є компетенцією лише касаційної інстанції, яка уповноважена передавати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а суд апеляційної інстанції не уповноважений скасовувати рішення суду та направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішення не може бути скасоване лише з формальних ознак.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що на підставі рішення Бердичівської міської ради від 22 червня 2006 року №349 виконкомом Бердичівської міської ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10 липня 2006 року серії ЯЯЯ №424848, зі змісту якого слідує, що будинок - магазин продовольчих товарів загальною площею 147,6 кв.м та обладнання житлових кімнат із допоміжними приміщеннями на другому поверсі загальною площею 144,7 кв.м, житловою площею 88,2 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності ОСОБА_3 (а.с.17).
Із змісту позовної заяви вбачається, що у даній справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зокрема, оспорюють законність вищевказаного правовстановлюючого документа, який виданий виконкомом на підставі рішення відповідної ради на ім'я відповідача ОСОБА_3 , який побудувався поряд із їх домоволодінням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 кватири АДРЕСА_3 2 та 1 (а.с.10-11).
Так, позивач ОСОБА_1 стверджує, що належна йому на праві власності баня (під літерою Д-1) незаконно включена до об'єкту ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 наполягає на тому, що належний їй на праві власності гараж (літерою Г-1) безпідставно включений до об'єкту ОСОБА_3 , на який видане оспорюване свідоцтво.
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання божником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Із поданих до апеляційної скарги матеріалів вбачається, що 31 серпня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство "УкрСиббанк", та ФОП ОСОБА_3 укладений договір про надання поновлюваної кредитної лінії №15/2006/км-756/ТТ499, за умовами якого банк надав позичальнику - підприємцю ОСОБА_3 кредит, що дорівнює 100 000 швейцарських франків. Для забезпечення зобов'язань за даним кредитним договором 31 серпня 2006 року між банком (іпотекодержателем) та ФОП ОСОБА_3 укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого останній передав в іпотеку нерухоме майно - будинок, магазин продовольчих товарів загальною площею 147,6 кв.м та обладнання житлових кімнат із допоміжними приміщеннями на другому поверсі загальною площею 144,7 кв.м, під літерою А-2, загальною площею 292,3 кв.м., що є власністю іпотекодавця та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . У договорі іпотеки зазначено, що предмет іпотеки є власністю ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 липня 2006 року, видане виконкомом Бердичівської міської ради на підставі рішення Бердичівської міської ради від 22 червня 2006 року №349 (а.с.100-105).
Окрім того, 30 травня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство "УкрСиббанк", та ОСОБА_3 укладений договір про надання споживчого кредиту №11162156000, за умовами якого банк зобов'язався надав позичальнику ОСОБА_3 кредитні кошти в сумі 44 960 євро, а також - укладений договір про надання споживчого кредиту №11162494000/2, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику ОСОБА_3 кредит, що дорівнює 3 499,35 грн. У забезпечення зобов'язань за цими кредитними договорами ОСОБА_3 договором іпотеки від 30 травня 2007 року надав банку в іпотеку вищевказаний об'єкт (нерухоме майно: будинок, магазин продовольчих товарів загальною площею 147,6 кв.м та обладнання житлових кімнат із допоміжними приміщеннями на другому поверсі загальною площею 144,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ). У цьому договорі іпотеки зазначено, що право власності ОСОБА_3 на предмет іпотеки посвідчується правовстановлюючим документом, яким є свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №424848 від 10 липня 2006 року, що видане виконкомом Бердичівської міської ради (а.с.106-110).
Також 16 вересня 2008 року Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство "УкрСиббанк", та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки, за умовами якого останній передав в іпотеку вищевказане нерухоме майно, право на яке підтверджується вищевказаним свідоцтвом, про скасування якого заявлено у даній справі (а.с.111-114).
Зокрема, обтяження спірного нерухомого майна іпотекою за іпотечним договором від 31 серпня 2006 року зареєстровано державним реєстратором 31 серпня 2006 року, а за іпотечним договором від 30 травня 2007 року зареєстровано державним реєстратором 30 травня 2007 року (а.с.116-118). Іпотекодержатель: АКІБ «УкрСиббанк».
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Посилання у апеляційній скарзі на те, що зобов'язання ОСОБА_3 за кредитними договорами не виконані, тобто кредитні кошти не повернуті, доказами не спростовані.
У підтримання цієї тези скаржником до апеляційної скарги приєднано копію рішення Господарського суду Житомирської області від 08 лютого 2019 року, яке постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 травня 2019 року залишено без змін, яким за договором про надання поновлювальної кредитної лінії від 31 серпня 2006 року №15/2006/км-756/ТТ499 стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь АТ «УкрСиббанк» 74 872,60 швейцарських франків заборгованості за тілом кредиту, 29 813,87 швейцарських франків заборгованості за процентами, а також 40 127,97 грн. судового збору (а.с.123-132).
Окрім того, у провадженні Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області перебуває цивільна справа №274/7466/13-ц за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 30 травня 2007 року №11162156000 тощо (а.с.133). Проте, провадження у справі зупинено до розгляду Бердичівським міськрайонним судом цивільної справи №274/1752/15 за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк» про захист прав споживача, визнання недійсним кредитного договору, договору поруки, договору іпотеки, яка наразі по суті не розглянута, а відтак провадження в зупиненій справі (№274/7466/13-ц) не відновлено.
Разом із тим, заслуговує на увагу той факт, що ОСОБА_1 , тобто позивач у даній справі, раніше звертався до суду із позовом до ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсними договорів іпотеки від 31 серпня 2006 року, від 30 травня 2007 року та від 16 вересня 2008 року. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 12 листопада 2018 року вимоги позивача були задоволені, а вищевказані іпотечні договори були визнані недійсними. Однак, постановою Житомирського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції скасоване та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсними договорів іпотеки відмовлено (а.с.119-120).
Отже, договори іпотеки є чинними, а заборгованість за кредитними договорами не погашена.
У разі порушення ОСОБА_3 основного зобов'язання відповідно до іпотеки АТ «УкрСиббанк» має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки , тобто за рахунок нерухомого майна - будинку, магазину продовольчих товарів загальною площею 147,6 кв.м та обладнання житлових кімнат із допоміжними приміщеннями на другому поверсі загальною площею 144,7 кв.м, загальною площею 292,3 кв.м., що є власністю іпотекодавця та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Право власності на вищевказане нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 липня 2006 року серії №424848, законність якого оспорюється у даній справі (а.с.115).
Із огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку, що на момент розгляду судом першої інстанції даної справи АТ «УкрСиббанк» було та залишається іпотекодержателем спірного нерухомого майна, оскільки договори іпотеки є чинними, а обтяження зареєстрованим. Кредитна заборгованість не погашена. Незважаючи на такі обставини, суд першої інстанції визнав незаконним та скасував оспорюване свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно від 10 липня 2006 року серії ЯЯЯ №424848, яке стосується іпотечного майна, але при цьому банк не залучив до участі у справі, хоча ухвалене судом першої інстанції рішення безпосередньо вплинуло на права АТ «УкрСиббанк» як іпотекодержателя цього нерухомого майна, позбавивши можливості банк звернути стягнення на іпотечне майно для повернення принаймні хоча б наданих позичальнику ОСОБА_3 грошових коштів. Ухвалене судом першої інстанції рішення, яке стосується іпотечного майна, у будь-якому випадку стосується прав та обов'язків скаржника як іпотекодержателя, оскільки безумовно впливає на можливість виконання рішення про стягнення з ОСОБА_3 кредитної заборгованості та звернення стягнення на іпотечне майно.
Відповідна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року в справі №522/3901/16-ц, відповідно до якої не залучення іпотекодержателя до справи щодо іпотечного майна є підставою для скасування судового рішення.
Норми Цивільно-процесуального кодексу України, які діють на час перегляду рішення суду першої інстанції та постановлення судом апеляційної інстанції судового рішення у даній справі, в разі встановлення, що рішення суду першої інстанції вплинуло на права АТ «УкрСиббанк», яке не брало участі у справі, не надають можливості суду апеляційної інстанції залучити таку особу до участі у справі.
Окрім того, при ухваленні судом першої інстанції рішення у даній справі не надана оцінка довідці КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 17 лютого 2016 року №214, на якій наголошується у відзиві на апеляційну скаргу. Дана довідка не доводить беззаперечно того, що видачею оспорюваного свідоцтва порушені права позивачів, оскільки побудова над банею та гаражем другого поверху ще не свідчить про те, що дані приміщення (баня та гараж), які належать на праві власності позивачам, увійшли до складу магазину продовольчих товарів, бо не визначена площа житлового поверху над гаражем та банею, а тому висновок суду першої інстанції про те, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке видане виконкомом на підставі рішення ради, не відповідає останньому в частині загальної площі будівлі, тобто виконком, видаючи свідоцтво, допустив порушення рішення ради, є передчасним.
Відповідно до ст.376 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції у задоволеній частині та ухвалює в цій частині нове судове рішення, яким відмовляє позивачам у задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно. У решті рішення суду першої інстанції не переглядається, оскільки не оскаржене у апеляційному порядку.
Судові витрати (судовий збір), понесені банком за подання апеляційної скарги, покладаються на позивачів у дольовому порядку порівну, що відповідає приписам ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 березня 2017 року в частині визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ від 10 липня 2006 року №424848, видане виконкомом Бердичівської міської ради Житомирської області на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 а, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні позовної вимоги до ОСОБА_3 та виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_5 ) на користь Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (код ЄДРПОУ 09807750: м. Київ, вул. Андріївська, 2/12) судовий збір по 413 грн. 40 коп. із кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: